копія
03 лютого 2025 року Справа № 608/102/24
Номер провадження1-кп/608/94/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові в режимі відеоконференції з державною установою «Шепетівська (ВК - (98)» Хмельницької області кримінальне провадження, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023211110000376 від 16 червня 2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноармійськ, Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовозобов'язаного, з освітою два класи, не одруженого, не працюючого, судимого 14 листопада 2024 року вироком Полонського районного суду Хмельницької області за ч. 4 ст. 185 КК України до п'яти років позбавлення волі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , будучи військовозобов'язаним, 22.02.2023 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , з метою проходження військово-лікарської комісії, у зв'язку з оголошенням Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», який продовжений Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 та призовом на військову службу у Збройні Сили України.
Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3141 від22.02.2023 ОСОБА_3 визнаний придатним до військової служби.
05.06.2023 о 13 год. 45 хв. ОСОБА_3 отримав повістку про явку на 13.06.2023
до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправлення у складі команди НОМЕР_1 . Окрім того, його ознайомлено з вимогами законодавства України з питань оборони та відповідальністю за порушення правил військового обліку та ухилення від призову за мобілізацією.
У подальшому, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин, маючи можливість прибути, 13.06.2023 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив вимоги ст. 65 Конституції України, вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вимоги Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022, який продовжений Указом Президента України №255/2023 від 01.05.2023, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації. Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється, просить його суворо не карати.
В судовому засіданні в підтвердження обставин інкримінованого кримінального правопорушення та вини обвинуваченого ОСОБА_3 , стороною обвинувачення були надані та судом дослідженні наступні докази.
Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.08.2023 за №13786, громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 22 лютого 2023 року.
Відповідно до картки обстеження та медичного огляду від 22.02.2023, ОСОБА_3 придатний до військової служби.
Згідно довідки військово-лікарської комісії, виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.02.2023 за № 3141, солдат запасу ОСОБА_3 , 1993 року народження придатний до військової служби.
Так, згідно розписки від 05 червня 2023 року солдат ОСОБА_3 о 13 год. 45 хв. цього дня отримав повістку про направлення в Збройні Сили України 13 червня 2023 року.
Згідно поіменного списку резервістів (військовозобов'язаних), які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_5 у команду НОМЕР_1 від 13 червня 2023 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 , солдат ОСОБА_3 для відправки у військову частину цього дня не прибув.
Таким чином, вина ОСОБА_3 повністю підтверджується усією сукупністю досліджених у судовому засіданні письмових доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у їх достовірності.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його дії кваліфікує за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 Кримінального кодексу України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час суд зазначає, що згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
З врахуванням таких вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує вимоги ст. ст. 50, 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 вищевказаного Кодексу є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який негативно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання і обирає щодо обвинуваченого ОСОБА_3 покарання в межах санкції ст. 336 КК України у виді позбавлення волі.
Суд вважає, що дане покарання є справедливим, необхідним та достатнім для
виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений 14 листопада 2024 року вироком Полонського районного суду Хмельницької області за ч. 4 ст. 185 КК України до п'яти років позбавлення волі.
Згідно з ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначаються покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо
Враховуючи наведене, остаточне покарання ОСОБА_3 слід визначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням за вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2024 року у виді позбавлення волі.
Під час досудового розслідування та судового розгляду, в рамках даного кримінального провадження, запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався. Враховуючи, що ОСОБА_3 знаходиться під вартою у зв'язку з відбуванням покарання у виді позбавлення волі за іншим вироком суду, суд приходить до висновку, що підстави для обрання відносно останнього будь-якого запобіжного заходу до набрання цим вироком законної сили відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Речових доказів не має.
Процесуальних витрат не має.
З врахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 373, 374, п. 1 ч. 1 ст. 392, п. 2 ч. 2 ст. 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України та призначити покарання за ст. 336 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 3 (три ) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком більш суворим покарання, призначеним за вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2024 року у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з дня ухвалення даного вироку з 03 лютого 2025 року.
У строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати покарання у виді позбавлення волі, частково відбуте за вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2024 року, а саме: з початку строку відбування покарання за вироком Полонського районного суду Хмельницької області з 27 вересня 2024 року по 02 лютого 2025 року включно.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Чортківський районний суд.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Згідно з оригіналом
Суддя:/підпис/
Вирок набрав законної сили __________________ року
Оригінал вироку знаходиться в Чортківському районному суді Тернопільської області в матеріалах справи № 608/102/24.
Суддя: ОСОБА_1
Копію вироку видано « » року
Секретар: