справа №380/21664/24
31 січня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 );
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 працює в Акціонерному товаристві «Укрпошта» на посаді оператора поштового зв'язку (з розширеним колом обов'язків). Згідно Витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного відповідно до наказу Мінекономіки від 04.10.2024 № 24203 ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 06 місяців до 15.04.2025. ОСОБА_1 отримано від ІНФОРМАЦІЯ_4 повістку про явку на 11.10.2024 о 05 год. 30 хв., команда № 2418КН15. В подальшому 11.10.2024 ОСОБА_1 був мобілізований за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується розділом 17 військового квитка серія НОМЕР_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ). При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_6 є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_5 . Отже, на момент винесення наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 про мобілізацію позивача, у відповідності до вимог статті 23 Закону № 3543-XII позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 15.04.2025 включно, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте, відповідачем-1 не було вжито належних заходів щодо з'ясування таких обставин.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 28.08.2024 позовну заяву залишено без руху.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді від 04.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 04.11.2024 суд відмовив повністю у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Ухвалою від 08.11.2024 суд задовольнив частково клопотання представника позивача про витребування доказів; витребував у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) належним чином засвідчені копії:
- витягу з наказу про мобілізацію ОСОБА_1 ;
- витягу з поіменного списку відносно ОСОБА_1 щодо його направлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 );
- особової картки ОСОБА_1 ;
- висновку військово-лікарської комісії, на підставі якого ОСОБА_1 був призваний до Збройних Сил України.
Представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив, з підстав, що АТ «Укрпошта» не повідомила свого працівника про прийняте стосовно позивача рішення про бронювання, не надала позивачу витяг із рішення про бронювання. Так само АТ «Укрпошта» не повідомила відповідача про бронювання позивача, не надала відповідачу-1 повідомлення про бронювання військовозобов'язаного. Відповідач не порушував законодавства про мобілізацію, натомість роботодавець позивача вчинив такі порушення.
Представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив, з підстав, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. Матеріали даної справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивач надавав ІНФОРМАЦІЯ_8 будь-які документи для підтвердження наявності у нього підстав для відстрочки від мобілізації у зв'язку з бронюванням та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу у встановлений законодавством спосіб. ІНФОРМАЦІЯ_9 не володів такою інформацією на час прийняття спірного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), а останній не представив ІНФОРМАЦІЯ_8 будь- яких документів, які б надавали підстави для відстрочки від призову на військову службу по мобілізації.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно з військового квитка серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 , звання солдат.
ОСОБА_1 працює в Акціонерному товаристві «Укрпошта» на посаді оператора поштового зв'язку (з розширеним колом обов'язків).
Відповідно до даних електронного військово-облікового документа позивача, сформованого 12.10.2024 за допомогою застосунку «Резерв+», він мав звання солдат, категорія обліку - не військовозобов'язаний, військово-облікова спеціальність 956647.
Відповідно до наказу Мінекономіки від 04.10.2024 № 24203 «Про бронювання військовозобов'язаних за АТ «УКРПОШТА» наказано забронювати за АТ «УКРПОШТА» на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком, погодженим Міністерством оборони України (реєстраційний номер 220/14335/б від 27.09.2024), надати заброньованим згідно з пунктом 1 цього наказу військовозобов'язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 15.04.2025. Департаменту економіки безпеки і оборони надіслати копію цього наказу Міністерству оборони України та Міністерству розвитку громад та територій України.
Згідно з Витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного відповідно до наказу Мінекономіки від 04.10.2024 № 24203 ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 06 місяців до 15.04.2025.
ОСОБА_1 вручена повістка № 2418КН15 про явку на 11.10.2024 о 05 год. 30 хв.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.10.024 № 255 ОСОБА_1 призваний по мобілізації та направлений 11.10.2024 на ПЗП до Військової частини НОМЕР_1 .
Вважаючи наказ в частині призову на військову службу під час мобілізації протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
За змістом ст.2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Частина 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Підстави, за якими військовозобов'язаним передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені статтею 23 Закону № 3543-XII.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами ст. 24 Закону № 3543-XII бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Згідно з вимогами ст. 25 вказаного Закону бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють або проходять службу:
1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування на посадах:
державної служби категорії "А", голів обласних, районних, районних у місті (у разі створення) рад, сільських, селищних, міських голів - усі військовозобов'язані;
державної служби категорій "Б", "В", в органах місцевого самоврядування - не більше 50 відсотків кількості військовозобов'язаних цих категорій у зазначених органах;
2) в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цієї частини), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
3) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов'язаних, зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час" від 27.01.2023 № 76 (далі Постанова № 76) установлено, що установлено, що відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, які були надані військовозобов'язаним рішеннями Міністерства економіки до набрання чинності цією постановою, є чинними протягом строку, на який вони надані; анулювання відстрочок, зазначених в абзаці другому цього пункту, здійснюється у випадках та порядку, що визначені пунктом 12 Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затвердженого цією постановою.
