Справа № 548/2849/24
Провадження № 2/548/165/25
29.01.2025 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді - Коновод О. В.
за участю : секретаря судового засідання - Манжос Т.В., Матвієнко О.А.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом
Позиція позивачів та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.
Позивачі звернулися до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.
На обґрунтування позову зазначили, що вони, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є дітьми ОСОБА_5 , що доводиться копією довідки № 613 від 13.11.2006 року, копіями свідоцтв про народження, виданими управлінням статистики природного руху зареєстрованого населення Естонії за № 4-2015/6250 та № 4-2015/6249 від 30.09.2015 року, а також свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачів ОСОБА_5 померла в селі Вільна Терешківка Кременчуцького району Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть, виданому Автозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області Серія НОМЕР_2 від 26 лютого 2015 року.
З довідки виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області № 09-08-10/329 від 05 грудня 2024 року слідує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала одна, до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 відкрилась спадщина на її спадкове майно, тобто право на земельну частку (пай) розміром 4, 00 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області та належала їй згідно з довідкою на право на сертифікат на право на земельну частку ( пай), виготовленої на підставі розпорядження Хорольської районної державної адміністрації № 124 від 13.04.2000 року, зареєстрованої за №821 від 18.04.2000 року.
Відповідно до довідки відділу управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин, відділ №3 Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 4948/15-24 від 17.12.2024 року слідує, що згідно « Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку ( пай), що видаються Хорольською районною державною адміністрацією по КСП « Україна» на території колишньої Штомпелівської сільської ради, за ОСОБА_5 обліковується довідка на право на сертифікат на право на земельну частку ( пай), виготовлений на підставі розпорядження Хорльської районної державної адміністрації № 124 від 13.04.2000 року, розміром 4,00 умовних кадастрових гектар, зареєстрований за №821 від 18.04.2000 року.
26.12.2024 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.
В судове засідання позивачі не з"явилися, але в позовній заяві прохали суд провести розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача у підготовче судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, протягом строку, встановленого судом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить розглянути справу у відсутність їх представника та не заперечує проти задовлення позову.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Врахувавши позицію позивачки, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Позивачі, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є дітьми ОСОБА_5 , що доводиться копією довідки № 613 від 13.11.2006 року, копіями свідоцтв про народження, виданими управлінням статистики природного руху зареєстрованого населення Естонії за № 4-2015/6250 та № 4-2015/6249 від 30.09.2015 року, а також свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачів ОСОБА_5 померла в селі Вільна Терешківка Кременчуцького району Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть, виданому Автозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області Серія НОМЕР_2 від 26 лютого 2015 року.
З довідки виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області № 09-08-10/329 від 05 грудня 2024 року слідує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала одна, до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 відкрилась спадщина на її спадкове майно, тобто право на земельну частку (пай) розміром 4, 00 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області та належала їй згідно з довідкою на право на сертифікат на право на земельну частку ( пай), виготовленої на підставі розпорядження Хорольської районної державної адміністрації № 124 від 13.04.2000 року, зареєстрованої за №821 від 18.04.2000 року.
Відповідно до довідки відділу управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин, відділ №3 Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 4948/15-24 від 17.12.2024 року слідує, що згідно « Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку ( пай), що видаються Хорольською районною державною адміністрацією по КСП « Україна» на території колишньої Штомпелівської сільської ради, за ОСОБА_5 обліковується довідка на право на сертифікат на право на земельну частку ( пай), виготовлений на підставі розпорядження Хорльської районної державної адміністрації № 124 від 13.04.2000 року, розміром 4,00 умовних кадастрових гектар, зареєстрований за №821 від 18.04.2000 року.
Вартість земельної ділянки, виділеної за рахунок земельної частки (паю) розміром 4,0 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) колишнього КСП « Україна» на території колишньої Штомпелівської сільської ради Лубенського (колишнього Хорольського) району Полтавської області станом на 01.01.2024 року становить 4 * 31 939, 89 грн. = 127 759,56 грн. (розрахунок проведено відповідно до загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, згідно якої нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.01.2024 року (гривень за гектар) для 1 гектара ріллі (перелогів) на території Полтавської області складає - 31 939,89 грн.).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 1261 ЦК України, якою встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є спадкоємцями першої черги за законом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 , які прийняли її спадщину, а тому мають право успадкувати вищевказане спадкове майно.
Спадкоємці ОСОБА_5 звернулися до Хорольської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтв про право на спадщину за законом на належне спадкодавцеві право на земельну частку (пай) площею 4, 00 умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області та належала їй згідно з довідкою на право на сертифікат на право на земельну частку ( пай), виготовленої на підставі розпорядження Хорольської районної державної адміністрації № 124 від 13.04.2000 року, зареєстрованої за №821 від 18.04.2000 року.
З повідомлення Хорольської держнотконтори «Про порядок спадкування земельних ділянок» від 21.12.2024 року за № 588/01-16 слідує, що 13.06.2016 року у даній нотаріальній конторі на підставі заяв спадкоємців першої черги за законом, поданих на підставі рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 26.04.2015 року, які прийняли спадщину на майно матері - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнім місцем проживання якої було : с. Бочки Хорольського району Полтавської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 ») відкрито спадкову справу № 150/2016.
Інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у спадковій справі немає. На час відкриття спадщини спадкодавець проживала одна.
