Справа № 564/4424/24
21 січня 2025 року м. Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя Цвіркун О.С.
з участю секретаря судового засідання Забейди А.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту не прийняття спадщини шляхом не вступлення в управління та володіння спадковим майном,
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту не прийняття спадщини шляхом не вступлення в управління та володіння спадковим майном, в якій просить суд встановити факт не прийняття спадщини шляхом не вступлення ОСОБА_3 в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначив, що звернувся до приватного нотаріуса з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилось після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на час відкриття спадщини разом з померлим зареєстрована була його матір ОСОБА_3 , яка відноситься до категорії спадкоємців, які спадщину прийняли.
Зазначає, що незважаючи на реєстрацію ОСОБА_3 зі спадкодавцем ( ОСОБА_4 ) на день його смерті, фактично вони не проживали разом за вказаною адресою та вона не вступала у володіння чи управління спадковим майном ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 проживала разом з дочкою ОСОБА_5 без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач та його представник в підготовче судове засідання не з'явилися, остання звернулася до суду із заявою про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Відповідачка в підготовче судове засідання не з'явилася, звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі. Також зазначила, що ОСОБА_3 не вступала в управління та володіння спадковим майном її сина - ОСОБА_4 та на день його смерті з ним не проживала, а проживала зі своєю дочкою (матір'ю відповідачки) за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Встановлено, що ОСОБА_4 є батьком позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.17).
З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - помер (а.с.9).
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, до складу якого входить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Україна» с.Малий Стидин Костопільського району Рівненської області розміром 4,27 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі згідно сертифікату серія РВ № 027324, виданого Костопільською районною державною адміністрацією 20.05.1996 на ім'я ОСОБА_4 , а також право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» с.Малий Стидин розміром 382 грн або 0,6559 % згідно свідоцтва серія НОМЕР_3 , виданого Малостидинською сільською радою 29.12.2003 на ім'я ОСОБА_4 (а.с.24-25).
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , 03 жовтня 2024 року звернувся до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець А.Г. з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилось після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак листом №517/02-14 від 03.10.2024 позивачу було відмовлено (а.с.12).
У зазначеному листі нотаріусом зазначено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина. З довідки, виданої Малостидинським старостинським округом, встановлено, що на час відкриття спадщини разом з померлим зареєстрована його матір ОСОБА_3 , яка відноситься до категорії спадкоємців, які спадщину прийняли. Приватним нотаріусом рекомендовано звернутись до суду із заявою про встановлення факту не вступлення ОСОБА_3 в управління спадковим майном відповідно до законодавства, що діяло на час відкриття спадщини.
Оскільки, спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась у березні 1999 року, тобто під час дії Цивільного кодексу УРСР, який втратив чинність 01.01.2004 на підставі Цивільного кодексу України, тому положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування спірного майна.
Відповідно до ч.4, ч.5 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно зі ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
За положеннями статті 549 Цивільного кодексу УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом
шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14 червня 1994 року № 18/5, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, та була чинна до 03 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акту на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Зазначене кореспондується з пунктами 3.3, 3.4 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя від 29 січня 2009 року, якими визначено, що ЦК УРСР 1963 року передбачав фактичне прийняття спадщини. Відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК УРСР прийняття спадщини могло підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №79195142, сформованої 18 листопада 2024 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець А.Г. вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не реєструвалась (а.с.15).
З довідки №168 від 27.04.2024 виданої виконавчим комітетом Малостидинського старостинського округу №6, вбачається, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня своєї смерті був зареєстрований та проживав за адресою с.Майдан Костопільського району Рівненської області. На день смерті з ним проживала та була зареєстрована матір ОСОБА_3 , 1919 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.16).
Таким чином судом встановлено, що в силу вимог статті 549 ЦК УРСР ОСОБА_3 відносно майна, належного ОСОБА_4 вважається такою, що прийняла спадщину.
При цьому суд звертає увагу, що державна реєстрація (на час відкриття спадщини прописка) особи у будинку сама по собі не є беззаперечним доказом проживання особи за адресою реєстрації.
Так, з довідки № 90-09-1-11 від 11.10.2024 виданої Малостидинським старостинським округом №6 виконавчого комітету Костопільської міської ради, судом встановлено, що ОСОБА_4 на день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав за адресою АДРЕСА_2 (назви вулиць та нумерація будинків затверджена у 2003 році) один, а ОСОБА_3 проживала разом з дочкою ОСОБА_5 без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 (а.с.26).
Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , виданого повторно Костопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 03.05.2023, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та згідно довідки Костопільської міської ради № 3825/02-08 від 25.05.2021 до дня своєї смерті була зареєстрована та проживала одна за адресою АДРЕСА_2 (а.с.10, 23).
Встановлено, що після смерті ОСОБА_3 зареєстровано спадкову справу № 200/2021, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №79195186 сформованого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець А.Г. 18.11.2024 (а.с.14).
Судом встановлено, що відповідачкою у справі є спадкоємиця майна ОСОБА_3 , яка є її внучкою, що підтверджується рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 05.08.2021 у справі № 564/1778/21 та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 79195153, сформованого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець А.Г. 18.11.2024 (а.с.15, 27-29).
З спадкової справи №200/2021, яка заведена після смерті ОСОБА_3 , судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 та їй були видані свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.68, 71).
Окрім того, з вказаної спадкової справи вбачається, що відповідачка не успадковувала майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 .
З заяви відповідачки встановлено, що ОСОБА_3 не вступала в управління та володіння спадковим майном її сина - ОСОБА_4 та на день його смерті з ним не проживала, а проживала зі своєю дочкою (матір'ю відповідачки) за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Положеннями ч.ч. 1,6 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно з вимогами ст. З Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально- медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що позивач просить суд встановити факт про те, що ОСОБА_3 не прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_4 шляхом не вступу в управління та спадковим майном, бо не проживала з ним на день смерті.
Враховуючи, що зібрані по справі докази та їх належна оцінка, а також визнання відповідачкою позову, свідчать про те, що ОСОБА_3 не проживала разом з ОСОБА_4 на день відкриття спадщини (на день його смерті), не вступала в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_4 , а тому суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі.
Судом встановлено, що визнання відповідачкою позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.13, 81, 141, 200, 206, 247, 258, 264-265, 268, 273, 293, 315 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту не прийняття спадщини шляхом не вступлення в управління та володіння спадковим майном - задоволити.
Встановити факт не прийняття спадщини шляхом не вступлення ОСОБА_3 в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 .
Повне судове рішення складено 31.01.2025.
СуддяО. С. Цвіркун