про залишення позовної заяви без руху
31 січня 2025 року Київ № 320/4495/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
до1. Державної міграційної служби України; 2. Ужгородського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області; 3. Державного підприємства «Документ»; 4. Відокремленого підрозділу Державного підприємства «Документ» - філія в Польщі
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
20 січня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, Ужгородського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, Державного підприємства «Документ», Відокремленого підрозділу Державного підприємства «Документ» - філія в Польщі, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, буд. 9, м. Київ, Київська область, 01001, код ЄДРПОУ 37508470) щодо ухилення від обов'язку з оформлення та доставлення до Ужгородського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, бездіяльність Ужгородського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (вул. Головна, 59, с. Оноківці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89412, код ЄДРПОУ 37809328) щодо ухилення від виконання обов'язку з непередання готового документу разом з копіями заяви, заяви-анкети та актом-приймання передачі (у 2 примірниках) у встановленому порядку до Державного підприємства «Документ», бездіяльність Державного підприємства «Документ» (вул. Довнар-Запольського, буд. 8, м. Київ, Київська область, 04116, код ЄДРПОУ 32735236), щодо ухилення від обов'язку здійснення доставки разом з копіями заяви, заяви-анкети та актом-приймання передачі (у 2 примірниках) до його відокремленого підрозділу - філії в Польщі (центр у м. Вроцлав), а також бездіяльність відокремленого підрозділу Державного підприємства «Документ» - філії в Польщі (центр у м. Вроцлав) щодо ухилення від обов'язку видачі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) паспорта громадянина України для виїзду за кордон, замовленого 04.03.2024 (заява- приєднання № 1803909 від 04.03.2024 до Публічного договору про надання послуг), серії НОМЕР_2, дата видачі: 08.03.2024, дійсний до: 08.03.2034, орган, що видав 2110, оформленого на ім'я ОСОБА_1 , в порядку та на підставі законодавства України, яке було чинне на момент звернення з заявою про його оформлення - 04.03.2024;
- зобов'язати Державну міграційну службу України вжити у межах своїх повноважень заходів із забезпечення оформлення та доставки оформленого на ім'я ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі: 08.03.2024, дійсний до: 08.03.2034, орган, що видав 2110, від Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» до Ужгородського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області;
- зобов'язати Ужгородський відділ №1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області передати оформлений на ім'я ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі: 08.03.2024, дійсний до: 08.03.2034, орган, що видав 2110, разом з копіями заяви, заяви-анкети та актом-приймання передачі (у 2 примірниках) у встановленому порядку до Державного підприємства «Документ»;
- зобов'язати Державне підприємство «Документ» здійснити доставку оформленого на ім'я ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі: 08.03.2024, дійсний до: 08.03.2034, орган, що видав 2110, разом з копіями заяви, заяви-анкети та актом- приймання передачі (у 2 примірниках) до його відокремленого підрозділу - філії в Польщі (центр у м. Вроцлав);
- зобов'язати відокремлений підрозділ Державного підприємства «Документ» - філію в Польщі (центр у м. Вроцлав) видати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі: 08.03.2024, дійсний до: 08.03.2034, орган, що видав 2110, оформлений на його ім'я, в порядку та на підставі законодавства України, яке було чинне на момент звернення з заявою про його оформлення - 04.03.2024, у тому числі без пред'явлення будь-яких військово-облікових документів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд доходить висновку про те, що дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 160, 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Згідно з пунктом 5 частини першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Отже, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Отже, публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Публічно-правові відносини можна визначити як врегульовані правом суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення державою, її органами та посадовими особами, іншими суб'єктами владних повноважень. Публічне право є певним чином функціонально-структурною підсистемою права, яка виражає державні, міждержавні і суспільні відносини. До предмета правового регулювання публічним правом належать такі об'єкти: побудова і функціонування держави та її інститутів; інститути громадянського суспільства; механізм і рівні самоврядування; засади правової системи, правотворчості і правозастосування; принципи, норми та інститути міждержавних відносин і міжнародних організацій.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 475 зазначається, що головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб'єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб'єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб'єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством). Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.
Окрім того, вирішальну роль у віднесенні спору до однієї з правових юрисдикцій відіграє підстава його виникнення та те, за захистом яких саме прав особа звернулась до суду.
З матеріалів позову вбачається, що позивач не погоджується зокрема, з бездіяльністю Державного підприємства «Документ» щодо відмови у передачі, доставці та видачі паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Суд наголошує, що ДП "Документ" не належить до юридичних осіб публічного права, не є суб'єктом владних повноважень або особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а тому оскарження його рішень, дій чи бездіяльності не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Судом встановлено, положеннями Статуту Державного підприємства "Документ" визначено, що відповідачем як суб'єктом господарювання на договірних засадах надаються сервісні послуги, пов'язані із реалізацією особами їхніх прав у міграційній сфері.
Зокрема, з відкритих джерел судом встановлено (Інтернет-ресурс https://pasport.org.ua/files/Publichnyy-dohovir-pro-nadannia-posluh.pdf), ДП «Документ» (Виконавець) пропонує фізичним особам (Замовник) отримати послуги згідно публічного договору, відповідно до ст. ст. 633, 641 Цивільного кодексу України, умови якого є однакові для всіх Замовників, беззастережне прийняття умов якого вважаються акцептуванням цієї оферти Замовником, для чого Виконавець публікує цей Договір.
Відповідно до преамбули та ст.1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі у тексті - Закон) цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Згідно з п.п.3, 17, 22ст.1 Закону виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Частиною 1 статті 2 Закону визначено, що законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що на спірні правовідносини між позивачем та ДП «Документ» поширюється норми Закону України "Про захист прав споживачів" та повинні вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги, що стосуються Державного підприємства «Документ» не може бути розглянуті в межах адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, суд вважає за належне вказати, що зазначені вище недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали, зокрема:
- належним чином оформленої позовної заяви та її копій з уточненим складом учасників спору та з уточненою прохальною частиною позову, у відповідності до вимог статті 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд
1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
2. Позивачу усунути недоліки позовної заяви у п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали.
3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Жукова Є.О.