20 січня 2025 року Справа № 160/12614/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання за участю представника сторін: від позивача: від відповідача:Деркач О.В. Шатунов А.О. Овсяникова Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000/315/5001 від 17.04.2024р., -
15.05.2024р. через систему «Електронний суд» АТ «Криворізький залізорудний комбінат» звернулося з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2024р. №000/315/5001, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні від'ємного значення податкового кредиту з ПДВ за січень 2024 року в розмірі 22 393 686,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що контролюючим органом протиправно прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки контролюючий орган безпідставно поширив запроваджені рішенням Ради національної безпеки і оборони України, веденим в дію Указом Президента України від 12.05.2023р. №279/2023, обмежувальні заходи (санкції) щодо компанії СТАРМІЛ ЛІМІТЕД «Starmill Limited», яка є власником позивача (володіє 99,88% акцій АТ), компанії КАДІС ХОЛДИНГ ЛТД, які є іноземними юридичними особами і стосовно яких рішенням вводяться в дію персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), на позивача який є юридичною особою, зареєстрований та здійснює діяльність відповідно до вимог законодавства України як резидент, і відносно якого не вводились відповідні санкції. А тому, на думку представника позивача, висновки контролюючого органу, які викладені в акті камеральної перевірки №248/32-00-07-04-14/00191307 від 21.03.2024 року щодо позивача, про порушення вимог п.п. 200.4-1, абзацу «в» п.200.14, абзацу «б» п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки обмеженими є лише корпоративні права акціонера, а не майнові права іншої особи - позивача. Також представник позивача вказав і на те, що по відношенню до фізичних осіб - Радченка Михайла Юрійовича та Агаркової Тетяни Сергіївни, які є членами Наглядової ради позивача і одночасно представниками компанії КАДІС ХОЛДИНГ ЛТД, які здійснюють відносно позивача лише функції контролю, зазначеним вище рішенням РНБО жодних санкцій не вводилось, вважає, що блокування відшкодування сум ПДВ за січень 2024р. у розмірі 22 393 686,00 грн. створює передумови для припинення позивачем здійснення своєї господарської діяльності та втрати бюджетом сум сплачених податкових зобов'язань, що не є досягненням мети Закону України «Про санкції» та такі дії, на переконання позивача, створюють потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, тому застосування до позивача наслідків, передбачених положеннями п.200.4-1 ст.200 ПК України, є протиправним. Окрім того, позов обгрунтований і правовими висновками, викладеними у постанові від 15.07.2021р. у справі №640/6888/19. У додаткових поясненнях представник позивача вказав на те, що Закон №3813-ІХ від 18.06.2024р. набрав сили 27.07.2024р., не має зворотної дії в часі згідно до ст.58 Конституції України, тому дані зміни жодним чином не впливають на права позивача щодо бюджетного відшкодування сум від'ємного значення з ПДВ за січень 2024р. відносно якого відповідні санкції не вводились про що сформовано і висновок у постанові Верховного Суду від 07.11.2024р. у справі №440/18297/23 (а.с.1-7 том 1, а.с.78-79 том 4).
