Справа №443/48/25
Провадження №3/443/84/25
іменем України
03 лютого 2025 року місто Жидачів
Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли із Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП України у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , студент Приватного закладу «Молодіжний навчальний центр імені святого Івана Боско»,
за частинами 1, 2 статті 126, частиною 1 статті 122 КУпАП, -
встановив:
Неповнолітній ОСОБА_1 15.12.2024 о 17 год 59 хв у м. Жидачів по вул.Грушевського, 41 Стрийського району Львівської області керував транспортним засобом «Renault Megan Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим порушив вимоги пункту 2.1. «а» ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 2 статті 126 КУпАП.
Крім цього, неповнолітній ОСОБА_1 15.02.2024 о 17 год 59 хв у м. Жидачів по вул.Грушевського, 41 Стрийського району Львівської області керував транспортним засобом «Renault Megan Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушив вимоги пункту 2.1. «б» ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 126 КУпАП.
Крім цього, неповнолітній ОСОБА_1 15.02.2024 о 17 год 59 хв у м. Жидачів по вул.Грушевського, 41 Стрийського району Львівської області керуючи транспортним засобом «Renault Megan Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонений», чим порушив вимоги пункту 8.4. «б» ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП.
У суді ОСОБА_1 вину у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень визнав повністю, надав суду пояснення, які повністю відповідають викладеним у протоколах обставинам. Усвідомлює, що його дії були протиправнимита більше такого недопускатиме. Щиро розкаюється у вчиненому.
Законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 суду пояснила, що син дійсно керував транспортним засобом не маючи права на це.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, законного представника, дослідивши протоколи про адміністративне правопорушення та додані до них матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні склади адміністративних правопорушень, передбачені частинами 1, 2 статті 126, частиною 1 статті 122 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 126 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно з диспозицією частини 2 статті 126 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом,
За змістом диспозиції частини 1 статті 122 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.
Вимогами підпунктів «а», «б» пункту 2.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001р. №1306 (далі - ПДР), встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб.
Згідно з вимогами підпункту «б» пункту 8.4. ПДР дорожні знаки поділяються на групи. Знаки пріоритету встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1, 2 статті 126, частиною 1 статті 122 КУпАП, доведена:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №9199955 від 15.12.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 15.12.2024 о 17 год 59 хв у м. Жидачів по вул. Грушевського, 41 Стрийського району Львівської області керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом;
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №197194 від 15.12.2024, згідно з яким ОСОБА_1 15.02.2024 о 17 год 59 хв у м. Жидачів по вул. Грушевського, 41 Стрийського району Львівської області керував транспортним засобом без реєстраційних документів на нього;
протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №919951 від 15.12.2024, згідно з яким ОСОБА_1 15.02.2024 о 17 год 59 хв у м. Жидачів по вул. Грушевського, 41 Стрийського району Львівської області керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонений»;
долученими до матеріалів справи відеозаписами на носіях інформації (компакт-дисках), які відповідають обставинам, викладеним у протоколах про адміністративне правопорушення;
поясненнями ОСОБА_1 , даними ним у суді добровільно, за власної згоди, які відповідають викладеним у протоколах про адміністративне правопорушення обставинам та в яких він повністю визнав вину у вчинених правопорушеннях.
Проаналізувавши вищевказані документи, відеозаписи, пояснення ОСОБА_1 , суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 126, частиною 1 статті 122 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколах обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним:
факт порушення ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонений», тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП;
факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом будучи особою, яка не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в реєстраційному документі на транспортний засіб, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП;
факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд виходить з такого.
Згідно з положеннями статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Приписами частини 2 статті 13 КУпАП встановлено, що у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини 2 статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Суд враховує характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень; особу правопорушника, який є неповнолітнім; ступінь його вини у вчинених правопорушеннях, передбачених частинами 1, 2 статті 126, частиною 1 статті 122 КУпАП, яка доведена повністю; обставину, яка пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення - щире розкаяння винного, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладені обставини у своїй сукупності, суд доходить переконання, що ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же суддею, тому суд вважає, що відповідно до вимог статті 36 КУпАП на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу. Накладення на ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети його застосування.
Також, з огляду на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись статтями 23, 33, 36, 40-1, 283, 284 КУпАП, статті 4 ЗУ «Про судовий збір», -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 126, частиною 1 статті 122 КУпАП і накласти стягнення:
за частиною 1 статті 126 КУпАП - у виді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 (чотириста двадцять п'ять) грн;
за частиною 2 статті 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн;
за частиною 1 статті 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн.
На підставі частини 2 статті 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 остаточне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А.І. Павлів