Справа № 212/8931/24
2/212/265/25
30 січня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю секретаря судового засідання Крутиголови В.О., представника позивача Бражника Д.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 49 792 грн. 30 коп. та судового збору в розмірі 2422,40 грн. Мотивуючи свою заяву тим, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку із чим станом на 20.08.2024 року має заборгованість - 49792.30 грн., яка складається з наступного: - 39942.38 грн. - заборгованість за тілом кредиту, - 9849.92 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також відшкодувати судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 23.09.2024 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Сторона відповідача скористалася правом подання відзиву, який подано адвокатом Дербіним Дмитром Олександровичем, в якому просили відмовити банку в повному обсязі. Обґрунтували свої заперечення тим, що відповідач користувався кредитним лімітом, що підтверджується випискою по рахунку наданою позивачем та повертав використану суму кредитного ліміту, сплачував своєчасно відсотки за користування кредитним лімітом. Однак після шахрайських дій третіми особами, 27 вересня 2023 року відповідач звернувся до відділення поліції № 3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що 25.09.2023 року невідома особа зняла грошові кошти у сумі 41600 грн., про що дізнався після того, як на мій номер телефону ( НОМЕР_1 ) надійшло повідомлення від позивача про блокування картки, після чого він звернувся до відділення ПриватБанку та дізнався що у нього зняті грошові кошти у сумі 41 600,00 грн. Вищевказана обставина також підтверджується Талоном - повідомленням Єдиного обліку № 19474 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27.09.2024 року, видану йому з відділення поліції № 3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області. В подальшому, за вищевказаним фактом, відділенням поліції № 3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження № 12023041730000134 від 28.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. В рамках даного кримінального провадження відповідач був визнаний потерпілим, що також підтверджується пам'яткою про процесуальні права та обов'язки потерпілого від 28 вересня 2028 року, видану слідчим СВ відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області Олександром Ясько. Про вищевказані обставини ОСОБА_1 повідомляв в усному та письмовому вигляді АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Звернув увагу суду, що ніяких паролей, кодів доступу до своєї картки він не надавав третім особам, і тим паче не здійснював не який перехід по наданому гіперпосиланню при верифікації на сторонньому сайті.
Від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» надійшла відповідь на відзив в якій наполягали на позовних вимогах. Акцентували увагу суду, що перевіркою банківською встановлено, що компрометація входу під аккаунтом Приват 24 клієнта ОСОБА_1 та подальше зняття коштів, сталася з вини самого клієнта. Клієнт самостійно з власної волі, не звернувши увагу, перейшов за посиланням на фітинговий сайт Приват24, де під час верифікації вніс власну персональну інформацію, зокрема фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , пароль доступу у ПРиват24, а також під час дзвінка банка підтвердив вхід у Приват 24 під власним аккаунтом. Тобто повідомив стороннім особам інформацію, за допомогою якої вони змогли зайти в його пароль Приват24, де їм стала доступна інформація по карткам клієнта, що дало можливість провести вище зазначені операції з його карткою. Вина банка в проведені операцій - відсутня..
Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Бражник Д.С. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що службове розслідування не проводилось, але при складанні позову було проаналізовано спірні операції.
Відповідач до суду не з'явився, повідомлений належним чином про день час та місце розгляду справи.
Представник ОСОБА_2 - Дербін Д.О. подав на електронну адресу суду заяву в якій просив прийняти рішення на підставі письмових доказів у справі. Відмовити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у позові в повному обсязі. Врахувати при винесенні рішення відсутність доказів того, що відповідач передав свої особисті дані по стороннім особам, що призвело до викрадення коштів з карткового рахунку.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріал справи, суддя дійшов наступного висновку.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зазначена правова позиція міститься і в постановах Верховного суду України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року та від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 10561 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Судом встановлено на підставі зібраних у справі доказів та не заперечувалося сторонами у справі, що 30.06.2023 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: 1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн. (п.9.2. Договору); 2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна» Gold; 3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.9.2. Договору); 4. Процентна ставка, відсотків річних: 40,8% (п.9.3 Договору); 5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.9.4. Договору); 6. Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.9.4. Договору); 7. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.9.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору) (а.с. 24-35).
Крім того, відповідачем ОСОБА_1 заповнено та підписано особисто паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено детальну інформацію щодо кредитування, яка актуальна в період з 25/09/2023 року по 10/102023 року (а.с.36-40 зворотній).
На підтвердження факту користування відповідачем кредитних коштів позивачем було надано розрахунок заборгованості (а.с. 22-23 зворотній) та виписку по рахункам за період з 01.07ю.2023 року по 20.08.2024 року (а.с. 23).
Довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановлено, що по картці/ рахунку НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 відбулося списання коштів 25.09.2023 року о 18.10 годині зняття готівки в банкоматі REKORDNA, 2, ZAPORIZHZHYA 20 000 гривень, залишок після операції - 41 600 гривень; 25.09.2023 року о 18.09 годині списання коштів в банкоматі REKORDNA, 2, ZAPORIZHZHYA 20 000 гривень; після списання залишок - 20 800 гривень (а.с.69).
Сторони не заперечували, що операції проведено внаслідок протиправних дій третіх осіб.
За вказаним фактом ОСОБА_1 звернувся до ВІДДІЛЕННЯ ПОЛІЦІЇ № 3 КРИВОРІЗЬКОГО РАЙОННОГО УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ із заявою,що з картки «ПРИВАТБАНК» в нього зняли кошти у сумі 40 000 гривень та комісію 1600 гривень в банкоматі міста Запоріжжя, зазначив, що друзів та родичів в місті Запоріжжя не має та не передавав нікому картку і пароль від картки. Просив внести відомості до ЄРДР за вказаними діями (а.с. 76).
Факт прийняття заяви свідчить талон-повідомлення єдиного обліку № 19474 (а.с.79).
Відомості за заявою ОСОБА_1 внесені 28.09.2023 року до ЄРДР за № 12023041730001334 за попередньою правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 185 КК України (а.с.92).
ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 120230417300001334 від 28.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України (а.с. 77-78, 92).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов'язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді
Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.
Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що: «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.
Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв'язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год. 32 хв. по 04 год. 14 хв. 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1, у зв'язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. [...] Ураховуючи те, що списання коштів відбувалося з рахунку платника за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача - ОСОБА_1 , яка підключила на власному телефоні переадресацію на телефон невстановленої особи і тим самим надала можливість володіти інформацією про надіслані паролі, суди зробили обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц (провадження № 61-22267св18)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 755/19068/15-ц (провадження № 61-34341св18) вказано: «судами попередніх інстанцій з поданих сторонами доказів встановлено, що ОСОБА_1 платіжну карту не втрачала, ПІН та іншу інформацію, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не розголошувала і про несанкіоновані операції невідкладно проінформувала банк. Натомість АТ КБ «Приватбанк», незважаючи на встановлений за картою ліміт на розрахунки в мережі Інтернет у сумі 0 гривень, провів списання коштів з рахунку ОСОБА_1 і після її повідомлення про неправомірність цих операцій не відновив залишок коштів на рахунку. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що позивач своїми діями або бездіяльністю сприяла втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно застосував до спірних правовідносин статті 1066, 1073 ЦК України, норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням та дійшов обґрунтованого висновку про обов'язок банка відновити залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 з моменту повідомлення нею про здійснення несанкціонованих операцій».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21) зазначено: «емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
27 вересня 2023 року відповідач звернувся до відділення поліції № 3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що 25.09.2023 року невідома особа зняла грошові кошти у сумі 41600 грн., про що дізнався після того, як на мій номер телефону ( НОМЕР_1 ) надійшло повідомлення від позивача про блокування картки, після чого він звернувся до відділення ПриватБанку та дізнався що у нього зняті грошові кошти у сумі 41 600,00 грн. Вищевказана обставина також підтверджується Талоном - повідомленням Єдиного обліку № 19474 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27.09.2024 року, видану йому з відділення поліції № 3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області. В подальшому, за вищевказаним фактом, відділенням поліції № 3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження № 12023041730000134 від 28.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. В рамках даного кримінального провадження відповідач був визнаний потерпілим, що також підтверджується пам'яткою про процесуальні права та обов'язки потерпілого від 28 вересня 2028 року, видану слідчим СВ відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області Олександром Ясько. Про вищевказані обставини ОСОБА_1 повідомляв в усному та письмовому вигляді АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Звернув увагу суду, що ніяких паролей, кодів доступу до своєї картки він не надавав третім особам, і тим паче не здійснював не який перехід по наданому гіперпосиланню при верифікації на сторонньому сайті.
Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними;
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача;
Банк належними та допустимими доказами не підтвердив, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з його карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку позивача було здійснено без використання платіжної карти;
Представник банку не довів, що перекази коштів з рахунку ОСОБА_1 відбулося за його розпорядженням. Виявивши безпідставні зняття коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів.
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що відповідач, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 25 вересня 2023 року щодо зняття з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 40000 грн.
Доводи позивача про те, що порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження.
Більш того, представником банку зазначено, що службове розслідування не проводилось. При цьому у відповіді на відзив, представник банку посилається, що таке зняття стало можливим за допомогою фішингового сайту та підтвердженням входу у застосунок і в той же час зазначає, що операції проведено в банкоматі з наявністю картки та коректного ПІН коду до неї, що характеризує суперечливий та заснований на припущеннях підхід.
Оцінюючи встановлені обставини, досліджені докази в сукупності із нормами закону, що їх регулюють, суд приходить до переконання про відсутність підстав про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 49 792, 30 гривень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір при зверненні з позовом у розмірі 2422, 40 гривень, який, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, залишається за ним та не відшкодовується.
На підставі ст.ст.1046, 1066, 1068, 1071, 1073 ЦК України, ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст.1, 15, 29, 42, 66, 67, 68 Закону України «Про платіжні послуги» та керуючись ст.ст.4, 12,13,81,247,263-265,268,274-279 ЦПК України, суд,-
В задоволенні первісного позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місце знаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 03 лютого 2025 року.
Суддя: І. Б. Чайкін