1Справа № 335/11859/24 2/335/403/2025
20 січня 2025 рокуОрджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Соболєвої І.П.,
за участі секретаря судового засідання Кісенка А.В.,
представника відповідача Гавриленко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Левади Єгора Леонідовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення грошових коштів у виді недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Левади Є.Л., звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення суми недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не була одержана ним за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину у розмірі 283 603 грн 60 коп. в порядку спадкування за законом, також стягнення суми недоотриманої пенсії, яка належала ОСОБА_2 , але не була одержана ним за життя розміром 40 516 грн 36 коп., відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 59 від 12.01.2024, і стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судового збору розміром 2 593 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Гірне Донецької області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дідусем позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був громадянином України, уродженцем смт Пустовит Хмельницького району Вінницької області, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці Донецької області 03.01.2001.
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до законодавства.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер на території смт Гірне Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 та 10.10.2023 здійснено відповідний актовий запис № 813.
Через ведення бойових дій на території Донецької області позивачка вимушена була переїхати до м. Києва, де перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа згідно довідки № 3008-8821 від 12.12.2014.
Після отримання свідоцтва про смерть, 02.11.2023 позивачка звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Возбранної Т.Г. із заявою про прийняття спадщини, яка була зареєстрована в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 12. На підставі заяви заведено спадкову справу № 08/2023, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 71497999.
12.01.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Возбранною Т.Г. спадкоємиці ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 59 на спадкове майно (недоотримана пенсія) у розмірі 551 817 грн 33 коп., які належали до сплати померлому згідно довідки, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.12.2023 за № 0800-0501-8/89569.
Водночас відповідно до зазначеної довідки, сума недоотриманої пенсії вказана не в повному обсязі.
Згідно з відповіддю відповідача на адвокатський запит з 01.03.2016 ОСОБА_2 пенсійні виплати були припиненні та вказано, що надати інформацію про розмір пенсії з 01.03.2016 по 31.03.2023 законних підстав немає.
Водночас Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надало відповідь на адвокатський запит щодо розміру пенсійної виплати ОСОБА_2 , який становить 5064,35 грн на місяць станом на 01.01.2016.
Позивач звертає увагу суду, що надана відповідачем інформація не дає змогу нотаріусу видати спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину, тим самим реалізувати права спадкоємця в повному обсязі. Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом вказало про перерахування розміру недоотриманої пенсії (визнається відповідачем) у сумі 511 300 грн 97 коп. з врахуванням дати звернення. Фактично відповідач відмовився виплачувати частину недоотриманої пенсії за період з 05.11.2020 року по 15.01.2021 року відповідно до перерахунку відповідача. Вважає, що відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача на отримання не виплаченої за життя пенсії, тому за захистом своїх прав звернулась до суду, позов просила задовольнити в повному обсязі.
В судове засіданні позивач, її представник не прибули, були повідомлені судом належним чином, до суду надали заяву про розгляд справи в їхню відсутність, позовні вимоги підтримують.
08.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позов із запереченнями проти його задоволення з посиланням на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України № 1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. На звернення з заявою від 16.01.2024 року спадкоємця ОСОБА_1 . ГУ ПФУ в Запорізькій області вже було нараховано суму за період з 15.01.2021 по 31.03.2023 у розмірі 511 300, 97 грн та розпочаті дії щодо виплати цих сум. На запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Возбранною Т.Г., який надійшов 02.11.2023 щодо суми недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 )пенсійним фондом було надано довідку, що сума недоотриманої пенсії за період з 05.11.2020 по 31.03.2023 складає 551 817, 33 грн (розмір розрахований за три роки з дня звернення нотаріуса за запитом). Однак, оскільки позивачка, яка є спадкоємицею недоотриманої пенсії, звернулась до відповідача із заявою про її виплату 16.01.2024, тому сума недоотриманої пенсії відповідно до Закону № 1058 за період з 15.01.2021 по 31.03.2023 склала 511 30, 97 грн, що і підлягає виплаті. Також відповідач зазначає, що ОСОБА_2 з 01.03.2016 по день його смерті виплату пенсії було припинено, він з 01.03.2016 року не звертався до відповідача з заявою про поновлення пенсійних виплат, тому підстав для їх нарахування та виплати спадкоємиці померлого немає. Крім того, відповідач зауважив, що пенсія та її складові не є незмінними. В залежності від періоду часу та показників, які використовуються при її розрахунку розмір пенсії змінюється. Розмір ОСОБА_2 змінювався. Втім позивачка та її представник самостійно, безпідставно визначили розмір середньомісячної пенсії спадкодавця і, як наслідок, необґрунтовано визначили суму недоотриманої в розмірі 283 603, 60 грн. Діючим пенсійним законодавством України функції держави щодо нарахування (обчислення) пенсій покладено на органи Пенсійного фонду України. З наведеного представник відповідача Гавриленко А.О. в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, у позові просила відмовити.
