вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
03.02.2025м. ДніпроСправа № 904/376/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Юзіков С.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 29.01.2025 про вжиття заходів забезпечення позову у справі
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021"
про скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
ОСОБА_1. звернулася до ТОВ "ЗЕВС-2021" з позовом про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "ЗЕВС-2021" на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 51.4 кв.м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2099996212101, номер запису про право власності: 39440497 та визнання права власності за ФОП ОСОБА_1, на вищезазначене майно.
Разом з позовом Позивач подала заяву від 29.01.2025 про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони ТОВ "ЗЕВС-2021", код ЄДРПОУ 44062349, та будь-яким третім особам в т.ч. Дніпровській міській раді та її підрозділам у будь-який спосіб вчиняти дії щодо нежитлового приміщення площею 51,4 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2099996212101, номер запису про право власності: 39440497, що належить ТОВ "ЗЕВС-2021", код ЄДРПОУ 44062349, а саме: розпоряджатись об'єктом у будь-який спосіб, зокрема, але не виключно: відчужувати (продавати, дарити, міняти тощо), передавати на зберігання третій особі, передавати в найм (оренду), лізинг, здійснювати перепланування та/або будь-які будівельні роботи, демонтувати, зносити або знищувати, псувати.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 01.01.2021 Позивачкою з Відповідачем укладено договір оренди, за яким право оренди по цьому приміщенню передано їй та вона продовжує здійснювати там свою господарську діяльність. Однак, Позивачці відомо, що у 2021 році між Відповідачем та Дніпровською міською радою існував спір щодо зносу майна, що є предметом спору у даній справі, у зв'язку з чим Відповідач, як власник спірного нерухомого майна може здійснити відчуження цього майна на користь третіх осіб з метою невиконання рішення суду. Таким чином існує обґрунтована імовірність того, що право власності на майно, яке є предметом даного спору, на момент прийняття рішення може перейти до іншої (інших) особи (осіб).
Позивач наполягає на наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки заборона ТОВ "ЗЕВС-2021" та будь-яким третім особам, в т.ч. Дніпровській міській раді та її підрозділам у будь-який спосіб вчиняти дії щодо нерухомого майна, може бути єдиною гарантією захисту порушених прав Позивача і, як наслідок, реального виконання рішення у даній справі.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у справі, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Статтями 13, 74, 80 ГПК України передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з ч.1, 6, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Про обов'язковість належного обґрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову також зазначив Верховний Суд в постанові від 03.04.2020 у справі №904/4511/19. Верховний Суд вказав, що, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Подібна правова позиція висловлена і у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Вищенаведене свідчить, що в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд встановив, що нею не доведено наявність обставин, які можуть ускладнити, або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.
ОСОБА_1 в обґрунтування поданої заяви зазначає, що на її думку існує ризик руйнування майна, що є предметом спору у даній справі, оскільки у 2021 існував спір між Відповідачем та Дніпровською міською радою щодо зносу цього майна та вона не розуміє на якій стадії розгляду перебуває ця судова справа.
Однак, саме лише посилання на існування спору між Дніпровською міською радою та Відповідачем жодним чином не свідчить про вжиття дій щодо продажу нерухомого майна тощо. Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів в якості підтвердження дій Відповідача щодо відчуження спірного нерухомого майна, яке є предметом цього позову.
Позивачем не подані докази на підтвердження вчинення Відповідачем відповідних дій чи наміру (підготовки) до їх вчинення, які б свідчили про те, що він намагається ухилитися від виконання судового рішення, у випадку задоволення даного позову.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 13.01.2020р. по справі №922/2163/17, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19.
Відтак, до заяви не додано належних доказів, які б підтверджували наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Заявник привів лише припущення не подавши належних доказів, наявності підстав передбачених ст. 136 ГПК України не наведено, заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить переконливих відомостей про вчинення або підготовки до вчинення саме Відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, у випадку задоволення даного позову.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на Заявника.
Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 79, 129, 136 - 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову покласти на Заявника.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення - 03.02.2025 та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 256 ГПК України до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя С.Г. Юзіков