Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/57/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Антипова І. Л.
Категорія - 485 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я.
28.01.2025 року м. Кропивницький
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши стосовно прийнятності до апеляційного розгляду апеляційну скаргу представника Кропивницької митниці - Случ Вікторії Вікторівни на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_1 ,
Цією постановою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 Митного кодексу України, закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, представник Кропивницької митниці Случ В.В. (надалі апелянт), 28 листопада 2024 року подала апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови районного суду.
В обґрунтування вказаного клопотання щодо поважності пропуску строку на подання апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанова Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23.10.2024 року по даній справі надійшла на адресу Кропивницької митниці лише 22.11.2024 вхідний №7626/8.19/7.22-1.
За таких обставин апелянт, посилаючись на приписи ст. 289 КУпАП, ст.ст. 251, 286, 295 Кодексу України про адміністративне судочинство, вважає, що строк підлягає поновленню.
Відповідно до положень ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кропивницького апеляційного суду, справа щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою представника Кропивницької митниці - Случ В.В. ( надалі представник митниці), передана в провадження судді Ткаченко Л.Я. 12 грудня 2024 року.
Судове засідання для розгляду клопотання представника митниці, вперше було призначено на 23.12.2024.
23.12.2023 від представника митниці надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з виробничою необхідністю, пов'язаною з участю в інших судових засіданнях, заперечила проти розгляду справи без представника митниці та просила розгляд справи перенести на іншу дату.
У зв'язку з наявністю заяви розгляд справи було відкладено на 16.01.2025.
Проте, 15.01.2025 від представника митниці повторно надійша заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з виробничою необхідністю, пов'язаною з участю в інших судових засіданнях, заперечила проти розгляду справи без представника митниці та просила розгляд справи перенести на іншу дату.
Розгляд справи з урахуванням заяви представника митниці було відкладено на 28.01.2025.
Однак, 27.01.2025 втретє надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з виробничою необхідністю, пов'язаною з участю в інших судових засіданнях, заперечила проти розгляду справи без представника митниці та знову просила апеляційний суд розгляд справи перенести на іншу дату.
Проте, вказане клопотання представника митниці слід відхилити з тих підстав, що три рази розгляд справи відкладався за клопотанням апелянта. З урахуванням часу перебування справи в апеляційному суді з 12 грудня 2024 року, представник митниці мала достатньо часу для реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, в тому числі і звернення до суду з приводу відкладення розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд констатує, що представник митниці недобросовісно використовує процесуальні права, зокрема, право на участь у судовому засіданні, та ухиляється від виконання своїх процесуальних обов'язків, зокрема, шляхом неявки у судові засідання.
Крім того, кожного разу звертаючись з клопотанням про відкладення справи, представник митниці жодного разу не надала доказів на підтвердження існування обставин на які вона посилається, як на підставу неможливості прибуття в судове засідання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. При цьому, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі, в якій вона є стороною, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ОСОБА_1 та його захисник належним чином повідомлені про час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явились. Заяв про відкладення розгляду справи від вказаних осіб не надходило.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, зважаючи на обізнаність учасників процесу про судові засідання, які призначалися судом по даній справі, виходячи з положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку про розгляд даної справи за відсутності представника митниці, оскільки зазначену вище поведінку, суд розцінює, як спосіб затягування строків розгляду справи.
Дослідивши клопотання в частині поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, перевіривши матеріали справи, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання представника митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Правила регулювання строків для подання скарги повинні забезпечувати належне здійснення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності.
При розгляді клопотання про поновлення пропущеного строку, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд також застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Із матеріалів справи вбачається наступне.
Постанова Кіровського районного суду м. Кіровограда про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 Митного кодексу України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, була винесена 23 жовтня 2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з постанови суду, учасники судового розгляду, в тому числі і представник Кропивницької митниці, не були присутні в судовому засіданні при розгляді справи. Проте, як свідчить вказана постанова та матеріали справи, Кропивницька митниця була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.
В резолютивній частині вказаної постанови зазначено порядок та строк її оскарження.
Таким чином, строк подання апеляційної скарги на постанову районного суду становить з 24.10.2024 по 02.11.2024.
23 листопада 2024 року, тобто через місяць представник Кропивницької митниці подала апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку, в якому зазначила, як поважну причину пропуску строку надходження копії даної постанови до митного органу 22 листопада 2024 року.
Проте, доводи апелянта про те, що копію постанови Кропивницька митниця отримала 22 листопада 2024 року, не надає переконливих даних про поважність причин порушення строків, в період з 24.10.2024 по 02.11.2024, та фактично зводиться до неправильного тлумачення норм чинного законодавства, оскільки згідно до ст. 294 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, протягом десяти днів з дня винесення постанови, а не з моменту її отримання. При цьому посилання апелянта на норми Кодексу України про адміністративне судочинство щодо строку на апеляційне оскарження є безпідставним.
Апеляційний суд зважає на сталу практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenkov. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukhv. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Також слід звернути увагу на рішення від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" де Високий Суд зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України").
У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
У справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто, практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Інших обставин, які б свідчили про поважність причини пропуску строку апеляційного оскарження, а саме, конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали представнику митниці своєчасно звернутися з апеляційною скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження постанови суду, які виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом, у клопотанні не наведено.
Таким чином, оскільки представник Кропивницької митниці була обізнаною щодо розгляду справи відносно ОСОБА_1 у районному суді, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, зазначені нею в обґрунтування клопотання, не є переконливими, а відтак не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.
Виходячи з того, що наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть вважатися переконливими та поважними, тобто такими, що об'єктивно перешкоджали вчасно звернутись до суду з апеляційною скаргою в період з 24.10.2024 по 02.11.2024, тому виходячи з того, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження і апелянтом не підтверджено поважності причин пропуску такого строку, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду -
Відмовити в задоволенні клопотання представника Кропивницької митниці - Случ Вікторії Вікторівни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу, разом з доданими матеріалами повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Л.Я. Ткаченко