Заслухавши пояснення представника відвідача та дослідивши надані сторонами письмові документи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1227ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
ВС у постанові від 23.02.2022 у справі № 428/10113/20 вказав таке: «Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями ЗУ «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої ст. 52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину».
Також у вказаній постанові ВС від 23.02.2022 у справі № 428/10113/20 надав оцінку неправомірній відмові відповідача у справі обрахувати розмір пенсії спадкодавця за період, більший ніж 3 роки з дати звернення спадкоємців.
За правилами ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно зі ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи неї проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Судом встановлено, щоІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Гірне Донецької області помер дід позивачки ОСОБА_1 , яка перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа згідно довідки № 3008-8821 від 12.12.2014 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до законодавства.
Нарахування та виплата пенсії відповідачем здійснювалася по 01.03.2016.
Після отримання свідоцтва про смерть, 02.11.2023 позивачка звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Возбранної Т.Г. із заявою про прийняття спадщини, яка була зареєстрована в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 12.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 02.11.2023 заведено спадкову справу № 08/2023, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 71497999.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» п.4.14 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
12.01.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Возбранною Т.Г. спадкоємиці ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 59 на спадкове майно (недоотримана пенсія) у розмірі 551 817 грн 33 коп., які належали до сплати померлому згідно довідки, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.12.2023 року за № 0800-0501-8/89569.
Отже, позивачка, як спадкоємиця за законом, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті діда, має право на отримання нарахованої, але не отриманої ОСОБА_2 за життя пенсії.
Разом з цим, згідно відповіді відповідача на адвокатський запит з 01.03.2016 року, ОСОБА_2 пенсійні виплати були припиненні та вказано, що надати інформацію про розмір пенсії з 01.03.2016 по 31.03.2023 немає законних підстав.
Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області наданий на адвокатський запит розмір пенсійної виплати ОСОБА_2 станом на 01.01.2016 становить 5064,35 грн.
Згідно бази Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, 16.01.2024 ОСОБА_1 зверталась до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві з заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 . З урахуванням дати звернення, розмір недотриманої пенсії було перераховано з 15.01.2021 по 31.03.2023 у сумі 511300,97 грн.
У зв'язку з тим, що на день смерті ОСОБА_2 виплату пенсії було припинено, пенсія з 01.03.2016 не нараховувалась, тому розмір недоотриманої пенсії визначався відповідачем у відповідності до частини 1 статті 46 Закону України після звернення позивача з заявою про її отримання. За період з 01.03.2016 по 31.03.2023 року управління їх не нараховувало.
Позивачем було подано звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з проханням виплатити недотриману пенсію. Проте у своїй відповіді Відповідач відмовив у наданні такої інформації та виплаті коштів.
На частку недоотриманої пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2016 до 31.03.2023 відповідачем відомостей нотаріусу не надано, і у зв'язку з тим, що сума недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії є спірною, а тому нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво, оскільки відповідно до п. 4.14. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 із змінами та доповненнями при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє, крім іншого, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
Оскільки відповідач не визнає наявність у нього заборгованості перед померлим з огляду на вимоги ст. 46 Закону № 1058, спірну заборгованість не включив до наданих нотаріусу відомостей для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, то вказане унеможливлює виконання нотаріусом повноважень по видачі такого свідоцтва.
Проте суд вважає, що право позивачки на отримання недоотриманої пенсії після смерті діда відповідачем порушено і підлягає судовому захисту, і у позивачці відсутня інша можливість захистити порушене право.
Далі, відповідач посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України № 1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, і зазначає, що ОСОБА_1 звернулась з відповідною заявою до ГУ ПФУ в Запорізькій області 16.01.2024 року, і розмір недоотриманої пенсії було нараховано з 15.01.2021 по 31.03.2023 у розмірі 511 300 грн 97 коп.
Втім, як зазначив відповідач у відзиві, так і в ході судового засідання представник відповідача не заперечувала, що на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Возбранною Т.Г., який надійшов до ГУ ПФУ в Запорізькій області 02.11.2023 щодо суми недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) пенсійним фондом було надано довідку, що сума недоотриманої пенсії за період з 05.11.2020 по 31.03.2023 складає 551 817, 33 грн (розмір розрахований за три роки з дня звернення нотаріуса за запитом).
