Справа № 489/831/14-ц
Провадження №4-с/489/5/25
03 лютого 2025 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Микульшиної Г.А.,
із секретарем судових засідань Тищенко Д.О.,
за участі:
представника Інгульського ВДВС у м. Миколаєві ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенка К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко Марії Григорівни, визнання неправомірною та скасування постанови і розрахунку заборгованості, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Розніна В.А. звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г., визнання неправомірною та скасування постанови і розрахунку заборгованості, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування скарги посилався на те, що на примусовому виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва по справі № 489/831/14-ц (провадження № 2/489/842/2014) про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.02.2014 і до повноліття дитини. 19.07.2023 боржник подав до виконавчої служби заяву, згідно якої повідомив, що не перебуває в статусі безробітного, офіційно працює, проте знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати, а також просив надати йому розрахунок боргу по аліментам за період з 01.03.2022 по 30.06.2023. До теперішнього часу державний виконавець не надав боржнику розрахунок заборгованості по аліментам згідно вказаної заяви. 19.08.2024 боржник повторно подав до виконавчої служби заяву про надання розрахунку заборгованості по аліментам за ВП № 56826913 за період з 01.03.2022 по 31.07.2024. Відповідь на вказану заяву державним виконавцем надана не була, до теперішнього часу розрахунок боржнику не направлено. ОСОБА_1 вважає таку бездіяльність державного виконавця протиправною, оскільки у відповідності до положень ЗУ «Про виконавче провадження» він має право на отримання розрахунку заборгованості по аліментам.
15.12.2024 представник боржника адвокат Рознін В.А. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 56826913 за допомогою Автоматизованої системи виконавчих проваджень та виявив, що 29.08.2024 державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, копію якої ОСОБА_1 не отримував та не був знайомий з її змістом. В оскаржуваній постанові зазначено, що документальне підтвердження про виконання боржником виконавчого документу до відділу не надходило; боржник отримує доходи в ТОВ «Ірбіс Компані»; заборгованість по аліментам станом на 01.08.2024 становить 104 269,50 грн. З оскаржуваною постановою боржник не згоден повністю, вважає її необґрунтованою та безпідставною.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд:
1)Поновити йому строк на подання даної скарги.
2) Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко Марії Григорівни, що полягає у неповідомленні ОСОБА_1 про розрахунок заборгованості по виконавчому провадженню № 56826913 за заявою від 19.07.2023, заявою від 19.08.2024 та після винесення та надіслання постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 29.08.2024 до ТОВ «Ірбіс Компані».
3)Визнати неправомірною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 29.08.2024 по виконавчому провадженню № 56826913, винесену головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко Марією Григорівною.
4)Зобов'язати головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко Марію Григорівну здійснити щомісячний розрахунок заборгованості по виконавчому провадженню № 56826913 за період з 01.03.2022 по даний час та повідомити (скласти та надати) ОСОБА_1 про такий розрахунок.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.12.2024 поновлено ОСОБА_1 трок для подання скарги до суду; скаргу ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено судове засідання у справі; витребувано у Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копії матеріалів виконавчого провадження № 56826913.
Витребувані матеріалі надійшли на адресу суду 27.12.2024.
30.12.2024 на адресу суду від Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на скаргу, згідно якого ДВС просить суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 56826913 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва по справі № 489/831/14-ц (провадження № 2/489/842/2014) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.02.2014 і до повноліття дитини. На заяву ОСОБА_1 від 19.08.2024 державним виконавцем була надана відповідь за вих. № 127938 від 29.08.2024 з додатком: розрахунком заборгованості по аліментам за період з квітня 2020 року по липень 2024 року включно від 29.08.2024, складеним державним виконавцем Ярмоленко М.Г., яка згідно списку № 56 реєстру поштового відправлення рекомендованих листів від 30.08.2024 направлена боржнику, а також на зазначену ним в заяві електронну адресу. Таким чином твердження боржника про те, що йому не було направлено (надано) копію розрахунку заборгованості по аліментам не відповідає дійсності. Щодо постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника - вона була винесена у повній відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», який зобов'язує державного виконавця вчиняти дії з примусового виконання виконавчих документів, в тому числі шляхом винесення подібних постанов. Копія даної постанови направлялась боржникові простою кореспонденцією без повідомлення про вручення поштового відправлення відповідно до ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження». Окремо представник ДВС звертав увагу на те, що єдиною підставою протиправності оскаржуваної постанови боржник визначає неповідомлення його державним виконавцем про її винесення (що не відповідає дійсності). Натомість ОСОБА_1 не спростовує нараховану заборгованість доказами, що підтверджують сплату аліментів, а також не зазначає, в чому саме полягає неправомірність постанови.
