Справа №705/4992/24
2-а/705/17/25
16 січня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Піньковського Р.В.
при секретарі Моросліп А.Р.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Котуха М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань Черкаської області в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування рішення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування рішення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20.08.2024 близько 14 год. 12 хв. він рухався на своєму автомобілі «MAZDA 6», номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Смілянській в м. Черкаси де був зупинений працівниками поліції. Підійшовши до нього поліцейський повідомив причину зупинки, а саме те, що він порушив п.12.9.б Правил дорожнього руху України, оскільки перевищив швидкість на 34 км. Копію постанови отримав на місці її складення 20.08.2024.
Вважає, що при розгляді справи, поліцейським допущено формальний підхід при розгляді адміністративної справи, в результаті чого справу вирішено односторонньо та не об'єктивно, поліцейський позбавив його права на захист, відразу виніс спірну постанову без розгляду справи і лише після цього почав роз'яснювати йому права, крім того, постанова винесена неповноважною особою на основі доказів, які отримані за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam, оскільки автоматичний режим передбачає роботу виключно з триноги або штативу, не триманням в руках.
Враховуючи викладене, просить суд, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2874700 від 20.08.2024, винесену поліцейським Коваленком Кірілом Максимовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 гривні 48 копійок.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції направив на адресу суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечував, категорично не погоджуючись з вимогами позивача, посилаючись на його необґрунтованість.
Зазначають, що 20.08.2024 о 14 годині 12 хвилин поліцейський взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Черкаській області ДПП рядовий поліції Коваленко Кіріл Максимович разом з інспектором Заболотним Андрієм несли службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку та виконували службові обов'язки відповідно повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію».
Поліцейськими в м.Черкаси по вул.Смілянській,181 за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС 00424) було зафіксовано, що водій транспортного засобу MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_2 в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 84 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості на 34 км/год, чим порушив п.12.9б ПДР.
Після чого, на підставі ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію", автомобіль MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_2 , було зупинено. Поліцейський згідно із ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» звертаючись до позивача, який був за кермом автомобіля, представився (назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання), згідно ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» проінформував про вищезазначене порушення ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Надалі, інспектор згідно п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4 ПДР оголосив законні вимоги щодо пред'явлення посвідчення водія. Після перевірки документів поліцейський згідно вимог ст. 279 КУпАП, з врахуванням ст. 280 КУпАП, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому роз'яснив позивачеві права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Під час розгляду справи позивач факт вчинення правопорушення заперечував, проте жодних заяв та/або клопотань ні до, ні під час розгляду справи не заявляв.
Розглянувши справу, поліцейський відповідно до ст. 258 КУпАП з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП з врахуванням ч. 2 ст. 33 КУпАП, ст. 251 КУпАП, ст. 252 КУпАП виніс постанову серії ЕНА № 2874700 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно позивача та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн.
Надалі поліцейський згідно ст.285 КУпАП ознайомив позивача зі змістом постанови по справі про адміністративне правопорушення та вручив її копію під підпис.
Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Порядок дорожнього руху в України, відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ №1306 від 10.10.2001.
Згідно розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР, дорожній знак 5.76 «Автоматична відео фіксація порушень Правил дорожнього руху» є інформаційно-вказівним знаком - позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.
Відповідно до цього ж розділу ПДР, дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту» - інформує про найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Згідно п. 12.4 ПДР. у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно п. 12.9.6) ПДР водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 ПДР.
На фото- та відеозаписі з технічного приладу TruCam (місце вчинення правопорушення підтверджується також географічними координатами, які визначає прилад та виведені на фото) видно, що транспортний засіб, яким, як було встановлено, керував позивач порушив вимоги швидкісного режиму в населеному пункті. З вищенаведеного можна зробити висновок, що позивач під час руху або умисно не виконав вимог ПДР, або був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відволікся та не вибрав безпечної допустимої швидкості щоб не наражати на небезпеку учасників дорожнього руху. За що був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності поліцейським згідно чинного законодавства.
Крім того, позивач, порушуючи на даній ділянці автодороги вимоги швидкісного режиму, був завчасно проінформований дорожнім знаком 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» про можливість здійснення контролю за порушення Правил дорожнього руху» про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього Руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.
Переконані, що водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог Правил дорожнього руху, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований. Отже, поліцейським при розгляді справи про адміністративне правопорушення і винесенні постанови по справі відносно позивача, доведено наявність події та складу адміністративного правопорушення і вини особи у його вчиненні.
Зазначають, що докази вчинення правопорушення були надані позивачу під час розгляду адміністративної справи. Жодних спростовуючих доказів позивач не надав, а тому поліцейський оцінив наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю та правомірно притягнув позивача до відповідальності.
