вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1152/23
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Корж О.І.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Гофра України»
про зобов'язання вчинення дій,
за участю представника:
позивача Хитрової Л.В. - адвоката (посвідчення №9343/10 від 31.07.2020 року) ;
відповідача: не з'явився,
18 квітня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Гофра України» (далі - відповідач) про зобов'язання вчинення дій, в якій позивач просив зобов'язати відповідача, в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача заборгованість за кредитними договорами, що виникла, станом на 20.10.2022 року, в сумі 155 078 993,60 грн.
Ухвалою суду від 21.04.2023 року позовна заява акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишена без руху, на підставі п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.
04 травня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, а також додаткові пояснення щодо обставин справи.
Ухвалою суду від 09.05.2023 року відкрите провадження у справі, підготовче засідання призначене на 07 червня 2023 року.
У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
07 червня 2023 року підготовче засідання відкладене на 05 липня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.
У засіданні представник позивача просив відкласти підготовче засідання для надання додаткових пояснень щодо обставин справи.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 05.07.2023 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 09 серпня 2023 року.
08 серпня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом було відмовлено.
Представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 09.08.2023 року підготовче засідання відкладене на 15 вересня 2023 року.
15 вересня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, на виконання вимог ухвали суду від 09.08.2023 року, долучені до матеріалів справи.
У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
15 вересня 2023 року підготовче засідання відкладене на 18 жовтня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.
17 жовтня 2023 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо обставин справи, долучені до матеріалів справи.
У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 18.10.2023 року підготовче засідання відкладене на 29 листопада 2023 року.
Відповідно до ухвали суду від 05.12.2023 року, у зв'язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. на лікарняному, підготовче засідання відкладене на 20 грудня 2023 року.
20 грудня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 18.10.2023 року, яке було задоволене судом.
У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача в засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 20.12.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 24 січня 2024 року.
Ухвалою суду від 05.02.2024 року, у зв'язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. на лікарняному, судове засідання в справі відкладене на 21 лютого 2024 року.
У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача в засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ухвали суду від 21.02.2024 року, судове засідання відкладене на 10 квітня 2024 року.
У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача в засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 10.04.2024 року судове засідання відкладене на 19 червня 2024 року.
Представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2024 року судове засідання відкладене на 07 серпня 2024 року.
Представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2024 року судове засідання відкладене на 09 жовтня 2024 року.
Представники позивача та відповідача в засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2024 року судове засідання відкладене на 13 листопада 2024 року.
13 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, для уточнення позовних вимог, яка була задоволена судом.
Представник відповідача в засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою від 13.11.2024 року судове засідання відкладене на 13 грудня 2024 року.
Представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою від 13.12.2024 року судове засідання відкладене на 15 січня 2024 року.
У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача в засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Так, явка в судове засідання сторін - це право, а не обов'язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатись без їх участі, якщо їх нез'явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнов проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів тощо.
Усі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
З метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 15 січня 2025 року.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
17 лютого 2011 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» (далі - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гофра України» (далі - відповідач) був укладений кредитний договір №Г100Г/С (далі - договір), відповідно до умов якого, банк, за наявності вільних грошових коштів, зобов'язувався надати відповідачу кредит у формі, згідно з п. А.1. в сумі та на цілі, зазначені у п. А.2., не пізніше 5 днів з моменту підписання договору, в обмін на зобов'язання відповідача у поверненні кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором строки.
Відповідно до п. 1.2. договору, строк повернення кредиту вказаний у п. А.3. Вказані строки можуть бути змінені згідно з п. п. 2.3.2., 2.4.1. цього договору.
Всі істотні умови кредитування наведені у розділі А - «Істотні умови кредитування» (п. 1.3. договору).
Згідно з п. 4.1 договору, за користування кредитом у період з дати списання грошових коштів із позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.16., 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 відповідач сплачує проценти у розмірі, вказаному в п. А.6.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що у відповідності до ст. 212 ГКУ при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань, зазначених в п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 відповідач сплачує банку проценти в розмірі, вказаному в. п. А.7. (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов договору, встановленого в п. А.3.).
Згідно з п. 4.3. договору, сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. п. 4.1, 4.2. здійснюється на дату сплати процентів. Дата сплати процентів вказана в п. А.8. Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, відмінну від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
Відповідно до п. А.1. договору, вид кредиту - терміновий кредит.
Пунктом А.2. договору встановлений ліміт цього кредиту: 47 251 102,00 грн. (сорок сім мільйонів двісті п'ятдесят одна тисяча сто дві гривні 00 коп.) на наступні цілі: 45 000 000,00 гривень (сорок п'ять мільйонів гривень 00 коп.) на поповнення обігових коштів , та _-_(_-_) на оплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п. п. 2.1.5, 2.2.12. цього договору, у розмірі по 102,00 гривні (сто дві гривні 00 коп.) для сплати за реєстрацію предметів застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами п. 2.1.1. за кожним договором застави, в розмірі 2 251 000,00 гривень (два мільйони двісті п'ятдесят одна тисяча гривень 00 коп.) на оплату судових витрат, передбачених п. п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8 цього договору.
Згідно з п. А.3. погашення кредиту здійснюється в сумі та у строки згідно з графіком погашення кредиту, зазначеним у наведеній нижче таблиці:
Дата погашення кредиту№ внескуСума кредиту до погашення, гривня
25.10.2011р.19 000 102,00
25.11.2011р.29 000 000,00
25.12.2011р.39 000 000,00
25.01.2012р.49 000 000,00
16.02.2012р.59 000 000,00
ВСЬОГО:-45 000 102,00
Платежі згідно з графіком погашення кредиту підлягають сплаті у повному розмірі. Часткові платежі без попереднього узгодження з банком, згідно з п. 2.4.1. цього договору, не допускаються. Погашення кредиту вважається здійсненим у встановлений строк, якщо сума платежу в повному розмірі надійшла на рахунок банку не пізніше дати, вказаної в графіку погашення кредиту.
Згідно з п. А.6. договору, за користування кредитом відповідач сплачує проценти у розмірі 18 (вісімнадцять) % річних. У разі невиконання та/або неналежного виконання відповідачем зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк збільшує процентну ставку на 1 % річних за кожний випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому банк надсилає відповідачу письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів. За умови поновлення виконання відповідачем зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, відповідач за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 18% річних. При цьому банк надсилає письмове повідомлення відповідачу із зазначенням процентної ставки у розмірі 18 % річних та дати початку її нарахування.
Пунктом А.7. договору встановлено, що при порушенні відповідачем будь-якого грошового зобов'язання відповідач сплачує банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 36 (тридцять шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення відповідачем будь-якого з грошових зобов'язань при реалізації права банку, передбаченого п. А.3., відповідач сплачує банку пеню в розмірі 36 (тридцять шість) % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється від дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом не сплачуються.
Згідно з п. А.8. договору, датою сплати процентів є 4-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачено п. 7.3. При несплаті процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2).
Відповідно до п. 1 Статуту акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (нова редакція), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"» №594 від 05.06.2019 року (далі - Статут), акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі банк) є державним банком.
Пунктом 2 Статуту встановлено, що банк утворений відповідно до установчого договору від 07 лютого 1992 р. у формі товариства з обмеженою відповідальністю під найменуванням комерційний банк "ПриватБанк" та зареєстрований Національним банком 19 березня 1992 р. за реєстраційним номером 92. Відповідно до установчого договору від 06 липня 2000 р. та на підставі рішення установчих зборів акціонерів від 06 липня 2000 р., комерційний банк "ПриватБанк" реорганізовано шляхом зміни організаційно-правової форми у закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк". Рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 р. змінений тип Банку на публічне акціонерне товариство та його найменування на публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк". Наказом Мінфіну від 21 травня 2018 р. № 519 (рішенням єдиного акціонера банку) був змінений тип Банку на приватне та його найменування на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк".
Згідно з п. 3 Статуту, Банк (далі - позивач) є правонаступником всіх прав та обов'язків публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", яке було правонаступником всіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", яке було правонаступником всіх прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк "ПриватБанк".
