30 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/12556/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
товариства з обмеженою відповідальністю «Новітнє обладнання» - Кіфа І.О., адвокат (ордер від 26.06.2024),
Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення - Кондратенко О.В., в порядку самопредставництва,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 (головуючий суддя: Алданова С.О., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.)
у справі № 910/12556/20
за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новітнє обладнання» (далі - ТОВ «Новітнє обладнання»)
до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Рада з питань телебачення і радіомовлення, Рада)
про зобов'язання виконати умови договору та стягнення коштів,
та за зустрічним позовом Ради з питань телебачення і радіомовлення
до ТОВ «Новітнє обладнання»
про зобов'язання виконати умови договору.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Новітнє обладнання» звернулося до суду з позовом до Ради з питань телебачення і радіомовлення про зобов'язання відповідача виконати умови договору поставки від 15.05.2019 № 8/19 (далі - Договір) та стягнення 2 570 324,79 грн.
Позов обґрунтований з посиланням на неналежне виконання Радою з питань телебачення і радіомовлення зобов'язань за Договором, а саме: не зазначення адреси доставки товару, не прийняття поставленого за Договором товару, у зв'язку з чим позивач просив суд зобов'язати відповідача надати адреси доставки відповідно до умов пункту 1.2 додатка № 4 до Договору та прийняти поставлений товар згідно з актом приймання-передачі товару, та видаткової накладної від 21.08.2019, а також стягнути заборгованість за Договором у розмірі 2 570 324,79 грн (з них: 2 475 000,00 грн - основний борг, 1 105,27 грн - пеня, 62 044,52 грн. - 3% річних, 32 175,00 грн - інфляційні втрати).
У зустрічному позові Рада з питань телебачення і радіомовлення (з урахуванням заяв про зміну предмета зустрічного позову) просила суд зобов'язати ТОВ «Новітнє обладнання» виконати умови Договору щодо поставки зазначеного у зустрічному позові (з урахуванням заяв про зміну предмета зустрічного позову) обладнання, з посиланням на неналежне виконання ТОВ «Новітнє обладнання» зобов'язання за Договором у зазначеній частині.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 11.01.2023 зі справи № 910/12556/20 постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 та рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12556/20 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій у справі та направляючи справу на новий розгляд Верховній Суд виснував, зокрема в контексті обраних способів захисту як за первісним, так і за зустрічним позовами:
- метою звернення з цим (первісним) позовом є примус відповідача за первісним позовом до дій, які він має здійснити на виконання зобов'язань за Договором, і які, в свою чергу, зроблять можливим виконання ТОВ «Новітнє обладнання» умов Договору, та отримання ним того, на що він розраховував за наслідком його належного виконання, що не є вимогами про встановлення юридичних фактів, як помилково зазначили попередні судові інстанції;
- метою зустрічного позову, так само як і первісного, є усунення обставин, які на думку позивачів за первісним та зустрічним позовами унеможливлюють подальше виконання Договору, яке реалізоване у спосіб примусового зобов'язання іншої сторони виконати умови Договору так, як зазначають позивачі (за первісним та зустрічним позовами), що відповідає способу захисту права, визначеному у пункті 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- таким чином право позивача за первісним позовом, аналогічно праву позивача за зустрічним позовом, вимагати від свого контрагента виконання конкретних невиконуваних умов договору в натурі (в дійсності), прямо передбачено нормами чинного законодавства.
