Справа № 185/13561/24
Провадження № 2/185/2239/25
іменем України
03 лютого 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. з участю секретаря судового засідання Преображенської К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди
17.12.2024 року позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
Позиція позивача
Позивач посилається на те, що він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність.
Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 250 000.00 грн.
Ухвалою від 20.12.2024 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Заяви та клопотання відповідача
Відповідач звернувся до суду з відзивом на позовну заяву у якому просив суду задоволенні позову відмовити, зобов'язати позивача надати заяву свідка по суті поставлених питань порядку та строк встановлений частиною 3 статті 93 ЦПК України.
Вирішуючи зазначені клопотання суд зазначає наступне.
Суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягають. Так, відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Позивачем додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме його роботу на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, встановлення йому висновком МСЕК втрати професійної працездатності внаслідок виробничої травми та інші.
Суд вважає, що на підставі вказаних документів можливо встановити всі обставини по справі та ухвалити судове рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом
З 19 липня 1993 року по 13 березня 1997 року та з 09 липня 1999 року по 20 лютого 2018 року позивач працював на шахтах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» електрослюсарем підземним, підземним гірничим майстром, заступником начальника дільниці, помічником начальника дільниці, майстром гірничим. Всі роботи з повним робочим днем у шахті.
20 лютого 2018 року його звільнено з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі через стан здоров'я.
03 квітня 2018 року Державною установою «Український Науково-дослідний інститут промислової медицини», м. Кривий Ріг, складено медичний висновок лікарсько-експертної комісії № 496 про наявність у позивача хронічного професійного захворювання: Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН другого ступеня. Остеоартроз у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), двобічний плечолапатковий періартроз (ПФ другого ступеня). Нейросенсорна приглухуватість справа першого ступеня ( з легким зниженням слуху), зліва другого ступеня (з помірним зниженням слуху).23 квітня 2018 року комісією складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання фюрма П-4 ( далі - Акт розслідування), затверджений першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.
Згідно п. 13 Акту розслідування оцінка умов праці по діючим на момент розслідування класифікаціям віднесена до різних ступенів «Шкідливих» за всіма факторами.
Відповідно п. 15 Акту розслідування хворий не здатний працювати за професією, не працює.
Згідно п. 16 Акту розслідування професійне захворювання виникло внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технологічних процесів, механізмів, робочого інструменту.
Причинами виникнення професійного захворювання є: вміст пилу з вмістом вільного діоксину кремнію до 10% в повітрі робочої зони в 27 разів перевищує ГДК (108,25 мг/куб. м при ГДК 4,0 мг/куб. м.) по ГОСТ 12.1005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоньї). Рівень відносної вологості повітря 83%, при нормі 75% по ДСП 3.3.1.095-2002. Важкість праці: робоча поза вимушена «на колінах і ліктях», впродовж 69 % змінного часу, при нормі до 10% часу зміни. Еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 4 дБА (84дБА при ГДР 80дБА) по ДСН 3.3.6.037-99 (пункт 17 Акту розслідування).
Згідно виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня страти професійної працездатності у відсотках від 29.05.2018 року позивачу первинно було встановлено 40 відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у томі числі: 15 відсотків - ХОЗЛ, 15 відсотків - ДПП, 10 відсотків - туговухість
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня страти професійної працездатності у відсотках від 16.05.2022 року при повторному огляді йому встановлено безстроково 65 відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у томі числі: 30 відсотків - ХОЗЛ, 20 відсотків - ДПП, 15 відсотків - туговухість. Встановлено третя група інвалідності з 01.07.2022 року безстроково.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 16.05.2022 року позивачу рекомендовано нагляд і лікуванні у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стаціонарне лікування. Також згідно цієї довідки йому протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно.
