справа №380/23717/24
31 січня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Ірокс» до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточненого змісту позовної заяви від 06.12.2024 року, просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 15.11.2024 року ВП №75715621 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Посилається на те, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження №75715621 з примусового виконання наказу №914/1152/23 від 22.01.2024 року, виданого Господарським судом Львівської області, про зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Ірокс» (далі - ПрАТ «Ірокс») протягом 5 календарних днів з моменту набрання чинності рішенням суду передати Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка, 418» оригінали технічної документації на буд.418 по вул.Шевченка, 418 у місті Львові. Зазначив, що 15.11.2024 року відповідачем винесено оскаржувану постанову, згідно якої на ПрАТ «Ірокс» накладено штраф у розмірі 10200,00 грн з підстав невиконання вищевказаного судового наказу №914/1152/23 від 22.01.2024 року. Позивач з таким рішенням не погоджується, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, у ході виконавчого провадження та з метою перевірки виконання боржником рішення суду було направлено виклик державного виконавця рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. Згідно з наданими матеріалами, вказаний виклик був отриманий боржником 23.09.2024 року, що зобов'язувало його до явки на вимогу державного виконавця для надання необхідної інформації або виконання інших процесуальних дій, пов'язаних із виконавчим провадженням. Крім того, зазначив, що з урахуванням 10-денного строку на виконання рішення суду, 29.10.2024 року державним виконавцем повторно направлено виклик на 14.11.2024 року з метою перевірки виконання рішення суду. Вказав, що виклик було отримано боржником 01.11.2024 року, однак такий не з'явився і не повідомив причини неявки, що було зафіксовано в акті державного виконавця від 14.11.2024 року. У подальшому, 15.11.2024 року було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн за повторне невиконання рішення суду. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 11.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
На примусовому виконанні у Сихівському відділі державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №75715621 з примусового виконання наказу №914/1152/23, виданого 22.01.2024 року Господарським судом Львівської області, про зобов'язання ПрАТ «Ірокс» протягом 5 календарних днів з моменту набрання чинності рішенням суду передати Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка, 418» оригінали технічної документації на буд.418 по вул.Шевченка, 418 у місті Львові.
Постановою державного виконавця від 09.08.2024 року відкрито виконавче провадження №75715621 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документу. Пунктом 2 цієї постанови повідомлено боржника про необхідність виконання рішення суду протягом десяти робочих днів.
Вказана постанова отримана ПрАТ «Ірокс» 15.08.2024 року, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи копії фіскального чеку та трекінгу поштового відправлення (№7901201755770).
02.10.2024 року та 02.11.2024 року державним виконавцем складено акти, згідно яких керівник ПрАТ «Ірокс» на виклики державного виконавця, які були вручені належним чином 23.09.2024 року та 01.11.2024 року, не з'явився. Причин неявки не надано, інформацію щодо виконання рішення не повідомлено.
15.11.2024 року державним виконавцем, відповідно до ст.ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу, згідно якої за повторне невиконання без поважних причин рішення суду на боржника (ПрАТ «Ірокс») накладено штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн. Зазначене рішення надійшло на адресу позивача 18.11.2024 року.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується зі спірною постановою, оскільки така, на його думку, винесена з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», а тому звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.1-2 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема: судових наказів.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
Пунктами 3, 14 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.
Згідно ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Між тим, порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, урегульований ст.63 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.ч.1-3 цієї статті, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Своєю чергою, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII).
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №360/3573/20.
Суд встановив, що підставою для прийняття спірної постанови про накладення штрафу у подвійному розмірі (10200,00 грн) є встановлення державним виконавцем станом на 15.11.2024 року факту повторного невиконання боржником виконавчого документа (наказу №914/1152/23, виданого 22.01.2024 року Господарським судом Львівської області) без поважних причин.
Доказів протилежного позивачем не надано. Також, відсутні і докази звернення боржника до державного виконавця з листами про наявність будь-яких поважних причин невиконання виконавчого документу у встановлений виконавцем строк.
Разом з тим, у матеріалах справи міститься заява стягувача у виконавчому провадженні №75715621, в якій повідомлено, що станом на 16.12.2024 року боржником ПрАТ «Ірокс» не передано жодного документу, зазначеного в наказі Господарського суду №914/1152/23 від 22.01.2024 року. Вказане додатково підтверджує невиконання позивачем виконавчого документу без поважних причин.
Суд враховує, що виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону №1404-VІІІ, а також відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Таким чином виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» виконавця.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельник Л.В. діяв на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови від 15.11.2024 року у виконавчому провадженні №7571621 про накладення штрафу є безпідставними.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Ірокс» до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.