03 лютого 2025 р. № 400/10673/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, пл. Центральна, 3,м. Чернівці,58002, вул. Кобилянської Ольги, 1,м. Чернівці,58002
провизнання протиправним та скасування рішення від 01.10.2024 року № 142850007401; зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1), та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач 2), в якій позивачка просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 142850007401 від 01.10.2024 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж відповідно до архівної довідки Трудового архіву Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області № 3-222/06-04/1 від 10.11.2023 року, врахувавши архівну довідку Трудового архіву Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області № 3-222/06-04/2 від 10.11.2023 року та провести призначення пенсії ОСОБА_1 повернувшись до розгляду заяви від 24.09.2024 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 1977 року по 2004 рік відповідно до довідки Трудового архіву Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області № 3-222/06-04/1 від 10.11.2023 року, та здійснити її виплату.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона звернулась до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області їй було відмовлено в задоволенні цієї заяви, з огляду на те, що в неї відсутній необхідний страховий стаж. Такого висновку відповідач 2 дійшов з огляду на те, що до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності за трудовою книжкою позивачки, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог законодавства України, а саме міститься виправлення в графі «дата народження», в довідці Трудового архіву Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області невірно зазначено дошлюбне прізвище позивачки - « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_2 », а також у свідоцтві про народження дочки позивачки відсутні відомості про одержання паспорту або інша інформація, що підтверджує факт догляду за дитиною до трьохрічного віку. Позивачка, з посиланням на практику Верховного Суду, зазначає що на неї не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в її трудовій книжці. Також зауважує, що несуттєві розбіжності в написанні її дошлюбного прізвища у довідці є формальною підставою для відмови їй у оформленні пенсії. Крім того, позивачка надала до суду копію свідоцтва про народження дочки з відміткою про отримання паспорту останньою. Відтак позивачка вважає відмову Пенсійного фонду протиправною, просить позов задовольнити.
15.11.2024 суд відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив сторонами строк для подання заяв по суті.
22.11.2024 на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Таким вимогам трудова книжка позивачки не відповідає, оскільки наявне виправлення дати народження позивача. За твердженням відповідача не підлягають зарахуванню до стажу роботи позивачки і періоди роботи згідно довідки від 10.11.2023 № 3-222/06-04/1, оскільки дошлюбне прізвище ОСОБА_2 , зазначене в цій довідці, не відповідає прізвищу в свідоцтві про одруження ОСОБА_2 . Також позивач звертає увагу, що час догляду не працюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України ( у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, які не були надані. Відповідач 1 просить відмовити в задоволенні позову як безпідставному.
Відповідач 2 не погодився з позовом з аналогічних мотивів, що підтверджується відзивом, який надійшов до суду 04.12.2024. Відповідач 2 наполягає, що ним правомірно було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з врахуванням ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а саме 31 рік. Просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач не скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не є спірним, що 24.09.2024 року позивач звернулася з заявою для призначення пенсії за віком.
З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 2.
Розглянувши подані заявником документи відповідач 2 01.10.2024 прийняв рішення № 142850007401 про відмову в призначенні пенсії. За висновком органу Пенсійного фонду України у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
Рішення мотивоване тим, що до страхового стажу не зараховано:
- періоди робити до 01.01.1998, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.12.1996, оскільки наявне виправлення дати народження Позивача;
- періоди роботи згідно довідки від 10.11.2023 № 3-222/06-04/1, оскільки дошлюбне прізвище ОСОБА_3 не відповідає прізвищу в свідоцтві про одруження ОСОБА_3 ;
- період догляду за дитиною 1985 року народження, оскільки в свідоцтві про народження відсутні відомості про одержання паспорту або інша інформація, що підтверджує факт догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.
Стаж з 01.01.1998 зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
В матеріалах справи є копія трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_1 від 19.12.1996. На титульному аркуші цієї трудової книжки зазначено: "фамилия - Затворницкая, имя - Антонина, отчество - Семеновна, дата рождения - НОМЕР_2 год, 16.09" (мовою оригіналу).
В паспорті позивачки, копію якого додано до матеріалів справи, зазначена дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10.11.2023 позивачка отримала архівну довідку № 3-222/06-04/1 Трудового архіву Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в якій зазначено, що « ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , 1964 року народження, працювала в колгоспі «Рассвет», сільськогосподарській артілі селян-власників «Світанок», Сільськогосподарському виробничому кооперативі «Світанок», Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю (СТОВ) Агрофірмі «Світанок» в період з 1977 по 2004 роки.
