03 лютого 2025 рокусправа № 462/8414/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в місті Львові в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій державного/приватного виконавця протиправними,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Залізничного районного суду м Львова з позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач-1), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач-2), в якому просить визнати бездіяльність державного виконавця Дзюба протиправною. ОСОБА_1 на обґрунтування позовних вимог наводить такі аргументи: 31 жовтня 2024 року позивачка направила особисто заяву до відділу державної виконавчої служби Залізничного районного управління юстиції у місті Львові про виконання рішення Залізничного суду від 18.10.2024 року (справа № 462/6812/24), котре вступило в законну силу станом на 01.11.2024 року про скасування постанови поліції про накладання великого адміністративного штрафу на людину з обмеженими фізичними можливостями. У телефонній розмові з працівниками ДВС було з'ясовано, що відкрито виконавче провадження за постановою поліції від 2024 року та здійснюються виконавчі дії. Постанову про відкриття виконавчого провадження нею було з'ясовано, що державний виконавець порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а саме не направив передбачені законодавством запити до державних органів і організацій та електронних баз даних щодо з'ясування майнового стану боржника, аргументуючи це тим, що електронна база даних не працює. Таким чином, виконавець здійснив не у повному обсязі виконавчі дії, чим порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 1 ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня або з дня їх винесення. Державний виконавець наклав арешт на майно, а саме рахунки в Приватбанку. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов'язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно в порядку, визначеному цього Закону, та направити відповідну постанову нотаріусу, органам, що здійснюють реєстрацію майна, не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Як передбачено ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем Дзюба виносилась та відповідно не надсилала боржнику та стягувачу, що здійснюють реєстрацію майна та ведуть реєстр заборони на його відчуження. Таким чином, державний виконавець Дзюба порушив вимоги ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 06.11.2024 матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 передані на розгляд Львівського окружного адміністративного суду.
Суд отримав матеріли справи 13.12.2024 року та 17.12.2024 відкрив провадження в адміністративній справі.
Відповідач-1 подав відзив на позов, позовні вимоги не визнає, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю; на обґрунтування своєї процесуальної позиції наводить такі аргументи: на примусовому виконанні у Залізничному відділі державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження АСВП 76405931 з виконання постанови ГБВ № 397417 від 07 серпня 2024 року, виданої Відділом поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 у дохід держави штрафу в сумі 1700 грн. Державний виконавець Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові 30.10.2024 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 76405931, копію скерував на адресу боржника ( АДРЕСА_1 ) рекомендованою кореспонденцією. 30.10.2024 року державний виконавець виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» 30.10.2024 року державний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника. Відповідно до пункту 9 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції 02.04.2012 № 512/5 державний виконавець сформував запити до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів боржника, до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржника, до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Відповідні виконавчі дії та рішення прийнято на підставі ст.ст. 1, 3, 5, 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404-VIII) та є правомірними. 01.11.2024 року у Залізничний відділ державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про зняття арешту із банківських рахунків, до якої заявником долучено копію рішення Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/6812/24 від 18.10.2024 року про скасування постанови ГБВ № 397417 від 07 серпня 2024 року, виданої Відділом поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області, про стягнення з ОСОБА_1 у дохід держави штрафу в сумі 1700 грн. Розглядаючи цю заяву боржника, державний виконавець встановив, що на копії наданого заявником рішення Залізничного районного суду м.Львова у справі №462/6812/24 від 18.10.2024 відсутня дата набрання рішенням законної сили. В подальшому державним виконавцем було здійснено пошук рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень та встановлено, що це рішення набрало законної сили 29.10.2024 року. Після встановлення цієї обставини старший державний виконавець на підставі п. 5 ч. 1. ст. 39 Закону № 1404-VIII 05.11.2024 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження та зняв арешт з майна боржника, а також скасував інші заходи примусового виконання.
Відповідач-2 відзиву на позов чи заяв/клопотань процесуального характеру суду не надав.
Суд вивчив аргументи сторін, наведені в заявах по суті спору, дослідив долучені до справи докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
28.10.2024 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Залізничний ВДВС) надійшла заява Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області про примусове виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення ГБВ № 397417 від 07 серпня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 у дохід держави штрафу в сумі 1700 грн.; згідно відмітки на виконавчому документі, постанова набрала законної сили 17.08.2024.
30.10.2024 державний виконавець Залізничного ВДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 76405931, а також постанову про арешт коштів боржника, скерував їх позивачці згідно супровідних листів відповідного змісту.
01.11.2024 в Залізничному ВДВС зареєстрована заява боржника ОСОБА_1 (боржника у виконавчому провадженні) від 31.10.2024 про зняття арешту з рахунків заявниці та закриття виконавчого провадження, до якої долучено копію рішення суду у справі №462/6812/24.
Державний виконавець Залізничного ВДВС отримав примірник рішення суду у справі №462/6812/24 з Єдиного державного реєстру судових рішень з відміткою про набрання цим рішенням законної сили 29.10.2024.