Представник позивача у судового засіданні вищенаведений позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов, поданому через систему «Електронний Суд» 05.11.2024р., просив у задоволенні позову позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що проведеною камеральною перевіркою, оформленою актом від 21.03.2024р. №248/32-00-07-04-14/00191307, було встановлено порушення п.п.200.4-1, 200.12 ст.200 ПК України та з урахуванням Указу Президента України від 12.05.2023р. №279/2023 зроблено висновок про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування у розмірі 22 393 686 грн. по податковій декларації з ПДВ за січень 2024р. з тих підстав, що відповідно до даних інтернет-порталу SMIDA (www.smida.gov.ua) - єдиний інформаційний масив даних про емітентів цінних паперів створений агентством розвитку інфраструктури фондового ринку України, власником АТ «Кривбасзалізрудком» є СТАРМІЛЛ ЛІМІТЕД (STARMILL LIMITED) (КОД -193746), Кіпр, пряме володіння - 99,88%, згідно ст.9 Статуту позивача органами управління позивача є: загальні збори; наглядова рада; правління; ревізійна комісія. Наглядова рада АТ є колегіальним органом, в межах компетенції, визначеної Статутом, здійснює управління товариством, а також регулює діяльність його виконавчого органу, тобто правління. Згідно до ст.72 Закону України «Про акціонерні товариства» до складу наглядової ради обираються акціонери або особи, які представляють їх інтереси, та/або незалежні директори. Таким чином, компанія СТАРМІЛЛ ЛІМІТЕД, як акціонер, розпоряджається активами підприємства, в т.ч. грошовими коштами отриманими як бюджетне відшкодування, що підпадає під санкції, встановлені Указом Президента. Отже, на переконання представника відповідача, незалежно від того, що сам позивач не підпадав під санкції, винагородоодержувачем є юридична особа, яка згідно Указу Президента України від 12.05.2023р. №279/2023, включена до переліку юридичних осіб, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції терміном на 10 років, зазначене не відповідає меті Закону України «Про санкції» та нормам ст.200 ПК України. Також представник відповідача вказав і на те, що згідно опублікованої на офіційній сторінці АТ «КЗРК» www.krruda.dp.ua проміжної інформації емітента цінних паперів за 4 квартал 2023 року посадовими особами в т.ч. є члени Наглядової ради, представники Кadis Holding LTD Радченко Михайло Юрійович та Агаркова Тетяна Сергіївна. Наведеним вище Указом Президента також введені персональні обмежувальні санкції терміном на 50 років і стосовно вказаної компанії. Таким чином, компанія Кadis Holding LTD через згаданих представників в межах компетенції членів Наглядової ради розпоряджаються активами підприємства, в т.ч. грошовими коштами отриманими як бюджетне відшкодування, що підпадає під санкції, встановлені згаданим Указом Президента України. За викладеного, відповідач вважає, що висновки акту перевірки від 21.03.2024р. стосовно позивача є обгрунтованими та правомірними (а.с.62-68 том 3).
Ухвалою суду від 29.05.2024р. суддею ОСОБА_1 було відкрито адміністративне провадження у даній справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с.1 том 2).
09.07.2024р. було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 09.09.2024р. про що свідчить зміст ухвали суду (а.с.42 том 3).
Надалі, 04.10.2024р. згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду ОСОБА_2 та протоколу автоматизованого розподілу, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, дана справа була передана для розгляду судді Конєвій С.О. (а.с.53-54 том 3).
Ухвалою суду від 23.10.2024р. дану справу суддею Конєвою С.О. було прийнято до свого провадження, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 25.11.2024р. (а.с.55 том 3).
Надалі, ухвалою суду від 27.11.2024р. було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 08.01.2025р. (а.с.115 том 4).
У зв'язку із перебуванням суддею Конєвою С.О. у щорічній відпустці у період з 16.12.2024р. по 17.01.2025р. дану справу було знято з судового розгляду та наступне судове засідання було призначене на 20.01.2025р. згідно довідки відділу управління персоналом суду від 11.12.2024р. № 429 та довідки секретаря судового засідання про перенесення розгляду справи від 11.12.2024р. (а.с.125-126 том 4).
У судовому засіданні 20.01.2025р. представник позивача підтримав даний позов, а представник відповідача, в свою чергу, проти позову заперечував з підстав, які наведені у позові та у відзиві на позов.
У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини у даній справі.
Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» ( скорочена назва - АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд.1А, основним видом діяльності за КВЕД є 07.10-добування залізних руд, АТ є платником ПДВ згідно свідоцтва від 11.10.2021р. №20065К3220 про що свідчить зміст акту перевірки від 21.03.2024р. та зміст копії Статуту позивача (а.с.18, 64-85 том 1).
20.02.2024р. позивачем до контролюючого органу було подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2024р. №9034381449 у якій у рядках 20.2, 20.2.1 та додатках 3,4 було визначено суму бюджетного відшкодування на рахунок підприємства у розмірі 22 393 686,00 грн., яка була прийнята контролюючим органом згідно Квитанції №2, що підтверджується змістом копію наведеної декларації та додатків до неї, а також копією Квитанції №2 (а.с.48-62).
У період з 21.02.2024р. по 21.03.2024р. відповідно до ст.76, п.200.10 ст.200 ПК України, посадовою особою контролюючого органу було проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за січень 2024 року, за результатами якої був складений акт №248/32-00-07-04-14/00191307 від 21.03.2024р.