До позову додано копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 (мовою оригіналу) НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою про оформлення паспорта серія НОМЕР_4 14.03.2022 Первомайським РВВС. В графі мати зазначено: " ОСОБА_1 " (мовою оригіналу).
Вважаючи неправомірною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття ГУ ПФУ у Чернівецькій області спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон №1058-ІV.
Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається зі змісту спірного рішення відповідача 2 від 01.10.2024, позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону №1058-ІV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В обґрунтування рішення, відповідачем 2 зазначено про те, що на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_1 виправлено дату народження.
Суд зауважує, що, дійсно, при дослідженні титульного аркушу трудової книжки вбачається різниця в написання числа і місяця народження - 16.09 від іншого тексту.
Проте, решта відомостей про особу, що зазначені на титульній сторінці - прізвище, ім'я, по -батькові, рік народження відповідають відомостям паспорта позивачки.
Суд зазначає, що хоча відомості про день і місяць народження і передбачені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), проте відсутність належно виконаного запису у трудовій книжці НОМЕР_1 про ці відомості не позбавляє можливості ідентифікувати особу, якій належить ця трудова книжка, як ОСОБА_1 .
Крім того, суд враховує, що відповідно до п. 2.2 Інструкції №58, заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
До трудової книжки, зокрема, вносяться:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
За нормами пункту 2.4. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше
Пунктом 2.11, 2.12 Інструкції № 58 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов'язок щодо внесення достовірної дати народження працівника покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції №58.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
За таких обставин, суд вважає, що сумніви органу Пенсійного фонду України щодо достовірності написання в трудовій книжці позивачки дня і місяця її народження не є належною підставою для неврахування відомостей цієї трудової книжки, оскільки, як вже зазначалось вище, решта особистих відомостей про позивачку викладені у трудовій книжці вірно, сукупність цих відомостей є достатньою для висновку, що трудова книжка НОМЕР_1 належить саме їй.
Щодо наступної підстави - незарахування до стажу роботи позивачки періодів роботи згідно довідки від 10.11.2023 № 3-222/06-04/1, оскільки дошлюбне прізвище БУЛАВКА, зазначене в довідці, не відповідає прізвищу в свідоцтві про одруження ОСОБА_3 - суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, копією трудової книжки серія НОМЕР_1 від 19.12.1996 підтверджується, що позивачка в період з 03.12.1977 по 08.11.2004 працювала в колгоспі «Рассвет», сільськогосподарській артілі селян-власників «Світанок», Сільськогосподарському виробничому кооперативі «Світанок», Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю (СТОВ) Агрофірмі «Світанок». У вказаній трудовій книжці зазначена кількість відпрацьованих позивачем вихододнів з 1977 по 2003 рік, а також отримана позивачкою заробітна плата.
Записи трудової книжки в повній мірі підтверджують спірні періоди роботи позивача, є чіткими, логічними і послідовними, не містять виправлень, дописувань та інших дефектів, не підлягають подвійному тлумаченню. Отже, ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження страхового (трудового) стажу позивачки. Також, з наданої позивачкою трудової книжки серія НОМЕР_1 від 19.12.1996 можна з'ясувати встановлений мінімум трудової участі та відпрацьовані вихододні позивача за період роботи в колгоспі з 1977 по 2004 роки. Доказів, які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача, відповідачі не надали.
Враховуючи, що надання уточнюючих довідок про підтвердження трудового стажу є необхідним лише у разі відсутності в трудовій книжці/або у відповідних записах певних відомостей, суд зауважує, що в даному випадку потреба в таких довідках не вбачається.
Проте, позивачка надала органу Пенсійного фонду України уточнюючу довідку № З-222/06-04/1 від 10.11.2023, видану трудовим архівом Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
Відповідачем 2 в обґрунтування відмови у призначенні пенсії зазначено, що ця довідка не є належною, оскільки зазначене в ній дошлюбне прізвище позивачки ( ОСОБА_2 ) відрізняється від дошлюбного прізвища, зазначеного у свідоцтві про народження ( ОСОБА_2 ).
Дійсно, судом встановлено невідповідність у написанні останньої літери в призвіщи позивачки в цих документах.
Водночас, решта особистої інформації про позивачку (прізвище після укладання шлюбу, ім'я, про-батькові, рік народження), зазначеної у довідці, відповідають даним, які містять інші документи позивачки - паспорт, свідоцтво про реєстрацію шлюбу, трудова книжка.
