Справа № 372/4494/24
Провадження № 2-230/25
30 січня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судових засідань Куник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ОБУХІВСЬКЕ» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просить стягнути з останньої виплачені їй на виконання умов попереднього договору оренди земельної ділянки грошові кошти в сумі 20 000,00 гривень, що складаються з суми виплачених позивачем коштів в сумі 10 000,00 грн. і штрафу в сумі 10 000,00 грн. та судовий збір. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що між ним та відповідачем 12.04.2016 було укладено попередній договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого сторони зобов'язались після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувають в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» відповідно до Державних актів, що знаходяться на території Першотравенської сільської ради, Нещерівської сільської ради, Обухівської міської ради, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем ОСОБА_1 документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку пай, укласти договір оренди даної земельної ділянки. До укладення основного договору позивач на виконання зобов'язання за попереднім договором оренди земельної ділянки виплатив відповідачці грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. за 2016 рік. В 2022 році позивач виявив, що відповідачка набула право власності на земельну ділянку внаслідок приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувала у користуванні позивача та направлений їй проект основного договору оренди не підписав та не повернув, а натомість в порушення умов попереднього договору передала земельну ділянку в оренду іншому суб'єкту господарювання. З огляду на викладені обставини просить позов задовольнити.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21.10.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву в якій вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить провести розгляд справи без її участі.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась.
Положеннями ст. 280 ЦПК України передбачається, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідачка, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явилась у судове засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Судом встановлено, що 12 квітня 2016 року між Приватним акціонерним товариством «Обухівське» та ОСОБА_1 укладено Попередній договір оренди земельної ділянки №432с, відповідно до п.1 якого Сторони зобов'язувались після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що знаходяться в постійному користуванні ПАТ "Обухівське" відповідно до державних актів: на території Першотравенської сільської ради згідно державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 003262; на території Нещерівської сільської ради згідно державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-КВ №003263; на території Обухівської міської ради згідно державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-КВ №003261, але не пізніше 30 календарних днів з. моменту отримання Майбутнім орендодавцем документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, укласти договір оренди земельної ділянки.
Згідно п.2 Попереднього договору ПАТ "Обухівське", як майбутній орендар, до дати укладення Основного договору, зобов'язувалось за цим Договором виплачувати Відповідачу, щорічно до 31 грудня, винагороду у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень, з якої вираховуються податки згідно Податкового кодексу України.
Згідно п. 9 Попереднього договору в разі порушення однією зі сторін обов'язків, зазначених у п. 1, 2, 4, 6 цього договору, вона сплачує іншій стороні протягом 5 (п'яти) календарних днів штраф у розмірі 10 000,00 (десяти тисяч) гривень.
Згідно п. 11 Попереднього договору в разі порушення Відповідачем обов'язків, зазначених у п. 1, 4, 6 цього Договору, внаслідок чого Основний договір не буде укладеним, в доповнення до обов'язку згідно пункту 9 цього договору, Відповідач зобов'язався повернути Позивачу отриману відповідно до п. 2 Попереднього договору винагороду.
Згідно п. 15 Попереднього договору після підписання цього договору Відповідач зобов'язався не укладати жодних угод з третіми особами щодо земельної ділянки, яку буде отримано у власність, до дати укладення Основного договору.
У пункті 16 договору погоджено, що договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами і припиняє дію з моменту укладення сторонами основного договору.
Яз матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання умов Попереднього договору, було виплачено Відповідачу наступні грошові кошти:
- за 2016 рік - 10 000,00 (десять тисяч) грн. (утримано ПДФО 1800,00 грн. та 150,00 грн. військового збору).
В 2017 році Відповідач уклала Договір оренди земельної ділянки з іншим суб'єктом господарювання, чим порушила п, 15 Попереднього договору: «Після підписання цього попереднього договору, Майбутній орендодавець зобов'язується не укладати жодних угод з третіми особами щодо земельної ділянки, яка буде отримана у власність, до дати укладання Основного договору».
