Справа № 592/1358/25
Провадження № 1-кп/592/353/25
31 січня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 6202417004004048, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
встановив:
У підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з викликом обвинуваченого.
Учасники справи не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступних висновків.
Кримінальне провадження підсудне Ковпаківському районному суду м. Суми.
Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.
Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1 - 4 частини 3 ст. 314 КПК України - не встановлено.
Підстав для здійснення судового розгляду кримінального провадження в закритому судовому засіданні не встановлено.
З'ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Крім того у підготовчому судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, який закінчується, оскільки на думку прокурора ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, раніше заявлені ризики передбачені п.1, 2, 3, ч.1 ст.177 КПК України не зменшились і продовжують існувати.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 не заперечувала проти задоволення.
Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, щодо продовження запобіжного заходу, дослідивши матеріали кримінального провадження вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні питання щодо продовження або не продовження строку тримання під вартою суд повинен з'ясувати чи не зменшились раніше заявлені ризики або чи не з'явились нові ризики.
Вирішуючи дане питання суд також враховує практику ЄСПЛ висловлену у своєму Рішенні від 12.02.2015 року у справі “Подвезько проти України» (заява № 74297/11) де Суд зазначив наступне: п.20. Суд нагадує, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин {див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (рішення у справах «Ладент проти Польщі» та «Хайредінов проти України».
На даний час не досліджені всі докази сторони обвинувачення: не допитані свідки сторони обвинувачення, не досліджені письмові докази, інші докази, не допитаний обвинувачений, у зв'язку з чим виконати всі процесуальні дії до закінчення строків тримання обвинуваченого під вартою не можливо.
Вивчивши обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_3 , клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що на даний час не зменшились і продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також слід зазначити, що обвинуваченому пред'явлене обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину і у разі визнання його винуватим у вчиненні цього злочину, йому загрожує покарання на строк до 10 років позбавлення волі, тому від тяжкості покарання обвинувачений зможе ухилитись від суду.
Мають місце і заявлені у клопотанні ризики того, що ОСОБА_3 із-за тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити новий злочин.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі і домашній арешт, за перелічених вище причин не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Під час розгляду клопотань судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Суд враховує рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Ігнатов проти України», в яких зазначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості. Розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку, залежно від особливостей конкретної справи.
Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до вимог ст.184, ст.199 КПК України встановлено, що ризики, які існували під час застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися і не перестали існувати. ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, тому він може ухилитися від суду. ОСОБА_3 може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Отже, на цей час існують правові підстави для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 .
Більш м'які запобіжні заходи, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, будуть недостатні для запобігання встановленим ризикам.
Згідно абз.8 ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З врахуванням викладеного, вважаю необхідним продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 , до 28.03.2025 включно без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 199, 314 - 316 КПК України, суд
постановив:
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № 6202417004004048, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України у відкритому судовому засіданні на 10-00 годину 06 лютого 2025 року в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 до 28.03.2025 включно без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі ДУ «Сумський слідчий ізолятор».
Про час і місце судового засідання повідомити учасників справи.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для обвинуваченого, який перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1