Справа №336/7736/24
Пр. 2/336/326/2025
28.01.25
(заочне)
28 січня 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Теряник А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №336/7736/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
за відсутності сторін та їх представників, -
Представнця позивача за довіреністю Дараган Ю.О. в інтересах позивача засобами поштового зв'язку 29.07.2024 звернулась до суду із зазначеним позовом, за змістом позовної заяви просить стягнути на користь позивача з відповідачки заборгованість за кредитним договором №2038653718 від 31.12.2021 у сумі 11 124,49 гривень, яка складається з тіла кредиту у сумі 9 291,12 гривень, відсотків у сумі 1,45 гривень, по комісії - 1 831,92 гривень, крім того, заборгованість за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в межах кредитного договору №2038653718 від 31.12.2021 в сумі 21 320,31 гривень, яка складається з тіла кредиту у сумі 13 193,45 гривень, відсотків у сумі 8 126,86 гривень. Таким чином, загальна сума заборгованості, заявлена до стягнення, становить 32 444,80 гривень.
За змістом позову, відповідачка та АТ «ОТП Банк» уклали кредитний договір № 2038653718. На виконання даного договору ОСОБА_1 також відкрито картковий рахунок. Згідно з п.1.4 договору датою (моментом) надання банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання договору позичальником.
13.10.2023 на підставі Договору факторингу №13/10/23, укладеного між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідачки, а саме: за реєстром боржників №1 щодо заборгованості за кредитним договором №2038653718 від 31.12.2021 у загальній сумі 11 124,49 гривень, яка складається з тіла кредиту у сумі 9 291,12 гривень, відсотків у сумі 1,45 гривень, комісії у сумі 1 831,92 гривень; за реєстром боржників №2 щодо заборгованості за картковим рахунком, відкритого на виконання кредитного договору №2038653718 від 31.12.2021, у загальній сумі 21 320,31 гривень, яка складається з тіла кредиту у сумі 13 193,45 гривень, відсотків у сумі 8 126,86 гривень.
Згідно з умовами договору факторингу, як зазначає позивач, а саме п. 6.2.3 право вимоги переходить до позивача з моменту підписання сторонами договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості, без згоди боржників.
Позивач стверджує, що відповідачка своїх зобов'язань за кредитним договором не виконала, що зумовило виникнення вказаної заборгованості. За змістом позовної заяви, з моменту передання права вимоги, а саме з 13.10.2023 жодних нарахувань позивачем відповідачці не здійснювалось, тобто, сума заборгованості є актуальною з часу відступлення права вимоги.
На підставі наведеного, із посиланням на ст. 509, 512, 516, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625-626, 628, 633, 634, 638, 639, 641, 642, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, наголошуючи, що з моменту отримання (прийняття) позивачем права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, відповідачка заборгованість за кредитним договором в позасудовому порядку не сплатила, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги відповідно до наведеного розрахунку.
Ухвалою судді від 13.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Згідно з ухвалою відповідачці визначено строк на подання відзиву та роз'яснено, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, за змістом позовної заяви просить розглянути справу за його відсутності, в разі наявності підстав для цього ухвалити заочне рішення у даній справі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, викликалась до суду завчасно, засобами поштового зв'язку, інші контактні дані не відомі.
Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Заяв та клопотань до матеріалів справи стороною відповідача не надано, про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомила, своїм правом на подання заяв по суті справи не скористалась.
За приписами ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст.281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку.
Відповідно до ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи із наявними письмовими доказами на підтвердження вимог позивача, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку із таким.
Судом встановлено, що між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 31.12.2021 укладений кредитний договір №2038653718 на придбання товару. Сума кредиту становить 15 266 гривень, з яких 14 776,00 гривень за придбання товару 490,00 гривень за послуги банку «смс та довідка». Строк кредитування - 12 місяців, комісія за управління кредитом 3% щомісячно, із встановленням пільгового періоду та фіксованою процентною ставкою - 0,01% річних.