При цьому в аспекті допущених судами попередніх інстанцій порушень та неправильного застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначив про те, що:
- суд апеляційної інстанції не надав будь-якої оцінки висновку експертів, наданому ТОВ «Новітнє обладнання»; не зазначив, чому він не приймає такий доказ до уваги та чому не враховує відповідні доводи ТОВ «Новітнє обладнання». Апеляційний суд, проігнорувавши докази, які були подані ТОВ «Новітнє обладнання» на спростування позиції Ради, погодився з її доводами, що товар не відповідає технічному завданню та специфікації, просто порівнявши асортимент товару, зазначений в специфікації, з поставленим фактично, не давши оцінки всім умовам Договору у сукупності з технічним завданням. Так, поза увагою суду залишилось те, що: (1) постачальник повинен поставити покупцю товар, що відповідає технічному завданню (пункт 2.1 Договору), а устаткування для АПКМ повинно відповідати зазначеному у технічному завданні типу або бути йому еквівалентним (підпункт 5.1.3 пункту 5.1 технічного завдання), що вимагало від суду виснувати щодо того, чи відповідає поставлене устаткування тим самим за типом та еквівалентністю, і яким саме технічним вимогам не відповідає поставлений товар;
- суд апеляційної інстанції безпідставно послався на стандарт доказування «вірогідності доказів», адже цей стандарт застосовується саме для порівняння вчинених сторонами дій для доведення своєї позиції перед судом та порівняння поданих ними доказів, тоді як у цій справі доводи Ради про те, що поставлений товар не відповідає узгодженим сторонами умовам, не порівнювалися з доводами ТОВ «Новітнє обладнання» про те, що ним було поставлено еквівалентний товар, і що умови договору допускають таку поставку, позаяк поданий на підтвердження цих обставин доказ апеляційним судом не оцінювався взагалі;
- місцевий господарський суд, дійшовши безпідставних висновків про неналежність обраного позивачем за зустрічним позовом способу захисту, взагалі не розглянув по суті його аргументи щодо виконання умов Договору;
- суд не приділив належної уваги тому, що саме є предметом договору та чи допускають його умови поставку та впровадження товарів, технічні характеристики яких мають визначатися у процесі фактичної експлуатації цього обладнання, за наслідком впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу;
- суд не надав оцінки ні тому, що за твердженням позивача за первісним позовом ним поставлено товар з технічними характеристиками, що є кращими від тих, які визначені додатком до Договору, ні запереченням Ради щодо цих доводів;
- суди попередніх інстанцій у судових рішеннях не надали належної правової оцінки фактичним обставинам справи щодо належності/неналежності виконання ТОВ «Новітнє обладнання» своїх зобов'язань за Договором та доводам сторін про те, чи відповідає поставлений позивачем за первісним позовом товар умовам Договору, технічного завдання та специфікації;
- стверджуючи про відсутність у матеріалах справи доказів надання послуг за Договором, суди попередніх інстанцій не надали будь-якої оцінки переписці сторін, на яку посилалось ТОВ «Новітнє обладнання» в обґрунтування своїх вимог. Зокрема суди не оцінили листи Національної ради від 02.10.2019 № 16/429 і додатки до нього, а також від 19.11.2019 № 16/500, та не спростували доводи позивача за первісним позовом про те, що Рада не заперечує сам факт надання послуг, натомість безпідставно посилається на неналежні якість та обсяг їх надання.
За результатом нового розгляду справи № 910/12556/20 рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено. Здійснено розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема тим, що позивач за первісним позовом у визначений Договором строк не виконав умови Договору та не здійснив поставку товару, який відповідав би технічному завданню та специфікації, що є порушенням ТОВ «Новітнє обладнання» свого зобов'язання з поставки товару в належному асортименті та комплектності згідно з умовами Договору. Відповідно підстави для прийняття товару відповідачем за первісним позовом, як і підстави для надання ним адрес доставки відповідно до умов пункту 1.2 додатка № 4 до Договору відсутні. Також відсутні докази, які підтверджували б факт надання позивачем та прийняття відповідачем за первісним позовом послуг на суму 2 475 000,00 грн. Водночас, з огляду на порушення відповідачем за зустрічним позовом умов Договору в частині поставки товару, який відповідав би технічному завданню та специфікації, зустрічні позовні вимоги про зобов'язання ТОВ «Новітнє обладнання» виконати умови Договору щодо поставки товару підлягають задоволенню в редакції відповідно до специфікації (додаток № 1 до Договору).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 зі справи рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог: зобов'язано Раду з питань телебачення і радіомовлення прийняти поставлений товар згідно з актом приймання-передачі товару від 21.08.2019 та видаткової накладної від 21.08.2019 № 24 на виконання договору поставки від 15.05.2019 № 8/19; зобов'язано Раду надати ТОВ «Новітнє обладнання» перелік адрес доставки, встановлення та налагодження центрального комплексу моніторингу телерадіопрограм, стаціонарних та мобільних комплектів регіональних точок доступу до центрального комплексу моніторингу відповідно до додатка № 4 до Договору; стягнуто з Ради з питань телебачення і радіомовлення на користь ТОВ «Новітнє обладнання» заборгованість за Договором за послуги з третього етапу робіт відповідно до додатка № 2 - 2 475 000,00 грн, 3% річних - 59 880,77 грн, пеню - 1 105,27 грн, інфляційні втрати - 27 126,98 грн, судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції - 42 650,92 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 34 902,00 грн; відмовлено в задоволенні зустрічного позову. Стягнуто з Ради на користь ТОВ «Новітнє обладнання» витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 57 670,04 грн.