07.01.2025 від представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Розніна В.А. до суду надійшли доповнення до скарги. Згідно вказаних доповнень скаржник зазначає про те, що копію розрахунку заборгованості по аліментам від 29.08.2014 направлено державним виконавцем на невідому адресу, яка не є адресою реєстрації або фактичного проживання боржника. Крім того, державна виконавча служба не надає розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та доказів його направлення ОСОБА_1 за заявою від 19.07.2023.Також ОСОБА_1 вважає безпідставним нарахування заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, визначеному державним виконавцем. Зокрема посилається на те, що він працював у ТОВ Ірбіс Компані», але з 01.03.2022 по 05.04.2024 (день звільнення) перебував у відпустці без збереження заробітної плати, відповідно не отримував будь-яких доходів. При цьому він був офіційно працевлаштований та не мав статусу безробітного, проте всупереч положень діючого законодавства державний виконавець здійснював розрахунок заборгованості зі сплати аліментів не згідно розміру отримуваної ним попередньо заробітної плати, а у відповідності до середньої заробітної плати для даної місцевості. Оскільки розмір середньої заробітної плати по місцевості значно перевищував отримувану ним офіційно заробітну плату, це призвело до істотного завищення розміру заборгованості по аліментам. При цьому скаржник зауважує, що відповідно до положень ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі, якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо (частину від фактичного заробітку), підприємство, установа, організація, яка проводила відрахування, нараховує боржнику заборгованість зі сплати аліментів. Але в звіті про відрахування та виплати за період з 01.10.2019 по 28.02.2023 ТОВ «Ірбіс Компані» помилково не зазначила про нарахування заборгованості після лютого 2022 року. Однак ОСОБА_1 не може відповідати за неповне чи помилкове зазначення роботодавцем інформації. Станом на 07.01.2025 ТОВ «Ірбіс Компані» повідомило скаржника про надання до ДВС нового виправленого звіту про здійснені відрахування та виплати за період з 01.10.2019.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд:
1)Прийняти ці доповнення до скарги.
2)Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 127939 від 29.08.2024.
3)Визнати неправомірним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № 127939 від 29.08.2024, здійснений головним державним виконавцем Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко Марією Григорівною в рамках виконавчого провадження № 56826913. В частині періоду нарахування з березня 2022 року по березень 2024 року.
4)Зобов'язати головного державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко Марію Григорівну здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з березня 2022 року по березень 2024 року з урахуванням висновків суду за результатами розгляду скарги.
В судове засідання скаржник ОСОБА_1 та його представник адвокат Рознін В.А. не з'явились. 03.02.2025 від представника скаржника надійшла заява про розгляд скарги без їх участі на підставі поданих письмових обґрунтувань та доказів.
Представник Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенко К.В. в судовому засіданні скаргу не визнав; проти прийняття до розгляду доповнень до неї та поновлення скаржнику строку на оскарження розрахунку заборгованості по аліментам, не заперечував. Наполягав на правильності розрахунку відділу та неправильності поданого підприємством, на якому працював боржник, звіту для обчислення заборгованості по аліментам. На питання суду пояснив, що йому невідомо чому у матеріалах виконавчого провадження відсутня відповідь на заяву скаржника від 19.07.2023, надати докази направлення відповіді на електронну адресу ОСОБА_1 не має змоги через хакерську атаку 19.12.2024 на сайт Міністерства юстиції, через яку функціонує лише резервна електронна пошта Інгульського ВДВС, яка не містить даних про листи відділу 19.07.2024. Стосовно відповіді відділу від 29.08.2024 на заяву боржника від 19.08.2024 стосовно адреси відправки пояснити чому вказана адреса боржника: АДРЕСА_1 не може, оскільки працівник відділу - державний виконавець Ярмоленко М.Г. на даний час у відділ не працює, з'ясувати чому кореспонденція відділу направлена саме на таку адресу не має можливості, однак просить звернути увагу суду, що у заявах від 19.07.2023 та 19.08.2024 ОСОБА_1 вказує лише свою електронну адресу.
Стягувач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, повідомлялась судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Протокольною ухвалою суду поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження розрахунку заборгованості по аліментам, прийнято до розгляду доповнення до скарги, подані 07.01.2025.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали скарги, цивільної справи, копію ВП № 56826913, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Положеннями ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.
Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).
12.03.2014 Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист по справі № 489/831/14-ц (провадження № 2/489/842/2014), відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 30% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.02.2014 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 54-55).
Вказаний судовий наказ було пред'явлено стягувачем до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання.
Постановою державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.07.2018 відкрито виконавче провадження № 56826913 з примусового виконання виконавчого листа № 2/489/842 (а.с. 58). В період з часу відкриття виконавчого провадження і до 19.07.2023 виконавцем здійснювалось примусове виконання вищевказаного виконавчого документа, неодноразово здійснювався розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів, що підтверджується копією матеріалів виконавчого провадження, долучених до матеріалів справи.
19.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, згідно якої повідомив, що він знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати та просив надати йому розрахунок заборгованості по аліментам за період з 01.03.2022 по 30.06.2023 на електронну адресу, зазначену в заяві (а.с. 168). Вказану заяву отримано органом ДВС та зареєстровано 20.07.2023 за вх. № 9342.
Відповіді на вищезазначену заяву в матеріалах виконавчого провадження № 56826913 не міститься.
29.08.2024 головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, згідно якої встановлено, що документальне підтвердження про виконання боржником ОСОБА_1 виконавчого документу до відділу не надходило; боржник отримує доходи в ТОВ «Ірбіс Компані»; заборгованість по аліментам станом на 01.08.2024 становить 104 269,50 грн. Постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у ТОВ «Ірбіс Компані». Копію вказаної постанови було направлено на адресу боржника ОСОБА_1 29.08.2024 (а.с. 175).
19.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, згідно якої просив надати йому розрахунок заборгованості по аліментам за період з 01.03.2022 по 31.07.2024 на електронну адресу, зазначену в заяві, або на вайбер/телеграм. При цьому поштову адресу заявника в поданій заяві визначено не було (а.с. 177). Вказану заяву отримано органом ДВС та зареєстровано 19.08.2024 за вх. № 16318.
29.08.2024 головним державним виконавцем Ярмоленко Марією було виконано розрахунок заборгованості по аліментам за № 127939 по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа № 2/489/842, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 по аліментам на утримання доньки ОСОБА_6 , 2012 р.н., за період з квітня 2020 року та станом на 01.08.2024 складає 104 269,50 грн. (а.с. 180). При цьому при визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем було враховано середній заробіток платника аліментів виходячи із середнього заробітку по району, оскільки він перебував у відпустці без збереження заробітної плати та за місцем своєї роботи будь-яких доходів фактично не отримував.
Копію вказаного розрахунку було направлено ОСОБА_1 шляхом поштового відправлення на адресу АДРЕСА_1 (яка не є адресою його реєстрації) та додатково на електронну адресу, вказану ним особисто.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Вирішуючи вимоги скарги щодо неправомірності бездіяльності уповноважених осіб Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), суд приходить до наступних висновків.
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
За приписами ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження» засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов'язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об'єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
До обов'язку державного виконавця належить здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Положеннями ст. 182 Сімейного кодексу України (в редакції від 03.07.2018) передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Враховуючи вищевикладені положення діючого законодавства, посилання боржника ОСОБА_1 на протиправність постанови державного виконавця про звернення стягнення на його заробітну плату від 29.08.2024 є безпідставними та не заслуговують на увагу, в цій частині вимоги скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі подання заяви стягувачем або боржником (ч. 4 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Згідно положень ч. 6 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
У відповідності до п. 4 розділу XVI Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України).
Згідно п. 3 розділу Х Інструкції з примусового виконання рішень про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.
Положеннями п. 8 розділу Х Інструкції з примусового виконання рішень передбачено, що за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою (додаток 9).
Зі змісту додатку 9 до Інструкції з примусового виконання рішень розмір аліментів у разі їх стягнення у частці від заробітку (доходу) не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України. У разі якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа - підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів (абзац другий частини шостої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»). Про залишок несплаченої суми заборгованості зазначається у цьому звіті в графі «Примітка». У разі неперерахування коштів вказуються причини їх неперерахування. У разі звільнення працівника звіт подається за період з моменту подання останнього звіту до моменту звільнення працівника.
З матеріалів справи вбачається, що скаржник ОСОБА_1 в період з 01.03.2022 по 05.04.2024 був офіційно працевлаштований у ТОВ Ірбіс Компані», займав посаду бухгалтера (а.с. 213, зворотня сторона). Проте починаючи з 01.03.2022 ОСОБА_1 перебував у відпустці без збереження заробітної плати, тобто фактично свою трудову функцію не виконував та будь-яких доходів не отримував. Між тим він не мав статус безробітної особи.
В обґрунтування своїх вимог про визнання дій державного виконавця протиправними (зокрема розрахунку заборгованості по аліментам) ОСОБА_1 посилався на те, що йому безпідставно нараховувалась заборгованість по аліментам із врахуванням середньої заробітної плати для даної місцевості, замість вірного вирахування заборгованості виходячи з останнього розміру заробітної плати, яку він отримував під час фактичного виконання ним його трудових обов'язків.
На переконання суду, такі твердження скаржника не відповідають положенням діючого законодавства та матеріалів справи. Так, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази на підтвердження того, що скаржник фактично отримував дохід на період нарахування заборгованості по аліментам, із застосуванням якого можливо було б вірно розрахувати таку заборгованість. Натомість у відповідності до положень п. 8 розділу Х Інструкції з примусового виконання рішень його роботодавцем ТОВ «Ірбіс Компані» було надано звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою, зі змісту якого вбачається, що будь-яких доходів ОСОБА_1 не отримував, заборгованість по аліментам нарахована не була.
За таких обставин, оскільки на період розрахунку заборгованості по аліментам боржник не мав фактичного заробітку (доходу), державним виконавцем здійснювався розрахунок заборгованості по аліментам у відповідності до вимог ст. 195 Сімейного кодексу України.
До доповнення до скарги ОСОБА_1 було долучено копію уточненого звіту ТОВ «Ірбіс Компані» про здійснені нарахування та виплати, який начебто було направлено до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 06.01.2025. Проте вказаний звіт не відповідає вимогам Інструкції з примусового виконання рішень, оскільки визначений в ньому щомісячний нарахований розмір заборгованості по аліментам виконано із розрахунку 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, замість вірного 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, як зазначено в ст. 182 Сімейного кодексу України. Крім того, подібний звіт був відсутній в матеріалах виконавчого провадження станом на час виконання державним виконавцем оскаржуваного розрахунку, що не виключає можливості проведення виконавцем перерахунку заборгованості в майбутньому за умови надання йому звіту про нарахування та виплати, який відповідає вимогам діючого законодавства.
Враховуючи викладене, в цій частині вимоги скарги є необґрунтованими і безпідставними, в їх задоволенні необхідно відмовити.
Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця в частині не складання та не направлення на його адресу розрахунку заборгованості по аліментам, вони не підлягають задоволенню, оскільки спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що даний розрахунок було виконано та направлено боржнику (в тому числі на зазначену ним електронну адресу). Крім того, боржник сам підтверджує існування такого розрахунку, оскільки висловлює незгоду з ним та оскаржує його в межах розгляду даної справи.
При цьому суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо невиконання та ненадіслання йому розрахунку заборгованості по аліментам у відповідь на його заяву від 19.07.2023, оскільки доказів існування такого розрахунку і направлення його боржнику суду не надано та в матеріалах справи (в тому числі в матеріалах виконавчого провадження) не міститься. При цьому невиконання вимог боржника про здійснення розрахунку заборгованості по аліментам суперечить положенням ч. 4 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» та п. 4 розділу XVI Інструкції з примусового виконання рішень. Однак безпідставними, на переконання суду, є вимоги скаржника про визнання протиправними саме дій державного виконавця Ярмоленко М.Г., оскільки відсутні докази того, що на час ненадання розрахунку боржнику саме у провадженні даного виконавця перебувало виконавче провадження № 56826913.
За таких обставин, скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 258-260, 447, 448, 451 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко Марії Григорівни, визнання неправомірною та скасування постанови і розрахунку заборгованості, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у невиконанні та неповідомленні ОСОБА_1 про розрахунок заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № 56826913 за його заявою від 19.07.2023.
В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 03.02.2025.
Суддя Г.А.Микульшина