Справа № 307/4910/24
Провадження № 2/307/1202/24
(заочне)
03 лютого 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бряник М.М.,
секретар судового засідання - Скирчук В.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник, адвокат Поковба Василь Юрійович до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник, адвокат Поковба Василь Юрійович звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
В обґрунтування позову, позивачка посилається на те, що 21 липня 2017 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований у Тячівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом №137.
Від даного шлюбу з відповідачем по справі мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою та перебуває на її повному утриманні. Спору щодо її виховання на даний час немає.
Позивачка вказує, що причиною розірвання шлюбу є те, що сімейне життя у них з відповідачем не склалося, з причини непорозуміння одне одного. Кожен з них веде свій спосіб життя. Вказує, що у 2022 році вона вже зверталася з позовною заявою до суду про розірвання шлюбу. Та вкзаний позов за її заявою було залишено без розгляду. Однак позитивного результату це не дало. Разом вони не проживають та не ведуть спільного господарства, спору про поділ майна на даний час між ними, не має.
Позивачка зазначає, що оскільки відповідач відмовляється добровільно виконувати свої батьківські обов?язки по утриманню доньки, матеріально не допомагає та не приймає участі у вихованні дитини, вона вважає за необхідне звернутись до суду про стягнення з відповідача аліментів у примусовому порядку. Зазначає, що відповідач має нерегулярний мінливий дохід та не має постійного місця роботи, але він ще молодий за віком, фізично здоровий, тому просить суд визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 гривень на місяць. При цьому зазначає, що проживання разом з відповідачем не доцільне, примирення не можливе, тому просить шлюб з відповідачем розірвати та стягнути на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 4000 гривень щомісячно до досягнення нею повноліття.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 18.11.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
Позивачка та її представник, адвокат Поковба В.Ю., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися. 03.02.2025 року представник позивачки, адвокат Поковба В.Ю. подав до суду заяву у якій просить розгляд справи проводити без його та позивачки участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач будучи, відповідно до положень п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором №0610216080451, №0610212222731, в судове не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, враховуючи, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явилася в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подала відзив, а також те, що представник позивача просив справу розглянути у відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 липня 2017 року між сторонами укладено шлюб, який було зареєстровано Тячівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом №137, що стверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с.9).
Сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Кривської сільської ради Тячівського району Закарпатської області 30.07.2020 року. Батьками в свідоцтві про народження дитини значаться сторони (а.с.10).
Судом також встановлено, що позивачка раніше зверталася до суду з позовом до відповідача. Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 5 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу було залишено без розгляду (справа №307/4700/22) (а.с.12).
Згідно зі ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 25 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
За правилами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу згідно якої позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що подружнє життя між сторонами не склалося. Шлюбні відносини у подружжя відсутні, оскільки кожен з них проживає окремим сімейним життям вже тривалий час.
Позивачка наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем, який не виявив бажання з'явитися в судове засідання, а тому враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, які свідчать про тривалу відсутність між сторонами сімейних відносин, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, їх сім'я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити їх інтересам, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.
Позовних вимог щодо, утримання та порядку виховання дитини, поділу спільного майна сторін, не заявлено.
Вирішуючи спір та визначаючи розмір та порядок стягнення аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання складеного депутатом Тересвянської селищної ради В.І. Варга та затвердженого в.о. старостою с. Грушово В.Кучерявий вбачається, що ОСОБА_1 проживає в будинку батьків, утримує неповнолітню дитину ОСОБА_3 2020 року народження. Батько дитини ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не приймає, матеріально не забезпечує, проживає за іншою адресою (а.с.11).
Таким чином під час судового розгляду встановлено, що відповідач не проживає разом з дитиною. Належну матеріальну допомогу на її утримання не надає, однак, виходячи з того, що він у свідоцтві про народження дитини зазначений батьком, він зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дитини на користь позивачки, з якою проживає дочка.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини можуть бути присуджені у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За змістом ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3 - 1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3 - 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну дитину віком до 6 років з 1 січня - 2563 гривень.
При визначенні розміру аліментів на утримання спільної дитини, суд враховує майновий стан позивачки, яка веде догляд за малолітньою дитиною, вік дитини, майновий стан відповідача, який є особою молодого та працездатного віку, відсутність відомостей про наявність у нього постійного місця роботи та стабільного джерела доходу, відсутність відомостей про перебуванні у нього на утриманні інших утриманців, а також вимоги щодо розміру аліментів, який має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, що передбачено ч. 2 ст. 182 СК України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 3000 (три тисячі гривень), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.11.2024 року і до її повноліття, оскільки така сума аліментів, на думку суду, повинна забезпечити дитину мінімальним та найнеобхіднішим.
У відповідності із ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини слід допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що під час предявлення позову, позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн за позовну вимогу про розірвання шлюбу. За таких обставин з відповідача слід стягнути вказану суму судового збору на користь позивачки.
Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позовної вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за вказану позовну вимогу, відтак з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись статтями 56, 80, 84, 105, 110, 112, 115, 182, 184 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10-13, 18, 49, 133, 141, 142, 150, 206, 247, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 21 липня 2017 року Тячівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області за актовим записом №137 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 3000 (три тисячі гривень), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.11.2024 року і до її повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Тячівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 115 СК України надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Головуючий М.М. Бряник