вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/2428/24
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області
до фізичної особи-підприємця Козелецького Олега Вікторовича
про стягнення заборгованості та розірвання договору,
без виклику учасників справи
12 вересня 2024 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця Козелецького Олега Вікторовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 612 191,95 грн. та розірвання договору оренди.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 31.12.2009 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2024 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу роз'яснено, що в строк до 16.10.2024 року він має право надіслати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов).
Відповідно до ухвали суду від 19.11.2024 року, провадження в справі було зупинене до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/391/23.
02 грудня 2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Після внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень 10 грудня 2024 року постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 року в справі №918/391/23 ухвалою Господарського суду Київської області від 17.12.2024 року провадження в справі №911/2428/24 було поновлене.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
На відповідача, як фізичну особу-підприємця, відповідно до положень ст. 4, п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов'язок зазначати відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.09.2024 року, ухвала суду про зупинення провадження у справі від 19.11.2024 року та ухвала суду про поновлення провадження у справі від 17.12.2024 року були направлені рекомендованими листами із повідомленнями про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення №0600963522093 не було вручене відповідачу, в зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується повернутим поштовим конвертом, долученим до матеріалів справи.
Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.
При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.09.2024 року, ухвала суду про зупинення провадження у справі від 19.11.2024 року та ухвала суду про поновлення провадження у справі від 17.12.2024 року внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень 16 вересня 2024 року, 19 листопада 2024 року та 17 грудня 2024 року відповідно.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнов проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів тощо.
Усі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Так, з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 03 лютого 2025 року.
Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
31 грудня 2009 року між Петрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Козелецьким Олегом Вікторовичем (далі - відповідач) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір), згідно з умовами якого орендодавець передав, а відповідач прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку під розміщення виробничих та офісно-складських приміщень, яка знаходиться в межах Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, площею 0,4647 га, кадастровий помер: 3222485801:01:027:0022 (далі - земельна ділянка).
Цей договір укладається строком на 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації (п. 3.1. договору).
Згідно з п. 4.1. договору, орендна плата за використання земельної ділянки вноситься відповідачем в грошовій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Петрівської сільської ради, зазначений в розділі 17 цього договору.
Сума орендної плати визначається у розмірі 10 (десяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 663 (шістсот шістдесят три) гривні 82 копійки на рік. Плата вноситься у сумі 55 (п'ятдесят п'ять) гривень 32 копійки щомісячно (п. 4.2. договору).
Відповідно до п. 4.3. договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за вказану земельну ділянку здійснюється з урахуванням її призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.
Пунктом 4.5. договору встановлено, що орендна плата справляється також і у випадках, якщо відповідач не використовує земельну ділянку за умовами цього договору.
10 березня 2015 року сторони уклали договір №1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 31 грудня 2009 р. (далі - договір №1 про внесення змін), відповідно до умов якого, були внесені зміни, зокрема, до п. 2.3. договору, та він викладений у наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до Витягу технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Управлінням Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області 06.02.2015 року, складає 1 285 181 (один мільйон двісті вісімдесят п'ять тисяч сто вісімдесят одна) гривня 62 копійки".
Також, згідно з умовами договору №1 про внесення змін, сторони внесли зміни до п. 4.2. договору та він викладений у наступній редакції: "Сума орендної плати на 2015 рік визначається у розмірі 4 (чотирьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 51 407 (п'ятдесят одна тисяча чотириста сім) гривень 26 копійок на рік. Плата вноситься у сумі 4 283 (чотири тисячі двісті вісімдесят три) гривні 93 копійки щомісячно".
Як вбачається з акту прийому-передачі земельної ділянки згідно договору оренди земельної ділянки від 31 грудня 2009 року, копія якого долучена до матеріалів справи, орендодавець передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку.
Згідно з п. п. 7 п. 1 постанови Верховної Ради України "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" №984-VIII від 04.02.2016 року, село Петрівське Києво-Святошинського району перейменоване на село Святопетрівське.
