вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/3228/24
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом фізичної особи - підприємця Олексюка Сергія Леонідовича
до: 1) фізичної особи - підприємця Кубрака Володимира Олексійовича ;
2) ОСОБА_3 ,
про стягнення боргу,
без виклику учасників справи
29 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Олексюка Сергія Леонідовича (далі - позивач) до фізичної особи - підприємця Кубрака Володимира Олексійовича (далі - відповідач 1) та ОСОБА_3 (далі - відповідач 2) про стягнення боргу в сумі 50 008,02 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем 1 умов договору поставки №СТБ-25137/02/21 від 25.02.2021 року, а відповідачами 1 та 2, - договору поруки №СТБ-25137/02/21 від 25.02.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.12.2024 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачам роз'яснено, що в строк до 04.01.2025 року вони мають право надіслати суду заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиви на позовну заяву (пред'явити зустрічні позови).
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
На відповідача 1, як фізичну особу-підприємця, відповідно до положень ст. 4, п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов'язок зазначати відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, з метою повідомлення відповідача 1 про відкриття провадження в справі, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.12.2024 року направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення за зареєстрованим місцем проживання (перебування) відповідача 1, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення 060098061927 не було вручене відповідачу 1, у зв'язку з закінченням строку зберігання, що підтверджується повернутим поштовим конвертом, долученим до матеріалів справи.
Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.
Частиною 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.
Так, відповідно до довідки про доставку електронного листа, долученої до матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.12.2024 року надіслана відповідачу 2 до її електронного кабінету 04 грудня 2024 року.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 04.12.2024 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 04 грудня 2024 року.
Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
25 лютого 2021 року між фізичною особою-підприємцем Олексюком Сергієм Леонідовичем (далі - позивач) та фізичною особою-підприємцем Кубраком Володимиром Олексійовичем (далі - відповідач 1) був укладений договір поставки №СТБ-25137/02/21 (далі - договір поставки), згідно з умовами якого, позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався товар прийняти та оплатити.
Відповідно до п. 2.2. договору поставки, оплата за товар здійснюється з відстрочкою платежу на 20 (двадцять) банківських днів з моменту поставки товару за накладною.
Після отримання товару, відповідач підписує накладну та направляє цінним листом на поштову адресу позивача протягом 3 (трьох) календарних днів (п. 3.5. договору поставки).
25 лютого 2021 року між позивачем, відповідачем 1 та ОСОБА_3 (далі - відповідач 2) був укладений договір поруки №ПСТБ-25137/02/21 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого, відповідач 2 зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань, що виникли за договором поставки.
Згідно з п. 2.1 договору, відповідач 2 відповідає за виконання відповідачем 1 своїх обов'язків за основним договором та додатками до нього, які існують на момент укладення договору або будуть укладені в майбутньому, в тому числі за відшкодування відповідачем 1 збитків тa за сплату ним неустойки, штрафу, пені, передбачених основним договором.
Відповідно до п. 3.5 договору поруки встановлено, що у разі порушення строків виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за основним договором, позивач має право протягом п'яти років від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'явити вимогу до відповідача 2 про виконання ним основного зобов'язання за відповідача 1.
Пунктом 4.2 договору поруки встановлено, що відповідач 1 та відповідач 2 несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання відповідачем 1 забезпеченого зобов'язання.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом п'яти років із дня підписання, але не довше дії основного договору (п. 6.1 договору поруки).
За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору поставки, позивач поставив відповідачу 1 товар в сумі 50 008,02 грн., що підтверджується видатковими накладними: №БТ-000000113544 від 16.07.2021 року, на суму 8 795,09 грн.; №БТ-000000115350 від 20.07.2021 року, на суму 6 036,08 грн.; №БТ-000000115349 від 20.07.2021 року, на суму 6 018,88 грн.; №БТ-000000127595 від 09.08.2021 року, на суму 6 100,83 грн.; №БТ-000000127303 від 09.08.2021 року, на суму 4 363,69 грн.; №БТ-000000127230 від 09.08.2021 року, на суму 3 920,06 грн.; №БТ-000000127228 від 09.08.2021 року, на суму 4 677,53 грн.; №БТ-000000130177 від 12.08.2021 року, на суму 3 736,81 грн.; №БТ-000000144708 від 06.09.2021 року, на суму 6 359,05 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
Оскільки відповідач 1 товар не оплатив, а відповідач 2 не виконав свої зобов'язання, як поручитель, згідно з умовами договору поруки, і також не оплатив товар, позивач звернувся до суду та просив стягнути солідарно з відповідачів 50 008,02 грн. боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 цієї ж статті).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки, позивач поставив відповідачу 1 товар в сумі 50 008,02 грн., що підтверджується видатковими накладними: №БТ-000000113544 від 16.07.2021 року, на суму 8 795,09 грн.; №БТ-000000115350 від 20.07.2021 року, на суму 6 036,08 грн.; №БТ-000000115349 від 20.07.2021 року, на суму 6 018,88 грн.; №БТ-000000127595 від 09.08.2021 року, на суму 6 100,83 грн.; №БТ-000000127303 від 09.08.2021 року, на суму 4 363,69 грн.; №БТ-000000127230 від 09.08.2021 року, на суму 3 920,06 грн.; №БТ-000000127228 від 09.08.2021 року, на суму 4 677,53 грн.; №БТ-000000130177 від 12.08.2021 року, на суму 3 736,81 грн.; №БТ-000000144708 від 06.09.2021 року, на суму 6 359,05 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно з ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Частиною 2 ст. 543 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Як зазначалось вище, 25 лютого 2021 року між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 та позивачем був укладений договір поруки №ПСТБ-25137/02/21, відповідно до умов якого, відповідач 2 зобов'язувався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань, що виникли за договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Документів, що підтверджували б сплату боргу, відповідач 1 та відповідач 2 суду не надали, тому вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 50 008,02 грн. боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Оскільки позов задоволений повністю, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 4, ч. 1 ст. 7, п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 179, ч. ч. 1, 2 ст. 180, ч. ч. 1, 7 ст. 181, ч. 1 ст. 193, ч. 3 ст. 198, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 2 ст. 543, ч. 1 ст. 546, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 553, ч. ч. 1, 2 ст. 554, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 638, ч. 2 ст. 639, ч. 1 ст. 692, абз. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 2 ст. 120, ст. 123, ч. 8 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, п. 2 ч. 6, ч. 11 ст. 242, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов фізичної особи - підприємця Олексюка Сергія Леонідовича до фізичної особи - підприємця Кубрака Володимира Олексійовича та ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця Кубрака Володимира Олексійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи - підприємця Олексюка Сергія Леонідовича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 50 008,02 грн. (п'ятдесят тисяч вісім грн 02 коп.) боргу.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Кубрака Володимира Олексійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Олексюка Сергія Леонідовича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 1 541,00 грн. (одну тисячу п'ятсот сорок одну грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи - підприємця Олексюка Сергія Леонідовича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 1 541,00 грн. (одну тисячу п'ятсот сорок одну грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 03.02.2025 року.
Суддя С. Грабець