Справа № 212/2865/24
2/212/105/25
23 січня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - Ведяшкіної Ю.В.
секретар судового засідання - Розинько К.А.
у цивільній справі № 212/2865/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Покровської районної у місті Кривому Розі ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В судовому засіданні брали участь:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Шуліка - Гінкулова А.Г.,
представник третьої особи - Бондуровська М.В.
19.03.2024 року адвокат Шуліка - Гінкулова А.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини всіх видів доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позову зазначено, що з 10.12.2011 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.02.2024 року розірвано. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідачка з 5 березня 2022 року перебуває за кордоном, куди спочатку виїхала через війну, а потім працевлаштувалася там і вирішила залишитись, та з її слів позивачу відомо, що вона не має наміру повертатися до України. Спочатку відповідачка дзвонила дітям, а потім дзвінки ставали все рідше, які після розірвання шлюбу взагалі припинилися. Таким чином відповідачка вже тривалий час, понад 2 роки, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, участі в житті дітей не приймає, не займається їхнім вихованням, навчанням, не цікавиться їх розвитком та станом здоров'я, матеріальної допомоги в добровільному порядку на утримання дітей не надає. Із зазначеного часу діти постійно проживають з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , який займається їх вихованням, навчанням, лікуванням, розвитком та утриманням. Позивач вважає, що позбавлення відповідачки батьківських прав у відношенні їх малолітніх синів буде відповідати інтересам дітей.
05.04.2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання. Крім того, зазначеною ухвалою було зобов'язано Орган опіки та піклування Покровської районної у місті Кривому Розі ради, у відповідності до ч. 5 ст. 19 СК України, надати висновок щодо розв'язання спору.
14.06.2024 року Органом опіки та піклування Покровської районної в місті Кривому Розі ради надано висновок щодо розв'язання зазначеного спору.
26.08.2024 року адвокат Шуліка - Гінкулова А.Г., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , надала до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що після ознайомлення з висновком органу опіки та піклування Покровської районної у м. Кривому Розі ради, яким визначено недоцільним позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її двох малолітніх синів, зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини, тому просила врахувати, що байдужість до життя, здоров'я та майбутнього власних дітей, їх безпеки під час війни та взагалі їх належного існування дає підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав, яка не заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Крім того, зазначає, що позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом, щоб мати також можливість самостійно вирішувати усі питання, що стосуються інтересів дітей, вважаючи, що це відповідатиме інтересам дітей.
13.11.2024 року адвокат Шуліка - Гінкулова А.Г., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , надала до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що наразі діти залишаються з рідним батьком, який є військовозобов'язаним і у якого немає підстав для відстрочки від мобілізації, і у будь - який момент він може бути мобілізований до лав ЗСУ, а діти, маючи рідного батька та матір, яка їх покинула, однак не позбавлена батьківських прав, можуть залишитись самі у статусі дітей, що позбавлені батьківського піклування, і про їх подальшу долю вже буде змушена турбуватися держава, що для позивача та дітей є неприпустимим. Крім того зазначає, що м. Кривий Ріг знаходиться під постійною атакою ворога, але відповідачка не лише не дбає про безпеку дітей аж до можливості вивезення їх за кордон або інший більш безпечний регіон, а й взагалі про їхній стан після кожної атаки чи повітряної тривоги.
22.11.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з наведених вище підстав та просив його задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Шуліка - Гінкулова А.Г. позов ОСОБА_1 підтримала з наведених в позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася з невідомих суду причин, хоча була повідомлена належним чином про день, час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної в місті Кривому Розі ради, заперечувала проти задоволення позову з підстав наведених у Висновку органу опіки та піклування щодо розв'язання спору.
Заслухавши показання позивача, його представника, представника органу опіки та піклування, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що з 10 грудня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.02.2024 року (а.с.13). Від шлюбу сторони мають малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10-11). Сторони, їх малолітні діти, та двоє повнолітніх синів відповідачки зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14). Згідно Акту обстеження умов проживання, складеного 19.02.2024 року, станом на день складання зазначеного Акту в трикімнатній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_1 та його малолітні сини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В квартирі для дітей створені необхідні умови для проживання та навчання (а.с.15,16-18).
Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчається в Криворізькому ліцеї № 35 «Імпульс» КМР де характеризується позитивно. З характеристики також вбачається, що батько дитини не працює, виховує двох синів, слідкує за дітьми, їх зовнішнім виглядом, станом здоров'я, контролює успішність та водить ОСОБА_5 до позашкільних закладів.; на батьківських зборах присутній завжди, активно співпрацює з класним керівником, залучений до батьківського чату класу (а.с.19). Згідно довідки від 24.01.2024 року ОСОБА_6 здобуває мистецьку освіту в Комунальному закладі спеціалізованої мистецької освіти «Музична школа № 4» Криворізької міської ради з 01.09.2022 року. За роки навчання у вихованні учня та діяльності музичної школи бере участь тільки тато, який приводить та забирає дитину, контактує з викладачем, відвідує батьківські збори та інші шкільні заходи (а.с.20). Згідно довідки від 29.01.2024 року ОСОБА_6 з 2021 року відвідує секцію плавання. На тренування дитину систематично приводить батько; дитина секцію плавання відвідує регулярно, завжди охайний, доглянутий (а.с21). Згідно довідки № 4130 від 21.02.2024 року ОСОБА_6 з січня 2022 року спостерігається в ТОВ «МЦ Первинка 2», здоровий, на «Д» обліку не перебуває.. Під час візитів до сімейного лікаря, матір дитини впродовж року не з'являлась, дитина завжди приходить на прийом в супроводі батька (а.с.23).
Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно психолого - педагогічної характеристики, відвідує Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла - садок) № 14 КМР з 06.11.2023 року, контакт з вихователями налагоджений з батьком дитини, який приводить і забирає дитину із закладу, відвідує заходи і батьківські збори; зовнішній вигляд у дитини охайний, доглянутий; з однолітками товариський, спілкується з усіма дітьми в групі; добре йде на контакт з дорослими (а.с22). Згідно довідки № 4130 від 21.02.2024 року ОСОБА_7 з січня 2022 року спостерігається в ТОВ «МЦ Первинка 2», під час візитів до сімейного лікаря, матір дитини впродовж року не з'являлась, дитина завжди приходить на прийом в супроводі батька (а.с.24).
10.06.2024 року рішенням № 553 виконавчого комітету Покровської районної у місті Кривому Розі ради затверджено висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого, орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної в місті ради вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стосовно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначеним висновком встановлено, що 22.04.2024 року на електронну адресу служби у справах дітей надійшла заява за підписом ОСОБА_2 , в якій зазначено, що заявник не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, оскільки перебуває за кордоном та повертатися в Україну не планує. Разом з цим, установити телефонний зв'язок з матір'ю дітей не надалось можливим, телефон вимкнено. Під час спілкування з мешканцями будинку АДРЕСА_2 , вони відмовились від надання письмових пояснень, ОСОБА_2 характеризується посередньо, компрометуючих матеріалів стосовно останньої не надходило. (а.с.63-64, 79-86).
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16, провадження № 14-327цс18, та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15, провадження № 61-36905св18, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, провадження № 61-44369св18, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, провадження № 61-12144св20, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, провадження № 61-3462св20, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, провадження № 61-19550св19, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, провадження № 61-9754св20, від 22.01.2025 року у справі № 336/13092/23, провадження № 61-16289св24.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 (ч. 1 ст. 81) ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи встановлені по справі обставини та наведені норми чинного законодавства, суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами факт свідомого ухилення відповідачки ОСОБА_1 від виконання обов'язків щодо виховання малолітніх синів. Наведені позивачем в позовній заяві доводи, відповідно до яких, відповідачка з 05 березня 2022 року перебуває за кордоном, та відповідно тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не доведено належними доказами. Натомість матеріали справи містять ксерокопію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_8 , з якого вбачається, що він був виданий 25.09.2023 року органом 1229 (Саксаганське відділення № 11 м. Кривого Рогу), та на якому мається відмітка про перетин кордону 10.01.2024 року (а.с.74-75); інші, надані позивачем документи щодо працевлаштування відповідачки за кордоном також датовані 2024 роком (а.с.76-77, 83-84). Твердження позивача про те, що відповідачка не спілкується з дітьми, не утримує їх матеріально, тобто свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, є голослівним, оскільки матеріали справи не містять будь - яких доказів на підтвердження зазначених обставин. При цьому надані позивачем довідки, відповідно до яких саме він супроводжує синів на позашкільні заходи та до лікаря, суд не сприймає як доказ ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, оскільки зазначена обставина не виключає участі відповідачки в інших заходах щодо виховання та утримання дітей, враховуючи також, що згідно наданих позивачем доказів він не працює та відповідно має досить часу для супроводу дітей на вказані заходи.
Крім того, суд не приймає до уваги наявні в матеріалах справи заяви складені від імені ОСОБА_2 від 20.08.2024 року та без визначення дати складання, зареєстровану судом 23.01.2025 року, оскільки згідно доданих до них Актів, вказані заяви не засвідчені кваліфікованим електронним підписом, що позбавляє суд можливість перевірити чи дійсно зазначені заяви були складені відповідачкою.
З цих же підстав суд сприймає критично надані представником третьої особи письмові пояснення ОСОБА_2 (а.с.82).
Враховуючи встановлені по справі обставини, доводи представника позивача про необґрунтованість висновку органу опіки та піклування, суд визнає безпідставними та не вбачає підстав для застосування ч. 6 ст. 19СК України.
За таких підстав, враховуючи, що під час судового розгляду зазначеної справи, суду не надано будь - яких належних доказів на підтвердження негативних дій відповідачки по відношенню до малолітніх синів, чи її негативної поведінки в побуті, яка б негативно впливала на дітей. При цьому, позивачем не доведено, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідачки батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на краще і сприятиме захисту інтересів дітей, а посилання позивача на можливу мобілізацію його до лав ЗСУ не може бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо їх малолітніх дітей. Разом з цим, позбавлення відповідачки батьківських прав , тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Отже, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, то суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законів представників дитини, разом з якими проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За таких підстав, позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, враховуючи обставини передбачені ч. 1 ст. 182 СК України, та вимоги ч. 5 ст. 183 СК України, суд стягує з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання двох неповнолітніх синів у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 19.03.2024 року та до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
За таких підстав, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 6 -13, 17 - 18, 76 - 82, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Покровської районної у місті Кривому Розі ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , щомісячно, у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19.03.2024 року, до досягнення дітьми повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду буде складено 31.01.2025 року.
Суддя: Ю. В. Ведяшкіна