У позовній заяві позивач зазначає, що всупереч способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCAM інспектор тримав прилад в руках. Лазерний вимірювач швидкості «TruCAM LTI 20/20» отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 № UА-МІ/1- 2903-2012. Щодо вимірювання швидкості шляхом утримання приладу «TruCAM» в руках: Позивач, вказує на можливість використання приладу «TruCAM» виключно за умови його стаціонарного розміщення. Відповідач вважає такі твердження Позивача необґрунтованими з огляду на те, що лазерні вимірювачі швидкості руху «TruCAM LTI 20/20» є засобами вимірювальної техніки, отже їх використання регулюється Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який не містить застережень щодо можливості використання вимірювачів швидкості руху транспортних засобів виключно за умови їх стаціонарного закріплення. Водночас з цим слід зазначити, що фото- та відеозйомка є лише додатковою функцією приладів «TruCAM LTI 20/20»
Під час розгляду справи позивач ознайомився з відеозаписом з приладу TruCam, під час розгляду справи позивачу було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності згідно ст. 268 КУпАП. Будь-яких клопотань від позивача не надходило, в тому числі щодо бажання скористатись правовою допомогою. У відповідності до положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Тобто вказаними положеннями визначено право, а не обов'язок особи, що притягується до адміністративної відповідальності, реалізувати свої права, визначені даною статтею. При цьому не встановлено обов'язку суб'єкта владних повноважень забезпечувати особу, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокатом чи іншим фахівцем в галузі права.
Однією з позовних вимог є визнання дій інспектора протиправними. Будь-які відомості, які б підтверджували незаконність дій Інспектора в матеріалах справи відсутні та не були додані Позивачем до позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Інспектор Департаменту патрульної поліції мав всі законні підстави для складання адміністративних матеріалів по справі, останнім дотримано процедуру та порядок їх складання. Постанова винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством, а тому доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Пояснив, що складена відносно нього постанова про притягнення його до адміністративної відповідальностіЕНА №2874700 від 20.08.2024 порушує його права та інтереси, як учасника дорожнього руху, оскільки дії працівника поліції під час її складання не відповідають законодавству України. Зазначив, що зупинка працівником поліції його ТЗ та розгляд справи з винесенням постанови тривали лише кілька хвилин, що, на його думку, унеможливлює дотримання вимог закону щодо повноти та об'єктивності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, оскільки за такий короткий час він не мав можливості заявити клопотання про надання доказів та скористатися правовою допомогою. Також вважає наданий відеозапис з цприладу TruCam є неналежним доказом, оскільки він не був встановлений стаціонарно, а утримувався поліцейським в руках, що є порушенням правил його застосування.
В судовому засіданні представник відповідача Департаменту патрульної поліції позов не визнав, проти задоволення заперечував, підтримав посилання на обставини, зазначені у відзиві.
Суд, вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали та інші докази по справі, приходить до висновку, що позов слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до змісту вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень ст. 286 КУпАП позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2874700 від 20.08.2024, складеної поліцейським 2 взводу 3 роти 1 батальйону управління Патрульної поліції в Черкаській області рядовим поліції Коваленком Кірілом Максимовичем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.08.2024 о 14 годині 12 хвилин в м.Черкаси по вул. Смілянській, 181, керуючи транспортним засобом «MAZDA 6», номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю руху 84 км/год, чим перевищив встановлені обмеження на 34 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam 000424, фото та відео з якого додається, чим порушив п.12.9.б ПДР - перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху передбаченої знаками 3.29, 3.31.30.3.
Даною постановою на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП
Швидкість автомобіля «MAZDA 6», номерний знак НОМЕР_3 вимірювалась приладом TruCam 000424, який відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/28696 від 04.10.2023, яке чинне до 04.10.2024, лазерний вимірювач швидкості «TruCAM LTI 20/20» з серійним номером ТС000424 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач.
Оскаржувана постанова містить підпис позивача про те, що під час розгляду справи йому було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності згідно ст. 268 КУпАП, а також підпис про отримання копії даної постанови.
Відповідно до електронного доказу з приладу TruCam 000424, а саме фотозображення від 20.08.2024, час 14:14:17, зафіксовано координати порушення (м.Черкаси по вул. Смілянська, 181) та автомобіль порушника «MAZDA» з номерним знаком НОМЕР_3 .
Крім того, відповідачем надано фотозображення та схематичне зображення місць розташування дорожніх знаків за напрямком руху позивача ОСОБА_1 , а сама: 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», 5.49 «Початок населеного пункту Черкаси», які відносяться до категорії інформаційно-вказівних знаків.
Згідно положень ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена законодавством України.
Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Так, частинами 2 та 3 статті 283 КУпАП визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Твердження позивача про те, що постанова серії ЕНА №2874700 від 20.08.2024 у справі про адміністративне правопорушення, винесена працівником поліції безпідставно та з порушеннями закону, суд вважає недоведеними з огляду на наступне.