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема тим, що: в період з вересня 2019 року по жовтень 2020 року покупець не заявляв саме про відмову від фактично поставленого ТОВ «Новітнє обладнання» на адресу Ради товару, в тому числі, від товару, який має кращі якісні (технічно-експлуатаційні) показники/властивості у порівнянні із зазначеними у специфікації; крім листів Ради, що наявні в матеріалах справи та стосуються питання відмови від підписання акта приймання-передачі товару від 21.08.2019 та видаткової накладної від 21.08.2019 № 24, відповідачем за первісним позовом не підтверджено належними та допустимими доказами невідповідність фактично поставленого постачальником обладнання покупцю за Договором вимогам технічного завдання; після неодноразового огляду комісією Ради з питань телебачення і радіомовлення товару, подання ТОВ «Новітнє обладнання» додаткових документальних матеріалів на підтвердження технічних характеристик товару, після проведення модернізації АПКМ, проведення спеціалістами покупця та постачальника спільно робіт щодо: налагодження базових маршрутизаторів; розгортання домену на обладнанні АПКМ, введення комп'ютерів операторів моніторингу в домен, конфігурації працівниками відділу експлуатації та інформаційних технологій Національної ради топології мережі користувачів та підключення комп'ютерів операторів моніторингу, Радою не прийнято фактично поставлений їй ТОВ «Новітнє обладнання» товар за актом приймання-передачі товару від 21.08.2019 та видатковою накладною від 21.08.2019 № 24; згідно з висновком експертів Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України від 25.09.2019 № 219/19 все обладнання, фактично поставлене ТОВ «Новітнє обладнання» на адресу Ради за Договором, відповідає вимогам технічного завдання; при цьому, частина фактично поставленого обладнання не відповідає даним специфікації товару (додаток № 1 до Договору), проте має кращі якісні (технічно-експлуатаційні) показники/властивості у порівнянні із зазначеними у специфікації. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Ради прийняти поставлений ТОВ «Новітнє обладнання» товар згідно з актом приймання-передачі товару від 21.08.2019 та видатковою накладною від 21.08.2019 № 24 на виконання умов Договору. Крім того, ТОВ «Новітнє обладнання» неодноразово зверталося до Ради з приводу надання йому переліку адрес доставки, встановлення та налагодження центрального комплексу моніторингу телерадіопрограм, стаціонарних та мобільних комплектів регіональних точок доступу до центрального комплексу моніторингу відповідно до додатку № 4 до Договору, з урахуванням того, що згідно з пунктом 1.2 додатку № 4 до Договору перелік адрес доставки, встановлення та налагодження центрального комплексу моніторингу телерадіопрограм, стаціонарних та мобільних комплектів регіональних точок доступу до центрального комплексу моніторингу та перелік уповноважених представників покупця в місті Києві та регіонах, має надаватись покупцем за зверненням постачальника за 10 календарних днів до поставки, шляхом повідомлення листами, проте відповідного переліку адрес Рада, незважаючи на фактичне прийняття нею товару, ТОВ «Новітнє обладнання» не надала. Відповідно наявні підстави для зобов'язання Ради надати ТОВ «Новітнє обладнання» перелік адрес доставки, встановлення та налагодження центрального комплексу моніторингу телерадіопрограм, стаціонарних та мобільних комплектів регіональних точок доступу до центрального комплексу моніторингу відповідно до додатка № 4 до Договору. Також, беручи до уваги виконання ТОВ «Новітнє обладнання» своїх зобов'язань з поставки товару за Договором, з огляду на те, що виконана ТОВ «Новітнє обладнання» робота (надані послуги) відповідає умовам Договору та вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, враховуючи, що в силу підпункту 4.1.4 пункту 4.1 Договору покупець сплачує вартість встановлення програмного забезпечення 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу (визначеної пунктом 3 специфікації - додаток № 1 до Договору) протягом 15 банківських днів з дати підписання сторонами акта здавання-приймання наданих послуг, проте після отримання від ТОВ «Новітнє обладнання» акта надання послуг від 27.08.2019 № 28 Рада виконаних робіт (наданих послуг) не оплатила, - наявні підстави для стягнення з Ради на користь ТОВ «Новітнє обладнання» заборгованості за Договором за послуги з третього етапу робіт відповідно до додатка № 2 в розмірі 2 475 000,00 грн, а також нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат (згідно з перерахунком суду). Стосовно зустрічних позовних вимог, то зважаючи на наведені висновки щодо наявності підстав для задоволення первісних позовних вимог, враховуючи відсутність порушення відповідачем за зустрічним позовом умов Договору в частині поставки товару, - підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Рада з питань телебачення і радіомовлення, з посиланням на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 549, 610, 611, 612, 625, частини четвертої статті 690, частини четвертої статті 672, статті 673 ЦК України, частини другої статті 217, частини першої статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 13, 14, 73-74, 76-79, 86, 237-238, 282 ГПК України у подібних правовідносинах.
Також скаржник посилається на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази (що за своїм змістом відповідає пункт 4 частини другої статті 287, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
Крім того, скаржник посилається на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (що за своїм змістом відповідає пункт 4 частини другої статті 287, пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
Доводи інших учасників справи
ТОВ «Новітнє обладнання» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з посиланням, зокрема, на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції.
Розгляд касаційної скарги 16.01.2025 відкладався.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Між Радою (покупець) та ТОВ «Новітнє обладнання» (постачальник) 15.05.2019 укладений Договір, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар за кодом ДК021:2015: 48810000-9 - Інформаційні системи (2-й етап створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм) у кількості та цінами відповідно до специфікації товару (додаток № 1 до цього договору), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість згідно з умовами Договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування, одиниці виміру, кількість товару та послуг по впровадженню, що є предметом цього договору, зазначені в специфікації товару (додаток № 1 до цього договору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник повинен поставити покупцю товар, що відповідає технічному завданню (додаток № 2 до цього договору).
Якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам, зазначеним у технічній документації, згідно держстандартів та технічних умов, встановлених для кожного виду товару, і повинна бути підтверджена сертифікатом якості виробника або сертифікатом відповідності (чи іншими документами, що підтверджують якість товару) (пункт 2.2 Договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна цього договору згідно тендерної пропозиції та специфікації товару (додаток № 1 до цього договору), становить 60 714 000,00 грн у тому числі ПДВ - 8 119 000,00 грн та включає всі витрати постачальника на поставку товару.
Згідно з пунктом 4.1 Договору сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється у наведеній нижче послідовності:
4.1.1 у першому етапі постачальник зобов'язується з дати зарахування на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати від покупця у розмірі 100% (від вартості зазначеної у пункті 1 специфікації - додаток № 1 до цього договору) поставити обладнання (за адресами, визначеними у додатку № 4 до цього договору) протягом 90 календарних днів;
4.1.2 у другому етапі постачальник зобов'язується з дати зарахування на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати від покупця у розмірі 50% (від вартості зазначеної у пункті 2 специфікації - додаток № 1 до цього договору), поставити програмне забезпечення (за адресами, визначеними у додатку № 4 до цього договору) протягом 90 календарних днів. Покупець сплачує решту вартості програмного забезпечення протягом 15 банківських днів з дати підписання сторонами акта передавання-приймання товару;
4.1.3 постачальник зобов'язується використати отримані відповідно до підпунктів 4.1.1 та 4.1.2 цього договору кошти (попередню оплату) протягом 3 (трьох) місяців після їх одержання згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 (зі змінами). Після спливу зазначеного строку невикористана сума попередньої оплати повертається покупцю;
4.1.4 у третьому етапі постачальник протягом 90 календарних днів з дати зарахування на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати від покупця в першому етапі (підпункт 4.1.1 даного договору) зобов'язується здійснити встановлення програмного забезпечення 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу (пункт 3 специфікації - додаток №1 до договору) за адресами, визначеними у додатку № 4 до договору. Покупець сплачує вартість встановлення програмного забезпечення 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу (визначеної пунктом 3 специфікації - додаток № 1 до договору) протягом 15 банківських днів з дати підписання сторонами акта здавання-приймання наданих послуг.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що поставки товару здійснюються відповідно до плану поставки товару (додаток № 3 до цього договору).
Постачальник зобов'язався здійснити поставку товару, зазначеного у специфікації - додаток № 1 до Договору, за адресами, що наведені у додатку № 4 до цього договору (пункт 5.2 Договору).
Пунктом 5.4 Договору сторони передбачили, що датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем і підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару/послуг та/або видаткової накладної.
Згідно з пунктом 5.5 Договору покупець протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі товару/послуг та/або видаткової накладної повинен їх підписати або направити постачальнику письмову вмотивовану відмову від їх підписання.
Додатком № 3 до Договору сторони узгодили план поставки товару, відповідно до якого поставка товару 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм відбувається протягом 90 календарних днів з дати зарахування на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати від покупця, поставка програмного забезпечення 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу здійснюється протягом 90 календарних днів з дати зарахування на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати від покупця, встановлення програмного забезпечення 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм здійснюється протягом 90 календарних днів з дати зарахування на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати від покупця в першому етапі (підпункт 4.1.1 пункту 4.1 цього договору).
Пунктом 1.2 додатку № 4 до Договору сторони дійшли згоди про те, що перелік адрес доставки, встановлення та налагодження центрального комплексу моніторингу телерадіопрограм, стаціонарних та мобільних комплектів регіональних точок доступу до центрального комплексу моніторингу та перелік уповноважених представників покупця в місті Києві та регіонах буде наданий покупцем за зверненням постачальника за 10 (десять) календарних днів до поставки, шляхом повідомлення листами. У зверненні постачальника повинна бути вказана точна дата здійснення доставки.
На виконання умов договору Радою сплачено ТОВ «Новітнє обладнання» авансові платежі, а саме: 29.05.2019 у розмірах 44 114 000,00 грн та 6 000 000,00 грн, 01.07.2019 у розмірі 6 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.
У свою чергу, ТОВ «Новітнє обладнання» передало, а Рада з питань телебачення і радіомовлення прийняла програмне забезпечення 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм загальною вартістю 12 000 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі товару від 26.06.2019 № 10 та видатковою накладною від 26.06.2019 № 10, які підписані представниками сторін.
Згідно з листом від 02.08.2019 № 192 ТОВ «Новітнє обладнання» повідомило Раду про намір здійснити доставку, встановлення та налагодження стаціонарних та мобільних комплектів регіональних точок доступу до центрального комплексу моніторингу, у зв'язку з чим просило надати адреси доставки по кожному регіону стаціонарних та мобільних комплектів регіональних точок доступу, перелік уповноважених представників у місті Києві та регіонах, контактні телефони даних представників та підтвердження щодо наявності у приміщеннях, що надані для доставки комплектів, підключеного Інтернету.
Листами від 14.08.2019 № 17/1629, від 19.08.2019 № 205 та від 22.08.2019 № 213 ТОВ «Новітнє обладнання» повідомило Раду з питань телебачення і радіомовлення про готовність здійснити поставку обладнання та встановлення програмного забезпечення 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм у строк, передбачений додатком № 3 до Договору.
Відповідно до листа від 21.08.2019 № 212 ТОВ «Новітнє обладнання» повідомило Раду про готовність до постачання товару згідно зі специфікацією та направило видаткову накладну від 21.08.2019 № 24 та акт приймання-передачі товару від 21.08.2019 на суму на суму 44 114 000,00 грн.
Комісією Ради з питань телебачення і радіомовлення 23.08.2019 складено та підписано акт огляду товару, наданого для прийняття згідно з Договором від 21-23 серпня 2019 року, в якому зафіксовано невідповідність переданого товару умовам Договору по ряду обладнання.
ТОВ «Новітнє обладнання» звернулося до Ради з листом від 27.08.2019 № 218/1, в якому повідомило про направлення на розгляд та підписання акта приймання-передачі послуг (партії товару), визначених специфікацією (додаток № 1 до Договору), а також зауважило, що у зв'язку з невиконанням покупцем умов Договору, визначених пунктом 1.2 додатку № 4 до Договору, постачальник позбавлений можливості надати наступні компоненти послуг, передбачених специфікацією товару (додаток № 1 до Договору): створення, встановлення, налаштування, конфігурація регіональних комплексів моніторингу телерадіопрограм (24 одиниці); об'єднання регіональних точок доступу і центрального програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм в єдину мережу моніторингу; навчання персоналу роботі з програмно-апаратним комплексом для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм.
Рада з питань телебачення і радіомовлення звернулась до ТОВ «Новітнє обладнання» з листом від 13.09.2019 № 16/401, в якому повідомила про свою відмову від підписання наданих видаткових накладних та актів приймання-передачі товару з огляду на невідповідність поставленого обладнання 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу специфікації товару (додаток № 1 до Договору), технічним характеристикам товару (додаток № 2 до Договору) та наданим документам, у зв'язку з чим просила замінити невідповідний товар на товар належної якості, асортименту та якості, який повністю відповідає специфікації товару (додаток № 1 до Договору) та технічним характеристикам товару (додаток № 2 до Договору) у строк до 30.09.2019.
У відповідь на вказаний лист ТОВ «Новітнє обладнання» направило Раді листа від 27.09.2019 № 241, в якому надало свої пояснення стосовно викладених у листі від 13.09.2019 № 16/401 зауважень, а також додало до листа додаткові документальні матеріали на підтвердження технічних характеристик товару, фактично поставленого покупцю станом на 21.08.2019 згідно з 1 етапом плану поставки товару (додаток № 3 до Договору), та висновок експертів Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України від 25.09.2019 № 219/19.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що згідно з висновком експертів Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України від 25.09.2019 № 219/19 все обладнання, фактично поставлене ТОВ «Новітнє обладнання» на адресу Ради з питань телебачення і радіомовлення за Договором відповідає вимогам технічного завдання. Частина фактично поставленого обладнання не відповідає даним специфікації товару (додаток № 1 до Договору), проте має кращі якісні (технічно-експлуатаційні) показники/властивості у порівнянні із зазначеними у специфікації.
