Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/8388/24
30.01.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Надопта А.А. секретар судового засідання Стрижак О.М. розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Королівської селищної ради, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. про визнання права на земельні ділянки у порядку спадкування за законом,-
Позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Продан О.В. звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача, про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.
Вимоги позову мотивовано тим, що позивач є спадкоємицею по смерті своєї матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До складу спадщини, що відкрилася на день смерті матері позивача, ввійшли:
-земельна ділянка площею 2,49 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради;
-земельна ділянка площею 0,67 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради;
-земельна ділянка площею 2,49 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради;
-земельна ділянка площею 0,67 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради
Заповіт покійна не залишила. Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Позивач як дочка є спадкоємцем за законом першої черги.
Позивачка спадщину прийняла в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України як спадкоємець, який постійно проживав з спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Вказана обставина підтверджується довідкою виконавчого комітету Сасівської сільської ради від 01.04.2019 року №197.
За прийняттям спадщини позивачка звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно державний нотаріус Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй відмовила. Така ситуація обумовлена тим, що по смерті матері віднайти оригінал державного акту на право приватної власності на землю або інших документів аналогічного характеру, які б посвідчували належність майнових прав спадкодавцю, не вдалося.
За таких обставин через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Позивачка та її представник, адвокат Продан О.В. в підготовче судове засідання не з'явилися, направили до суду клопотання про підтримання позовних вимог і просили такі задоволити.
Представник відповідача, Королівської селищної ради, в судове засідання не з'явився, направивдо суду, 30.12.2024 року заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Третья особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., належним чином повідомлена про розгляд справи, в судове засідання не з'явилася.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України судом у підготовчому судовому засіданні ухвалюється рішення.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України.
У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що мати позивачки, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 01.04.2019 року
Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 від 20.03.1967 року.
До складу спадщини, що відкрилася на день смерті матері позивача, ввійшли:
-земельна ділянка площею 2,49 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради;
-земельна ділянка площею 0,67 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради;
-земельна ділянка площею 2,49 га з цільовим призначенням для Ьедення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради;
-земельна ділянкуа площею 0,67 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради
Позивач спадщину прийняла в порядку ч.З ст.1268 ЦК України як спадкоємець, який постійно проживав з спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Вказана обставина підтверджується довідкою виконавчого комітету Сасівської сільської ради від 01.04.2019 року №197.
За прийняттям спадщини позивач звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно державний нотаріус ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй відмовила. Така ситуація обумовлена тим, що по смерті матері віднайти оригінал державного акту на право приватної власності на землю або інших документів аналогічного характеру, які б посвідчували належність майнових прав спадкодавцю, не вдалося.
Згідно повідомлення державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В від 08.01.2024 року за №22/01-16 відомо, що за даними із Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася.
За запитом позивача в архівних матеріалах Відділу №4 у Берегівському районі ҐУ Держгеокадастру у Закарпатській області вдалося віднайти копії державних актів на право власності на земельну ділянку серії IV-3K №035941 від 15.11.2002 року (підтверджує належність спадкодавцю двох земельних ділянок загальною площею 3,16 га) та серії IV-3K №035940 від 15.11,2002 року (підтверджує належність двох земельних ділянок загальною площею 3,16 га чоловіку спадкодавця (батьку позивача) ОСОБА_4 ).
З цього приводу відзначено, що первісний власник частини спадкового майна (двох земельних ділянок площею 3,16 га) ОСОБА_4 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 04.04.2012 року
Його дружина (мати позивача) спадщину по його смерті прийняла, однак свідоцтво про право на спадщину не отримала. У той же час ч.З ст.1296 ЦК України регламентовано, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, Верховний Суд роз'яснив, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права (таку правову позицію відображено в постанові ВС від 14.08.2019 р. у справі №523/3522/16-ц).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. (ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1221 Цивільного кодексу України - далі ЦК).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК).
За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Для подальшого утримання та збереження майна необхідно оформити право власності на спадкове майно, проте іншого шляху, окрім визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку, не існує.
В п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідну до ст.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
За вказаних обставин позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.16, 328, 392, 1216, 1220, 1216, 1222, 1223, 1268, 1269, 1270, 1296, 1297 Цивільного кодексу, керуючись ст.ст.2,4,19, 23, 27, 175-177, 315 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
У порядку спадкування за законом визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на:
-земельну ділянку площею 2,49 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради;
-земельну ділянку площею 0,67 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради;
-земельну ділянку площею 2,49 га з цільовим призначенням для Ьедення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради;
-земельну ділянку площею 0,67 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийА. А. Надопта