Відповідно до виписок із медичної карти стаціонарного хворого денного стаціонару КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» БСР ДО», що додаються, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у цій лікарні у зв'язку з професійними захворюваннями:
- з 22.09.2020 року по 06.10.2020 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність 2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст., нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху);
- з 02.03.2021 року по 16.03.2021 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність 2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст. зі стійким больовим синдромом, нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху);
- 06.09.2021 року по 20.09.2021 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність 2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст. зі стійким больовим синдромом, нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху);
- 11.01.2022 року по 25.01.2022 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст. зі стійким больовим синдромом, остеоартроз ліктьових з ПФ 2 ст., колінних суглобів з ПФ 2 ст., нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху);
- 22.02.2022 року по 14.03.2022 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність 2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст. зі стійким больовим синдромом, остеоартроз ліктьових з ПФ 2 ст., колінних суглобів з ПФ 2 ст., нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху);
- 04.07.2022 року по 18.07.2022 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність 2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст. зі стійким больовим синдромом, остеоартроз ліктьових з ПФ 2 ст., колінних суглобів з ПФ 2 ст., нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху);
- 08.02.2023 року по 22.02.2023 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність 2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст. зі стійким больовим синдромом, остеоартроз ліктьових з ПФ 2 ст., колінних суглобів з ПФ 2 ст., нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху);
- 07.09.2023 року по 21.09.2023 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання
легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність 2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст. зі стійким больовим синдромом, остеоартроз ліктьових з ПФ 2 ст., колінних суглобів з ПФ 2 ст., нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху).
З виписок із медичної карти стаціонарного хворого денного стаціонару КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» ПМР» слідує, що позивач знаходився на денному стаціонарному лікуванні у цій лікарні у зв'язку з професійними захворюваннями:
- з 09.01.2024 року по 18.01.2024 року з діагнозом: ХОЗЛ ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт ІІ-ІІІ ст., емфізема легень ІІ-ІІІ ст.), група С, стадія загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН 2-3 ст.;
- з 03.06.2024 року по 12.06.2024 року з діагнозом: двобічний плечолапатковий періартроз з остеоартрозом ПФ 2 ст., деформуючий остеоартроз з періартрозом колінних і ліктьових суглобів ПФ І-ІІ ст. зі стійким больовим і набряковим синдромом.
З 13.06.2024 року по 26.06.2024 року позивач знаходився в реабілітаційному відділенні у зв'язку з професійними захворюваннями з діагнозом: двобічний плечолапатковий періартроз з остеоартрозом ПФ 2 ст., деформуючий остеоартроз з періартрозом колінних і ліктьових суглобів ПФ І-ІІ ст. зі стійким больовим і набряковим синдромом, що підтверджується випискою з медичної карти хворого відділення нестаціонарної реабілітації КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» ПМР».
Моральна шкода полягає в тому, що працюючи у відповідача, внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач отримав професійне захворювання на виробництві та втратив 65 % професійної працездатності. Ушкодження здоров'я та інвалідність призвели до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. У зв'язку з вказаним професійним захворюванням порушено його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Необхідність постійного лікування, позбавляє можливості вести повноцінний активний спосіб життя. З моменту отримання професійного захворювання позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обумовлені важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок значної втрати працездатності в відносно молодому віці та систематичною необхідністю отримання медичної допомоги на фоні сильних больових відчуттів, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що виражаються у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні. Встановлення втрати професійної працездатності та інвалідності безстроково свідчить про втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації. Все це призводить до значних тяжких змін життєвих зв'язків та він змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Суму моральної шкоди суд оцінює у розмірі 130 000.00 грн.
Норми права, які застосував суд
Стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці», умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Ст. 153 Кодексу законів про працю України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров'я чи настання смерті були б неможливими.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Відповідно до частини третьої ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
У пункті 13 Постанови роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
З огляду на положення ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За ст.1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Розподіл судових витрат
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ЦПК України.
Оскільки шкода, завдана життю та здоров'ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров'ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Таким чином граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю: 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Тобто не ототожнюється відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року № 598/438/21, від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20.
Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.
На підставі вищевикладеного суд зазначає, що в даній справі ухвалюється рішення про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 130000.00 гривень без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1300.00 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
- ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
-Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», 51400 Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, 76, ЄДРПОУ 00178353.
Суддя: В. О. Головін