Справа № 645/1907/23
Провадження № 2/645/34/25
28 січня 2025 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді - Шарка О.П., секретаря судових засідань - Мухіна В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» звернулося до суду з позовом, в якому просять суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Московським РВ УМВС України в Харківській області 19.07.1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий Московським РВ УМВС України в Харківській області 28.09.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (код 09807750) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11225587000 від 28.09.2007 року у розмірі 26814.68 дол. США (двадцять шість тисяч вісімсот чотирнадцять доларів США 68 цент.), з яких: 20 867,83 доларів США - заборгованість за кредитом, 4 563,13 доларів США - заборгованість за процентами, що нараховані по 31.03.2014 року, 1383.72 доларів США - 3% річних згідно ст.625 ЦК України за період . Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Московським РВ УМВС України в Харківській області 19.07.1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий Московським РВ УМВС України в Харківській області 28.09.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 7 354 грн. 32коп. (сім тисяч триста п'ятдесят чотири гривні тридцять дві копійки) з кожного.
В обгрунтування позову зазначили, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанкта ОСОБА_1 , укладено договір про надання споживчого кредиту № 11225587000 від 28.09.2007 року., відповідно до умов якого, позивач надав позичальнику кредит (грошові кошти) частками на загальну суму 88485.00 дол. США у формі поновлювальної кредитної лінії шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника. Позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 25.09.2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.1.1 , 1.2 кредитного договору). За користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів позичальник зобов'язався сплатити проценти у розмірі 12.9% річних.( п. 1.3.1 кредитного договору). Сторони домовилися, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у раз настання будь-якої із обставин, передбачених ч.1 пункту 5.2. Договору. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів,, що фактично надані банком Позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність Банку відповідно до умов Договору, (п.1.3.3 кредитного Договору). У випадку настання обставин, встановлених підпунком «а» пунтку 5.2 (порушення Позичальником кредитної дисципліни (зокрема неналежного виконання умов цього Договору та або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором) - процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п. 1.3.1 Договору (п.1.5 Додаткової угоди №1 від 28.09.2007 року до Договору). Для забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позичальника за указаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №145830 від 28 вересня 2007 року, яка зобов'язалася відповідати солідарно-з ОСОБА_1 за виконання ним зобов'язань, що виникли з указаного кредитного договору. Позичальник припинив виконувати свої зобов'язання щодо щомісячного повернення кредиту з 25.02.2014 року та сплати процентів з 28.09.2012 року, внаслідок чого станом на 04.03.2014 року виникла прострочена заборгованість по кредиту у розмірі 908.92 дол. США та по процентам у розмірі 4105.89 дол.США. Позивач направив відповідачам вимоги від 13.03.2014 року про усунення порушень кредитного договору та у разі не погашення вказаної простроченої заборгованості - про дострокове повернення кредиту та нарахованих станом на 04.03.2014 року процентів всього у розмірі 24973.72 дол.США. Відповідачі вимоги банку не задовольнили, заборгованість не погасили. Копії вимог та списку рекомендованих відправлень, як докази, надаються. У квітні 2014 року Банк звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 з метою погашення заборгованості у розмірі 25 814,95 доларів США, що існувала станом на 15.04.2014 року, з яких: 20 867,83 доларів США - заборгованість за кредитом; 4 563,13 доларів США - заборгованість за процентами; 10,72 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом: 373,27 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами. Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2015 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 814,95 доларів США, з яких: 20 867,83 доларів СІЛА - заборгованість за кредитом; 4 563,13 доларів США - заборгованість за процентами; 10,72 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 373,27 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 вересня 2007 року у розмірі 25 814,95 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку». шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» від свого імені будь-якій особі- покупцеві за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з наданням ПАТ «УкрСиббанк» усіх повноважень продавця. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав законної сили 07 червня 2014 року. У задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором відмовлено, оскільки вимоги кредитора до поручителя заявлені з пропуском строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ІІК України. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заочне рішення районного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного встановлення обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки ПАТ «УкрСиббанк» не надало суду належні та допустимі докази щодо дійсного розміру заборгованості за кредитним договором, тому рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором є передчасним і ґрунтується на припущеннях. Постановою Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі №645/3524/14ц касаційну скаргу АТ «УКРСИББАНК» задоволено частково, заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2016 року скасовані. У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. При цьому Верховний Суд прийшов до висновку « На зазначене суди належної уваги не звернули, не врахували, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі- продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, що є свободою договору (статті 6, 627 ЦК України). При цьому у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором від 28 вересня 2007 року у ОСОБА_1 станом на 15 квітня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 25 814.95 доларів США, що встановлено у суді першої інстанції на підставі належним чином оцінених наданих банком доказів і не спростованих відповідачем. Таким чином, позивач зазначає, що суди допустилися порушень вимог законодавства, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, тому у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» необхідно відмовити. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав іпотеко держателя. А суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, відмовивши у задоволені позовних вимог з інших підстав. Банком було подано заяву про прийняття Верховним Судом додаткового рішення у цій справі з приводу даної позовної вимоги. 27.10.2021 року Верховний Суд прийняв ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі. Копії рішення апеляційного суду та постанови Верховного Суду/ Отже, обставина існування у Відповідачів заборгованості по кредитному договору в сумі 25 814 дол. 95 центів станом на 15.04.2014 року встановлена постановою Верховного Суду, проте вимога АТ «УКРСИББАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки не задоволена, оскільки АТ «УКРСИББАНК» вибрано неналежний спосіб захисту його прав іпотекодержателя. Станом на 01.05.2023 року залишається не погашеною заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 814.95 дол.США, з яких: 20 867,83 доларів США - заборгованість за кредитом; 4 563,13 доларів СІНА - заборгованість за процентами, що нараховані по 31.03.2014 року; 10,72 доларів СІНА - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 28.02.2014 по 15.04.2014 року; 373,27 доларів СІНА - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 15.04.2013 по 15.04.2014 року. В якості доказу наявності заборгованості за кредитнім договором надається виписка за кредитним договором станом на 01.05.2023 року та довідка про заборгованість станом на 01.05.2023 року, які сформовані шляхом витягу з електронних облікових систем банку та перенесені на паперові носії, з яких вбачається відсутність погашень за кредитним договором з 2014року по 2023рік.. Так, за прострочення погашення сум заборгованості по кредиту та процентам (основний борг за кредитним договором) необхідно стягнути з відповідачів у солідарному порядку 3 % річних у сумі 1383 дол. США 72 цент. Розрахунок 3% річних здійснено за формулою: (20 867,83 доларів СІЛА заборгованість за кредитом + 4 563,13 доларів США заборгованість за процентами, що нараховані по 31.03.2014 року = 25430.96 дол.США) х 3% річних : 365 х 662 (кількість днів прострочення за період з 02.05.2020 по 23.02.2022) = 1383.72 дол. США Враховуючи, що порушення умов кредитного договору на своєчасне повернення сум кредиту та процентів за користування кредитом триває, Банк має право на захист свої прав шляхом звернення до суду із позовом про солідарне стягнення на користь Банку з відповідачів боргу у розмірі 26814.68 дол. США (двадцять шість тисяч вісімсот чотирнадцять доларів США 68 цнт.), з яких: 20 867,83 доларів СІЛА заборгованість за кредитом, що встановлена постановою Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі №645/3524/14ц); 4 563,13 доларів США заборгованість за процентами, що нараховані по 31.03.2014 року, та встановлена постановою Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі №645/3524/14ц), 1383.72 дол. США 3% річних від суми заборгованості 25430.96 дол.США за період з 02.05.2020 по 23.02.2022 року.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. У матеріалах справи міститься клопотання представника позивача за довіреністю про розгляд справи без участі представника, в якому він підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідно ч. 3 ст.211ЦПКУкраїни учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, відповідач ОСОБА_2 надала суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги не визнала у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у ході судового розгляду позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначив, що в основу позовних вимог покладено договірні відносини за споживчим кредитом № 11225587000 від 28.09.2007 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 та забезпечення зобов'язань іпотекою за договором іпотеки від 28.09.2007 року між банком та ОСОБА_3 . Остаточним рішенням суду за цим спором є Постанова Верховного суду від 04.09.2019 року у справі №645/3524/14ц, якою відмовлено ПАТ «УкрСиббанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому Верховний Суд зазначив, що ПАТ «УерСиббанк» обрав неналежний спосіб захисту. З огляду на зміст та підстави позовів, як поданих банком у 2014 році, так і в 2023 році.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.
Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
Відповідач, зі свого боку, зобов'язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.
Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ході судового розгляду встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 26.11.2018 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11225587000 від 28.09.2007 року
Як вбачається з Копій меморіальних ордерів та виписки за кредитним договором, Відповідно до умов Кредитного договору, позивач надав позичальнику кредит (грошові кошти) частками на загальну суму 88485.00 дол.США у формі .поновлювальної кредитної лінії шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника, а саме:
З 03.10.2007 року на суму 10000.00 дол. США (згідно меморіального ордеру №0607953021/ від 03.10.2007 року),
15.11.2007 року - 11500.00 дол.США (згідно меморіального ордеру №0609454953/ від 15.11.2007 року),
21.12.2007 року - 33000.00 дол.США (згідно меморіального ордеру №0610801061/ від 21.12.2007 року
06.03.2008 - 7000.00 дол.США (згідно меморіального ордеру №0603188138/ від 06.03.2008 року
26.03.2008 року - 5000.00 дол.США (згідно меморіального ордеру №0603616124/ від 26.03.2008 року
22.04.2008 року - 4000.00 дол.США (згідно меморіального ордеру №0605027225/ від 22.04.2008 року
23.05.2008 року - 4000.00 дол.США (згідно меморіального ордеру №0606479457/ від
року 23.05.2008 року.
26.06.2008 року - 7000.00 дол.США (згідно меморіального ордеру №0608017892/ від 26.06.2008 року
10.07.2008 року - 5000.00 дол.США (згідно меморіального ордеру №0609178960/ від 10.07.2008 року
07.08.2008 року - 1985.00 дол.США (згідно меморіального ордеру №0610546816/ від 07.08.2008 року.
Відповідно до п.5.6 постанови Національного банку України від 18.06.2003 №254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» та п. 62 постанови Національного банку України від 04.07.2018 №75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій.
Згідно п.1.1 , 1.2 кредитного договору, позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 25.09.2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту
Як вбачається з п. 1.3.1 кредитного договору, за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів позичальник зобов'язався сплатити проценти у розмірі 12.9% річних
Відповідно п.1.3.3 кредитного Договору, сторони домовилися, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у раз настання будь-якої із обставин, передбачених ч.1 пункту 5.2. Договору. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів,, що фактично надані банком Позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність Банку, відповідно до умов Договору, У випадку настання обставин, встановлених підпунком «а» пунтку 5.2 (порушення Позичальником кредитної дисципліни (зокрема неналежного виконання умов цього Договору та або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором) - процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п. 1.3.1 Договору (п.1.5 Додаткової угоди №1 від 28.09.2007 року до Договору).
Як вбачається з листа № 58557 від 19 лютого 2008 року Банк повідомив Позичальника про застосування підвищеної процентної ставки. Так, у разі порушення Позичальником умов кредитної дисципліни, зокрема неналежного виконання умов кредитного договору, Банк з дати виникнення простроченої суми основного боргу, нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти, а саме в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу. Копії листа та рекомендованого повідомлення про вручення, як докази, надаються.
Строк дії кредитного договору встановлюється з дати його укладення (дати підписання сторонами) до повного повернення Банку всієї суми кредиту за Договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування.(п. 7.7. кредитного договору)
Для забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позичальника за указаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №145830 від 28 вересня 2007 року, яка зобов'язалася відповідати солідарно-з ОСОБА_1 за виконання ним зобов'язань, що виникли з указаного кредитного договору.
Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки Поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За змістом статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Згідно п. п. 1.1.-1.5 договору поруки поручитель зобов'язується відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. Підписанням договору поруки поручитель підтвердив, що йому добре відомі усі умови вищевказаного кредитного договору. Причини невиконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору ніяким чином не можуть вплинути на виконання поручителем зобов'язань по договору поруки.
Окрім того, у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за указаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 28 вересня 2007 року, відповідно з яким в іпотеку Банку передано нерухоме майно - квартира, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_4 , що належало останньому на підставі договору купівлі-продажу від 08.11.2003 року.
Відповідно до п.1.2 договору іпотеки іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором. Договір іпотеки діє з моменту нотаріального посвідчення і до повного виконання зобов'язань за договором, що обумовлює осоновне зобов'язання.
Позичальник припинив виконувати свої зобов'язання щодо щомісячного повернення кредиту з 25.02.2014 року та сплати процентів з 28.09.2012 року, внаслідок чого станом на 04.03.2014 року виникла прострочена заборгованість по кредиту у розмірі 908.92 дол.США та по процентам у розмірі 4105.89 дол.США.
Позивач направив відповідачам вимоги від 13.03.2014 року про усунення порушень кредитного договору та у разі не погашення вказаної простроченої заборгованості - про дострокове повернення кредиту та нарахованих станом на 04.03.2014 року процентів всього у розмірі 24973.72 дол.США.
Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 2ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ч. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом ч. 1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно дост. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку з тим, що відповідачі взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконували та прострочили зобов'язання по сплаті платежів за договором, відбулося істотне порушення ними зобов'язання і вся заборгованість стала простроченою.
Також, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
У квітні 2014 року Банк звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 з метою погашення заборгованості у розмірі 25 814,95 доларів США, що існувала станом на15.04.2014 року року
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2015 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 814,95 доларів США, з яких: 20 867,83 доларів СІЛА - заборгованість за кредитом; 4 563,13 доларів США - заборгованість за процентами; 10,72 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 373,27 доларів США - пеня за несвоєчасне погашеннязаборгованості за процентами. У рахунок погашення заборгованості за кредитнимдоговором від 28 вересня 2007 року у розмірі 25 814,95 доларів СІЛА звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку». шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» від свого імені будь-якій особі- покупцеві за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з наданням ПАТ «УкрСиббанк» усіх повноважень продавця. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав законної сили 07 червня 2014 року. У задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором відмовлено, оскільки вимоги кредитора до поручителя заявлені з пропуском строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ІІК України. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі №645/3524/14ц касаційну скаргу АТ «УКРСИББАНК» задоволено частково, заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2016 року скасовані. У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
В обгрунтування Постанови Верховний Суд зазначив «Суди належної уваги не звернули, не врахували, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі- продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, що є свободою договору (статті 6, 627 ЦК України).При цьому у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором від 28 вересня 2007 року у ОСОБА_1 станом на 15 квітня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 25 814.95 доларів США, що встановлено у суді першої інстанції на підставі належним чином оцінених наданих банком доказів і не спростованих відповідачем.Таким чином, суди допустилися порушень вимог законодавства, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку,встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, тому у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» необхідно відмовити.З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав іпотеко держателя. А суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, відмовивши у задоволені позовних вимог з інших підстав.Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.»
Постанова ВС від 04.09.2019 року не містить позиції та мотивів Верховного Суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог Банку про стягнення боргу з Позичальника та Поручителя.