Крім того, відомості про місця роботи позивачки, професію, фактично відпрацьовані дні та установлений мінімуму, зазначені в довідці № З-222/06-04/1 від 10.11.2023 повністю співпадають з такими відомостями, зазначеними в трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 від 19.12.1996.
Відтак, суд погоджується з позивачкою, що неточність у документі, складеному адміністрацією підприємства, не повинна створювати негативні наслідки для позивачки.
З огляду на зазначене, суд висновує, що помилка в архівній довідці № З-222/06-04/1 від 10.11.2023 не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Отже, відмова відповідача у врахуванні відомостей про стаж позивачки згідно уточнюючої довідки № З-222/06-04/1 від 10.11.2023 ґрунтується на формальних підставах, а відтак є протиправною.
Оцінюючи рішення відповідача 2 в частині відмови включення до стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, періоду догляду за дитиною 1985 року народження до досягнення нею трирічного віку, оскільки в свідоцтві про народження відсутні відомості про одержання паспорту, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону №1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ.
За приписами частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Пунктом 11 Порядку №637 врегульовано, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 підтверджує, що позивачка є матір'ю ОСОБА_5 (мовою оригіналу) ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Період перебування у відпустці по догляду на дитиною підтверджується і відомостями трудової книжки, в якій є записи в розділі «Трудова участь у громадському господарстві» за 1985, 1986 роки - «декрет».
На свідоцтві про народження НОМЕР_5 міститься відмітка про оформлення паспорта серія НОМЕР_4 14.03.2022 Первомайським РОВД.
Суд встановив, що разом з заявою позивачка подавала свідоцтво про народження дочки, видане повторно, на якому відповідна відмітка була відсутня.
Проте, суд вважає, що в даному випадку неподання позивачкою свідоцтва про народження з необхідною відміткою про отримання паспорту могла бути виправлена, якщо б пенсійним органом було повідомлено позивачку про необхідність подання додаткових документів.
При цьому суд враховує пункт 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, за яким при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, надає допомогу у разі звернення із заявою про призначення пенсії непрацюючим особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (п.3.3 Порядку №22-1).
Під час судового розгляду встановлено, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем своїх прав, передбачених Законом №1058-V.
В даному випадку, орган Пенсійного фонду не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації на підтвердження стажу позивача, а також не роз'яснив позивачці необхідність подання додаткових документів для зарахування до стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Спірне рішення відповідача 2 не відповідає визначеним у ч.2 ст.2 КАС України критеріям для оцінювання рішення, що є підставою для визнання його протиправним та скасуванню.
Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність не зарахування до трудового стажу відомостей які містяться в трудовій книжці позивачки і довідці Трудового архіву Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області № 3-222/06-04/1 від 10.11.2023, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладання на орган Пенсійного фонду України обов'язку по такому врахуванню.
Щодо вимоги врахувати архівну довідку Трудового архіву Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області № 3-222/06-04/2 від 10.11.2023 року суд зауважує, що доказів наявності спору між сторонами щодо врахування цієї довідки немає. При цьому, право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке виникає у суб'єкта лише в момент їх порушення або оспорювання.
Тому захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, оскільки передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.
Отже ця позовна вимоги задоволенню не підлягає.
Також, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги провести призначення пенсії ОСОБА_1 повернувшись до розгляду заяви від 24.09.2024.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.
З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту права позивачки, що відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, є зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи спірні
періоди, а також повторно розглянути заяву позивача від 24.09.2024, та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Що стосується пенсійного органу, який має повторно розглянути заяву позивача від 24.09.2024 про призначення пенсії за віком, суд зауважує, що згідно Порядку 22-1 , після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Оскільки зазначене рішення судом скасовується, слід виходити з того, що заява підлягає повторному розгляду саме тим органом Пенсійного фонду, до якого її було направлено.
Таким чином, вчинити дії з повторного розгляду заяви від 24.09.2024 має ГУ ПФУ в Чернівецькій області, як орган, на розгляді якого перебуває подана заява, яка після скасування відповідного рішення за наслідками її розгляду, фактично не є розглянутою.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань органу Пенсійного фонду України, яке прийняв оскаржуване рішення (відповідач 2).
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, 3,м. Чернівці,58002 ЄДРПОУ 40329345) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 142850007401 від 01.10.2024 року;
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж відповідно до архівної довідки Трудового архіву Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області № 3-222/06-04/1 від 10.11.2023 року.
4.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.09.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
5. У іншій частині позову відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, 3,м. Чернівці,58002 ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко