31 січня 2025 рокусправа № 380/24193/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Яворівського відділу ГУ ДМС у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11; ЄДРПОУ: 37831493) в особі Яворівського відділу ГУ ДМС у Львівській області (адреса місцезнаходження: 81000 Львівська обл., м. Яворів, вул. Львівська, 10), в якому просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області в особі територіального підрозділу - Яворівського відділу ГУ ДМС у Львівській області, щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-ХІІ;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області в особі територіального підрозділу - Яворівського відділу ГУ ДМС у Львівській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до відповідача із заявою про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки замість втраченого. За результатом розгляду заяви відповідач прийняв рішення про відмову у видачі паспорта громадянина у вигляді книжечки зразка 1994 року. Відтак, позивач вважає таку відмову неправомірною, тому звернулась із позовом до суду.
Ухвалою від 04.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
19.12.2024 представник відповідача подав відзив, яким позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 № 302 передбачено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється. Таким чином, законодавець визначає, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Крім того, у судовій справі, яка розглядається позивач при зверненні до відповідача, а також у своїй позовній заяві не надавав та не надає будь-яких доказів того, що він належить до певних релігійних груп, громад, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації. Позивач не надає будь- яких доказів того, що релігійними громадами, організаціями переконань яких він дотримується, відповідно до свого віросповідання забороняється отримувати паспорт громадянина України у формі ID-картки. Відтак, використання позивачем паспорта громадянина України у формі ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його духовне, приватне та сімейне життя, а є вимогою чинного законодавства України. Також відповідач зазначає, що позивач як при зверненні до Яворівського відділу ГУ ДМС у Львівській області, так і до суду жодним чином не підтвердила свою особу (не долучила ні копії свідоцтва про народження, ні копії втраченого паспорта або паспорта для виїзду за кордон, водійського посвідчення, іншого документа з фотокарткою особи тощо), тобто жодного документа, який би надав змогу як державному органу, так і суду здійснити ідентифікацію особи Заявника/Позивача, в тому числі перевірити належність особи до громадянства України. Заявниця не повідомила в своїй «Заяві про відмову надання згоди на обробку персональних даних, та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки замість втраченого» від 15.10.2024, яким підрозділом був виданий попередній втрачений паспорт, з метою належної перевірки такого факту. Оскільки якщо попередній паспорт виданий іншим підрозділом іншої області в Україні, аніж до якої звернулась особа для оформлення нового паспорта взамін втраченого, процедура оформлення нового паспорта не може відбуватись без повідомлення такого іншого підрозділу ДМС, яким видавався попередній втрачений паспорт.
Позивач 24.12.2024 подала відповідь на відзив, у якій заперечила проти доводів відповідача та просила задовольнити позовні вимоги.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
11.10.2024 позивач, ОСОБА_1 звернулась до територіального підрозділу Головного управління ДМС у Львівській області - Яворівського відділу ГУ ДМС у Львівській області із заявою, у якій просила видати їй паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки замість втраченого.
Листом від 23.10.2024 №4641.44-970/4641.8-24 Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повідомило заявника про те, що у ДМС та її територіальних підрозділах відсутні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки ненадання позивачем згоди на обробку її персональних даних унеможливлює розгляд її звернення.
Позивач, не погодившись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, звернулась до суду із позовом за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову від 19.09.2018 у зразковій адміністративній справі за №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), відповідно до якої визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та зобов'язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.
Частиною 10 статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) визначено, що у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає:
1) ознаки типових справ;
2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм;
3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року виокремила наступні ознаки типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 року;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 року.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, суд, при ухвалені рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатам розгляду зразкової справи, повинен враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатам розгляду зразкової справи.
Оскільки вказана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, суд при її вирішенні враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 19.09.2018 у зразковій адміністративній справі за №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI від 20.11.2012, з наступними змінами та доповненнями, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч.1 ст. 21 Закону).
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Згідно із ч.3 ст.13 згаданого Закону, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 року (в редакції Постанови Верховної Ради України №3423-XII від 02.09.1993), з наступними змінами та доповненнями, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис Україна, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис Паспорт громадянина України. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Водночас, п.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (надалі Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 01.01.2016 оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26 червня 1992;
- з 01.11.2016 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією Постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється (п.3 Постанови №302).
Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні дані особи.
Позивач у позовній заяві посилається на порушення принципу поваги до приватного життя суб'єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки згоди на таку обробку не надавалося.
Суд такі доводи позивача вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» №2297-VI від 01.06.2010, з наступними змінами та доповненнями, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст.2 згаданого Закону).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.5, 6 ст.6 вказаного Закону).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Суд вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу використання традиційних методів ідентифікації особи.