Отже, суд виходить з того, що позивачка не пізніше 02.11.2023 звернулась до вказаного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Також відповідач визнав, що приватним нотаріусом Возбранною Т.Г., було видане свідоцтво про право на спадщину, що складається з нарахованої, але неотриманої ОСОБА_2 пенсії на загальну суму 551 817, 33 грн. Вказане свідоцтво або його копія є у розпорядженні відповідача.
Водночас, коли 16.01.2024 позивачка звернулась до відповідача за виплатою вказаних коштів в порядку спадкування за законом, відповідач ГУ ПФУ в Запорізькій області вже було нараховано суму за період з 15.01.2021 по 31.03.2023 у розмірі 511 300, 97 грн та розпочаті дії щодо виплати цих сум (однак на день розгляду справи кошти не виплачені), що також відповідачем не заперечується.
Відповідач зазначає, що на день звернення з заявою від 16.01.2024 спадкоємця ОСОБА_1 вже було нараховано суми за період з 15.01.2021 по 31.03.2023 у розмірі 511300, 97 грн, а також розпочато дії щодо виплати цих сум.
Розрахована сума недоотриманої пенсії була проведена в межах відповідного фінансового ресурсу у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року № 1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Ця сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у розмірі 511300, 97 грн внесена до переліку боргів ВПО, обліковується Головним управлінням і виплачується на умовах порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року № 1165.
Проте суд виходить з того, що позивачка не пізніше 02.11.2023 звернулась до вказаного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , отже сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 05.11.2020 по 31.03.2023 складає 551 817, 33 грн (розмір розрахований за три роки з дня звернення нотаріуса за запитом), тому саме така сума підлягає проведенню в межах відповідного фінансового ресурсу у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року № 1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання).
Далі, згідно з відзивом відповідача витікає, що ОСОБА_2 з 01.03.2016 по день його смерті виплату пенсії було припинено, оскільки він з 01.03.2016 року не звертався до відповідача з заявою про поновлення пенсійних виплат, тому підстав для їх нарахування та виплати спадкоємиці померлого немає.
Рішення стосовно припинення виплати пенсії за цей період суду не надано.
Проте встановлено, що ОСОБА_2 за життя перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як отримувач пенсії.
Посилання відповідача у відзиві, що померлий за життя не виявив бажання поновити йому пенсію з березня 2016 року та не звертався з відповідною заявою до відповідача і пенсія не отримана з вини пенсіонера, не заслуговують на увагу, оскільки не засновані на законі.
Вищенаведені судом положення законодавства з урахуванням сталої судової практики у спірних правовідносинах свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя мав право на нарахування та виплату пенсії за вищезазначений період незалежно від звернення до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області та надання чи не надання нової довідки внутрішньо переміщеної особи, чи не підтвердження місця фактичного проживання.
Отже, підстав для припинення нарахування належної померлому ОСОБА_2 пенсії не існувало і припинення виплат не впливає на спадкування, адже до спадкової маси належать суми всієї недоотриманої пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2016 по день його смерті.
ОСОБА_2 з 2016 року мав право на нарахування та виплату пенсійних виплат не залежно від звернення до Пенсійного Фонду України на підконтрольній Україні території, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 1227 ЦК України має право на отримання пенсійних виплат в порядку спадкування за законом.
Саме позивачці видане нотаріусом свідоцтво про право на спадщину на частину недоотриманої пенсії, а, отже, вона є такою, що прийняла спадщину в цілому (ч. 2 ст. 1268 ЦК України).
Отже спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19.
Згідно зі статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера. Рішення стосовно припинення виплати пенсії на інших підставах суду не надано.
Крім того, відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-УИ "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 18.01.2018 № 2268-VIII "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
Жодним нормативно правовим актом та/або законом України не визначено такої підстави для припинення нарахування пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо перемішеної особи, не підтвердження місця Фактичного проживання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, вказав, що «припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії не ґрунтується на Законі. Встановлення судом незаконності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено».
Тому не може бути припинена пенсія за інших підстав, ніж передбачено законами України, таким чином, відповідач порушив вимоги законодавства щодо соціального захисту в питанні припинення виплати пенсії.