Відповідно до п. 2. рішення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області «Про початок реорганізації Святопетрівської сільської ради шляхом приєднання до Білогородської сільської ради» №19 від 09.12.2020 року, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області (далі - позивач) є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Старопетрівської сільської ради.
Оскільки відповідач орендну плату за період з 2022 до 2023 року, а також з січня 2024 року до липня 2024 року, в повному обсязі не сплатив, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 417 273,26 грн. боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частиною 5 цієї ж статті встановлено, зокрема, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України встановлено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, зокрема, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (п. 289.3 ст. 289 Податкового кодексу України).
Розмір орендної плати, визначений сторонами договору оренди, у випадку, коли об'єктом оренди є землі державної і комунальної власності, має враховувати нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року в справі №635/4233/19).
Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Судом встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: №5325/214-19 від 20.09.2019 року, - становила 3 390 664,22 грн.; №НВ-9934625332023 від 26.12.2023 року, - становила 3 152 961,66 грн.; №НВ-9946200662024 від 16.08.2024 року, - становила 3 314 971,55 грн. Копії цих витягів долучені до матеріалів справи.
Як вбачається з листа Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік" №6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 року, копія якого долучена до матеріалів справи, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель становив, зокрема: у 2022 році, - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги)) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь)), а у 2023 році, - 1,051.
Так, позивач просив стягнути з відповідача орендну плату, розмір якої, згідно з розрахунком позивача, становив: у 2022 році, - 171 567,61 грн.; у 2023 році, - 132 550,50 грн.; у 2024 році, - 139 361,40 грн., всього 417 273,26 грн.
Разом з цим, документів, що підтверджували б те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки в 2022 році становила 3 729 730,64 грн., представник позивача суду не подав, тому орендна плата за цей період визначається, виходячи з нормативної грошової оцінки в сумі 3 390 664,22 грн., відповідно до витягу №5325/214-19 від 20.09.2019 року, долученого представником позивача до матеріалів справи.
Так, орендна плата, яку повинен був сплатити відповідач за користування земельною ділянкою становила:
- у 2022 році, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 3 390 664,22 грн., коефіцієнта 1,15 та умов договору, - 155 970,55 грн.;
- у 2023 році, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 3 351 961,66 грн., коефіцієнта 1,051 та умов договору, - 132 550,50 грн.;
- за період з 01 січня 2024 року до 01 серпня 2024 року, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 3 314 971,55 грн., коефіцієнта 1,051 та умов договору, - становила 81 294,15 грн.,
а разом 369 815,20 грн. (за розрахунком суду).
Відповідач орендну плату сплатив частково, а саме в сумі 26 206,25 грн., що підтверджується довідкою позивача про рух коштів з 01.01.2022 року до 31.12.2022 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
Пунктом 9.2.1. договору встановлено, що орендодавець має право вимагати від відповідача, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з п. 9.2.2. договору, відповідач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Документів, що підтверджували б оплату відповідачем боргу перед позивачем або спростовували доводи представника позивача, відповідач суду не подав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 343 608,95 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 33 404,73 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 161 513,96 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.
Господарський суд під час вирішення спору з'ясовує обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 року в справі №922/2216/18 та від 05.03.2018 року в справі №910/1389/18.
Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як зазначалось вище, відповідно до умов договору, орендна плата визначається в розмірі чотирьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно.
Так, відповідач повинен був сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою кожного місяця не пізніше 1-го числа поточного місяця.
