Справа № 204/7617/24
Провадження № 2/204/3296/24
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
26 листопада 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Єфімової А.О.
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2024 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в розмірі 114 216 грн. 21 грн. та судовий збір в розмірі 3028 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 28.04.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 929663532, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кредит в розмірі 12 000 грн. строком на 29 днів, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Відповідно до Реєстру боржників № 170 від 25.01.2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 929663532 від 28.04.2021 року. У свою чергу ТОВ «Таліон Плюс» 20.10.2022 року уклала з ТОВ «ФК «ЄАЗПБ» договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАЗПБ» за плату належні йому права вимоги, зокрема право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 929663532. Відповідач порушила умови укладеного кредитного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим має заборгованість за кредитним договором № 929663532 від 28.04.2021 року в розмірі 88 176,21 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 21 642,84 грн., сума заборгованості за відсотками - 66 533,37 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача разом із судовими витратами.
26.07.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та відповідачем укладено кредитний договір № 2190400765/711118, за яким ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» надало відповідачу кредит в розмірі 4 000 грн. строком на 30 днів, тобто до 27.08.2021 року, процентна ставка базова (фіксована) 2,5% на добу, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). 19.04.2020 між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група'та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №19042022-Є відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» права вимоги до відповідача в сумі 15 790 грн. згідно витягу з Реєстру боржників до договору Факторингу № 19042022-Є від 19.04.2022 року. З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2190400765/711118 від 26.07.2021 року за період з 26.07.2021 року по 18.04.2022 року встановлено, що відповідач має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» в сумі 15 790 грн., з яких: 4 000 грн. - сума заборгованості по основному боргу та 17 790 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Також, 18.08.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2190400765/459627, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти в розмірі 2 500 грн. строком на 14 днів, тобто до 31.08.2021 року та зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), про що свідчить п.7 Кредитного договору. 19.04.2022 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 19042022-Г відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Гоуфінгоу» права вимоги до відповідача в сумі 10 250 грн. згідно витягу з Реєстру боржників до договору Факторингу №19042022-Г від 19.04.2022 року. З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2190400765/459627 від 18.08.2021 року за період з 18.08.2021 року по 18.04.2022 року встановлено, що відповідач має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» в сумі 10 250 грн., з яких: 2 500 грн. - сума заборгованості по основному боргу та 7 750 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитними договорами № 929663532, № 2190400765/711118, № 2190400765/459627 в розмірі 114 216 грн. 21 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також відшкодувати судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 16 серпня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 16.08.2024 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо кредитного договору № 929663532 від 28.04.2021 року, суд зазначає наступне.
28.04.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №929663532 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 12 000 грн. строком на 29 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,66% на день, а в разі прострочення виконання свого зобов'язання відсоткова ставка становить 1,70% за кожен день прострочення (а.с. 20, 45-48).
26.07.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду до договору №929663532 від 28.04.2021 року, за умовами якої сторони погодили внести зміни до основного договору в частині збільшення суми кредиту на 10 000 грн. (а.с 14).
До матеріалів справи долучено платіжні доручення від 28.04.2021 року на суму 12 000 грн. та від 26.07.2021 року на суму 10 000 грн. (а.с. 15).
Кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.
Як вбачається із позовної заяви на підтвердження свого правонаступництва, позивач посилався на перехід прав за договорами факторингу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» від якого право перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ», та надав два договори факторингу та відповідно реєстри права вимоги до них.
Як встановлено судом, 28.11.2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклав з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу № 28/1118-01 та 31 грудня 2020 року додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01, за умовами яких сторони договору домовились про передачу права грошових вимог по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги за кредитними договорами, які виникнуть у майбутньому, від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».
На підтвердження передання первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» проміжному кредитору ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідача за Кредитним договором позивач надав Витяг з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ( а.с. 19-20).
20 жовтня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» уклав з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договір факторингу № 20102022 (а.с. 21-22). За цим договором ТОВ «Таліон Плюс» передав ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 929663532 від 28.04.2021 року. Дана обставина підтверджується Витягом з Реєстру прав вимоги № 2 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року (а.с. 23).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У відповідності до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу має бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 914/868/17 та від 18.10.2018 року у справі № 910/11965/16.
Встановлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора, необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Матеріалами справи встановлено, що кредитний договір № 929663532 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 28.04.2021 року, натомість договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 .
Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором № 929663532 від 28.04.2021 року, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо кредитного договору № 2190400765/711118 від 26.07.2021 року, суд зазначає наступне.
У судовому засіданні встановлено, що 26.07.2021 pоку між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 2190400765/711118 на суму 4 000 грн. строком на 30 днів, процентна ставка базова (фіксована) 2,5%, дата повернення позики 24.08.2021 року (а.с. 32-33).
Відповідно до п. 1.4. кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом.
Невід'ємною частиною договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладання договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.eurogroshi.com.ua.
Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «R25546», відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 4 000 грн. підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту 4 000 грн. за номером транзакції № 32732-45009-33434 від 26.07.2021 року на платіжну карту НОМЕР_1 (а.с. 36).
Кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.
19.04.2022 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 19042022-Є відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» права вимоги, в тому числі і за Кредитним договором № 2190400765/711118 від 26.07.2021 року (а.с. 37-39).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №19042022-Є від 19.04.2022 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 2190400765/711118 від 26.07.2021 року у розмірі 15 790 грн. (а.с. 41).
Відповідач не виконав свого обов'язку за кредитним договором № 2190400765/711118 від 26.07.2021 року, у зв'язку з чим станом на 18.04.2022 року утворилась заборгованість у розмірі 15 790 грн., з яких 4 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 790 грн. сума заборгованості за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 42-43).
Щодо кредитного договору № 2190400765/459627 від 18.08.2021 року, суд зазначає наступне.
У судовому засіданні встановлено, що 18.08.2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №2190400765/459627 (а.с. 49-51).
Згідно п. 1.1, 1.2 кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) становить 2 500 грн., строк кредиту 14 днів, тобто до 31.08.2021 року.
За п. 1.3 кредитного договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу.
Відповідно до п. 1.4, кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом.
Невід'ємною частиною договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладання договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства https://www.gofingo.com.ua.
Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «R44735», відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 2 500 грн. підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту 2 500 грн. за номером транзакції № 32928-23009-92094 від 18.08.2021 року на платіжну карту НОМЕР_2 (а.с. 54).
Кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.
19.04.2022 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 19042022-Г відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Гоуфінгоу» права вимоги, в тому числі і за Кредитним договором № 2190400765/459627 від 18.08.2022 року (а.с. 55-56).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 2190400765/459627 від 18.08.2022 року у розмірі 10 250 грн. (а.с. 58).
Відповідач не виконав свого обов'язку за кредитним договором № 2190400765/459627 від 18.08.2022 року, у зв'язку з чим станом на 18.04.2022 року утворилась заборгованість у розмірі 10 250 грн., з яких 2 500 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 500 грн. сума заборгованості за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 59-60).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмові формі. Якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощену процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлення в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним і Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, встановленому статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Встановлені судом фактичні обставини у справі, свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів № 2190400765/711118, № 2190400765/459627, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами № 2190400765/711118, № 2190400765/459627 не виконала, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 6 500 грн. (4 000+2 500).
Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.
За положеннями ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою та відповідачем кредитного договору дана фінансова установа надала позичальнику суму позики, а останній зобов'язався повернути надану позику у повному обсязі у визначений договором строк.
Таким чином позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України, мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За умовами кредитного договору № 2190400765/711118 від 26.07.2021 року сторони встановили строк кредитування 30 днів, тобто до 24.08.2021 року. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Проте, позивач не надав доказів на підтвердження правильності нарахування процентів в розмірі 11 790 грн. Нарахування процентів в такому розмірі не узгоджуються із умовами договору про надання фінансового кредиту № 2190400765/711118, відповідно до якого розмір процентів у межах строку кредитування склав 3 000 грн. (додаток № 1 до договору позики № 2190400765/711118 від 26.07.2021 року (а.с.34), тому заявлена ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 11 790 грн. є безпідставною. Отже, в цій частині позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 000 грн..
За умовами кредитного договору № 2190400765/459627 від 18.08.2021 року сторони встановили строк кредитування 14 днів, тобто до 31.08.2021. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Проте, позивач не надав доказів на підтвердження правильності нарахування процентів в розмірі 7 750 грн. Нарахування процентів в такому розмірі не узгоджуються із умовами договору про надання фінансового кредиту № 2190400765/459627, відповідно до якого розмір процентів у межах строку кредитування склав 875 грн. (додаток № 1 до договору № 2190400765/459627 від 18.08.2021 року (а.с. 52), тому заявлена ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 7 750 грн. є безпідставною. Отже, в цій частині позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 875 грн.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, оскільки відповідач умови за вказаними договорами належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № 2190400765/711118 від 26.07.2021 року в розмірі 7 000 грн., з яких: 4 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 000 грн. - сума заборгованості за відсотками; за Кредитним договором № 2190400765/459627 від 18.08.2021 року в розмірі 3 375 грн., з яких: 2 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 875 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509-519, 526, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048-1050, 1078 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № 2190400765/711118 у розмірі 7 000 грн., з яких: 4 000 грн. - сума основного боргу; 3 000 грн. - заборгованість за відсотками; заборгованість за Кредитним договором № 2190400765/459627 у розмірі 3 375 грн., з яких: 2 500 грн. - сума основного боргу; 875 грн. - заборгованість за відсотками; судові витрати у розмірі 3 028 грн., а всього суму в розмірі 13 403 грн.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Дубіжанська