Дата документу 21.01.2025Справа № 554/13259/24
Провадження № 2-о/554/12/2025
21 січня 2025 року Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
за участю секретаря судового засідання - Титаренко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Полтавської області Дмитренко Тетяна Іванівна про встановлення факту, що має юридичне значення,-
Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, визначивши заінтересованими особами Авдіївську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Полтавської області Дмитренко Тетяну Іванівну.
У заяві просили встановити факт, що їм ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 28 грудня 1998 року Виконавчим комітетом Авдіївської міської ради реєстраційного напису від 08.01.1999 року, за зареєстрованим номером 5274, належить квартира АДРЕСА_1 та має загальну площу 50,20 кв.м. з них житлову - 28, 00 кв.м.
У заяві зазначили, що вони зареєстровані в смт Очеретине Покровського району Донецької області, а за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані, як внутрішньо переміщені особи. Квартира, що знаходиться в м. Авдіївка, Донецької області належить їм на праві приватної власності. У зв'язку із військовою агресією РФ проти України, у 2022 році вищевказаний будинок, де розташована квартира, зазнав руйнувань та пошкоджень внаслідок обстрілів рф. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначили, що хочуть реалізувати своє право на компенсацію за втрачене (пошкоджене) майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ., однак не можуть це зробити, у зв'язку з тим, що право власності на вказану квартиру, набуто до 2013 року, її реєстрацію проведено лише у бюро технічної інвентаризації, відомості до Державного реєстру прав власності не внесені. Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 28 грудня 1998 року Виконавчим комітетом Авдіївської міської ради на підставі рішення № 601 від 28 грудня 1998 року, їм на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно реєстраційного напису, право власності на вказану квартиру було зареєстровано в рівних частинах за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» 08 січня 1999 року, за реєстровим номером 5274 та записано в реєстрову книгу № 41. ОСОБА_5 після одруження має прізвище ОСОБА_6 , що підтверджується копією з свідоцтва про одруження. Згідно технічного паспорта від 25.12.1998, квартира АДРЕСА_1 , складається з: двох кімнат житловою площею 28,00 кв.м. в тому числі: 1-а кімната 15,50 кв.м., 2-а кімната 12,50 кв.м., кухні площею 8,40 кв.м., ванної кімнати, площею 2,60 кв.м., вбиральні (поєднаної) 1,30 кв.м., коридору 7,70 кв.м., вбудованої шафи 0,40 кв.м. Квартира обладнана лоджією 1,80 кв.м. Загальна площа квартири 50,20 кв.м., висота приміщень 2,54. У березні 2023 року будинок, в якому знаходиться квартира, зазнав руйнувань та пошкоджень внаслідок обстрілів військами рф. Заявники вказують, що на даний час вони не мають права на компенсацію за пошкоджений внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, об'єкт нерухомого майна. У зв'язку з тим, що право власності ними на квартиру набуто до 2013 року, його реєстрацію проведено лише у бюро технічної інвентаризації, у зв'язку з чим відповідні відомості до Державного реєстру прав власності не внесені. На даний час відсутня можливість надання відповідних документів з Донецького бюро технічної інвентаризації, оскільки дане БТІ, яке здійснювало реєстрацію права власності знаходиться на тимчасово окупованій території, що позбавляє реєстратора можливості отримати підтвердження інформації щодо реєстрації права власності на житловий будинок. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Дмитренко Т.І. Департаменту з питань реєстрації Полтавської області № 75632375 від 18.10.2024 відмовлено у реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 через неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному Законом відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носії інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року. Заявники зазначають, що встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту, що на праві приватної власності на підставі свідоцтва їм належить вищевказана квартира, є необхідним для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та в подальшому отримання компенсації за втрачене майно або отримання житла від держави, оскільки кватира, яка належить їм на праві власності пошкоджена.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2024 року відкрито провадження по справі за правилами окремого провадження.
23 грудня 2024 року від заінтересованої особи державного реєстратора прав Департаменту з питань реєстрації Дмитренко Д. до суду надійшли пояснення на позовну заяву, у яких остання вказала, що вважає, що Департамент з питань реєстрації зазначений як заінтересована особа безпідставно, оскільки в даній категорії справ заінтересованими особами можуть бути особи, взаємовідносини яких із заявниками залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть впливати на їх права та обов'язки, тобто територіальна громада, органи виконавчої влади за місцем знаходження майна. З метою проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно належний заявник має право звернутись до будь-якого державного реєстратора в межах України. Тобто, монополія у сфері державної реєстрації прав відсутня, Департамент з питань реєстрації є одним серед багатьох суб'єктів державної реєстрації прав в межах України, який має повноваження проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав на підставах та в порядку, визначених законом. Представник вважає, що судове рішення по даній справі ніяким чином не може вплинути на права та обов'язки Департаменту з питань реєстрації . Крім того, представником заінтересованої особи зазначено, що встановлення факту володіння майном на праві приватної власності не підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (а.с.37-41).
23 грудня 2024 року до суду надійшли пояснення директора Департаменту з питань реєстрації Солода І., у яких останній вказав, що Департамент з питань реєстрації не являється заінтересованою особою та не може надавати пояснення, обґрунтування чи заперечення на підставі обґрунтованості чи необґрунтованості заяви про встановлення факту, що розглядається судом, внаслідок того, що не володіє інформацією про обставини справи, що мають вирішальне значення для правильного та законного вирішення справи по суті, а судове рішення не може вплинути на права та обов'язки департаменту, оскільки з метою проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно заявник має право звернутись до будь-якого суб'єкту державної реєстрації в межах України в порядку та спосіб, визначений чинним законодавством (а.с.56-50).
Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надали до суду заяви по розгляд справи без їх участі .
Інші учасники справи належним чином повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Суд, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, прийшов до висновку про задоволення заяви, виходячи з наступного.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами глави 6 розділу IV ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження в тому числі справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
В ч.1 ст.315 ЦПК України наведено перелік фактів, що мають юридичне значення, які суд може розглянути. У вказаному переліку не зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту права на нерухоме майно.
Разом з тим, в ч.2 ст.315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р., згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №761/16799/15-ц, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. установлено, що суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.
Заяви про встановлення факту володіння будинком на праві власності не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, якщо будівництво не було закінчено і будинок не був прийнятий в експлуатацію або його було збудовано самовільно чи зареєстровано за іншою особою.
У листі Верховного Суду України від 1 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» також роз'яснено, що встановлення судом факту володіння будівлею на праві власності можливе, якщо у заявника загублено або втрачено правовстановлюючий документ на будівлю та зазначений факт не може бути підтверджений у позасудовому порядку. На підтвердження цього факту заявник подає докази щодо неможливості одержання ним відповідного документа або його поновлення.
Слід розрізняти судовий порядок встановлення факту володіння будівлею на праві приватної власності від судового порядку визнання права власності на будівлю. У першому випадку справи розглядаються в порядку окремого провадження, у другому - у позовному провадженні за нормами ЦК України.
Судом встановлено, з копії свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 28 грудня 1998 року Виконавчим комітетом Авдіївської міської ради на підставі рішення № 601 від 28 грудня 1998 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на праві приватної спільної сумісної власності в рівних частках належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно реєстраційного напису, право власності на вказану квартиру було зареєстровано в рівних частинах за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» 08 січня 1999 року, за реєстровим номером 5274 та записано в реєстрову книгу № 41. (а.с.12).
Згідно технічного паспорта від 25.12.1998, квартира АДРЕСА_1 складається з: двох кімнат житловою площею 28,00 кв.м. в тому числі: 1-а кімната 15,50 кв.м., 2-а кімната 12,50 кв.м., кухні площею 8,40 кв.м., ванної кімнати, площею 2,60 кв.м., вбиральні (поєднаної) 1,30 кв.м., коридору 7,70 кв.м., вбудованої шафи 0,40 кв.м. Квартира обладнана лоджією 1,80 кв.м. Загальна площа квартири 50,20 кв.м., висота приміщень 2,54 (а.с.13-14).
З копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 вбачається, що 17 липня 1999 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено шлюб, після укладення якого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 » (а.с.16).
12 листопада 201 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 розірвано, що слідує із свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 12 листопада 2001 року (а.с.17).
З копії витягу з порталу «Дія» вбачається, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 укладено шлюб, після укладення якого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (а.с.18).
З копії довідки від 10.04.2022 № 1606-5000903383 виданої на ім'я ОСОБА_1 вбачається , що останній зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 (а.с.5).
З копії довідки від 10.04.2022 № 1606-5000903478 виданої на ім'я ОСОБА_2 вбачається , що остання зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 , взята на облік, як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 (а.с.8).
З копії довідки від 24.10.2014 № 1603-466 виданої на ім'я ОСОБА_3 вбачається , що остання зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 , взята на облік, як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_6 (а.с.11).
З копії рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Дмитренко Т. № 75632375 від 18.10.2024 року вбачається, що щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою № 62593489 від 22.08.2024 року через неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному Законом відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носії інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року (а.с.15) .
За змістом ст.328 ЦК України набуття права власності - певний юридичний склад, із яким закон пов'язує виникнення в особи права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
При вирішенні питання про виникнення у особи права власності на нерухоме майно потрібно розмежовувати час і підстави його виникнення, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності, що визначаються зокрема на час вчинення правочину, а також згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності.
Державним реєстратором установлено відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (діяв до 2013 року) інформації щодо державної реєстрації права власності на вказану квартиру.
Стаття 392 ЦК України передбачає можливість визнання права власника майна і в тому разі, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами або підлягає сумніву.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.4 ст.334 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, ч.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
01 липня 2004 року було прийнято Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», який визначав правові, економічні, організаційні засади створення єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Згідно із пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 1 липня 2004 року №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент його прийняття) до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 01 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводилась на підставі заяви право володільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.
У свою чергу, пунктом першим Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» № 7/5 від 07 лютого 2002 року, в редакції від 28 травня 2004 року, було визначено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
З визначення, що міститься у пп. 3 п. 2 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року, слідує, що Реєстр прав власності на нерухоме майно є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з висновками ВП ВС, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст. 82 ЦПК України є обставина, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан та на даний час населений пункт - місто Авдіївка Донецької області знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Заявники стверджують, що встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту права на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 є необхідним для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та в подальшому отримання компенсації за втрачене майно, оскільки кватира, яка належить їм на праві власності, зруйнована.
Під час розгляду справи судом не встановлено існування спору про право та можливих порушень прав та інтересів третіх осіб внаслідок встановлення факту права на нерухоме майно, про який просять заявники.
Отже, з досліджених в судовому засіданні доказів, суд вважає установленим факт, що на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 28 грудня 1998 року Виконавчим комітетом Авдіївської міської ради реєстраційного напису від 08.01.1999 року, за зареєстрованим номером 5274, квартира АДРЕСА_1 та має загальну площу 50,20 кв.м. з них житлову - 28, 00 кв.м. належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 316 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_6 , РНОКПП - НОМЕР_7 на підставі на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 28 грудня 1998 року Виконавчим комітетом Авдіївської міської ради реєстраційного напису від 08.01.1999 року, за зареєстрованим номером 5274 належить квартира АДРЕСА_1 та має загальну площу 50,20 кв.м. з них житлову - 28, 00 кв.м.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстрація як ВПО : АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Заявник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстрація як ВПО : АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Заявник - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , реєстрація як ВПО : АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .
Заінтересована особа - Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, юридична адреса: Донецька обл., м. Авдіївка, вул. Молодіжна,5, код ЄДРПОУ - 44000591.
Заінтересована особа - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Дмитренко Тетяна Іванівна, Департамент з питань реєстрації Полтавської області, юридична адреса: м. Полтава, вул. Соборності,36, код ЄДРПОУ - 43156341.
Суддя Л.І.Савченко