Рада з питань телебачення і радіомовлення 02.10.2019 у листі № 16/429 повідомила ТОВ «Новітнє обладнання» про відмову від підписання акта надання послуг від 27.08.2019 № 28 в частині вказаних вище послуг в силу того, що такі послуги неможливо прийняти без виконання технічного завдання в повному обсязі. Поряд із цим Рада додатково надала інформацію про стан виконання ІІІ розділу специфікації та технічного завдання.
У листі від 19.11.2019 № 16/500 Рада з питань телебачення і радіомовлення визнала факт проведення робіт, а саме: налагодження базових маршрутизаторів; розгортання домену на обладнанні АПКМ; введення комп'ютерів операторів моніторингу в домен; працівниками відділу експлуатації та інформаційних технологій Ради з питань телебачення і радіомовлення зконфігуровано топологію мережі користувачів та підключено комп'ютери операторів моніторингу. Проте працездатність АПКМ в цілому, після проведеної модернізації, Раді з питань телебачення і радіомовлення продемонстрована не була, як і не був продемонстрований повний функціонал та безпечність сформованої структури мережі, у зв'язку з чим АПКМ не є остаточним документом та не може бути погоджений у існуючому варіанті, а натомість потребує включення більш детальних схем підключень, описи взаємодії окремих елементів на рівні апаратного та програмного забезпечення.
У подальшому в грудні 2019 року ТОВ «Новітнє обладнання» звернулося до Ради з питань телебачення і радіомовлення з листом № 285, в якому просило надати перелік: адрес доставки, встановлення та налагодження центрального комплексу моніторингу телерадіопрограм, стаціонарних та мобільних комплектів регіональних точок доступу до центрального комплексу моніторингу (додаток № 4 до Договору); уповноважених представників Ради.
У березні 2020 року у листі № 36 ТОВ «Новітнє обладнання» порушило перед Радою з питань телебачення і радіомовлення питання двосторонньої зустрічі для вирішення відкритих питань за Договором.
У своєму листі від 03.03.2020 № 16/108 Рада повідомила ТОВ «Новітнє обладнання», серед іншого, про те, що 11.10.2019 комісія з приймання 2-го етапу створення та впровадження АПКМ склала протокол відповідності товару наданого для прийняття згідно Договору та повторно встановила факт невідповідності функціоналу та технічних характеристик обладнання специфікації товару та технічному завданню. Радою у листах висловлено зауваження стосовно стану виконання III розділу специфікації (встановлення програмного забезпечення 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм) до Договору та стану виконання технічного завдання до Договору. Щодо експертного висновку від 15.11.2019 № 234/19, то Раді висновок такого змісту не надходив.
Листом від 20.03.2020 № 1/43 ТОВ «Новітнє обладнання» надало Раді з питань телебачення і радіомовлення висновок експертів від 15.11.2019 № 234/19 Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України за результатами проведення комплексного дослідження інженерно-технічного (комп'ютерної техніки та програмних продуктів, телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів) та у сфері інтелектуальної власності.
Згідно з висновком експертів від 15.11.2019 № 234/19 Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, функціонал програмного забезпечення автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм відповідає вимогам технічного завдання на закупівлю 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм (додаток № 2 до Договору) відповідно до представлених на дослідження наявних програм та методик перевірки функціоналу та проектів протоколів перевірки.
Листом від 31.03.2020 № 16/166 Рада з питань телебачення і радіомовлення повідомила ТОВ «Новітнє обладнання», що двостороння зустріч для обговорення спірних питань відбудеться після припинення дії карантину, про що останнього буде повідомлено додатково.
У липні 2020 року ТОВ «Новітнє обладнання» повторно направило Раді на підписання видаткові накладні, акти приймання-передачі обладнання та акти виконаних робіт за Договором.
Листом від 07.08.2020 № 16/422 Рада проінформувала ТОВ «Новітнє обладнання» про недоцільність проведення зустрічі через продовження строку дії карантину.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи за первісним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов'язання Ради виконати умови Договору та стягнення заборгованості за Договором.