Позовні вимоги не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат. Позивач мотивує позовну заяву порушенням приписів цивільного законодавства та права власності на успадковані кошти. Предметом позовних вимог є зобов'язання відповідача виплатити позивачу нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя суми пенсії, що ввійшли до складу спадщини. Вказані вимоги є майновими. Тому спір розглянуто за правилами цивільного судочинства, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18 і від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17.
Позивачем до подання позову до суду як самостійно, так і в судовому порядку шляхом забезпечення доказів витребовувалися у відповідача дані щодо розміру пенсії пенсіонера ОСОБА_2 у спірний період, проте інформація про розмір такої пенсії надана суду не була, з підстав її не нарахування відповідачем у вказаний період.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 і не була одержана ним за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом за період з 01.03.2016 по 31.10.2020 у порядку спадкування за законом, а відтак вказані вимоги є обґрунтованими.
Втім суд звертає увагу, що під формулюванням позовних вимог за конструкцією «стягнути», і навпаки не формулювання «нарахувати і виплатити» позивач фактично мав на увазі бажання отримати від відповідача (стягнути з відповідача) відповідні суми пенсії, недоотриманої спадкодавцем, про що представник позивача зазначив у позові, отже фактично предметом позову є вимога про «нарахувати і виплатити» суму недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 і не була одержана ним за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом за період з 01.03.2016 по 31.10.2020 у порядку спадкування за законом, і стягнення пенсії в розмірі 40 516, 36 грн (що є різницею між 551 817, 33 грн - 511 300 грн 97 коп. = 40 516 грн 36 коп. нарахованої відповідачем за період з 05.11.2020 по 31.03.2023). Решта сума недоотриманої пенсії за період з 15.01.2021 по 31.03.2023 у розмірі 511 300, 97 грн вже є нарахованою та розпочаті дії щодо її виплати.
Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якийповинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою результату.
Щодо посилання відповідача про тотожність справ цього позивача до відповідача зокрема зі справами, що були предметом розгляду Верховним Судом у постановах від 26.02.2020 у справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19), від 14.04.2020 року у справі № 431/6232/16-ц (провадження № 61-17311св19), від 09.12.2020 року у справі № 243/9613/19-ц (провадження № 61-7355св20), то суд зазначає, що за позицією ВС, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. А тому, нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Отже, підстави позову в наведених відповідачем справах та у цій справі не є ідентичними, оскільки спір між сторонами у справах виник з різних підстав.
Аналізуючи вищенаведені судом норми матеріального права, суд дійшов висновку, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Частиною 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
ОСОБА_1 у встановленому законом порядку подала заяву про вступ у спадщину після смерті свого діда ОСОБА_2 , якому за життя за період з 01.03.2016 по день смерті пенсія не нараховувалася і виплата пенсії не проводилась, припинення нарахування пенсії здійснено з 01.03.2016 року.
Саме позивачці видане нотаріусом свідоцтво про право на спадщину на частину недоотриманої пенсії, а, отже, вона є такою, що прийняла спадщину в цілому (ч. 2 ст. 1268 ЦК України).
Позивачка, як спадкоємець за законом, який в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті діда, має право на отримання нарахованої, але не отриманої ОСОБА_2 за життя пенсії.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Стаття 1219 ЦК України визначає права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, тобто, ті, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення на користь позивачки суми недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не була одержана ним за життя, втім включена до свідоцтва про право на спадщину за законом за період з 05.11.2020 по 31.03.2023 у порядку спадкування за законом в розмірі 40 516, 36 грн (що є різницею між 551 817, 33 грн - 511 300 грн 97 коп. = 40 516 грн 36 коп., (нарахованої відповідачем за період з 05.11.2020 по 31.03.2023 за запитом нотаріуса) та частковому задоволенню позову в частині стягнення на користь позивачки суми недоотриманої пенсії у порядку спадкування за законом за період з 01.03.2016 по 31.10.2020, внаслідок чого слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії, яка належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не була одержана ним за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом за період з 01.03.2016 по 31.10.2020.
З огляду на вказане, позов слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 81, 89,259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Левади Єгора Леонідовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення пенсії в порядку спадкування задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фронду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суму недоотриманої пенсії, яка належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і не була ним одержана за життя і включена до свідоцтва про право на спадщину за законом за період з 05.11.2020 по 31.03.2023 у порядку спадкування за законом в розмірі 40 516, 36 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суму недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не була одержана ним за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом за період з 01.03.2016 до 31.10.2020.
В решті частині вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 31.01.2025.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ідентифікаційний код 20490012, адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б.
Суддя І.П. Соболєва