іменем України
Справа № 210/6914/24
Провадження № 1-кп/210/327/25
30 січня 2025 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони та учасники кримінального провадження, які беруть участь у судовому розгляді: прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , потерпіла - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 135, частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено 08 жовтня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041230002136,-
В провадження судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження №12024041230002136 від 08 жовтня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 135, частина 2 статті 286 Кримінального кодексу України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , оскільки заявлені ризики досі існують, також просив суд оголосити перерву для підготовки до судових дебат.
Адвокат ОСОБА_5 також просив суд надати час для підготовки до судових дебат, проте просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт, та зауважив, що його підзахисний раніше не судимий та потерпіла сторона не наполягала на триманні під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Потерпіла покладалась на розсуд суду.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У відповідності до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Частина 1 статті 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Суд на стадії судового розгляду не здійснює оцінку обґрунтованості підозри, оскільки обґрунтованість підозри вже була визнана при застосуванні до обвинувачених на стадії досудового розслідування запобіжних заходів
Тому в контексті питання про зміну запобіжного заходу чи продовження його дії, суд оцінює як підстави, що слугували для обрання запобіжного заходу, так і їх чинність на етапі вирішення питання про його продовження, а так само оцінити обставини, на які сторона покликається в обґрунтування підстав для зміни запобіжного заходу на стадії судового розгляду.
На переконання сторони обвинувачення, очікування можливого суворого покарання саме по собі є реальним мотивом та підставою переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії).
При оцінці ризику переховування, в контексті вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 чи його зміну, суд враховує той факт, що існування вищевказаного ризику знаходиться у взаємозв'язку з іншими факторами, зокрема відсутністю міцних соціальних зв'язків, оскільки обвинувачений не має неповнолітніх дітей або осіб з інвалідністю на своєму утриманні.
Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, на що посилається прокурор, оскільки оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частина 2 статті 286 Кримінального кодексу України.
За вчинення вказаного кримінального правопорушення законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
З урахуванням характеру висунутого обвинувачення, кількості епізодів, які інкримінуються обвинуваченій, достатньо підстав вважати що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання останньою винною у інкримінованих злочинах, обвинувачена може переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Необґрунтованим є ризик знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, оскільки сторона обвинувачення не довела, що такі докази існують та ще не всі докази зібрані.
Суд частково погоджується із ризиком незаконного впливу на свідків, оскільки ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. Враховуючи, що станом на день розгляду клопотання свідки не допитані, даний ризик актуальний.
Суддя не може погодитись з доведенням наявності ризику - «перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином», оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню. Даний ризик обґрунтовується тим, що перебуваючи не під вартою може не з'являтися на виклики для проведення слідчих та процесуальних дій слідчим, прокурором, слідчим суддею.
Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 174 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , вчинив дорожньо-транспортну пригоду та зник з місця її вчинення, що свідчить про грубе нехтування останнім Правил дорожнього руху України, та в подальшому може вчинити, також і інші правопорушення під час керування транспортними засобами. Зазначене свідчить про послідовну протиправну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 .
У зв'язку з вищевикладеним, суддя доходить висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні.
Отже, у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та забезпечити його належну поведінку.
Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених і продовження раніше обраного щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи вчинити інше кримінальне парвопорушення, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяця.
Клопотання обвинуваченого про призначення менш суворого запобіжного заходу жодним чином не аргументовано, доводи ОСОБА_4 спростовуються даними про особу підозрюваний, який, хоча і офіційно працевлаштований, при цьому не має міцних соціальних зв'язків оскільки не одружений, утриманців не має, що свідчить про відсутність будь-яких стримуючих обставин, які б могли запобігти переховуванню останнього від органів досудового розслідування та суду; обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України - залишити без змін, а саме у межах 20-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560,00 (шістдесят тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Керуючись статтями 128, 130, 131, 170-174, 314-317, 350,372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань (№3) строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 30 березня 2025 року включно.
Альтернативний запобіжний захід - застава - у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. та обов'язки, покладені на обвинуваченого у разі внесення застави - залишити без змін.
Копію даної ухвали направити до ДУ "Криворізька установа виконання покарань (№3)"- для відома та виконання, вручити захиснику, обвинуваченому, прокурору.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції. Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 31 січня 2025 року о 11 год. 15 хв. в залі судового засідання № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24).
Суддя: ОСОБА_1