Справа №534/104/25
Провадження №3/534/32/25
23 січня 2025 року м. Горішні Плавні
Суддя Комсомольського міського суду Полтавської області Комарова Діана Юріївна, розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.4 ст.172-11 КУпАП,
На розгляд Комсомольського міського суду Полтавської області 20.01.2025 надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП.
Зі змісту протоколу Т0930 №5 від 06.01.2025 про військове адміністративне правопорушення вбачається, що 05.10.2024 старший сержант ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби. Так, о 09 год 00 хв. 05.10.2024 тимчасово виконуючий обов'язки командира 2 взводу охорони 1 роти охорони 1 батальйону охорони молодший сержант ОСОБА_2 повідомив, що не виявив під час контрольного шикування в місці розташування особового складу старшого сержанта ОСОБА_1 . Під час телефонної розмови сержант ОСОБА_1 повідомив, що поїхав до м. Полтава за грошима, таким чином було встановлено факт самовільного залишення місця розташування служби військовослужбовцем, призваним за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 . Гранатометник старший сержант ОСОБА_1 у розташуванні підрозділу охорони був відсутній без поважних причин, та який проводив час на свій власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків, до 16 год 10 хв. 05.01.2025.
Старший лейтенант ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від військової служби, без дозволу командування та без поважних причин, в умовах особливого періоду в період з 9 год 00 хв. 05.01.2025 по 16 год 10 хв. 05.01.2025 перебував поза межами військової частини та не виконував обов'язки військової служби, проводив службовий час на власний розсуд, при цьому органи державної влади або правоохоронні органи, в тому числі органи військового управління не повідомляв про наміри бути відсутнім за місцем служби.
О 16 год 10 хв. 05.01.2025 старший сержант ОСОБА_1 самостійно прибув до розташування підрозділу.
Таким чином, військовослужбовець військової служби, призваний за мобілізацією, старший сержант ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності частиною 4 статті 172-11 КУпАП, оскільки правопорушення вчинене в умовах особливого періоду.
Згідно з протоколом №5 про військове адміністративне правопорушення від 06.01.2025 року ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що у відповідній графі міститься підпис особи, відносно якої складено протокол. Згідно пояснень ОСОБА_1 вину у вчиненому визнає та просить суворо не карати.
На адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просив справу розглядати без його участі. ОСОБА_1 свою вину визнав, з вчиненим правопорушенням повністю згоден, права передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП йому роз'яснені, просить застосувати покарання у вигляді штрафу та розстрочити сплату штрафу у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем. На підтвердження заявленого клопотання надав до суду інформацію (виписку) з АТ КБ «Приват Банк» від 15.01.2025 про розмір заробітної плати.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 4 ст. 172-11 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Положеннями частини першої ст.172-11 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.
Відповідно до ч.4 ст.172-11 КУпАП адміністративна відповідальність настає за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.
У статті 1 Закону України № 1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року «Про оборону України» надано роз'яснення терміну особливий період, яким є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону України № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України № 343-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє по теперішній час. Останній раз строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Крім того, 24 лютого 2022 року набрав чинності Указ Президента України № 29/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію». Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Виходячи із вищевикладеного вбачається, що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За загальним правилом суб'єктом військового адміністративного та військового дисциплінарного деліктів, до яких відносяться й адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є особа, яка перебуває на військовій службі.
У частині 9 статті 1 Закону України № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку (частина 4 статті 24 Закону України № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Отже, з набранням чинності Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014 в України настав особливий період. Станом на час розгляду справи особливий період не завершений.
Крім того, відповідно до Указу президента України №64/2022 від 24.02.2022 з подальшими змінами, на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який станом на час розгляду справи у суді не завершився.
Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.
Відповідно до військового квитка правопорушника ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі. Він дійсно самовільно залишив місце служби, будучи військовослужбовцем строкової служби, тривалістю до трьох діб.
Відповідно до ст.ст. 11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», кожен військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої обов'язки, а також утримуватись шкідливих для здоров'я звичок.
За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 172-11 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення Т0930 №5 від 06.01.2025, який відповідає вимогам чинного законодавства, складений уповноваженою особою та в якому розкрито обставини вчиненого правопорушення; письмовими поясненнями свідків; поясненнями ОСОБА_1 від 23.01.2025 року.
Надані суду докази узгоджуються між собою та доповнюють один одного. Досліджені судом докази є належними та допустимими, а у своїй сукупності доводять наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 172-11 КУпАП, в діянні ОСОБА_1 .
Обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність, в судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи вказане та характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, вчинення правопорушення в умовах воєнного стану, а також з урахуванням інших обставин справи, вважаю за можливе накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, оскільки саме цей вид адміністративного стягнення, на думку суду, забезпечить виховання ОСОБА_1 та сприятиме запобіганню вчинення ним нових правопорушень.
ОСОБА_1 подав до суду клопотання про розстрочку виконання постанови суду в частині сплати штрафу, обґрунтовуючи тим, що сукупний його дохід за місяць складає 3481 грн 05 коп., що підтверджується випискою з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», таким чином виконання постанови протягом п'тнадцяти днів поставить його у тяжке положення.
Оскільки при призначенні покаранні суд повинен, серед іншого, враховувати майновий стан особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також беручи до уваги, що стягнення, яке по суті є покаранням, не повинно бути для порушника надмірним тягарем, на що неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини, суддя знаходить підстави для задоволення клопотання правопорушника та розстрочення сплати штрафу.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків. Закон не містить виключень про невиконання чи неналежне виконання військовослужбовцем своїх обов'язків.
Таким чином, ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 40-1, 172-11 ч. 4, 251, 252, 268, 277, 278-279, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови суду в частині сплати штрафу у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплату суми штрафу у розмірі 17000 гривень строком на 10 (десять) місяців з виплатою штрафу по 1700 (тисячу сімсот) гривень щомісячно, починаючи з дня набрання постановою законної сили.
Зобов'язати ОСОБА_1 повідомляти Комсомольський міський суд Полтавської області про сплату кожної чергової частини штрафу шляхом пред'явлення відповідного документа.
Попередити ОСОБА_1 , що у разі несплати чергового платежу постанова про накладення адміністративного стягнення буде направлена до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна для примусового виконання та стягнення несплаченої суми штрафу.
Після закінчення строку встановленої розстрочки, строк пред'явлення до примусового виконання постанови в частині накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу - протягом трьох місяців.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова в частині розстрочення виплати штрафу набирає законної сили після її підписання суддею й оскарженню не підлягає.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Суддя Д.Ю. Комарова