30 січня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1361/24
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальній сумі 64792,84 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальній сумі 64792,84 грн., у т.ч. 60000,00 грн. - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 3241,28 грн. - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом, 1551,56 грн. - сума заборгованості за відсотками.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань як позичальником за договором про надання банківських послуг та послуг в сфері страхування від 19.12.2017 № 011/30265/382179, укладеним між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість та були нараховані відсотки за користування кредитними коштами.
Також позивач зазначає, що 20.12.2022 між ним та АТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено договір про відступлення прав вимоги № 114/2-57-F, у відповідності до умов якого АТ "Райффайзен Банк Аваль" передав, а позивач прийняв належні первісному кредитору права вимоги до відповідача.
При цьому позивач вказує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність, тому вимоги фактично заявлені до фізичної особи ОСОБА_1. Водночас позивач, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18, зазначає, що зобов'язання, що виникли з господарського договору, у разі втрати особою статусу як ФОП не припинились, тому спір належить до господарської юрисдикції.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1361/24, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.12.2024 р. об 11:00.
Однак, після відкриття провадження у справі господарським судом було з'ясовано, що вказана позивачем у позовній заяві адреса відповідача не відповідає адресі реєстрації, оскільки позов фактично заявлено до фізичної особи ОСОБА_1, яка вже не має статусу підприємця.
З огляду на зазначене, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальній сумі 64792,84 грн. залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України. При цьому вказаною ухвалою суду встановлено заявнику строк для усунення виявлених недоліків до 20.11.2024 р. включно.
21.11.2024 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 20.11.2024 р. (вх. № 14571/24), до якої позивачем додано копії опису вкладення до поштового відправлення №0815700008456, накладна АТ "Укрпошта" №0815700008456 та фіскальний чек АТ "Укрпошта" №0815700008456 від 20.11.2024 р., які підтверджують надсилання позовної заяви з додатками до неї відповідачу на належну адресу.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2024 р. продовжено розгляд справи № 915/1361/24, при цьому судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 19.12.2024 р. о 14:00.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2024 р. у справі №915/1361/24 розгляд справи відкладено на 20.01.2025 р. о 12:00 з огляду на неявку представників сторін у судове засідання, а також неможливість з'ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов. Також вказаною ухвалою суду витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
02.01.2025 р. від Департаменту цифрового розвитку та інформаційних технологій Міністерства соціальної політики України на електронну пошту господарського суду надійшов лист (вх. № 31/25), в якому надано інформацію щодо адреси фактичного проживання відповідача ОСОБА_1 та повідомлено, що станом на 30.12.2024 р. в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб міститься інформація про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яку взято на облік 16.08.2023 р., особа була зареєстрована та фактично проживала: АДРЕСА_1 ; з 16.08.2023 р. адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_2 ; знято з обліку 10.10.2023 самостійно через "Дію".
В судове засідання, призначене на 20.01.2025 р., представники сторін не з'явились. При цьому направлена на адресу відповідача копія ухвали суду про відкладення розгляду справи повернута до суду без вручення з відміткою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.01.2025 р. у справі №915/1361/24 розгляд справи відкладено на 30.01.2025 р. о 14:30 з огляду на неявку представників сторін у судове засідання, неможливість з'ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов, а також з метою належного повідомлення відповідача про розгляд судом даної справи, при цьому явку учасників справи у підготовче засідання визнано обов'язковою.
В судове засідання, призначене на 30.01.2025 р., представники сторін не з'явились з невідомих причин, хоча про дату, час і місце розгляду справи сторони повідомлялись судом належним чином.
За приписами ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Як свідчать наявні матеріли справи, у позивача наявний зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Отже, позивач був повідомлений про розгляд справи судом шляхом направлення ухвали суду до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку документа в кабінет електронного суду.
Направлені на юридичну адресу відповідача копії ухвал суду про відкриття провадження у справі та про відкладення підготовчого засідання повернуті до суду без вручення з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою.