07 березня 2018 року Відповідач звернулася до комунального підприємства «Пріоритет» із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 3, 5728 га (кадастровий номер 3223110100:06:004:0025).
23 лютого 2018 року Відповідач на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області №10-1479/15-18-сг від 23.02.2018 р. набула у власність земельну ділянку площею 3,5728 га (кадастровий номер 3223110100:06:004:0025) внаслідок приватизації сільськогосподарських угідь, що знаходяться в постійному користуванні ПАТ "Обухівське" та не повідомила про це Позивача, чим порушила п, 4 Попереднього договору: « Майбутній орендодавець з моменту отримання документа, що підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку зобов'язаний протягом п'яти днів надати Майбутньому орендареві оригінал та копію документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером та площею».
За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав за Відповідачем зареєстровано 16.03.2018 року право власності на земельну ділянку площею 3, 5728 га (кадастровий номер 3223110100:06:004:0025) і 16.03.2018 року право оренди цієї земельної ділянки ТОВ «РОЗА-Л».
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Частиною 2 статті 635 ЦК України встановлено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (частина 3 статті 635 ЦК України).
Як слідує з умов укладеного між сторонами попереднього договору, сторони зобов'язалися укласти договір оренди земельної ділянки не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання відповідачем, як майбутнім орендодавцем, документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку.
До того ж, у пункті 15 попереднього договору передбачено, що після підписання цього попереднього договору майбутній орендодавець зобов'язується не укладати жодних угод з третіми особами щодо земельної ділянки, яка буде отримана у власність, до дати укладення основного договору.
Водночас, після набуття відповідачкою права власності на земельну ділянку, відповідачка уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Роза-Л».
Таким чином, відповідачкою порушені пункти 1, 4 попереднього договору щодо надання позивачу протягом п'яти днів після виникнення права власності на земельну ділянку оригіналу та копії документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, а також щодо укладення договору оренди земельної ділянки з позивачем.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка отримала від позивача на виконання умов попереднього договору оренди грошові винагороду у розмірі 10000,00 грн.
Натомість, у пункті 11 попереднього договору сторонами погоджено, що в разі порушення майбутнім орендодавцем обов'язків, зазначених у п. 1, 4, 6 цих договорів, внаслідок чого основні договори не будуть укладені, в доповнення до обов'язку згідно пункту 9 цих договорів, майбутній орендодавець повертає майбутньому орендареві отриману відповідно до пункту 2 цих договорів винагороду.
Оскільки внаслідок порушення відповідачкою умов попереднього договору основний договір оренди земельної ділянки між сторонами не був укладений, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу сплачених на користь відповідачки грошових коштів в сумі 10000,00 грн.
Разом із цим, щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки штрафу у розмірі 10 000 грн. на підставі п. 9 попереднього договору, суд зауважує наступне.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У частині третій статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
За змістом статті 3 ЦК України цивільні відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Як установлено в пункті 9 попереднього договору, у разі порушення майбутнім орендодавцем обов'язків, зазначених у п. 1, 2, 4, 6 цього договору, він сплачує майбутньому орендарю протягом 5 (п'яти) календарних днів неустойку в розмірі 10 000 грн.
Водночас, за наведених у справі обставин, зважаючи на майновий стан обох сторін, обсяг відповідальності відповідачки вбачається невиправдано обтяжливим, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведене та виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, ураховуючи майновий стан обох сторін, суд дійшов висновку зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки з відповідачки до 1500,00 грн.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 року в справі № 910/8725/22, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогами.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 56, 57, 77, 80, 81, 197, 200, 263-266 ЦПК України, відповідно до ст.ст. 16, 252, 611, 635, 638, 797 ЦК України, суд,
Позов Приватного акціонерного товариства «ОБУХІВСЬКЕ» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське» 10 000,00 грн. грошової винагороди та 1500 (одна тисяча п'ятсот) 00 коп. штрафу, а всього 11 500,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське» судовий збір у розмірі 1741,10 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Г.В.Висоцька