Відповідно до ч 4. ст. 82 ЦПКУ обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено пі обставини, якшо інше не встановлено законом
Правовідносини між Позивачем та Відповідачами виникнули на підставі Договору про надання споживчого кредиту № 11225587000 від 28.09.2007 року та договору поруки №145830 від 28 вересня 2007 року, позовна вимога АТ «УКРСИББАНК» про солідарне стягнення боргу з Відповідачів за позовом, поданим в аквітні 2014 року обґрунтовувалась АТ «УКРСИББАНК» ч. 2 ст. 1050 ЦК України, тобто достроковим поверненням всієї суми боргу, незважаючи на те, що кінцевий строк повернення кредиту за договором становив - 25.09.2017 року.
Звернення з даним позовом до суду АТ «УКРСИББАНК» відбувається в межах трирічного строку позовної давності, яку АТ «УКРСИББАНК», відраховує від дати прийняття Верховним Судом ухали від 27.10.2021року
Таким чином, станом на час звернення позивача з позовною заявою залишається не погашеною заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 814.95 дол.США, з яких: 20 867,83 доларів США - заборгованість за кредитом; 4 563,13 доларів СІНА - заборгованість за процентами, що нараховані по 31.03.2014 року; 10,72 доларів СІНА - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 28.02.2014 по 15.04.2014 року; 373,27 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 15.04.2013 по 15.04.2014 року.
Окрім того, Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі № 373/2054/16-ц (http://reyestr.court.gov.ua/Review/79382745) викладено висновок щодо виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, «як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.»
Таким чином, з урахуванням положень ст.625 ЦК України та правових висновків Верховного Суду, Позивач має право на стягнення 3% річних в порядку ст.625 ЦК України за увесь час прострочення, обмежуючись останніми трьома роками, які передують подачі цього позову.
За прострочення погашення сум заборгованості по кредиту та процентам (основний борг за кредитним договором) необхідно стягнути з відповідачів у солідарному порядку 3 % річних у сумі 1383 дол. США 72 цент. (20 867,83 доларів США заборгованість за кредитом + 4 563,13 доларів США заборгованість за процентами, що нараховані по31.03.2014 року = 25430.96 дол.США) х 3% річних : 365 х 662 (кількість днів прострочення за період з 02.05.2020 по 23.02.2022) = 1383.72 дол. США.
На час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачів від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст.. 617 ЦК України.
Таким чином, на час ухвалення рішення порушення умов кредитного договору на своєчасне повернення сум кредиту та процентів за користування кредитом триває, позовні вимоги найшли своє підтвердження у ході судового розгляду, з відповідачів у солідарному порядку підлягає стягненню на користь позивача борг у розмірі 26814.68 дол.США з яких:
20 867,83 доларів США заборгованість за кредитом, що встановлена постановою Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі №645/3524/14ц)
4 563,13 доларів США заборгованість за процентами, що нараховані по 31.03.2014 року, та встановлена постановою Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі №645/3524/14ц),
1383.72 дол. США 3% річних від суми заборгованості 25430.96 дол.США за період з 02.05.2020 року по 23.02.2022 року.
Виходячи з положень статті 99 Конституції України, статтей 192, 533 ЦК України, статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та статті 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність» у разі укладення кредитного договору в іноземній валюті й наявності в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в іноземній валюті.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме з відповідачів на користь позивача стягуються витрати по оплаті судового збору у долевому порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,268,273-275,ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Московським РВ УМВС України в Харківській області 19.07.1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий Московським РВ УМВС України в Харківській області 28.09.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (код 09807750) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11225587000 від 28.09.2007 року у розмірі 26814.68 дол. США (двадцять шість тисяч вісімсот чотирнадцять доларів США 68 цент.), з яких: 20 867,83 доларів США - заборгованість за кредитом, 4 563,13 доларів США - заборгованість за процентами, що нараховані по 31.03.2014 року, 1383.72 доларів США - 3% річних згідно ст.625 ЦК України за період .
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Московським РВ УМВС України в Харківській області 19.07.1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий Московським РВ УМВС України в Харківській області 28.09.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 7 354 грн. 32коп. (сім тисяч триста п'ятдесят чотири гривні тридцять дві копійки) з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний тексті рішення виготовлено 04 лютого 2025 року.
Головуючий суддя: