Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/5774/24
Провадження № 2-о/650/18/25
20 січня 2025 року смт. Велика Олександрівка
Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого - судді Хомик І.І.
за участі секретаря судового засідання - Ткаченко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Олександрівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління з питань захисту дітей Кропивницької міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини матір'ю без участі батька
ОСОБА_1 звернулася до Великоолександрівського районного суду Херсонської області із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини матір'ю без участі батька, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління з питань захисту дітей Кропивницької міської ради обґрунтовуючи її тим, що 24.04.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, від якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя між сторонами не склалося, подружні відносини припинилися в 2020 році.
Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 11.01.2022р. у справі № 665/1386/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Після розірвання шлюбу син ОСОБА_4 залишився проживати із заявником.
Оскільки батько дитини ніякої допомоги на утримання сина не надавав, заявник була змушена ще до розірвання шлюбу звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
15.09.2021 року Чаплинським районним судом Херсонської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір'ю. З червня місяця сім'я проживає у м. Кропивницькому.
Відтак, починаючи з червня 2022 року заявник самостійно виховує та утримує сина без будь-якої участі його батька, який не бачив сина більше двох років, не цікавиться його життям, не бере жодної матеріальної участі у його утриманні.
Встановлення факту самостійного виховання та утримання сина має для заявника юридичне значення, оскільки напряму впливає на її права й обов'язки та інтереси сина, та необхідне для призначення соціальних пільг, субсидій, допомоги, в зв'язку з чим заявник змушена звернутися до суду з даною заявою.
Заявник у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вимоги, викладені в заяві просить задовольнити.
Заінтересована особа: ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, про що свідчить оголошення на веб-сайті «Судова влада».
Заінтересована особа: Управління з питань захисту дітей Кропивницької міської ради в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти задоволення вимог заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до таких висновків.
За ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових чи немайнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Встановлення факту самостійного виховання та утримання сина має для заявника юридичне значення, оскільки напряму впливає на її права й обов'язки та інтереси сина, та необхідне для призначення соціальних пільг, субсидій, допомоги.
Чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов'язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За змістом ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із положеннями статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Як встановлено судом 24.04.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, від якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Спільне життя між сторонами не склалося, подружні відносини припинилися в 2020 році.
Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 11.01.2022р. у справі № 665/1386/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Після розірвання шлюбу син ОСОБА_4 залишився проживати із заявником.
15.09.2021 року Чаплинським районним судом Херсонської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на примусове виконання якого відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 від 29.11.2021 року.
24.02.2021 року заявник уклала контракт з військовою частиною НОМЕР_2 строком на 3 роки.
Син з червня місяця 2022 року став проживати із заявницею у м. Кропивницький, де вона проходила військову службу в якості старшої медичної сестри лікувального відділення медичної роти в/ч НОМЕР_2 .
Як вбачається з листа начальника Бериславського ВДВС у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 12994/22.1-32/2 від 24.07.24р. у зв'язку із значною заборгованістю по виплаті аліментів щодо ОСОБА_2 винесено ряд обмежень, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» та винесено відомості щодо боржника до ЄРБ. Згідно наданого розрахунку заборгованість складає 85 635,53 грн.
Заявниця з дітьми зареєстрували місце проживання як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1 , де винаймають житло.
Син ОСОБА_4 продовжує навчання в лінгвістичному ліцеї №14 м. Кропивницький.
Наказом в/ч НОМЕР_2 від 22.07.2024 року №177-РС заявника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас через сімейні обставини або інші поважні причини: військовослужбовець-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього нагляду тривалістю, визначеною в медичному висновку.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2024 по справі № 201/5972/22 зазначила, що доведення факту одноосібного виховання дитини пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких батько не виконує своїх обов'язків щодо дитини і стосується невиконання батьківських обов'язків та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини (п.85, 86 постанови).
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог заяви.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ч. 7 ст. 294 ЦПК України, п. 51 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», у зв'язку з чим понесені заявником судові витрати у справі відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 264, 265, 268, 293, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління з питань захисту дітей Кропивницької міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини матір'ю без участі батька - задовольнити.
Встановити факт самостійного виховання та утримання мною, ОСОБА_1 , неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ірина ХОМИК