Між тим з огляду на неявку в судове засідання представника позивача, повідомленого судом належним чином, суд вважає неможливим подальший розгляд справи.
Наразі позивач не надав доказів поважності причин нез'явлення представника, будь-яких клопотань або заяв про розгляд справи за його відсутності від позивача не надходило, хоча з урахуванням обставин справи явка учасників справи у судове засідання була визнана обов'язковою. Так, нез'явлення позивача перешкоджає вирішенню спору по суті та встановленню дійсних правовідносин між сторонами на теперішній час.
Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права ГПК України.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Відповідно до п.2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою, а також зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Підстави для відкладення розгляду справи у судовому засіданні передбачені частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Однак, в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи у судовому засіданні суду 30.01.2025 р., передбачені частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, з підстав неявки представника позивача, відсутні.
У випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він має повідомити суд про причини неявки і у випадку визнання таких причин поважними, суд може відкласти розгляд справи. До такого правового висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19.
Отже, учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Наразі суд зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а процесуальна бездіяльність позивача як ініціатора позову не може ставити під сумнів здійснення судочинства господарським судом відповідно до вимог процесуального закону. Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).
Так, слід зазначити, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як зазначалось вище, позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, втім явку свого представника у судові засідання господарського суду, які були призначені на 19.12.2024 р., 20.01.2025 р. та 30.01.2025 р. позивач не забезпечив.
До того ж, позивач не повідомляв суд, зокрема шляхом подання відповідної письмової заяви або клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.
Відповідно до частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За своєю конструкцією вказані процесуальні норми є імперативними та не передбачають право розсуду суду у їх застосуванні: суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки.
Водночас, якщо позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, суд вправі залишити позов лише у випадку, коли нез'явлення позивача перешкоджає вирішенню спору.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.
В постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №905/458/21 здійснено аналіз положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України за методом правового регулювання цих норм (див. п. 8.4, 8.5).
У теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.
Імперативні (зобов'язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.
Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду.
Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.
Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов'язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи "імперативна" заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами ст.ст. 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. Такі ж правові висновки наведені у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19.
Разом з тим, зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою. Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.03.2023 у справі №910/17906/21, ухваленій у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
При цьому положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №916/3616/15).
До того ж слід зауважити, що законодавець не пов'язує такий імперативний процесуальний обов'язок суду із кількістю судових засідань та не позбавляє суд можливості залишення позову без розгляду у підготовчому засіданні, що відбулось вдруге, зокрема у разі належного повідомлення позивача про розгляд справи та відсутності від останнього заяви про розгляд справи за відсутності свого представника.
Поряд з цим слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21 акцентувала увагу на тому, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
В контексті наведеного, господарський суд наголошує, що позивач зареєстрований в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС та має свій електронний кабінет, що вказує на можливість повідомити суд щодо наміру взяти участь у підготовчому засіданні особисто або неможливості з'явитись у визначені судом дати та час (через повітряну тривогу, зайнятість у інших справах тощо).
Як зазначалося вище, у судові засідання 19.12.2024 р., 20.01.2025 р. та 30.01.2025 р. представник позивача не з'явився, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не подав та не повідомив суду поважних причин неявки. Наведене свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" як особа, що звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів, не сприяло вирішенню спору та не виконало процесуальний обов'язок з'явитись в засідання суду за викликом суду або повідомити суд про причини неявки.
Враховуючи усе вищенаведене та те, що представник позивача не з'явився у судове засідання, не повідомив суд про причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення без розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальній сумі 64792,84 грн. на підставі частини 4 статті 202, пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Наразі суд зауважує, що згідно з частиною 4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Суд звертає увагу позивача, що залишення позову без розгляду не обмежує позивача у доступі до правосуддя та не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду у загальному порядку після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду.
Залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226, ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальній сумі 64792,84 грн. залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя Л.М. Ільєва