Перевіркою встановлено порушення норми підпунктів 200.4-1, 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України, з урахуванням Указу Президента України від 12.05.2023 №279/2023, у АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» відсутнє право на бюджетне відшкодування у розмірі 22 393 686 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2024 року(а.с. 21 том 1).
Підставами для таких висновків контролюючого органу слугували ті обставини, що відповідно до даних інтернет-порталу SMIDA (www.smida.gov.ua) єдиний інформаційний масив даних про емітентів цінних паперів створений агентством розвитку інфраструктури фондового ринку України, власником АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» є СТАРМІЛЛ ЛІМІТЕД (STARMILL LIMITED) (КОД -193746), КІПР, пряме володіння 99,88%. Водночас, акціонер позивача Стармілл Лімітед згідно з Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023 включений до переліку юридичних осіб до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції терміном на 10 років. Разом з тим, відповідач зазначив, що Стармілл Лімітед, як акціонер позивача, розпоряджається активами підприємства, в т.ч. і грошовими коштами отриманими як бюджетне відшкодування, що підпадає під дію санкцій, що введені згідно з Указом Президента України. Крім того, згідно з опублікованою на офіційні сторінці АТ «КЗРК» www.krruda.dp.ua проміжною інформацією емітента цінних паперів за 4 квартал 2023 року посадовими особами АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» в т.ч. є Члени Наглядової ради, представники Kadis Holding LTD Радченко Михайло Юрійович та Агаркова Тетяна Сергіївна. Разом з тим, Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023 стосовно Кадіс Холдинг ЛТД також введено персональні економічні санкції. Так, Кадіс Холдинг ЛТД через своїх представників в межах компетенції членів Наглядової ради позивача розпоряджається активами підприємства позивача, в т.ч. і грошовими коштами отриманими як бюджетне відшкодування, що підпадає під дію санкцій, що введені згідно з Указом Президента України (а.с.18-21 том 1).
На підставі висновків наведеного акту перевірки, 17.04.2024р. контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» за №000/315/5001 згідно до якого за податковою декларацією №9034381449 від 20.02.2024р. у бюджетному відшкодуванні ПДВ за січень 2024р. на суму 22 393 686,00 грн. позивачеві було відмовлено про що свідчить зміст копії згаданого податкового повідомлення-рішення та розрахунку до нього (а.с.16-17 том 1).
Правомірність прийняття відповідачем вищезазначеного податкового повідомлення-рішення є предметом спору у цій справі.
Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому розгляді даної справи у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Відповідно до підпунктів 14.1.18., 14.1.178., 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з підпунктом а) пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, окрім іншого, придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з положеннями пунктів 200.1., 200.4. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7. статті 200 Податкового кодексу України).
Відповідно, із аналізу наведеного правового регулювання слідує, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума, що визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за звітний період. Виходячи із положень п. 200.4 статті 200 ПК України, платник ПДВ, який за результатами своєї діяльності за звітний період отримав від'ємне значення ПДВ і не має податкового боргу, має право обирати: задекларувати суму ПДВ до бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до податкового кредиту наступного звітного періоду.
ПК України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду, як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. Податкове законодавство не ставить також право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді в нього виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. Отримання бюджетного відшкодування не є обов'язком платника, а являється його правом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 лютого 2019 року у справі № 826/14239/14, від 11 червня 2019 року у справі № 826/3475/13а, від 24 січня 2023 року у справі № 822/1942/16, від 06 грудня 2023 року у справі № 640/14817/20.
Предметом спору у цій справі є правомірність податкового повідомлення-рішення 17.04.2024р. №000/315/5001, яким позивачеві відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування, задекларованого платником в декларації з податку на додану вартість за січень 2024 року від 20.02.2024 № 9034381449, у сумі 22 393 686,00 грн.
Як свідчить зміст акту перевірки від 21.03.2024р. контролюючий орган дійшов висновків про відсутність у АТ "Криворізький залізорудний комбінат" права на бюджетне відшкодування від'ємного значення ПДВ за січень 2024 року внаслідок порушення позивачем п.п. 200.4-1, 200.12-1 ст. 200 Податкового кодексу України, з урахуванням Указу Президента України від 12.05.2023 №279/2023, а саме: через санкції, накладені на Стармілл Лімітед та Kadis Holding LTD (а.с.18-21 том 1).
Також, матеріалами справи встановлено та не заперечувалося представником позивача, що акціонером позивача є компанія Стармілл Лімітед, (Кіпр), яка володіє 99,88% акцій АТ "Криворізький залізорудний комбінат"; водночас, представники компанії Кадіс Холдинг ЛТД - Радченко Михайло Юрійович та Агаркова Тетяна Сергіївна, є членами Наглядової ради позивача.
За приписами п.200.4-1. ст.200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) було передбачено, що платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення.
Суми такого від'ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" ( далі - рішення РНБО).
Згідно пункту 190 Додатку 2 до наведеного рішення РНБО застосовано персональні економічні санкції стосовно компанії Стармілл Лімітед, республіка Кіпр строком на 10 років, а саме:
1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з Законом;
9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);
10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з Законом (повна заборона);
11) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
12) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
13) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
14) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності.
Аналогічні санкції були застосовані і відносно компанії Кадіс Холдинг ЛТД, Федерація Сенс-Кітс і Невіс, за пунктом 191 Додатку 2 вищенаведеного рішення РНБО (а.с.221 том 1, а.с. 29 том 4).
Зі змісту преамбули Закону України «Про санкції» №1644-VII від 14 серпня 2014 року (далі - Закон №1644-VII) слідує, що інститут санкцій законодавець запровадив з метою невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров'ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Частиною першою статті 1 Закону №1644-VII встановлено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Положеннями статті 2 Закону №1644-VII визначено, що правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.
Згідно з частиною третьою статті 5 Закону №1644-VII передбачено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Згідно з вимогами ч.5 ст. 5 Закону №1644-VII встановлено, що реалізація санкцій щодо особи, щодо якої застосовано санкції, у сфері відносин, які регулюються Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, забезпечується контролюючим органом шляхом здійснення заходів, передбачених пунктом 21-1.1 статті 21-1 Податкового кодексу України.
Згідно з ст.21-1 ПК України контролюючі органи виконують рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняті у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", шляхом здійснення таких заходів:
-анулювання ліцензій на право здійснення діяльності у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального - у разі застосування санкції щодо анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності;
-відмова/зупинення у поверненні помилково та/або надміру сплачених сум податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пені, штрафів - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
-відмова в наданні розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), а також у прийнятті рішення про перенесення строків сплати розстрочених (відстрочених) сум - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
-зупинення/відмова в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань.
Підставою для здійснення контролюючим органом заходів, визначених пунктом 21-1.1 цієї статті, є рішення про застосування (внесення змін) спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняте у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".
Згідно з п. 200.12-1 ст.200 ПК України з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею.
Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та перераховується цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, протягом п'яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".
Таким чином, з аналізу наведеного правового регулювання слідує, що держава тимчасово (на певний строк) обмежує право осіб, щодо яких прийнято рішення про застосування (внесення змін) спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) в одержанні коштів з Держаного бюджету України.
При цьому, положеннями п.200.4-1. ст.200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) було передбачено, що у разі прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення лише платники податків.
В той же час, зі змісту пунктів 190 та 191 Додатку 2 до вищенаведеного рішення РНБО видно, що у ньому було розширено осіб, до яких застосовуються санкції та зазначено про блокування активів не тільки згаданих у ньому компаній, а й тимчасове позбавлення права користування та розпорядження активами, що належать фізичній чи юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних та юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними ( а.с.221 том 1, а.с. 29 том 4).
Тобто, особами, які прямо чи опосередковано (через інших фізичних та юридичних осіб) можуть вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження активами є, не тільки засновники (учасники) кінцеві бенефіціарні власники, а й пов'язані з ними фізична та юридичні особи згідно згаданого вище рішення РНБО, введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023р. №279/2023., яким, у даному випадку, є і АТ «Кривбасзалізрудком» - позивач у даній справі.
А відповідно, із аналізу змісту наведеного рішення РНБО та встановлених обставин у справі у їх сукупності, можна дійти висновку, що з його прийняттям держава тимчасово обмежила право осіб, щодо яких прийнято рішення про застосування (внесення змін) спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) в одержанні коштів з Державного бюджету України (активу такої особи), не тільки щодо кінцевого бенефіціарного власника (учасника), а й стосовно позивача (АТ «Кривбасзалізрудком»), який прямо чи опосередковано за рішенням свого засновника (акціонера) - компанії Стармілл Лімітед, може вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження активами (грошовими коштами).
Зазначене підтверджується і тим, що згідно з пунктом 9 Статуту, затвердженого Протоколом № 1/2021 від «28» травня 2021 року загальних зборів Публічного акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» (далі - Статут) передбачено, що органами Товариства є: Загальні збори; Наглядова рада; Правління Ревізійна комісія.
Загальні збори є вищим органом Товариства.
У Загальних зборах можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники.
Наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав всіх акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної Статутом акціонерного товариства та законом України «Про акціонерні товариства» від 27 липня 2022 року №2465-ІХ (із змінами) здійснює управління товариством, а також контролює та регулює діяльність його виконавчого органу, тобто правління.
Згідно частини 3 статті 72 закону України «Про акціонерні товариства» до складу наглядової ради обираються акціонери або особи, які представлять їхні інтереси, та/або незалежні директори.
Правління є колегіальним виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Правління діє від імені Товариства та в його інтересах у межах, встановлених Статутом Товариства, Положенням «Про Правління» та законодавством.
Загальні збори мають право достроково припинити повноваження Голови та членів Правління незалежно від причин такого припинення. Наглядова рада має право відсторонити від виконання обов'язків Голову та членів Правління у будь-який час.
Правління підзвітне Загальним зборам і Наглядовій раді та організовує виконання їх рішень. Правління здійснює підготовку до проведення та забезпечує проведення Загальних зборів, забезпечує та сприяє діяльності Наглядової ради та Ревізійної комісії Товариства.
Відповідно до пункту 3.3 Статуту кожною простою акцією Товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на участь в управлінні Товариством.
Згідно з пунктом 9.2 Статуту Наглядова рада є колегіальним органом Товариства, що здійснює захист прав акціонерів Товариства і в межах своєї компетенції, визначеної Статутом та законодавством, здійснює управління Товариством, а також контролює і регулює діяльність виконавчого органу Товариства. Наглядова рада складається з 4 (чотирьох) членів, які обираються Загальними зборами строком на 1 (один) рік.
Членом Наглядової ради може бути лише фізична особа. До складу Наглядової ради обираються акціонери або особи, які представляють їхні інтереси, та/або незалежні члени Наглядової ради (незалежні директори).
До виключної компетенції Наглядової ради належить:
1) затвердження внутрішніх положень, якими регулюється, діяльність Товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції Загальних зборів, та тих, що рішенням Наглядової ради передані для затвердження Правлінню, встановлення переліку таких положень;
2) підготовка проекту порядку денного Загальних зборів, прийняття рішення про дату їх проведення та про включення пропозицій до проекту порядку денного, крім скликання акціонерами позачергових Загальних зборів, затвердження проекту порядку денного та порядку денного, проектів рішень (крім кумулятивного голосування) щодо кожного з питань, включених до проекту порядку денного, затвердження форми і тексту бюлетенів для голосування на Загальних зборах;
3) прийняття рішення про проведення чергових та позачергових Загальних зборів відповідно до Статуту Товариства та у випадках, встановлених Законом України "Про акціонерні товариства";
4) прийняття рішення про емісію Товариством інших цінних паперів, крім акцій та інших цінних паперів, які можуть бути конвертовані в акції, на суму, що не перевищує 25 відсотків вартості активів Товариства;
5) прийняття рішення про викуп розміщених Товариством інших, крім акцій, цінних паперів;
6) затвердження ринкової вартості майна (включно з цінними паперами) у випадках, передбачених законодавством та затвердження ціни викупу акцій, з метою реалізації акціонерами права вимоги обов'язкового викупу акцій Товариством у випадках, встановлених законодавством України;
7) затвердження умов контрактів, які укладатимуться з Головою та членами Правління, встановлення розміру їх винагороди;
8) прийняття рішення про відсторонення Голови Правління або члена Правління від здійснення повноважень, обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження Голови або члена Правління;
9) обрання та припинення повноважень Голови і членів інших органів Товариства;
10) обрання реєстраційної комісії, за винятком випадків, встановлених законодавством
11) обрання аудитора (аудиторської фірми) Товариства для проведення аудиторської перевірки за результатами поточного та/або минулого (минулих) року (років) та визначення умов договору, що укладатиметься з таким аудитором (аудиторською фірмою), встановлення розміру оплати його (її) послуг;
12) визначення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строків виплати дивідендів у межах граничного строку, визначеного п. 6.18 цього Статуту;
13) визначення дати складення переліку акціонерів, які мають бути повідомлені про проведення Загальних зборів відповідно до абз. 1 - 3 п. 9.1.13 цього Статуту та мають право на участь у Загальних зборах відповідно до п. 9.1.12 цього Статуту;
14) надання попередньої згоди на участь Товариства у промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях;
15) вирішення питань, віднесених до компетенції Наглядової ради розділом XVI Закону України "Про акціонерні товариства" у разі злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення Товариства;
16) прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину або про попереднє надання згоди на вчинення такого правочину у випадках, передбачених статтею 70 Закону України "Про акціонерні товариства, а також надання згоди на вчинення значних правочинів, для яких Загальними зборами попередньо надана згода на їх вчинення;
17) визначення ймовірності визнання Товариства неплатоспроможним внаслідок прийняття ним на себе зобов'язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу акцій;
18) прийняття рішення про обрання оцінювача майна Товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг;
19) прийняття рішення про обрання (заміну) депозитарної установи, яка надає Товариству додаткові послуги, затвердження умов договору, що укладатиметься із депозитарною установою та встановлення розміру оплати її послуг;
20) надсилання оферти акціонерам, відповідно до чинного законодавства України;
21) затвердження організаційної структури Товариства;
22) вирішення питань про створення та/або участь в будь-яких юридичних особах, їх реорганізацію та ліквідацію, прийняття рішення про придбання часток (акцій, корпоративних прав) в статутних капіталах інших суб'єктів господарювання або відчуження часток (акцій, корпоративних прав), що належать Товариству в статутних капіталах інших суб'єктів господарювання;
23) вирішення питань про створення, реорганізацію та/або ліквідацію структурних та/ або відокремлених підрозділів Товариства;
24) прийняття рішення про створення, реорганізацію та/або ліквідацію спільних підприємств, дочірніх підприємств;
25) аналіз дій Правління з управління Товариством, реалізації інвестиційної, технічної і цінової політики;
26) затвердження за поданням Правління керівників створених дочірніх підприємств - юридичних осіб, прийняття рішення про призначення керівників структурних одиниць, філій, представництв;
27) ініціювання у разі необхідності проведення позачергових ревізій та/або аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності Товариства;
28) формування (затвердження) складу експертних комісій (у тому числі з залученням незалежних сторонніх фахівців) для перевірки фактичного стану будь-яких напрямків фінансово-господарської діяльності Товариства або діяльності посадових осіб Товариства у відповідності до їх повноважень. Розгляд та затвердження висновків цих комісій. Прийняття рішень та заходів по забезпеченню правових засад діяльності Товариства та його посадових осіб;
29) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління Товариства;
30) надання попередньої згоди на вчинення Товариством правочинів на суму, що перевищує 20000000,00 грн. (двадцять мільйонів гривень нуль копійок) або еквівалент цієї суми в іншій валюті за курсом НБУ на дату вчинення кожного правочину;
31) надання попередньої згоди на передачу в оренду майна Товариства, балансова вартість якого складає більше 5000000,00 грн. (п'яти мільйонів гривень нуль копійок) або еквівалент цієї суми в іншій валюті за курсом НБУ на дату вчинення правочину;
32) надання попередньої згоди на вчинення Товариством правочинів щодо забезпечення зобов'язань (гарантій, порук, застав, тощо);
33) надання попередньої згоди на укладення Товариством договорів про отримання кредитів (позик);
34) надання попередньої згоди на випуск та погашення будь-яких боргових зобов'язань Товариства;
35) прийняття рішень про:
- безоплатну передачу майна Товариства; та/або
- безоплатне надання Товариством послуг (виконання робіт); та/або - надання Товариством безповоротної фінансової допомоги чи благодійної допомоги;
36) надання попередньої згоди на придбання, відчуження або списання з балансу Товариства необоротних активів (в т.ч. основних засобів), які мають ринкову вартість більше 5000000,00 грн. (п'яти мільйонів гривень нуль копійок) за однією операцією або загальна вартість таких операцій перевищує 15000000,00 грн. (п'ятнадцять мільйонів гривень нуль копійок) на календарний рік, або еквіваленти вказаних сум в іншій валюті за курсом НБУ на дату вчинення кожного правочину;
37) затвердження інвестиційних програм та річних бюджетів Товариства;
38) затвердження порядку формування та використання фондів розвитку виробництва;
39) надання попередньої згоди стосовно отримання, зміни або анулювання ліцензій, дозволів або інших погоджень державних органів, що встановлюють, змінюють або припиняють права Товариства на користування землею або надрами;
40) прийняття рішення про визначення та зміну місцезнаходження Товариства;
41) обрання та припинення повноважень Корпоративного секретаря, затвердження Положення "Про корпоративного секретаря" Товариства та затвердження умов цивільно- правового договору або трудового договору, який укладатиметься з ним;
42) прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, у випадках передбачених законом;
43) призначення і звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішнього аудитора);
44) затвердження умов трудових договорів, що укладаються з працівниками підрозділу внутрішнього аудиту (з внутрішнім аудитором), встановлення розміру їхньої винагороди, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат;
45) здійснення контролю за своєчасністю надання (опублікування) Товариством достовірної інформації про його діяльність відповідно до законодавства, опублікування Товариством інформації про принципи (кодекс) корпоративного управління Товариства;
46) затвердження рекомендацій Загальним зборам за результатами розгляду висновку зовнішнього незалежного аудитора (аудиторської фірми) Товариства для прийняття рішення щодо нього;
47) вирішення інших питань, що належать до компетенції Наглядової ради. Віднесені до виключної компетенції Наглядової ради питання не можуть бути передані до компетенції виконавчого органу Товариства.
За викладених обставин та враховуючи те, що (в т.ч. станом на дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) - 20.02.2024р.) акціонером позивача є Стармілл Лімітед, що володіє 99,88% акцій АТ "Криворізький залізорудний комбінат"; водночас, представники Кадіс Холдінг ЛТД - Радченко Михайло Юрійович та Агаркова Тетяна Сергіївна є членами Наглядової ради позивача, суд приходить до висновку про те, що компанія Стармілл Лімітед і члени Наглядової ради - Радченко Михайло Юрійович та Агаркова Тетяна Сергіївна можуть впливати на рішення, прийняті позивачем, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 17.04.2024 року №000/315/5001, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні від'ємного значення з ПДВ за січень 2024 року у розмірі 22 393 686,00 грн. є правомірним.
При цьому, судом враховується і те, що бюджетне відшкодування сум ПДВ за податковою декларацією з ПДВ за січень 2024р. у розмірі 22 393 686,00 грн. позивачеві, який прямо чи опосередковано через свого засновника (акціонера, контролера) - компанії Стармілл Лімітед, може вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження активами (грошовими коштами) суперечитиме меті застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», що полягає у захисті національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальній цілісності України, її економічній самостійності, прав, свобод, та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
Слід також зазначити, що в подальшому п.9 Закону України від 18.06.2024 року №3813-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства» в абзаці другому пункту 43.1 статті 43, абзацах першому і другому пункту 100.15 статті 100, абзаці першому пункту 200.4-1 статті 200, абзаці другому пункту 291.3 статті 291 слова "щодо яких" замінено словами "щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких)".
Відповідно до розділу ІІ прикінцевих положень Закону України від 18.06.2024 №3813-IX цей закон набирає чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування, крім: пунктів 9 і 25 розділу I цього Закону (щодо змін до пункту 43.1 статті 43, пункту 100.15 статті 100, пункту 200.4-1 статті 200, пункту 291.3 статті 291 і пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України), які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, але не раніше 1 липня 2024 року.
Таким чином, Законом № 3813-IX від 18.06.2024 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства» усунуто логічні розбіжності, які полягали в тому, що суб'єкти господарювання, які підконтрольні республіці Білорусь та російській федерації мали можливість отримати кошти з Державного бюджету України, що суперечить меті, зокрема ст. 200.4-1 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час спірних правовідносин та положенням Закону України «Про санкції».
Отже, легітимна мета законодавця полягала в недопущенні перерахування коштів з Державного бюджету України на користь підприємств, які прямо або опосередковано підконтрольні республіці Білорусь та російській федерації.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
А отже, із вищенаведеного аналізу правового регулювання, слід зробити висновок, що у цьому випадку «суспільний інтерес», «інтерес держави» враховуючи збройну агресію рф, переважає приватний інтерес позивача у поверненні коштів з Державного бюджету України, які можуть бути використані всупереч національним інтересам України, враховуючи можливий вплив учасників товариства.
