03.02.2025 Єдиний унікальний номер 205/1533/25
1-кп/205/660/25
03 лютого 2025 року місто Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська Дніпропетровської області у складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши в приміщенні суду у спрощеному порядку кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025047120000024 від 18 січня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Дніпропетровська, українця, із середньо- технічною освітою, військовослужбовця за призовом по мобілізації, курсанта навчального взводу навчальної роти ІНФОРМАЦІЯ_4, у військовому званні «старший солдат», розлученого, раніше судимого:
-27.05.2020 року Ленінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень;
-17.12.2021 року Ленінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.1 ст.164 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.03.2022 року, ОСОБА_3 призначене покарання за ст. 164 ч.1, 75,76 КК України у виді 1 року обмеження волі з випробуванням на 1 рік;
зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку передбаченого ст. 164 ч.1 КК України,
За результатами спрощеного провадження, судом встановлено, що ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації на особливий період, проходячи службу курсантом навчального взводу навчальної роти ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 , зобов'язаний згідно судового наказу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська №205/447/18 від 28.03.2018 року сплачувати на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 23 січня 2018 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Проте, ОСОБА_3 , будучи обізнаним про рішення суду, діючи з прямим умислом, направленим на злісне ухилення від сплати аліментів, за відсутності інших утриманців, будучи фізично здоровим, працездатним, маючи можливість сплачувати аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 , ігноруючи загальноприйняті норми, що гарантують нормальний розвиток, виховання та здоров'я дитини, грубо порушуючи свої обов'язки щодо утримання дитини, покладені на нього як батька ч. 2 ст.51 Конституції України та ст.ст.180, 181, 182, 183 Сімейного кодексу України, будучи цілком обізнаним, що, згідно ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковими до виконання на всій території України та держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, жодних виплат по аліментах на утримання неповнолітньої доньки не здійснював та іншої допомоги не надавав подарунків не дарував. В Дніпровський міський центр зайнятості не звертався, заходів до працевлаштування не вживав, протипоказань за станом здоров'я до працевлаштування та інших поважних причин для відмови в працевлаштуванні не мав. На попереджувальні листи Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про необхідність погашення заборгованості і сплати аліментів не реагував. На неодноразові попередження про кримінальну відповідальність не реагував, ігноруючи вимоги державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про необхідність виконання аліментних зобов'язань, тим самим злісно ухилявся від сплати аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , в результаті чого за період з квітня 2021 року по січень 2025 року утворилася заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 121 846, 25 гривень, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.
Зазначені дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст. 164 ч.1 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Обставини вчинення ОСОБА_3 вказаного кримінального проступку не оспорюються учасниками судового провадження, визнаються обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_4 , про що свідчать додані до обвинувального акта письмові заяви.
Згідно з ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, повністю згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами скоєного ним кримінального проступку, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.1 ст.349 КПК України, і у присутності захисника адвоката ОСОБА_6 подав до суду письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за його відсутністю.
Потерпіла ОСОБА_4 не заперечувала проти такого розгляду, про що надала до суду відповідну заяву.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.
Ухвалою суду від 31 січня 2025 року, за клопотанням прокурора, відповідно до вимог ст.381 та ст.382 КПК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку передбаченого ст.164 ч.1 КК України, призначено до судового розгляду без проведення судового засідання за відсутності учасників кримінального провадження.
Дослідивши зміст відповідних заяв та матеріалів дізнання, суд приходить до висновку, що вказані заяви обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_4 є усвідомленими, відповідають їх внутрішній волі а їх процесуальна позиція сформована без будь якого стороннього неправомірного впливу на них.
З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження, надані органом досудового розслідування, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ст.164 ч.1 КК України знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом. Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані вірно:
- за ч. 1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд враховує, що він обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, провину визнав повністю, у скоєному щиро покаявся, за місцем проживання та служби характеризується негативно, на обліку в диспансерах та лікарнях міста не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.
З урахуванням даних про особу обвинуваченого, наявністю пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, обставин вчинення кримінального проступку, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті кримінального закону із застосуванням ст. ст. 75,76 КК України, при цьому вважає, що саме таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 під час досудового розслідування не обирався.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Судових витрат по справі не має.
Речових доказів по справі не має.
Керуючись ст.ст.100, 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 рік 6 місяців, якщо він протягом встановленого строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У зв'язку з не обранням запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 за даним кримінальним провадженням - запобіжний захід не застосовувати.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційного порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1