Тому, три проценти річних:
- враховуючи період заборгованості з 02 січня 2022 року до 01 лютого 2022 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 12 997,55 грн., становлять 33,12 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 лютого 2022 року до 01 березня 2022 року, що складає 28 днів, суму боргу в розмірі 25 995,10 грн., становлять 59,82 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 березня 2022 року до 01 квітня 2022 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 38 992,65 грн., становлять 99,35 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 квітня 2022 року до 01 травня 2022 року, що складає 30 днів, суму боргу в розмірі 51 990,20 грн., становлять 128,20 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 травня 2022 року до 01 червня 2022 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 64 987,75 грн., становлять 165,59 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 червня 2022 року до 01 липня 2022 року, що складає 30 днів, суму боргу в розмірі 77 985,30 грн., становлять 192,29 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 липня 2022 року до 01 серпня 2022 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 90 982,85 грн., становлять 231,82 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 серпня 2022 року до 01 вересня 2022 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 103 980,40 грн., становлять 264,94 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 вересня 2022 року до 19 вересня 2022 року, що складає 18 днів, суму боргу в розмірі 116 977,95 грн., становлять 173,06 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 20 вересня 2022 року до 01 жовтня 2022 року, що складає 12 днів, суму боргу в розмірі 90 771,70 грн., становлять 89,53 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 жовтня 2022 року до 01 листопада 2022 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 103 769,25 грн., становлять 264,40 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 листопада 2022 року до 01 грудня 2022 року, що складає 30 днів, суму боргу в розмірі 116 766,80 грн., становлять 287,92 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 грудня 2022 року до 01 січня 2023 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 129 764,35 грн., становлять 330,63 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 грудня 2022 року до 01 січня 2023 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 129 764,35 грн., становлять 330,63 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 січня 2023 року до 01 лютого 2023 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 140 810,22 грн., становлять 358,78 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 лютого 2023 року до 01 березня 2023 року, що складає 28 днів, суму боргу в розмірі 151 856,09 грн., становлять 349,48 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 березня 2023 року до 01 квітня 2023 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 162 901,96 грн., становлять 415,07 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 квітня 2023 року до 01 травня 2023 року, що складає 30 днів, суму боргу в розмірі 173 947,83 грн., становлять 428,91 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 травня 2023 року до 01 червня 2023 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 184 993,70 грн., становлять 471,35 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 червня 2023 року до 01 липня 2023 року, що складає 30 днів, суму боргу в розмірі 196 039,57 грн., становлять 483,39 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 липня 2023 року до 01 серпня 2023 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 207 085,44 грн., становлять 527,64 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 серпня 2023 року до 01 вересня 2023 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 218 131,31 грн., становлять 555,79 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 вересня 2023 року до 01 жовтня 2023 року, що складає 30 днів, суму боргу в розмірі 229 177,18 грн., становлять 565,09 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 жовтня 2023 року до 01 листопада 2023 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 240 223,05 грн., становлять 612,08 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 листопада 2023 року до 01 грудня 2023 року, що складає 30 днів, суму боргу в розмірі 251 268,92 грн., становлять 619,57 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 грудня 2023 року до 01 січня 2024 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 262 314,79 грн., становлять 668,36 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 січня 2024 року до 01 лютого 2024 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 273 928,24 грн., становлять 696,05 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 січня 2024 року до 01 лютого 2024 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 273 928,24 грн., становлять 696,05 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 лютого 2024 року до 01 березня 2024 року, що складає 29 днів, суму боргу в розмірі 285 541,69 грн., становлять 678,75 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 березня 2024 року до 01 квітня 2024 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 297 155,14 грн., становлять 755,07 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 квітня 2024 року до 01 травня 2024 року, що складає 30 днів, суму боргу в розмірі 308 768,59 грн., становлять 759,27 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 травня 2024 року до 01 червня 2024 року, що складає 31 день, суму боргу в розмірі 320 382,04 грн., становлять 814,09 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 червня 2024 року до 01 липня 2024 року, що складає 30 днів, суму боргу в розмірі 331 995,49 грн., становлять 816,38 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 липня 2024 року до 31 липня 2024 року, що складає 30 днів, суму боргу в розмірі 343 608,94 грн., становлять 844,94 грн.,