Пунктам 2 Постанови № 76 передбачено, що бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Міноборони (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки).
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати:
строку проведення мобілізації - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку; шість місяців - для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах третьому - п'ятому пункту 1 цього Порядку.
Згідно з пунктом 3 Постанови № 76 керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.
У разі потреби звіряння відповідності військово-облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам здійснюється в установленому законодавством порядку.
Органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями під час формування списків можуть враховуватися критерії бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час згідно з додатком 6 до Порядку бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2015 р. № 45, - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 р. № 12, а також переліки посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 № 493.
Відповідно до п. 9 Порядку № 76 з метою погодження списки, подані відповідно до пунктів 4-8 цього Порядку, розглядаються щодо повноти заповнення та наявності обґрунтувань Генеральним штабом Збройних Сил (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) у строк не більше ніж 10 робочих днів з дня їх отримання.
Пунктом 10 Порядку № 76 передбачено, що за результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 9 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Міноборони (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) Мінекономіки приймає у строк не більше ніж п'ять робочих днів з дня отримання зазначених списків рішення про бронювання військовозобов'язаних.
Зазначення в рішенні Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного неправильної інформації про його прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), рік народження, військово-облікову спеціальність (профіль), найменування (повне та скорочене) та місцезнаходження органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, код згідно з ЄДРПОУ (за наявності) може бути підставою для відмови у зарахуванні такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік
Пунктом 11 Положення № 76 передбачено, що з метою оформлення військовозобов'язаним відстрочок Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов'язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).
Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки).
Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа і організація видає військовозобов'язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.
Витяг, завірений підписом керівника та печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки.
Витяг видається військовозобов'язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації у п'ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов'язаному надсилають до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), повідомлення про бронювання військовозобов'язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки), на підставі рішення про бронювання військовозобов'язаних зараховує у строк не більше ніж п'ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно наказу Міністерства економіки України від 04.10.2024 № 24203 до 15.04.2025.
Суд зазначає, що відповідно до п. 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення), виконання завдання з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 4 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з'єднаннями, військовими частинами, навчальними частинами (центрами), установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими організаціями.
Відповідно до абз. 9 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Також згідно з п. 15 Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний організовувати: здійснювати контроль за веденням персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронюванням військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час в місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах (крім СБУ та розвідувальних органів);
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що обов'язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому ІНФОРМАЦІЯ_11 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією.
Водночас, відповідно до пункту 12 Порядку № 76 Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки, розвідувальний орган Міноборони) у триденний строк доводить зазначене рішення про бронювання військовозобов'язаних до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідного підрозділу розвідувального органу Міноборони).
Отже, не лише у позивача є обов'язок щодо повідомлення відповідних органів про його бронювання, але і органи ТЦК зобов'язані перевіряти наявність у відповідної особи певного статусу, зокрема щодо бронювання.
Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за належність доведення до відповідача інформації про відстрочку від призову, позаяк така процедура залежна від комунікації між підприємством, де працює позивач, а не від дій позивача.
Більше того, необізнаність ІНФОРМАЦІЯ_1 про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону № 3543-XII.
На переконання суду, в цьому випадку, з огляду на очевидну незаконність оскарженого позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов'язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову (мають статус заброньованої особи).
З огляду на встановлені обставини, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 11.10.2024 № 255 у частині призову по мобілізації та направлення ОСОБА_1 на ПЗП до військової частини НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Представник відповідача-2 у відзиві зазначив, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 від 11.10.2024 року № 486-ОС ОСОБА_1 зараховано до списків військової частини та усі види забезпечення.
Отже, після видання спірного наказу від 11.10.2024 № 255 у частині призову по мобілізації та направлення ОСОБА_1 на ПЗП до військової частини НОМЕР_1 , стосовно позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-XII.
При цьому, наказ від 11.10.2024 № 486-ОС позивачем не оскаржується.
Суд звертає увагу на те, що зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є похідним від наказу від 11.10.2024 № 255 призову по мобілізації та направлення ОСОБА_1 на ПЗП до військової частини НОМЕР_1 , тому скасування судом спірного наказу має наслідком саме звільнення від проходження військової служби.
З огляду на це в задоволенні позову в цій частині позовних вимог слід відмовити з мотивів їх безпідставності та таких, що заявлені на майбутнє.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містив вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 11.10.2024 № 255 у частині призову по мобілізації та направлення ОСОБА_1 на ПЗП до військової частини НОМЕР_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сидор Н.Т.