Повернення кредиту та сплата процентів відповідно до умов п.1.3 договору відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів.
Доводи позовної заяви щодо моменту надання кредиту (п.1.4) не відповідають дійсності, вказаний пункт у договорі відсутній.
При цьому, за змістом 2.1.3 договору банк надає позичальнику кредит безготівково, шляхом перерахування банком кредитних коштів на поточний рахунок продавця, з урахуванням сумик комісійної винагороди.
Пунктом 4.3. договору визначено право позичальника протягом 14 днів з дня укладення кредитного договору відмовитись від нього.
Заява-анкета є невід?ємною частиною договору, долучена до позовної заяви, серед іншого, в ній зазначено про отримання примірників договору та тарифів банку.
Згідно з п.5.3 договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та всіх додатків до нього і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по кредитному договору в повному обсязі.
Тотожні умови містяться в паспорті споживчого кредиту, наданого стороною позивача, із додатком - орієнтовним графіком платежів та розрахунком загальної вартості кредиту.
Договір та анкета-заява, яка розміщена в розділі додаткових умов, засвідчен підписами сторін договору.
Судом також досліджений рахунок ТОВ «Дієса», дійсний до сплати до 31.12.2021 та видаткову накладну 615077580 від 31.12.2021 про видачу замовлення відповідачці на загальну суму 14 776 гривень із підписом покупця, засвідчену копію фіскального чеку.
Разом з цим, умови надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», додані до позовної заяви, на виконання Публічного договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних плачтикових карток наданий фрагментарно, з п.2.2, що не дозволяє визначити узгодждених сторонами суттєвих умов користування певним картковим рахунком.
Крім того, стороною позивача підтверджено надання відповідачкою згоди АТ «ОТП-Банк на обробку персональних даних», відповідна згода-дозвіл досліджена судом, датована 31.12.2021.
Доказів відкриття поточного рахунка позичальниці в АТ «ОТП Банк», використання кредитного ліміту, порядку та строків нарахувань відсотків, розміру частково сплаченої заборгованості (в разі її сплати) матеріали справи не містять.
Згідно з наявним розрахунком, доданим до позовної заяви, до договору №2038653718 від 31.12.2021, станом на 30.06.2024, боржник - ОСОБА_1 , рахунок в АТ «ТАСкомбанк», що не підтверджено наявними у справі доказами, 13.10.2023 АТ «ОТП Банк» нараховано відсотки у сумі 1,45 гривень, без зазначення відсоткової ставки та періоду нарахування, тривалості пільгового періоду, заборгованість по тілу кредиту дорівнює 9 291,12 гривень, по комісії - 1 831,92 гривень, відповідно, загальна сума - 11 124,49 гривень. В подальшому, як видно з розрахунка, позивачем не здійснювалось нарахування складових заборгованості. Розрахунок засвідчений представником позивача, здійснений по 30.06.2024. Другий розрахунок стосується заборгованості по картковому рахунку, залищок заборгованості - 21 320,31 гривень, при цьому, реквізити рахунка бдез належного обгрунтування також зазначені саме в АТ «ТАСкомбанк».
Судом також встановлено, що 13.10.2023 на підставі Договору факторингу №13/10/23, укладеного між АТ «ОТП БАНК» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) клієнт передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості. Фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до умов цього договору. За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами (п.1.1-1.3).
Згідно з умовами договору факторингу, як зазначає позивач, а саме п. 6.2.3, 6.2.4 право вимоги переходить до позивача з моменту підписання сторонами договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості, без згоди боржників.
Договір факторингу від 13.10.2023, доданий до позовної заяви, наявний у неповному обсязі, тобто, його детальний зміст, виключний перелік прав та обов'язків сторін, відповідальності, до відома суду не доведено, зокрема, положення п. 6.5-14.10 договору, відповідні аркуші до справи не долучені. Графи у п. 6.1.1, 6.1.2 у договорі із зазначенням загального розміру портфелів заборгованості за реєстром №1 та реєстром №2 не заповнені.