а разом 13 740,73 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:
- враховуючи період заборгованості з 02 січня 2022 року до 01 лютого 2022 року, суму боргу в розмірі 12 997,55 грн., індекс інфляції у січні 2022 року - 101,3%, становила 168,97 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 лютого 2022 року до 01 березня 2022 року, суму боргу в розмірі 25 995,10 грн., індекс інфляції у лютому 2022 року - 101,6%, становила 415,92 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 березня 2022 року до 01 квітня 2022 року, суму боргу в розмірі 38 992,65 грн., індекс інфляції у березні 2022 року - 104,5%, становила 1 754,67 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 квітня 2022 року до 01 травня 2022 року, суму боргу в розмірі 51 990,20 грн., індекс інфляції у квітні 2022 року - 103,1%, становила 1 611,70 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 травня 2022 року до 01 червня 2022 року, суму боргу в розмірі 64 987,75 грн., індекс інфляції у травні 2022 року - 102,7%, становила 1 761,67 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 червня 2022 року до 01 липня 2022 року, суму боргу в розмірі 77 985,30 грн., індекс інфляції у червні 2022 року - 103,1%, становила 2 417,54 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 липня 2022 року до 01 серпня 2022 року, суму боргу в розмірі 90 982,85 грн., індекс інфляції у липні 2022 року - 100,7%, становила 636,88 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 серпня 2022 року до 01 вересня 2022 року, суму боргу в розмірі 103 980,40 грн., індекс інфляції у серпні 2022 року - 101,1%, становила 1 143,78 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 вересня 2022 року до 19 вересня 2022 року, суму боргу в розмірі 116 977,95 грн., індекс інфляції у вересні 2022 року - 101,9%, становила 2 222,58 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 20 вересня 2022 року до 01 жовтня 2022 року, суму боргу в розмірі 90 771,70 грн., індекс інфляції у вересні 2022 року - 101,9%, становила 1 724,66 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 жовтня 2022 року до 01 листопада 2022 року, суму боргу в розмірі 103 769,25 грн., індекс інфляції у жовтні 2022 року - 102,5%, становила 2 594,23 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 листопада 2022 року до 01 грудня 2022 року, суму боргу в розмірі 116 766,80 грн., індекс інфляції у листопаді 2022 року - 100,7%, становила 817,37 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 грудня 2022 року до 01 січня 2023 року, суму боргу в розмірі 129 764,35 грн., індекс інфляції у грудні 2022 року - 100,7%, становила 908,35 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 січня 2023 року до 01 лютого 2023 року, суму боргу в розмірі 140 810,22 грн., індекс інфляції у січні 2023 року - 100,8%, становила 1 126,48 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 лютого 2023 року до 01 березня 2023 року, суму боргу в розмірі 151 856,09 грн., індекс інфляції у лютому 2023 року - 100,7%, становила 1 062,99 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 березня 2023 року до 01 квітня 2023 року, суму боргу в розмірі 162 901,96 грн., індекс інфляції у березні 2023 року - 101,5%, становила 2 443,53 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 квітня 2023 року до 01 травня 2023 року, суму боргу в розмірі 173 947,83 грн., індекс інфляції у квітні 2023 року - 100,2%, становила 347,90 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 травня 2023 року до 01 червня 2023 року, суму боргу в розмірі 184 993,70 грн., індекс інфляції у травні 2023 року - 100,5%, становила 924,97 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 червня 2023 року до 01 липня 2023 року, суму боргу в розмірі 196 039,57 грн., індекс інфляції у червні 2023 року - 100,8%, становила 1 568,32 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 липня 2023 року до 01 серпня 2023 року, суму боргу в розмірі 207 085,44 грн., індекс інфляції у липні 2023 року - 99,4%, становила - 1 242,51 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 серпня 2023 року до 01 вересня 2023 року, суму боргу в розмірі 218 131,31 грн., індекс інфляції у серпні 2023 року - 98,6%, становила - 3 053,84 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 вересня 2023 року до 01 жовтня 2023 року, суму боргу в розмірі 229 177,18 грн., індекс інфляції у вересні 2023 року - 100,5%, становила 1 145,89 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 жовтня 2023 року до 01 листопада 2023 року, суму боргу в розмірі 240 223,05 грн., індекс інфляції у жовтні 2023 року - 100,8%, становила 1 921,78 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 листопада 2023 року до 01 грудня 2023 року, суму боргу в розмірі 251 268,92 грн., індекс інфляції у жовтні 2023 року - 100,5%, становила 1 256,35 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 грудня 2023 року до 01 січня 2024 року, суму боргу в розмірі 262 314,79 грн., індекс інфляції у грудні 2023 року - 100,7%, становила 1 836,20 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 січня 2024 року до 01 лютого 2024 року, суму боргу в розмірі 273 928,24 грн., індекс інфляції у січні 2024 року - 100,4%, становила 1 095,71 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 лютого 2024 року до 01 березня 2024 року, суму боргу в розмірі 285 541,69 грн., індекс інфляції у лютому 2024 року - 100,3%, становила 856,63 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 березня 2024 року до 01 квітня 2024 року, суму боргу в розмірі 297 155,14 грн., індекс інфляції у березні 2024 року - 100,5%, становила 1 485,78 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 квітня 2024 року до 01 травня 2024 року, суму боргу в розмірі 308 768,59 грн., індекс інфляції у квітні 2024 року - 100,2%, становила 617,54 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 травня 2024 року до 01 червня 2024 року, суму боргу в розмірі 320 382,04 грн., індекс інфляції у травні 2024 року - 100,6%, становила 1 922,29 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 червня 2024 року до 01 липня 2024 року, суму боргу в розмірі 331 995,49 грн., індекс інфляції у червні 2024 року - 102,2%, становила 7 303,90 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 липня 2024 року до 31 липня 2024 року, суму боргу в розмірі 343 608,94 грн., індекс інфляції у липні 2024 року - 100,0%, становила 0,00 грн.,
а разом 40 798,23 грн. (за розрахунком суду).
Також позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 31.12.2009 року, укладений між Петрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є позивач, та відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» встановлено, зокрема, що орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Так, спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи ст. 32 Закону України «Про оренду землі», а також ст. 141 Земельного кодексу України, п. «д» ч. 1 якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Функціональним призначенням Цивільного кодексу України у врегулюванні спірних відносин є деталізація та диференціація факту систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Ця деталізація та диференціація здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Водночас істотним, відповідно до цієї норми права, є таке порушення стороною договору його умов, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Несплата орендної плати в розумінні п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України охоплює випадки лише повної несплати орендної плати, у строки, визначені договором. Натомість часткова несплата (недоплата) орендної плати може бути підставою для розірвання договору оренди землі на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, якщо таке порушення умов договору буде кваліфіковане як істотне.
Ця правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 року в справі №918/391/23.
Відтак, оскільки відповідач не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою з 2022 року до серпня 2024 року в повному обсязі, що є істотним порушенням умов договору, вимога позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.12.2009 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 70,00 грн. витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судом встановлено, що 27 серпня 2024 року відповідачу була направлена копія позовної заяви з додатками, за пересилання яких позивачем було сплачено 45,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком, долученим до матеріалів справи, тому стягненню з відповідача підлягають витрати, пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, в сумі 45,00 грн.
Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ч. 1 ст. 128, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 179, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 180, ч. ч. 1, 7 ст. 181, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 51, ч. 1 ст. 52, ст. ст. 251, 253, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 2, 3 ст. 549, ч. 2 ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 627, ст. 629, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, п. 1 ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 165, ст. 129, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, ч. 6 ст. 242, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до фізичної особи-підприємця Козелецького Олега Вікторовича про стягнення заборгованості та розірвання договору.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Козелецького Олега Вікторовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська область, Бучанський район, село Білогородка, вулиця Володимирська, будинок 33, ідентифікаційний код 04358477) 343 608,95 грн. (триста сорок три тисячі шістсот вісім грн. 95 коп.) основного боргу; 13 740,73 грн. (тринадцять тисяч сімсот сорок грн. 73 коп.) трьох процентів річних; 40 798,23 грн. (сорок тисяч сімсот дев?яносто вісім грн. 23 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 9 160,34 грн. (дев'ять тисяч сто шістдесят грн. 34 коп.) витрат зі сплати судового збору; 30,05 грн. (тридцять грн. 05 коп.) витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Розірвати договір оренди договір оренди земельної ділянки від 31.12.2009 року, укладений між Петрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та фізичною особою-підприємцем Козелецьким Олегом Вікторовичем .
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 03.02.2025 року.
Суддя С. Грабець