З приводу видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на майнове право, яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 4,0 в умовних кадастрових гектарах із земель колишнього КСП «Україна» на території колишньої Штомпелівської сільської ради Хорольського району Полтавської області та належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , державним нотаріусом повідомлено, що враховуючи відсутність оригіналу документу, що посвідчує право власності спадкодавця на заявлене спадкове майнове право (правовстановлюючим документом може бути тільки Сертифікат на право на земельну частку (пай), нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом, а тому останнім роз'яснено положення ст.ст. 15-16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України, а саме: право на звернення до суду для вирішення питання про визнання права на земельну частку (пай).
Право на земельну частку (пай) за нормами земельного законодавства підтверджується сертифікатом на земельну частку (пай), цей правовстановлюючий документ повинен був пройти державну реєстрацію. У випадку, якщо спадкодавець ОСОБА_5 за життя не пройшла процедуру виділення (на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) земельної ділянки з визначення меж цієї земельної ділянки на місцевості та присвоєнням їй кадастрового номера і не отримала державного акту на право власності на землю, правовстановлюючим документом може бути тільки Сертифікат на земельну частку (пай).
Позивачі є єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 , які прийняли її спадщину, але відсутність можливості надання правовстановлюючого документу позбавляє можливості оформити спадщину у нотаріальному порядку. З огляду на викладене, питання визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом можливо вирішити лише в судовому порядку, оскільки іншого порядку спадкування за даних обставин не існує
Норми права, застосовані судом.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Статтею 1222 ЦК України встановлено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Так, згідно зі ст. 68 ЗУ «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус встановлює склад спадкового майна, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 року за № 282/20595 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчуються право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Пункт 4.18 вказаного Порядку передбачає, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Право на земельну частку (пай) за нормами земельного законодавства підтверджується сертифікатом на земельну частку (пай), цей правовстановлюючий документ повинен був пройти державну реєстрацію. У випадку, якщо спадкодавець ОСОБА_5 за життя не пройшла процедуру виділення (на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) земельної ділянки з визначення меж цієї земельної ділянки на місцевості та присвоєнням їй кадастрового номера і не отримала державного акту на право власності на землю, правовстановлюючим документом може бути тільки Сертифікат на земельну частку (пай).
Відсутність документа, що посвідчує право власності та/чи факту державної реєстрації права власності є порушенням вимог чинного законодавства, що свідчить про неможливість вчинення нотаріальної дії так, як статтею 47 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для вчинення нотаріальної дії не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства.
Таким чином, підставою для відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) стала відсутність належним чином оформленого документу, передбаченого вимогами чинного законодавства, що необхідний для вчинення відповідної нотаріальної дії, а саме: сертифікату на право на земельну частку (пай).
Відсутність правовстановлюючих документів унеможливлює видачу свідоцтв про право на спадщину згідно п. 4.12, п.4.14, п.4.15, п. 4.18, п.4.29 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованого в МЮУ 22.09.2012 року за №282/20595, а саме: «видача свідоцтва про право на спадщину на майно, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та відповідності їх вимогам чинного законодавства».
З огляду на викладене, Позивач позбавлений можливості вирішити питання про оформлення своїх спадкових прав на земельну частку (пай) у нотаріальному порядку та вимушений звернутися до суду з вказаним позовом про визнання права на неї.
Згідно роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно зі ст.ст. 1218, 1220, 1221, 1223, 1258 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібю право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Статтею 328 ЦК Українивизначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Аналогічні роз'яснення викладені у п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», зокрема, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно п. 3.1 вказаного листа право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Відповідно до п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з врахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону.
За змістом положень п. 17 розд.X «Перехідні положення» Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»за своєю правовою природою право на земельну частку (пай) є речовим правом вимагати виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що за вартістю відповідає частці особи у сільськогосподарських угіддях, переданих у колективну власність відповідної юридичної особи.
Водночас, визнання за позивачами права на вищевказану земельну частку (пай) не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здіснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відтак, зазначена норма визначає об'єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.
Таким чином, під способами захисту суб'єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.
Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.
З огляду на зазначене, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою права або може скористатись можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Під змістом позову розуміють саме вид (спосіб) судового захисту прав та законних інтересів, з яким позивач звертається до суду (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12.06.2009 року).
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання : АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ), представник позивача: адвокат Винниченко Лариса Павлівна ( Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №590 від 24.04.2008 року видане на підставі рішення Полтавської ОКДК адвокатури № 4 , адреса знаходження: вул. Незалежності, 41 м. Хорол Лубенського району Полтавської області) до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ( код ЄРДПОУ: 22528612, адреса знаходження : вул. 1 Травня,4 м. Хорол Лубенського району Полтавської області) про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , право на 1/3 частку земельної частки (паю) розміром 4, 00 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області та належала їй згідно з довідкою на право на сертифікат на право на земельну частку ( пай), виготовленої на підставі розпорядження Хорольської районної державної адміністрації № 124 від 13.04.2000 року, зареєстрованої за №821 від 18.04.2000 року.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , право на 1/3 частку земельної частки (паю) розміром 4, 00 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області та належала їй згідно з довідкою на право на сертифікат на право на земельну частку ( пай), виготовленої на підставі розпорядження Хорольської районної державної адміністрації № 124 від 13.04.2000 року, зареєстрованої за №821 від 18.04.2000 року.
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , право на 1/3 частку земельної частки (паю) розміром 4, 00 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області та належала їй згідно з довідкою на право на сертифікат на право на земельну частку ( пай), виготовленої на підставі розпорядження Хорольської районної державної адміністрації № 124 від 13.04.2000 року, зареєстрованої за №821 від 18.04.2000 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 29.01.2025 року.
Суддя : О.В. Коновод