Відповідно до витягів з Реєстрів боржників №1,2 від 13.10.2023 до вказаного договору, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 11 124,49 гривень, а також 21 320,31 гривень. Витяг сформований представником позивача, номер боржника відповідно до їх переліку у реєстрах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у витягу не зазначений.
При цьому, у тлумаченні термінів в договорі зазначено, що договір - це договір з усіма змінами, доповненнями та додатками. Вичерпний зміст цього розділу, враховуючи фрагментарність копії договору факторингу, також стороною позивача до відома суду не доведений.
Відповідні докази повідомлення боржників про відступлення права грошової вимоги стороною позивача до справи не долучені, проте зазначена обставина висновків суду по суті спору не змінює.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Загальні вимоги до доказів врегульовані ст.77-80 ЦПК України, а положеннями ч.1,6 ст.81 ЦПК України чітко врегульовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Слід наголосити, що відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов'язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, ст. 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України) та положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.1,2 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Главою 73 розділу І книги 5 ЦК України врегульовує положення, що стосуються договору факторингу.
Так, згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові у справі відсутнє (щодо обох договорів), хоча на виконання умов договорів факторингу могло бути витребувано клієнтом. Разом з цим, виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом. Такі відомості стороною відповідача не надані.
Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).
Враховуючи зміст ст.633, 634 ЦК України, суд виходить з того, що споживач фінансових послуг лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки такі умови договорів приєднання розробляються надавачами певних фінансових, зокрема, банківських послуг, відповідно, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим має бути підтверджено, що на час укладення відповідного договору та під час його виконання діють певні вимоги у визначеній редакції.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
При цьому, за нормою ч.1 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Проте, судом встановлено, що належних та достовірних доказів відкриття поточного рахунка на ім'я відповідачки в АТ «ОТП Банк», використання кредитного ліміту (зокрема, суми), порядку та строків нарахувань відсотків, розміру частково сплаченої заборгованості (в разі існування такої обставини) матеріали справи не містять. Разом з цим, відсутні й докази відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 на користь позивача, із врахуванням проаналізованих вище судом доказів, а саме неналежного підтвердження включення відповідачки, як позичальника за кредитним договором, до реєстрів боржників №1 та «2, адже, на переконання суду, витяг з реєстру не відповідає критеріям достовірності доказів. Так, за приписами ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Окремо суд наголошує, що розрахунок заборгованості має відношення до договору, укладеного в іншу дату, ніж договір, досліджений судом та наданий стороною позивача, крім того, у розрахунку зазначено про відкриття рахунку на ім'я відповідачки в іншій банківській установі, без належного обґрунтування цієї обставини.
Не підтверджено належними та допустимими доказами й сум, нарахованих первісним кредитором в якості відсотків, порядку їх нарахування, дати припинення нарахування складових заборгованості, тривалості пільгового періоду.
Ч.1 ст.229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
З урахуванням наведеного, оскільки належне виконання зобов'язань первісним кредитором (в частині відкриття карткового рахунка та встановлення кредитного ліміту у вказаній вище сумі), вичерпні умови кредитного договору (за відсутності Тарифів та Правил), а також відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 на користь позивача у цій справі не доведено, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
За приписами ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду у сумі 3 028,00 гривень, слід залишити за позивачем.
Докази понесення позивачем судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме з витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів, у сумі 1 514,00 гривень матеріали справи не містять. Проте, відповідно до змісту ч.2 ст.140 ЦПК України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Тому підстав для їх стягнення судом не встановлено, з урахуванням зазначеного вище та положень ч.2 ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви у сумі 3 028,00 гривень та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у сумі 1 514,00 гривень, - залишити за позивачем.
Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, адреса для листування: Київська область, м.Бровари, вул. Лісова, буд.2, поверх 4.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду складено та підписано 28.01.2025.
Суддя Л. А. Вайнраух