Судом встановлено, що підставою для винесення працівником патрульної поліції оскаржуваної постанови передувало перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортним засобом «MAZDA 6», номерний знак НОМЕР_3 під керуванням позивача, що зафіксовано та підтверджується відеозаписом та фотозображенням з лазерного вимірювача швидкості «TruCAM LTI 20/20» з серійним номером ТС000424, який застосовувався під час фіксації правопорушення.
Як вбачається з наданого представником відповідача відеозапису та фотозображень фіксації події правопорушення та розгляду справи працівником поліції, що мали місце 20.08.2024 в м.Черкаси по вул.Смілянська, 181, працівником поліції під час виконання службових обов'язків за допомогою сертифікованого технічного приладу, що має функції фото- і відеозапису було зафіксовано фактичні обставини вчинення правопорушення, а саме: дата та час вчинення правопорушення; місце вчинення правопорушення; географічні координати місця вчинення правопорушення; фотофіксація автомобіля з чітким зображенням державного номерного знаку; швидкість руху автомобіля, км/год; обмеження (перевищення) швидкості, км/год; напрямок руху автомобіля.
Аналіз усіх наявних в справі доказів, в тому числі відеозапису та фотозображень руху транспортного засобу «MAZDA 6», номерний знак НОМЕР_3 під керуванням позивача, дає підстави стверджувати, що факт перевищення встановленої обмеження швидкості вказаним автомобілем доведений в повній мірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на. підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23).
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Законом України «Про дорожній рух», а саме статтею 4 визначена компетенція Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху. До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належить: підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України; визначення порядку функціонування системи фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.
Отже, постановою Кабінету Міністрів України №833 від 10.11.2017 затверджений як Порядок функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі так і Порядок звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції.
У відповідності до положень п.1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
Згідно розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР, дорожній знак 5.76 “Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» є інформаційно-вказівним знаком - інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Відповідно до цього ж розділу ПДР, дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту» - інформує про найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Згідно п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно п. 2.3.б) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно п. 12.1 ПДР, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Згідно п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Застосування приладу «TruCam» та порядок його використання неодноразово оспорювався в судах різних інстанцій. Незважаючи на це апеляційні суди встановлюють та підтверджують правомірність застосування/використання лазерного вимірювача швидкості «TruCam» поліцейськими.
Такі висновки викладені зокрема у постановахШостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2024 по справі № 757/51576/21, Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 по справі № 754/11749/20, від 14.06.2022 по справі № 753/17374/21 Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 по справі № 638/13502/20 та від 09.06.2021 по справі № 524/1976/21, Першого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 по справі № 233/5016/20, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 по справі № 607/4677/21, від 02.09.2021 по справі № 347/495/21, а саме вказують, що «лазерний вимірювач швидкості TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань».
Суд бере до уваги ту обставину, що лазерний вимірювач швидкості «TruCAM LTI 20/20» отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 № UА-МІ/1- 2903-2012, отже є засобом вимірювальної техніки, використання якого регулюється Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який не містить застережень щодо можливості використання вимірювачів швидкості руху транспортних засобів виключно за умови їх стаціонарного закріплення. При цьому, також необхідно зазначити, що фото- та відеозйомка є лише додатковою функцією приладів «TruCAM LTI 20/20»
За таких обставин суд вважає такою, що не заслуговує на увагу позицію позивача щодо необхідності використання працівником поліції приладу «TruCAM» виключно за умови його стаціонарного розміщення.
Будь яких належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені судом за наявними в справі доказами, та вину позивача у вчиненому правопорушенні позивачем до суду не додано.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У ч. 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1ст.129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, який широко використовується в практиці ЄСПЛ, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дійсно 20.08.2024 позивачем ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом «MAZDA 6», номерний знак НОМЕР_3 , було вчинено порушення ПДР України, а саме допущено перевищення дозволеної швидкості руху в межах населеного пункту на 34 км/год, що вказує на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2874700, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 340 грн. Вказана постанова складена з дотриманням норм діючого законодавства, а дії інспектора ОСОБА_2 здійснені в межах його службових обов'язків. Твердження позивача, що постанова є незаконною та необґрунтованою, а також те, що інспектором не дотримано його права відповідно до ст.268 КУпАП, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та були спростовані доказами наданими представником відповідача.
За таких обставин суд, вважає, що підстав для скасування оскаржуваної постанови не встановлено, а тому позовну заяву слід залишити без задоволення за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог, залишивши рішення суб'єкта владних повноважень без змін.
З урахуванням приписів ст. 139 КАС України, оскільки суд дійшов висновку про залишення адміністративного позову без задоволення, судові витрати у справі позивачу не відшкодовуються.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 122, 251, 268, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 72-77, 139, 241-246, 250, 268, 286 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування рішення - залишити без задоволення.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2874700 від 20.08.2024, якою на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 21.01.2025.
Суддя: Р. В. Піньковський