За твердженнями представника позивача, станом на 07 лютого 2023 року, заборгованість відповідача перед позивачем становила 155 078 877,39 грн., що включала в себе заборгованість за кредитом у сумі 39 370 107,43 грн., заборгованість по процентах у сумі 22 171 944,12 грн. та пеню в сумі 93 536 825,84 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та банківською випискою по рахунку відповідача за період з 17.02.2011 року до 08 лютого 2023 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
Також представник позивача послався на те, що, станом на 07 лютого 2023 року, відповідач мав заборгованість по рахункам № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в сумі 116,21 грн., що підтверджується заявами про відкриття поточного рахунку та зразками підписів з відбитками печатки та банківськими виписками по цим рахунка, копії яких також долучені до матеріалів справи.
Представник позивача послалась на те, що оскільки відповідач борг не оплатив та перебуває в стані припинення, позивач звернувся до суду та просив зобов'язати відповідача, в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача зобов'язання за кредитними договорами у загальній сумі 155 078 993,60 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Частиною 4 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
Частиною 3 ст. 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
Згідно з ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Відповідно до ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Частиною 6 ст. 105 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якого долучена до матеріалів справи, відповідач перебуває в стані припинення з 27 березня 2017 року, а головою комісії з припинення призначений Мухін Сергій Сергійович.
09 березня 2023 року позивач звернувся до відповідача, в особі ліквідаційної комісії, з вимогою про визнання та включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком поштового відправлення №4909401631146, копії яких долучені до матеріалів справи. Ця вимога була вручена відповідачу 28 березня 2023 року, що підтверджується роздруківкою трекнігу поштового відправлення з сайту АТ «Укрпошта», копія якого також долучена до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Вищевказані норми законодавства визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.08.2023 року в справі №910/2365/22, порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 19.09.2019 року в справі №924/831/17, від 28.11.2019 року в справі №910/8357/18, від 22.09.2022 року в справі №924/1146/21, від 06.10.2022 року в справі №922/2013/21, від 17.11.2022 року в справі №904/7841/21).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Ця правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року в справі №338/180/17, від 11.09.2018 року в справі №905/1926/16, від 30.01.2019 року в справі №569/17272/15-ц.
Розглядаючи справу, суд з'ясовує: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року в справі №916/1415/19).
Так, вимога про стягнення грошових коштів з боржника - юридичної особи, яка перебуває у стані припинення, відповідає способу захисту, встановленому законом (примусове виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України)), і цей спосіб захисту є ефективним.
При цьому, позовна вимога про зобов'язання включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу є неефективною. По-перше, виконання судового рішення про задоволення такої вимоги залежить виключно від волі відповідача. По-друге, навіть виконання такого судового рішення, тобто включення вимоги кредитора до проміжного ліквідаційного балансу юридичної особи, само по собі не гарантує сплати боргу юридичною особою, бо така сплата теж залежить виключно від волі боржника. По-третє, учасники юридичної особи, до проміжного ліквідаційного балансу якої на виконання судового рішення включені грошові вимоги кредитора, або відповідний орган юридичної особи чи відповідний державний орган можуть прийняти рішення про відміну рішення про припинення юридичної особи (ч. 11 ст. 17, п. 7 ч. 1 ст. 251 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), внаслідок чого внесення вимоги кредитора до проміжного ліквідаційного балансу юридичної особи втратить будь-яке значення. У цьому випадку кредитору доведеться повторно звертатись до суду, але вже з вимогою про стягнення грошової суми.
Ця правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.08.2024 року в справі №905/451/22.
Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відтак, вимога позивача про зобов'язання відповідача, в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача заборгованість за кредитними договорами, що виникли станом на 20.10.2022 р., у загальному розмірі 155 078 993,60 грн., задоволенню судом не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові, - на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ст. 15, ч. ч. 1, 4 ст. 104, ч. ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 105, п. 1 ч. 1 ст. 110, ч. 3 ст. 112, ч. ч. 1, 2 ст. 509, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 75, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити повністю в позові акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Гофра України» про зобов'язання вчинення дій.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 03.02.2025 року.
Суддя С. Грабець