Справа №207/5219/24
Провадження №2/173/303/2025
03 лютого 2025 р. м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Бурхана С.М.,
за участю секретаря судового засідання: Салтикової С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу,
28.10.2024 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач) до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про розірвання шлюбу, який було зареєстровано 11.06.2022 року, актовий запис № 303.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач вказує на те, що вона зареєстрував шлюб із Відповідачем 11 червня 2022 року. Спільних дітей не мають. Підставою для розірвання шлюбу позивач зазначає те, що у них з відповідачем різні погляди на життя, немає взаєморозуміння. Спільного господарства сторони не ведуть, тривалий час мешкають окремо. Позивач вважає подальше збереження шлюбу не можливим та таким, що суперечить їх інтересам.
29.10.2024 згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України судом було зроблено запит про зареєстроване місце проживання (перебування) Відповідача.
12.11.2024 судом була отримана відповідь № 3202/0/2-24 від 12.11.2024 року з Верхньодніпровської міської ради щодо зареєстрованого місця проживання Відповідача.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13.11.2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 207/5219/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Сторони в судове засідання не з?явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, кожний окремо подав заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач подав заяву, в якій зазначив, що позов визнає та не заперечує проти розірвання шлюбу. Строк на примирення просив не надавати.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України).
Розглянувши подані заяви і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
11 червня 2022 року (актовий запис про шлюб № 303) між позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам?янське Кам?янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). Сторони не мають спільних дітей. Сімейне життя позивача та відповідача не склалось, фактично шлюбні відносини між сторонами припинені, сім'я розпалася та існує формально, сторони мешкають окремо, примирення подружжя неможливо, а подальше спільне проживання і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 24 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 605/434/18, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Положеннями частин 3 та 4 Сімейного кодексу України унормовано, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім'ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.
Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Положеннями статті 111 Сімейного кодексу України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
Таким чином, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Вирішуючи вказаний спір, суд виходить з того, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки та не може будуватися на примушені сторони до навіть формального знаходження в зареєстрованому шлюбі та в подружніх відносинах.
Судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, сторони не проживають разом, примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і суперечить інтересам подружжя.
Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також, разом з позовною заявою позивачем заявлене клопотання про відновлення дівочого прізвища « ОСОБА_3 », що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 . Тоді як, згідно копії свідоцтва про шлюб дошлюбне прізвище ОСОБА_1 « ОСОБА_4 ».
Відповідно до ст. 113 СК України - особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Отже дана норма передбачає повернення до прізвища, яке людина носила безпосередньо перед укладанням шлюбу. Це означає, що якщо дружина перед другим шлюбом носила прізвище свого першого чоловіка, вона може повернутися тільки до цього прізвища, шляхом його відновлення, а не до дівочого.
Крім того, слід звернути увагу на те, відповідно до ч.1 ст. 295 Цивільного кодексу України, позивач має право на власний розсуд змінити своє прізвище на дівоче.
Згідно Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи (Порядок), встановленого Кабінетом Міністрів України, який визначає механізм прийняття та розгляд заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичних осіб - громадян України, позивачу необхідно звернутися за місцем свого проживання із відповідною заявою про зміну свого прізвища до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, який приймає такі заяви, розглядає та веде їх облік.
Відповідно до п.11 Порядку, відмова відділу державної реєстрації актів цивільного стану у наданні дозволу на зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) може бути в установленому порядку оскаржена у суді.
Таким чином, процедура зміни імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичних осіб - громадян України, передбачає попереднє звернення особи до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 115 СК України рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органу державної реєстрації актів цивільного стану громадян для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач понесла судові витрати в сумі 1211, 20 грн. (судовий збір). Враховуючи позицію позивача, яка просила судові витрати покласти на неї, суд вважає за можливе віднести понесені судові витрати за рахунок позивача.
Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 76, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
2. Розірвати шлюб, зареєстрований 11 червня 2022 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам?янське Кам?янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 303.
3. У відновленні ОСОБА_1 дівочого прізвища « ОСОБА_3 » після розірвання шлюбу - відмовити.
4. Згідно зі ст.115 Сімейного кодексу України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
5. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
6. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 . Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя С.М. Бурхан