Справа №212/11554/24
1-кп/212/246/25
31 січня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12024041730001787 від 11.11.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Коровинці Недригайлівського району Сумської області, українки, громадянки України, не заміжньої, на утриманні неповнолітніх або малолітніх дітей не маючої, ФОП, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
В підготовчому судовому засіданні брали участь:
прокурор - ОСОБА_4
обвинувачена - ОСОБА_3
захисник - адвокат ОСОБА_5
Досудовим розслідуванням встановлено, що, 09.11.2024 приблизно о 06:30, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_3 знаходячись поруч із банкоматом АТ КБ «ПриватБанк», який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, Покровський район, вул. Миколи Зінчевського, 12, помітила банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім'я потерпілої ОСОБА_6 .
Після чого, у ОСОБА_3 , раптово виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на заволодіння вищевказаною банківською карткою, яка згідно примітки до ст.358 Кримінального кодексу України, ст.1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБ України від 05.11.2014 №705, є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, як засобом доступу до банківського рахунку, не вживаючи будь-яких заходів для повернення знайденого ним майна, усвідомлюючи те, що знайдена ним банківська картка належить іншій особі, поклала собі в кишеню тим самим незаконно заволоділа та в подальшому почав зберігати з метою подальшого викрадення грошових коштів, які перебували на банківському рахунку.
Вказане кримінальне правопорушення передбачає кримінальну відповідальність визначену ч. 1 ст. 357 КК України, а саме: привласнення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів.
Крім того, з 24.02.2022 по теперішній час у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022» за №2102-ІХ від 24.02.2022 та Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, а також Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 № 3684-IX, за яким воєнний стан в Україні продовжено строком на 90 діб з 05:30 годин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, які діяли на час вчинення вказаного нижче діяння, у період якого ОСОБА_3 , вчинила умисний злочин за наступних обставин.
Так, у ОСОБА_3 , після отримання нею банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім'я ОСОБА_6 виник кримінально протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення майна, а саме - грошових коштів, розміщених на зазначених рахунках.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів потерпілого ОСОБА_6 , які перебувають на банківській карті, ОСОБА_3 діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, використовуючи банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім'я ОСОБА_6 , 09.11.2024 о приблизно 07:16 зайшла до магазину «Україна», який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, Покровський район, вул. Військового тилу, 3, де здійснюючи свою господарську діяльність, як фізична особа-підприємець, обрала товар та в період часу з 07:16 по 07:23 здійснила списання коштів сумами 185 гривень, 250 гривень, 195 гривень, 179 гривень, 295 гривень, 395 гривень, 150 гривень, 395 гривень шляхом прикладання вказаної картки до терміналу та таким чином, оплатила товару на суму 2 044 гривень, яким розпорядилась на власний розсуд.
Далі, продовжуючи з єдиним умислом, спрямованим на викрадення грошових коштів із вказаної банківської картки, 09.11.2024 ОСОБА_3 , маючи потребу у пересуванні містом, викликала таксі. У подальшому, до ОСОБА_3 приїхав раніше знайомий свідок ОСОБА_7 , який мав відвести її до медичного закладу «Надія». По дорозі ОСОБА_3 надала вказівку ОСОБА_7 зупинитись поруч із житловим будинком за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 53, де помітила магазин в який вирішила зайти з метою придбання товару. У подальшому, обравши у вказаному магазині потрібний їй товар ОСОБА_3 в період часу з 07:42 по 07:44 здійснила списання коштів сумами 324,30 гривень, 300 гривень, 149,70 гривень шляхом прикладання вказаної картки до терміналу та таким чином, оплатила товару на суму 774 гривень, яким розпорядилась на власний розсуд.
У подальшому, 09.11.2024 рухаючись містом ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_7 здійснити оплату палива для його автомобіля на автозаправці з метою сплати за перевезення, на що останній погодився, не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_3 . Далі, перебуваючи на автозаправці «АвіасПлюс» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 11а, ОСОБА_3 передала ОСОБА_7 банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім'я ОСОБА_6 , при цьому пояснила останньому про необхідність здійснення оплати палива сумами не більше 400 гривень через термінал за допомогою банківської картки. Далі, ОСОБА_7 , не будуючи обізнаним про злочинні дії ОСОБА_3 , в період часу з 08:11 по 08:14 здійснив списання коштів сумами 335,94 гривень, 335,94 гривень, 335,94 гривень шляхом прикладання вказаної картки до терміналу та таким чином, оплатив паливо на суму 1 007,82 гривень.
Далі, 09.11.2024 рухаючись містом ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_7 здійснити оплату палива для його автомобіля на автозаправці з метою сплати за перевезення, на що останній погодився, не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_3 . Далі, перебуваючи на автозаправці «RLS» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 16/2, ОСОБА_3 передала ОСОБА_7 банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім'я ОСОБА_6 , при цьому пояснила останньому про необхідність здійснення оплати палива сумами не більше 400 гривень через термінал за допомогою банківської картки. Далі, ОСОБА_7 , не будуючи обізнаним про злочинні дії ОСОБА_3 , о 08:17 здійснив списання коштів сумами 325,80 гривень, 325,80 гривень шляхом прикладання вказаної картки до терміналу та таким чином, оплатив паливо на суму 651,6 гривень.
У подальшому, 09.11.2024 рухаючись містом ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_7 здійснити оплату палива для його автомобіля на автозаправці з метою сплати за перевезення, на що останній погодився, не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_3 . Далі, перебуваючи на автозаправці «АвіасПлюс» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Вечірній бульвар, 22а, ОСОБА_3 передала ОСОБА_7 банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім'я ОСОБА_6 , при цьому пояснила останньому про необхідність здійснення оплати палива сумами не більше 400 гривень через термінал за допомогою банківської картки. Далі, ОСОБА_7 , не будуючи обізнаним про злочинні дії ОСОБА_3 , о 08:45 здійснив списання коштів на суму 335,94 гривень шляхом прикладання вказаної картки до терміналу та таким чином, оплатив паливо на суму 335,94 гривень.
Далі, продовжуючи з єдиним умислом, спрямованим на викрадення грошових коштів із вказаної банківської картки, 09.11.2024 рухаючись містом ОСОБА_3 , надала вказівку ОСОБА_7 зупинитись поруч із ринком за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 17б, де помітила магазин «Кафе у Солохи» в який вирішила зайти з метою придбання товару. У подальшому, обравши у вказаному магазині потрібний їй товар ОСОБА_3 в період часу з 08:58 по 09:01 здійснила списання коштів сумами 354 гривень, 90 гривень, 149,70 гривень шляхом прикладання вказаної картки до терміналу та таким чином, оплатила товару на суму 444 гривень, яким розпорядилась на власний розсуд.
У подальшому, 09.11.2024 ОСОБА_3 , знаходячись на території ринку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 17б, помітила магазин квітів в який вирішила зайти з метою придбання товару. У подальшому, обравши у вказаному магазині потрібний їй товар ОСОБА_3 в період часу з 09:05 по 09:06 здійснила списання коштів сумами 220 гривень, 220 гривень, 220 гривень шляхом прикладання вказаної картки до терміналу та таким чином, оплатила товару на суму 660 гривень, яким розпорядилась на власний розсуд.
Далі, продовжуючи з єдиним умислом, спрямованим на викрадення грошових коштів із вказаної банківської картки, 09.11.2024 ОСОБА_3 зайшла до магазину «Україна», який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, Покровський район, вул. Військового тилу, 3, де будуючи працевлаштованою, обрала товар та о 09:30 здійснила списання коштів на суму 95 гривень шляхом прикладання вказаної картки до терміналу та таким чином, оплатила товару на суму 95 гривень, яким розпорядилась на власний розсуд.
Отже, внаслідок дій ОСОБА_3 спричинено матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 6012,36 гривень.
Вказане кримінальне правопорушення передбачає кримінальну відповідальність визначену ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
25 листопада 2024 року між прокурором Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_3 беззастережно визнає свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
Сторони погодилися на призначення ОСОБА_3 покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим покаранням остаточно визначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила дану угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання.
В підготовче судове засідання потерпіла ОСОБА_6 не з'явилася, в своїй заяві просила суд проводити судовий розгляд справи у її відсутність. В ході досудового слідства надавала прокурору згоду на затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченій покарання, визначеного в угоді.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 просила вказану угоду затвердити і призначити узгоджену міру покарання, при цьому пояснила, що повністю розуміє права, надані їй законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, беззастережно визнала себе винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України в обсязі обвинувачення.
Захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні просила угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене покарання.
Суд, заслухавши учасників кримінального процесу, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Згідно п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди; відповідно п.2 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості; відповідно до п. 1, 3 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
У відповідності до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України є тяжким злочином, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України відноситься до кримінального проступку.
Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст. ст. 468-470, 472 КПК України, вимогам закону України про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінальних правопорушень та щодо узгодженого покарання.
Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.
Окрім цього, обвинуваченому роз'яснено частини 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, положення яких йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз'яснень обвинувачена не заперечувала проти затвердження угоди.
Суд вважає, що дії обвинуваченої правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану; за ч. 1 ст. 357 КК України - викрадення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої відповідно ст. 66 КК України - є щире каяття, добровільне відшкодування завданого збітку.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Перевіряючи покарання, узгоджене сторонами угоди, на відповідність вимогам КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, серед яких передбачене ч. 4 ст.185 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину, та передбачене ч.1 ст. 357 КК України - до кримінального проступку, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває; фізична особа підприємець; незаміжня, за місцем проживання характеризується добре; утриманців не має, а тому за наявності вказаних обставин, суд вважає за можливе призначення узгоджене покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70, 72 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, визначивши мінімальний строк випробування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що укладена угода про визнання винуватості обвинуваченої ОСОБА_3 підлягає затвердженню.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовано.
Долю речових доказів (а.к.п.13,51,59) по справі належить вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 314, 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд , -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 25 листопада 2024 року, укладену між прокурором Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участю захисника адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185 , ч.1 ст.357 КК України та призначити покарання:
за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
У відповідності до ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
У відповідності до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
У відповідності до ст. 76 КК України, покласти на засуджену ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази:
- банківська картка АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 (а.к.п.12,13) - повернути у володіння власника ОСОБА_6 ;
- DVD-R диск марки «My MEDIA», об'ємом 4,7 ГБ, 16х 120 min, з відеозаписом із камер спостереження, датованих 09.11.2024, із автозаправки «РЛС» (а.к.п.51 ) - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- DVD-R диск марки «My MEDIA», об'ємом 4,7 ГБ, 16х 120 min, з відеозаписом із камер спостереження, датованих 09.11.2024, із магазину овочів за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ф. Караманець, 53 (а.к.п.59) - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1