У ст.8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України № 2438-VI від 06.07.2010, зазначено: Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; ….
За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст.8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну закон є автономним, та до якості закону ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, заява №18139/91, п. 37) Під терміном закон слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності та передбачуваності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом) не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Крім того, суд звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження нагальній суспільній потребі, тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine від 14.06.2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі Groppera Radio AG and Others v. Switzerland від 28.03.1990 року).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Крім того, відповідно до ст.14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
При цьому, суд бере до уваги, що ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Х'ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».
Суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач жодним чином не підтвердила свою особу при зверненні до Яворівського відділу ГУ ДМС у Львівській області суд зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок №456).
Вказаний Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Розділом VI Тимчасового порядку №456 врегульовано порядок видачі паспортів замість утрачених або викрадених.
За пунктом 1 розділу VI Тимчасового порядку №456, заявник оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає:
1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку;
2) рішення суду;
3) заяву;
4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;
5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта);
6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України);
7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
У разі оформлення паспорта замість втраченого/викраденого, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив свою діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи. Для оформлення паспорта замість втраченого/ викраденого, рішення суду не подається, якщо паспорт, який було втрачено/викрадено оформлювався на підставі рішення суду.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Тимчасового порядку №456 під час розгляду заяви працівник територіального підрозділу ДМС здійснює перевірку інформації за даними відомчої інформаційної системи ДМС, а відомостей про реєстрацію місця проживання, які подані заявником,- за даними обліку територіального органу ДМС. У разі якщо особа зазначила у заяві, що її місце проживання зняте з реєстрації та/або не зареєстроване, така перевірка здійснюється за обліками всіх територіальних органів ДМС.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Тимчасового порядку №456, якщо втрачений/викрадений паспорт був отриманий у територіальному підрозділі ДМС, до якого подано заяву про втрату паспорта, здійснюється звірка даних особи та її фотозображення з даними і фотокарткою, уклеєною до заяви про видачу цього втраченого/викраденого паспорта.
У разі отримання паспорта, який було втрачено/викрадено, в іншому територіальному підрозділі ДМС для підтвердження видачі цього паспорта саме тій особі, яка його втратила / у якої викрадено паспорт, не пізніше наступного дня після надходження заяви про втрату/викрадення паспорта до територіального підрозділу ДМС, який здійснював оформлення паспорта, який було втрачено/викрадено, засобами поштового або фельд'єгерського зв'язку надсилається запит за формою, наведеною в додатку 9 до цього Тимчасового порядку, з долученою фотокарткою цієї особи.
У разі якщо втрачений/викрадений паспорт був оформлений територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, територіальний підрозділ ДМС надсилає такі запити до всіх територіальних органів ДМС.
Під час перевірки працівник територіального підрозділу ДМС перевіряє відповідність відомостей, наведених у запиті, та долученої до нього фотокартки даним заяви про видачу паспорта, який було втрачено/викрадено, та фотокартці, що міститься на ній. Одночасно в графі «Службові відмітки» заяви проставляється відмітка про дату надходження запиту й орган, який оформлює паспорт замість втраченого, після чого заява поміщається до архівної картотеки.
За результатами перевірки складається відповідь за формою, наведеною в додатку 10 до цього Тимчасового порядку, до якої долучається завірена керівником територіального підрозділу ДМС копія заяви про видачу паспорта, який було втрачено/викрадено.
Згідно з пунктом 6 розділу VI Тимчасового порядку №456, у разі якщо картотеки заяв про видачу паспорта, який було втрачено/викрадено, територіального підрозділу ДМС не збереглися, відсутня будь-яка інформація у наявних даних обліку територіального органу ДМС, проводиться процедура встановлення особи відповідно до розділу VIII цього Тимчасового порядку.
Отже, законодавством регламентовано порядок встановлення особи заявника при розгляді заяви про видачу паспорта у формі книжечки зразка 1994 року. Відтак вказані доводи відповідача не є обґрунтованими, оскільки як випливає з матеріалів справи, ним ще не здійснювалась перевірка видачі позивачу паспорта у формі книжечки іншим територіальним підрозділом ДМС, Крім того, вказана обставина не була підставою відмови позивачу у видачі паспорта у формі книжечки під час розгляду відповідної заяви.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача в оформленні та видачі бланку паспорта ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
На підставі ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області в особі Яворівського відділу ГУ ДМС у Львівській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11 код ЄДРПОУ: 37831493) в особі Яворівського відділу ГУ ДМС у Львівській області (адреса місцезнаходження: 81000 Львівська обл., м. Яворів, вул. Львівська, 10) оформити та видати ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11 код ЄДРПОУ: 37831493) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна