Справа № 462/8795/24
(заочне)
31 січня 2025 року м.Львів
Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого - судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,
встановив:
Львівська міська рада (далі - ЛМР) 19.11.2024 року звернулася в Залізничний районний суд м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму безпідставно збережених коштів у зв?язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер: 4610136300:05:005:0001) за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.06.2021 року - 31.08.2023 року, без правовстановлюючих документів у розмірі 46144,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в земельна ділянку на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:05:005:0001), площею 0,0576 га. належить Львівській міській територіальній громаді, є комунальною власністю та не є об?єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам. Ухвалою ЛМР №1119 від 26.02.2004 року вказану земельну ділянку передано ПП «Едель» в оренду терміном до 26.02.2014 року, в тому числі у межах червоних ліній площею 0,0081 га з обмеженнями, на АДРЕСА_1 , для обслуговування виробничої споруди. Ухвал ЛМР щодо продовження терміну оренди земельної ділянки не приймалося, а також не приймалося ухвал щодо надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0576 га, в тому числі у межах червоних ліній площею 0,0081 га з обмеженнями, на АДРЕСА_1 . Станом на дату позовної заяви документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою відсутні. Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування ЛМР 16.08.2023 року було проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку площею 0,0576 га (кадастровий номер: 4610136300:05:005:0001), що за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлової будівлі за відсутності відповідних рішень органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.10.2024 року за ОСОБА_1 в період часу з 19.08.2019 року по 31.08.2023 року було зареєстроване право власності на нежитлова будівля під літ. «В-1», загальною площею 661,9 кв.м., що на АДРЕСА_1 . Відтак, відповідач за період з 01.06.2021 року по 31.08.2023 року був фактичним користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 4610136300:05:005:0001) на АДРЕСА_1 , і користувався такою без плати за землю. Розмір збитків, завданих позивачу за користування відповідачем земельною ділянкою, за період з 01.06.2021 року по 31.08.2023 року, становить 46114,82 грн. У зв'язку з наведеними, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 23.12.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк не надала до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, дослідивши подані у справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:05:005:0001), площею 0,0576 га, належить територіальній громаді м.Львова, є комунальною власністю та не є об'єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0002180942024 від 05.09.2024 (а.с.19-22).
Ухвалою Львівської міської ради №1119 від 26.02.2004 «Про користування ПП «Едель» земельною ділянкою на АДРЕСА_1 » передано ПП «Едель» земельну ділянку площею 0,0576 га, в тому числі у межах червоних ліній площею 0,0081 га з обмеженнями, на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для обслуговування виробничої споруди (а.с.27).
Згідно інформаційної довідки №400200466 від 21.10.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлова будівля під літ. «В-1», загальною площею 661,9 кв.м., що на АДРЕСА_1 , з 01.06.2021 року по 31.08.2023 року, перебувала у власності ОСОБА_1 (а.с.17-18).
Згідно акта обстеження земельної ділянки №322 від 16.08.2023 року, складеного представниками Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради, ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0576 га (кадастровий номер 4610136300:05:005:0001) на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради щодо надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки (а.с.11).
Таким чином, ОСОБА_1 з 01.06.2021 року по 31.08.2023 року використовував земельну ділянку, площею 0,0576 га (кадастровий номер 4610136300:05:005:0001), за адресою: АДРЕСА_1 , без правових підстав, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянки використовувалася для розміщення його майна.
За результатами зазначеного обстеження управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради направлено вимогу №2412-вих-134269 від 31.10.2023 року на адресу ОСОБА_1 (а.с.14).
Згідно витягу №НВ-9943007462024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 04.07.2024 року (а.с.19), нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136300:05:005:0001) становить 938982,27 грн.
Відповідно до ухвали Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м.Львові» затверджено Порядок укладення оренди землі та нарахування орендної плати за землю у Львівській міській територіальній громаді (далі - Порядок) (а.с.28).
Пунктом 3.4 Розділу 3 Порядку визначено, що підставою для визначення розміру орендної плати за землю є ухвала міської ради про надання земельної ділянки в оренду з обов?язковим визначенням категорії земель та цільового призначення земельної ділянки (відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель) та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за поточний рік.
Відповідно до п. п. 3.5.1 Розділу 3 Порядку, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про надання земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок, використання яких вказано у п.3.6-3.19 цього Порядку (а.с.29-30).
Згідно розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, які підтверджують право користування, складеного управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою (кадастровий номер кадастровий номер: 4610136300:05:005:0001) за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.06.2021 року по 31.08.2023 року становить 46144,82 грн. (а.с.24).
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Львівській області від 05.11.2024 (а.с.33) згідно поданої звітності а за даними інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відомості про сплату земельного податку або орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 4610136300:05:005:0001 на АДРЕСА_1 , площею 0,0576 га, за період з 01.06.2021 року по 31.08.2023 року, відсутні.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Згідно з ст.12 Земельного кодексу України повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.
За змістом статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю чи споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Відтак, із виникненням права власності на об'єкт нерухомості, власник такого об'єкта не звільняється від обов'язку оформлення прав на земельну ділянку відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата заземлю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Таким чином, відповідач, в період часу з 02.06.2021 року по 31.08.2023 року, фактично користувався земельною ділянкою без плати за землю.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (правова позиція в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17).
Відповідно до ч.1 ст.90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).
Згідно з ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язання. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином обов?язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов?язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Обов?язком землекористувачів, згідно статті 96 Земельного кодексу України, серед іншого, є своєчасна сплата земельного податку або орендної плати.
Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст.16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Як визначено статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі статтями 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпоряджання об'єктами права комунальної власності.
При цьому, враховуючи вимоги статті 19 Конституції України, територіальна громада м. Львова, як власник спірних земельних ділянок делегує Львівській міській раді повноваження щодо здійснення щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Згідно з положенням статті 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участю держави у форматуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.
Відповідно до положень статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (стаття 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно зі статтями 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком. Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Львівської міської ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі земельної ділянки в оренду відповідачу.
Ненадходження коштів зі сплати орендної плати перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, що порушує інтереси місцевого самоврядування. Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.
Недоотримання коштів у розмірі орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.
Відтак, внаслідок неотримання коштів місцевим бюджетом за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати порушуються інтереси територіальної громади м. Львова.
Таким чином, відповідач у період часу з 01.06.2021 року по 31.08.2023 року не сплачував за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610136300:05:005:0001) за адресою: АДРЕСА_1 , плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегли за рахунок Львівської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, тобто 46144,82 грн.
Визначення позивачем суми безпідставно збережених коштів здійснювалося на основі належного і допустимого доказу - витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, тому суд вважає, що такий розрахунок є вірним.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути по 46144,82 грн. безпідставно збережених коштів у зв'язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610136300:05:005:0001) за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 01.06.2021 року по 31.08.2023 року.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3028 грн. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову (а.с.9).
На підставі наведеного та керуючись ст.2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 280-281 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради 46144,82 грн. безпідставно збережених коштів у зв'язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610136300:05:005:0001) за адресою: АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів, за період часу з 01.06.2021 року по 31.08.2023 року.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради 3028 грн. витрат зі сплати судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач та третя особа, яким повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Львівська міська рада, ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: м.Львів, пл.Ринок, 1;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Текст судового рішення складений 31 січня 2025 року.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний