Справа №551/1305/24
"03" лютого 2025 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Сиволапа Д.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в селищі Шишаки Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
18 грудня 2024 року до Шишацького районного суду Полтавської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 24100 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 41237, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «ФК «Авіра Груп» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 4000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку НОМЕР_1 , однак відповідач зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.
Внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту та процентів у встановлений строк, утворилась заборгованість в розмірі 24100 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 4000 грн. простроченої заборгованості за процентами в розмірі 20100 грн.
17 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» уклали договір факторингу № 02-17/02/2022, за умовами якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором № 41237 від 30.07.2021.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором та судові витрати у справі.
Ухвалою суду від 24 грудня 2024 року відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128, п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений судом про справу з направленням йому за місцем реєстрації копії ухвали про відкриття провадження у справі. Позовну заяву з додатками відповідачу було направлено за його місцем реєстрації безпосередньо позивачем рекомендованим листом з описом вкладення (а.с.22-24).
У визначений судом строк відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проведено судом без повідомлення сторін за наявними матеріалами позовної заяви.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 30 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про надання фінансового кредиту № 41237, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором АV8109 (а.с.13-15).
Згідно п. п. 1.1, 1.2 Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в сумі 4000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 28 серпня 2021 року. Строк дії договору 30 днів, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами.
Відповідно до п. 1.3 Договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану проценту ставку за Договором.
Згідно п. 1.4 Договору кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов'язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Так, відповідачем у кредитному договорі були зазначені реквізити платіжної банківської карти НОМЕР_1 , відкритої у АТ КБ «Приватбанк», для перерахування кредитних коштів.
ТОВ «ФК «Авіра Груп» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 4000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 21 травня 2024 року № 3926/05 (а.с.21).
17 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» уклали договір факторингу № 02-17/02/2022, за умовами якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором № 41237 від 30.07.2021 (а.с.17-20).
22 травня 2024 року позивачем направлено на адресу відповідача досудову вимогу по кредитному договору № 41237 від 30.07.2021, в якій зазначено, що між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» укладений договір факторингу, за яким відбулось відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, а також інформацію про те, що у відповідача існує заборгованість за кредитним договором, яку необхідно сплатити на вказані у повідомленні реквізити (а.с.33).
Проте, відомості щодо погашення в добровільному порядку заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять.
Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач згідно укладеного кредитного договору № 41237 від 30.07.2021 отримав від первісного кредитора ТОВ «ФК «Авіра Груп» кредит в сумі 4000 грн.
На підтвердження заявлених позовних вимог та розміру заборгованості відповідача за процентами позивачем надано суду витяг з реєстру боржників, згідно якого заборгованість відповідача за період з 30 липня 2021 року по 28 серпня 2021 року становить 24100 грн. та складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 4000 грн., простроченої заборгованості за процентами в розмірі 20100 грн. (а.с.9).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що обставини на які посилається позивач підтверджуються належними та допустимими доказами дослідженими судом в судовому засіданні, в той же час відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.
Враховуючи встановлені обставини, вимоги чинного законодавства, умови кредитного договору та договір відступлення права вимоги, які дають право ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу», як кредитодавцю, звернутися до суду із позовом про повернення грошових коштів та нарахованих відсотків, суд вважає, що із відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором № 41237 від 30.07.2021 у загальному розмірі 24100 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 4000 грн., простроченої заборгованості за процентами в розмірі 20100 грн. та виникла внаслідок неналежного виконання взятих ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.
Таким чином, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Що стосується розподілу судових витрат, то суд робить наступні висновки.
Так, відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати /окрім договору про надання правничої допомоги/ детальний опис робіт /наданих послуг/, виконаних адвокатом /для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті/ та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До винесення рішення у справі, представником позивача подано клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у справі у загальному розмірі 12922,40 грн., які складаються з оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та оплати правової допомоги у розмірі 10500 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом та 29.12.2023 року між останнім та адвокатом Пархомчуком С.А. було укладено договір про надання правової допомоги, в тому числі і по стягненню кредитної заборгованості із ОСОБА_1 (а.с.11-12).
Як вбачається з платіжної інструкції № 3 4109 від 06.01.2005 позивач згідно акту про отримання правової допомоги від 06.01.2025 сплатив адвокату 10500 грн., в т.ч. за надання юридичної консультації -2000 грн., складення та подання до суду позовної заяви - 5000 грн., моніторинг реєстру - 3000 грн., витрат на виготовлення копій документів та відправку поштової кореспонденції - 500 грн.
На думку суду, витрати позивача на професійну допомогу є документально підтвердженими. Разом з тим, з огляду на предмет доказування у даній справі, яка є типовою та не вирізняється особливою складністю, незначну ціну позову - 24100 грн., а також те, що справа розглядалась без проведення судових засідань, суд вважає наведений позивачем розмір витрат на правничу допомогу явно завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності та співмірності, визначених ст. 137 ЦПК України Особливо це стосується послуг представника позивача з моніторингу реєстру, виготовлення копій та відправку поштової кореспонденції оцінені сукупно у 3500 грн., при тому, що усі матеріали справи подавались до суду через систему «Електронний суд».
Зокрема, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
При цьому Верховний Суд сформував сталу практику про можливість зменшення розміру витрат на правничу допомогу за власної ініціативи суду при відсутності заперечень іншої сторони (Постанови від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц, від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21).
З огляду на вищевикладене, виходячи з критеріїв розумності, співмірності, фактичності та неминучості судових витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на незначні складність справи та ціну позову, характер та обсяг дій вчинених особою, яка надавала професійну допомогу - адвокатом Пархомчуком М.В., суд вважає, що сума вищевказаних витрат підлягає зменшенню до 4000 грн.
Згідно платіжної інструкції № 3 2652 від 05.11.2024 при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у вищевказаному розмірі.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі в загальному розмірі 6422,40 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 264-265, 268, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу», адреса: вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, ЄДРПОУ 42228158, заборгованість за кредитним договором № 41237 від 30.07.2021 у загальному розмірі 24100 (двадцять чотири тисячі сто) грн. та судові витрати в сумі 6422 (шість тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 40 коп., а всього стягнути 30522 (тридцять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавської апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня його підписання.
Головуючий - суддя Д.С. Сиволап