Враховуючи наведене у сукупності, те, що станом на момент розгляду даної справи компанія Стармілл Лімітед володіє 99,88% акцій АТ "Криворізький залізорудний комбінат", а представники Кадіс Холдінгс ЛТД - Радченко Михайло Юрійович та Агаркова Тетяна Сергіївна є членами Наглядової ради позивача, що не спростовано позивачем жодними доказами, вищенаведене рішення РНБО, введене в дію Указом Президента України від 12.05.2023р. №279/2023р. не визнано протиправним та не скасоване у встановленому законодавством порядку, а відповідно, підлягає обов'язковому виконанню, суд не знаходить жодних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування - ст.76 наведеного Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Однак, у ході судового розгляду даної справи протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням встановлених вище судом обставин та аналізу наведеного чинного законодавства позивачем жодними належними та достатніми доказами не доведена.
Є безпідставними та необгрунтованими доводи представника позивача з приводу того, що згаданим вище рішенням РНБО стосовно позивача жодні санкції не застосовувалися, з огляду на те, що як встановлено судом та не спростовано позивачем жодними іншими доказами, компанія Стармілл Лімітед володіє 99,88% акцій АТ "Криворізький залізорудний комбінат", а представники Кадіс Холдінгс ЛТД - Радченко Михайло Юрійович та Агаркова Тетяна Сергіївна є членами Наглядової ради позивача, тобто, наведені особи прямо або опосередковано можуть впливати на рішення позивача в частині розпорядження активами (грошовими коштами) позивача, тому наведене рішення РНБО розповсюджує свою дію і на позивача.
Слід зазначити, що на переконання суду, застосування до осіб, зазначених у санкційному списку, тимчасових обмежень розпорядження активами (до яких відносяться і грошові кошти), не порушує право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки не пов'язане з позбавленням права власності.
Так, позивач не позбавлений права на використання суми ПДВ у розмірі 22 393 686,00 грн. у наступних податкових періодах шляхом віднесення її до складу податкового кредиту у ході здійснення своєї господарської діяльності, тому аргументи позивача про те, що ДПС створює передумови для припинення ним господарської діяльності та втрати бюджетом більших сум сплачених податкових зобов'язань, є неспроможними.
Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і посилання позивача на обов'язковості застосування у даних правовідносинах правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.07.2021р. у справі №640/6888/19, від 07.11.2024р. у справі №440/18297/23 з огляду на наступне.
Висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи, адже це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність обставин та доказової бази.
Так, досліджені судом у зазначених вище справах обставини, які формують зміст цих правовідносин і впливають на застосування норм права, є відмінними, тому до правовідносин у даній справі не є застосовними.
Не беруться судом до уваги та відхиляються і твердження позивача про протиправність застосування відповідачем у даних правовідносинах до позивача приписів Закону №3813-ІХ, який набрав законної сили та не має зворотної дії в часі до правовідносин у цій справі, які виникли у січні 2024р. в силу ст.58 Конституції України про що сформовано і висновок у постанові Верховного Суду від 07.11.2024р. у справі №440/18297/23, з огляду на те, що, як встановлено судом у ході судового розгляду справи, вказані приписи до даних правовідносин при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення не застосовувалися (таких посилань ні акт, ні спірне рішення не містить), а в основу прийняття спірного рішення відповідачем були покладені висновки, які містяться у рішенні РНБО, введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023р. №279/2023 (не визнане протиправним та не скасоване у встановленому законодавством порядку, а відповідно, підлягає виконанню), яке стосується і позивача як юридичної особи, яка прямо чи опосередковано через свого засновника (акціонера, контролера) - компанії Стармілл Лімітед, представників Кадіс Холдінгс ЛТД - Радченко Михайла Юрійовича та Агаркової Тетяни Сергіївни, які є членами Наглядової ради позивача, може вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження активами, що позивачем не спростовано.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За викладених обставин, перевіривши оспорюване рішення у відповідності до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законом №1644-VII з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому в адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.
За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.
З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 72-77,94,122,132,139,193,241-246,250,251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі із великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000/315/5001 від 17.04.2024р. - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 30.01.2025р.
Суддя С.О. Конєва