05.11.2024 державний виконавець Залізничного ВДВС виніс постанову ВП №76405931 про закінчення виконавчого провадження, на підставі якої також припинив чинність арешту майна боржника та скасував інші заходи примусового виконання рішення.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та мотивами їх застосування до спірних правовідносин:
1. Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позивачка (боржник у виконавчому провадженні) оскаржує бездіяльність державного виконавця Залізничного ВДВС, ці позовні вимоги заявила одночасно до двох відповідачів - Залізничного ВДВС (відповідач-1) та до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач-2).
Відповідно до частини третьої статті 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Отже, єдиним належним відповідачем за позовними вимогами щодо бездіяльності державного виконавця Залізничного ВДВС є Залізничний ВДВС (відповідач-1). З огляду на це позовні вимоги щодо законності дій державного виконавця Залізничного ВДВС, заявлені до неналежного відповідача (відповідач-2) є очевидно безпідставними та не підлягають до задоволення.
2. Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Як передбачено ч. 1, п. 6, п. 7, п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Статтею 56 Закону №1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Державний виконавець Залізничного ВДВС, отримавши 28.10.2024 заяву стягувача та належно оформлений виконавчий документ з відміткою про набрання ним чинності, діяв відповідно до наведених положень Закону №1404-VIII, коли 30.10.2024 відкрив виконавче провадження та вживав заходів для забезпечення реального виконання рішення шляхом арешту коштів на рахунках боржника.
3. З тексту позовної заяви позивачки можна виділити такі аргументи щодо оскарженої протиправної бездіяльність державного виконавця Дзюба:
3.1. державний виконавець не скерував передбачених законодавством запитів до державних органів і організацій та електронних баз даних щодо з'ясування майнового стану боржника, тому здійснив виконавчі дії в неповному обсязі. Оцінюючи цей аргумент, суд враховує, що позивачка не доводить таких своїх тверджень будь-якими доказами. Також позивачка не пояснює, яким чином така бездіяльність (якщо припустити, що державний виконавець дійсно не здійснив таких запитів) порушує її права як боржника - адже запити такого типу здійснюються для того, щоб реалізувати постанову державного виконавця про арешт майна боржника у виконавчому провадженні. Відповідач повідомив суд, що державний виконавець здійснив відповідні запити до ДПС України, ДФС України, МВС України з метою збору відомостей про доходи, банківські рахунки та майно боржника у виконавчому провадженні в порядку, визначеному Інструкцією з організації примусового виконання рішень №512/5 від 02.04.2012. Отже, в цій частині аргументи позивачки не підтверджуються доказами та не доводять факту порушення будь-яких прав позивачки як боржника у виконавчому провадженні;
3.2. не надіслав боржнику постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження. Оцінюючи цей аргумент, суд враховує, що постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем щодо майна боржниці не приймалася (відсутня в матеріалах виконавчого провадження). Водночас в надісланих суду відповідачем копіях матеріалів виконавчого провадження є докази, що підтверджують обізнаність позивачки із винесеною виконавцем постановою про арешт коштів боржника від 30.10.2024: - скеровувалася супровідним листом від 30.10.2024 №91993; - згадується позивачкою в заяві від 31.10.2024 про зняття арешту з її рахунків та закінчення виконавчого провадження з огляду на скасування виконавчого документа в судовому порядку. Отже, в цій частині аргументи позивачки є помилковими та не підтверджують факту порушення її прав як боржника у виконавчому провадженні.
4. Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до ч. 1,2 статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника.
Долучена до заяви ОСОБА_1 державному виконавцю від 31.10.2024 копія рішення суду від 18.10.2024 у справі №462/6812/24 не містить відміток про набрання ним законної сили. Державний виконавець, отримавши заяву ОСОБА_1 про закриття виконавчого провадження та зняття арешту з рахунків, з описаним додатком, діяв добросовісно - перевірив повідомлені заявницею обставини за допомогою відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (отримав відомості про набрання рішенням суду від 18.10.2024 у справі №462/6812/24 законної сили) та за наслідками опрацювання цієї інформації 05.11.2024 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, припинення чинності арешту коштів боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення. З огляду на те, що 2 та 3 листопада 2024 року припадали на вихідні дні, це рішення прийняте державним виконавцем протягом трьох робочих днів від дати отримання заяви боржниці, що потребувала додаткової перевірки; суд вважає, що цей строк є розумним та свідчить про добросовісність виконавця.
Отже, в задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача-1 щодо протиправної бездіяльності державного виконавця слід відмовити з мотивів безпідставності позовних вимог.
Враховуючи висновки суду по суті спору та визначені статтею 139 КАС України правила розподілу судових витрат усі понесені позивачкою судові витрати слід покласти на неї. Разом з тим, позивачка звільнена від сплати судового збору (є особою з інвалідністю другої групи) та не надала суду доказів понесення інших видів судових витрат. Відповідач також не повідомив суд про понесення ним судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами. Отже, підстав для розподілу між сторонами судових витрат немає.
Керуючись ст.ст.19-22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,262,287,295 КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляти.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович