31 січня 2025 рокусправа № 380/18713/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, Головне управління ПФУ у Львівській області), у якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового та пільгового стажу і до розрахунку середньої заробітної плати періоду роботи з 01.06.2023 до 25.04.2024 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового та підземного (пільгового) стажу за Списком № 1 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» і до розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 період роботи з 01.06.2023 до 25.04.2024 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» та провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з урахуванням збільшеного страхового стажу з 04.06.2024 на підставі абзацу 8 частини другої статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі пенсії за віком, обчисленої з урахуванням абзацу 3 частини першої статті 28, статті 40 Закону № 1058- IV та статті 8 Закону № 345-VІ, а також виплату перерахованої пенсії провести з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позову зазначено протиправність, на думку позивача, відмови відповідача у зарахуванні періоду з 01.06.2023 до 25.04.2024 на відокремленому підрозділі шахта "Межирічанська" Державного підприємства «Львіввугілля». На думку позивача, він не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо повноти сплати страхових внесків. Позивач вважає, що такі дії відповідача щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу спірного періоду порушують його права, відтак він звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 06.09.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (за вх. № 71232 від 24.09.2024) в якому проти позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що позивачу з 04.06.2024 призначено пенсію по інвалідності відповідно до положень Закону № 1058. Зазначив, що при призначенні пенсії позивачу не зараховано до страхового стажу та до стажу роботи за Списком № 1 з повним робочим днем під землею період роботи з 01.06.2023 по 25.04.2024, оскільки згідно з «Індивідуальними відомостями про застраховану особу» Форми ОК-5 ОСОБА_1 за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків відокремленим підрозділом шахти «Шахта «Межирічанська»» Державного підприємства «Львіввугілля». Також зазначив, що страховий стаж позивача, обчислений по 31.05.2023 становив 20 років 07 місяців 28 днів, в тому числі 13 років 06 місяців 15 дні пільгового стажу за списком № 1. Щодо зарахування періоду з 01.06.2023 по 25.04.2024 з дати призначення пенсії, стверджує, що такий зарахуванню не підлягає у зв'язку з тим, що протягом спірного періоду, в який пенсія виплачувалася щомісячно, внески не були сплачені. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
Згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 04.10.2000 позивач, ОСОБА_1 , зокрема з 30.03.2016 по 25.04.2024 на посаді прохідника 5-го розряду на ДПР-2 з повним робочим днем під землею у Відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля».
ОСОБА_1 з 04.06.2024 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 01.08.2024, в якій просив призначити пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком із застосуванням статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", що не заперечується відповідачем.
Листом № 19699-20967/Я-52/8-1300/24 від 14.08.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області роз'яснило позивачу, що його пенсійне забезпечення здійснюється згідно з чинним законодавством на підставі документів пенсійної справи про стаж і заробіток. Щодо порушеного позивачем питання про перерахунок пенсії з 04.06.2024 відповідно до статті 8 Закону № 345 повідомив, що перерахунок пенсії у зв'язку з набуттям стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058 проводяться за заявою пенсіонера, як це визначено частиною 4 статті 12 Закону № 1058. Повідомив, що для зарахування періоду роботи з 01.06.2023 по 25.04.2024 позивачу слід надати довідку про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески відповідно до підпункту 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1.
Позивач вважає такі дії Головного управління ПФУ у Львівській області щодо відмови йому в зарахуванні до страхового стажу та пільгового стажу (стажу на підземних роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1) періоду роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» з 01.06.2023 по 25.04.2024, тому звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону № 1788-ХІІ).
На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
На підставі ч. 1 ст. 16 Закон № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ст. 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Вказане свідчить про те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, яка викладена Верховним Судом раніше, зокрема у постанові від 09.09.2019 у справі № 242/5448/16-а.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 у спірний період з 01.06.2023 по 25.04.2024 працював на посаді прохідника 5-го розряду на ДПР-2 з повним робочим днем під землею у Відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля». Оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, то відповідачем протиправно не зараховано період роботи позивача зазначений період до страхового стажу та стажу роботи за Списком № 1 (пільгового стажу).
Відповідно до ст. 8 Закону № 345-VI, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
При цьому, у зв'язку з не зарахуванням вищевказаного періоду (з 01.06.2023 по 25.04.2024) до пільгового та страхового стражу позивача, відповідачем не враховано і заробітну плату за період з 01.06.2023 по 25.04.2024 до розрахунку середньої заробітної плати при призначенні позивачу пенсії з дати призначення пенсії.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність зарахування до розрахунку середньої заробітної плати позивача періоду роботи з 01.06.2023 по 25.04.2024 у відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля»».
Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в зарахуванні до страхового та пільгового стажу і до розрахунку середньої заробітної плати періоду роботи з 01.06.2023 до 25.04.2024 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового та підземного (пільгового) стажу за Списком № 1 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» і до розрахунку середньої заробітної плати позивачу період роботи з 01.06.2023 до 25.04.2024 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» та провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з урахуванням збільшеного страхового стажу з 04.06.2024 на підставі абзацу 8 частини другої статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі пенсії за віком, обчисленої з урахуванням абзацу 3 частини першої статті 28, статті 40 Закону № 1058- IV та статті 8 Закону № 345-VІ, з урахуванням раніше проведених виплат.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, у зв'язку із висновком суду про задоволення позову судові витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового та пільгового стажу і до розрахунку середньої заробітної плати періоду роботи з 01.06.2023 до 25.04.2024 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового та підземного (пільгового) стажу за Списком № 1 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» і до розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 період роботи з 01.06.2023 до 25.04.2024 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» та провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з урахуванням збільшеного страхового стажу з 04.06.2024 на підставі абзацу 8 частини другої статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі пенсії за віком, обчисленої з урахуванням абзацу 3 частини першої статті 28, статті 40 Закону № 1058- IV та статті 8 Закону № 345-VІ, з урахуванням раніше проведених виплат.
4. Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.П. Качур