Причиною виникнення спору зі справи за зустрічним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов'язання ТОВ «Новітнє обладнання» виконати умови Договору щодо поставки зазначеного у зустрічному позові (з урахуванням заяв про зміну предмета зустрічного позову) обладнання.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
За змістом касаційної скарги Ради як підставу касаційного оскарження визначено, зокрема пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Так, в обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 549, 610, 611, 612, 625, частини четвертої статті 690, частини четвертої статті 672, статті 673 ЦК України, частини другої статті 217, частини першої статті 230 ГК України, статей 13, 14, 73-74, 76-79, 86, 237-238, 282 ГПК України у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В аспекті доводів касаційної скарги скаржник зазначає, зокрема про те, що Рада повідомила ТОВ «Новітнє обладнання» про відмову приймати поставлене обладнання, з огляду на його невідповідність (з 8 по 96 товарних позицій) специфікації, технічним характеристикам, технічному завданню та наданим документам. Суд не надав оцінки доводам Ради про відсутність підстав для визнання належним та допустимим доказом висновку експертів від 25.09.2019 № 219/19. Всі технічні характеристики фактично поставлених процесорів є гіршими, ніж процесорів, які мали бути поставлені, відповідно висновок експертів не підтверджує викладених позивачем за первісним позовом доводів щодо поставки товару, який є еквівалентним та таким, що відповідає технічному завданню та специфікації. Фактично поставлені монітори до обладнання мобільного комплекту регіональної точки доступу до центрального комплексу моніторингу з діагоналлю « 19,5», не мають кращих якісних та функціональних показників, ніж монітори, визначені специфікацією та технічним завданням. Фактично поставлене шасі також не має кращих функціональних характеристик. Суд апеляційної інстанції не мотивував своїх дій, не надав оцінки висновку експертів від 25.09.2019 № 219/19, не виклав у рішенні своїх міркувань, не обґрунтував підстави відхилення доводів Ради. Суд безпідставно встановив обставини надання послуг (виконання робіт) 3 етапу Договору. Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.
Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.
У розгляді справи № 910/12556/20 судом попередньої інстанції на підставі оцінки поданих сторонами доказів, з урахуванням наданих позивачем за первісним позовом висновків експертиз, встановлено, що все обладнання, фактично поставлене ТОВ «Новітнє обладнання» на адресу Ради за Договором, відповідає вимогам технічного завдання; при цьому, частина фактично поставленого обладнання не відповідає даним специфікації товару (додаток № 1 до Договору), проте має кращі якісні (технічно-експлуатаційні) показники/властивості у порівнянні із зазначеними у специфікації; Рада фактично прийняла поставлений товар; у період з вересня 2019 року по жовтень 2020 року покупець не заявляв саме про відмову від фактично поставленого ТОВ «Новітнє обладнання» на адресу Ради товару, в тому числі, від товару, який має кращі якісні (технічно-експлуатаційні) показники/властивості у порівнянні із зазначеними у специфікації; Радою не підтверджено належними та допустимими доказами невідповідність фактично поставленого постачальником обладнання за Договором вимогам технічного завдання.
Суд зазначає, що формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норми права має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.
Колегія суддів наголошує на тому, що зі змісту оскаржуваного судового рішення у цій справі вбачається, що судом апеляційної інстанції з урахуванням, зокрема вимог статті 86 ГПК України надано правову оцінку всім доказам у справі з урахуванням предмета та підстав позову, а також вірно кваліфіковано спірні правовідносини.
Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судом попередньої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої судом попередньої інстанції оцінки доказів у справі.
З огляду на фактичні встановлені обставини у цій справі скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним норм права у спірних правовідносинах.
Отже, підстава касаційного оскарження, обґрунтована з посиланням пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження.
Що ж до посилань скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, то слід зазначити таке.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Скаржник у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, посилається, зокрема на те, що суд не надав оцінки доводам Ради про відсутність підстав для визнання належним та допустимим доказом висновку експертів від 25.09.2019 № 219/19; суд апеляційної інстанції не мотивував своїх дій, не надав оцінки висновку експертів від 25.09.2019 № 219/19, не виклав у рішенні своїх міркувань, не обґрунтував підстави відхилення доводів Ради.
Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 тощо.
Проте під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість такої підстави касаційного оскарження.
Крім того, Суд зазначає, що в основу рішення суду попередньої інстанції про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову покладено, у тому числі, висновок експертів від 25.09.2019 № 219/19, суд апеляційної інстанції покликався на вказаний висновок, зокрема в контексті дослідження обставин фактично поставленого ТОВ «Новітнє обладнання» товару, у зв'язку з чим довід скаржника про ненадання судом апеляційної інстанції оцінки зазначеному висновку експертів (з урахуванням, у тому числі, встановлених обставин не підтвердження самою Радою належними та допустимими доказами невідповідності фактично поставленого постачальником обладнання за Договором вимогам технічного завдання), - суд касаційної інстанції відхиляє.
У контексті доводів касаційної скарги в цій частині Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір у цій справі, дослідив обставини справи та в межах визначених процесуальним законом повноважень щодо оцінки наявних у матеріалах справи доказів надав оцінку, у тому числі висновку експертів від 25.09.2019 № 219/19 та викладеним у ньому твердженням разом із іншими доказами, наявними у матеріалах справи за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України.
Міра та обсяг, якими обґрунтовує суд свої мотиви, залежить від характеру рішення і перебуває поза межами перевірки Верховним Судом з огляду на приписи статей 300, 310 та частини другої статті 311 ГПК України.
Водночас принцип змагальності сторін господарського судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
Частини четверта та п'ята статті 13 ГПК України передбачають, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Водночас суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
При цьому, у суду не має ex officio обов'язку самостійно одержати з поданих йому матеріалів усю необхідну доказову інформацію, яка стосується справи. Міркування скаржника у відношенні наданої судом оцінки доказам, зокрема висновкам експертів, та протиставленим їм скаржником аргументам, без підтвердження останнім належними матеріалами, як доказами, певних обставин, є помилковими і такими, що не відповідають засадам змагальності.
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
При цьому, скасовуючи у цій справі попередні судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалені по суті спору, та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 11.01.2023 вже зазначав про необхідність правильного застосування стандарту доказування «вірогідності доказів» у цій справі і вказував на те, що цей стандарт застосовується саме для порівняння вчинених сторонами дій для доведення своєї позиції перед судом та порівняння поданих ними доказів. У контексті спірних правовідносин Суд, зокрема вказував на те, що у цій справі доводи Ради про те, що поставлений товар не відповідає узгодженим сторонами умовам мають порівнюватись з доводами ТОВ «Новітнє обладнання» про те, що ним було поставлено еквівалентний товар, і що умови Договору допускають таку поставку, що й було враховано судом апеляційної інстанції у новому розгляді справи з оцінкою тих доказів, які були надані кожною із сторін спору на підтвердження своєї позиції.
Таким чином, доводи касаційної скарги у зазначеній частині зводяться насамперед до переоцінки висновку експертизи, як доказу, та вимог про встановлення інших обставин справи, необхідність втручання у фактичну складову судового рішення, що виходить за межі встановлених статтею 300 ГПК України повноважень Верховного Суду як суду права.
З огляду на викладене, аргументи скаржника, обґрунтовані з посиланням на недослідження судом попередньої інстанції зібраних у справі доказів, визнаються Судом безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються.
Скаржник також посилається на те, що суд попередньої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (що за своїм змістом відповідає пункт 4 частини другої статті 287, пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
Так, за доводами скаржника, суд не надав оцінки доводам Ради про відсутність підстав для визнання належним та допустимим доказом висновку експертів від 25.09.2019 № 219/19.
Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Стаття 77 ГПК України регулює допустимість доказів. Так, відповідно до частин першої, другої цієї статті обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Здійснюючи тлумачення цієї норми процесуального права, Верховний Суд у постановах від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19 виснував, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону та, що тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 у справі № 920/659/22 дійшов висновку про те, що у разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.
Як вбачається із касаційної скарги, скаржник, посилаючись на встановлення обставин на підставі недопустимих доказів, не доводить наявності встановлених законом обставин, які зумовлювали б визнання таких доказів недопустимими. Такі доводи не можна визнати аргументованими, а тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Саме тільки посилання скаржника на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів без належного обґрунтування, не можуть ставити під сумнів судове рішення, прийняте відповідно до вимог ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Судом попередньої інстанції надано оцінку всім поданим сторонами доказам, до переоцінки яких суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що в ухваленні цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено у рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві ТОВ «Новітнє обладнання» на касаційну скаргу у тій частині, в якій вони не суперечать викладеному у цій постанові.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення попередньої інстанції - відсутні.
Судові витрати
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Відповідно до пункту 18 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону № 4056-IX від 31.10.2024) судовий збір не справляється за подання позовних заяв та заяв Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.
Зважаючи на те, що Рада звільнена від сплати судового збору, відповідно розподіл судового збору з касаційної скарги Ради (касаційну скаргу якої Суд залишає без задоволення) судом касаційної інстанції не здійснюється.
Водночас Верховний Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції у розгляді апеляційної скарги зі справи не вирішено питання щодо розподілу судових витрат за подачу Радою зустрічної позовної заяви (з урахуванням дати подання зустрічного позову), а саме щодо суми, яка не була сплачена Радою в дохід Державного бюджету України за вимогу майнового характеру. Зазначене питання вирішується самим судом апеляційної інстанції, у тому числі з власної ініціативи в порядку статті 244 ГПК України, або при розгляді заяви ТОВ «Новітнє обладнання» від 29.10.2024 про винесення додаткового рішення у справі.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 у справі № 910/12556/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Жайворонок