31.01.2025 Єдиний унікальний номер 205/1374/25
Номер провадження: 2а/205/28/25
31 січня 2025 року м. Дніпро
Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Мовчан Д.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
28 січня 2025 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Фактично матеріали вказаного провадження були передані судді із канцелярії суду 29 січня 2025 року.
Статтею 171 КАСУ передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
За приписами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
В даному випадку позивач, не заперечуючи порушення вказаного строку на оскарження постанови, в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку посилається на те, що про наявність такої постанови йому стало відомо випадково, а саме, 20.01.2025 року коли йому зателефонувала його мати, ОСОБА_2 , яка повідомила, що у грудні 2024 року у відділені Укрпошти отримала листи для батька, який є військовослужбовцем, отримавши всі листи поклала їх на стіл та останні чекали батька. Батько переглянувши листи 20.01.2025 року виявив, що лист адресований не йому, а його сину ОСОБА_1 . В той же день позивач зазначає, що прибув до будинку де живуть батьки та ознайомився із постановою. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом.
За змістом частини 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд зауважує, що причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона одночасно відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.
В даному випадку матеріали адміністративного позову не містять жодного доказу, який би підтверджував наведені позивачем обставини, в частині календарних дат ознайомлення та отримання поштової кореспонденції.
Навпаки, зі змісту спірної постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що така постанова була надіслана суб'єктом оскарження за підтвердженим місцем реєстрації проживання позивача ( АДРЕСА_1 ), що останній також зазначає у адміністративному позові. Декларуючи своє місце проживання за певною адресою, особа має усвідомлювати, що такі дії мають на меті, перш за все, забезпечити підтримку юридичного зв'язку між людиною і державою з метою взаємного виконання прав і обов'язків. А тому позивач, який є військовозобов'язаним, та достеменно обізнаним про своє місце реєстрації, має проявляти розумну обачливість, у тому числі в питаннях комунікації з державою, особливо у період воєнного стану. Свідома відсутність особи за зареєстрованим місцем проживання та не отримання нею внаслідок цього поштової кореспонденції за загальним правилом утворює ризики, які має нести насамперед така особа, адже такі дії є наслідком волевиявлення саме позивача, а не є такими, що пов'язані з непереборними, об'єктивними для особи труднощами.
Варто зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
В даному випадку суд, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного строку, враховуючи відсутність доказів неможливості звернення позивача із даним адміністративним позовом в межах визначених законом строків, суд вважає його не обґрунтованим, а доводи, викладені у ньому безпідставними, тому дійшов до висновку про необхідність відмовити у поновленні строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або, суд повертає позовну заяву.
Оскільки судом не встановлено поважних причин для поновлення строку, тому суд вважає, що матеріали позовної заяви підлягають поверненню позивачу на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
На підставі викладеного, та, керуючись ст. 122-123, 161, 169, 171, 241, 248, 286, 293-295 КАС України,-
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду, та у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом - відмовити.
2. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - повернути позивачу.
3. Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Д.В. Мовчан