Справа № 359/7482/24
Провадження № 2/359/491/2025
31 січня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши y відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа : ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна,-
16 липня 2024 року представник позивача адвокат Довбаш С.М. звернувся до Бориспіль-ського міськрайонного суду Київської області з позовом, яким просить суд : скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції АА № 324782 від 03 лютого 2009 року, та внесений Київською обласною філією ДП «Інформаційний центр» 03 лютого 2009 року з реєстраційним номером 8425182 в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про обтяження на все майно ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 у своїй власності має житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією адресою площею 0,068 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 3210500000:11:018:0018. В грудні 2023 року ОСОБА_1 дізнався, що на його будинок із земельною ділянкою накладений арешт в рамках виконавчого провадження за № НОМЕР_3. Так, в 2008 році Бориспільським міськрайонним судом було стягнуто з позивача на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 35 703 грн. На виконання даного рішення ОСОБА_1 сплачено дані кошти ОСОБА_2 , а також виконавчий збір та витрати у розмірі 3622,30 грн. Представник позивача звертався до відповідача із запитом щодо отримання копії постанови ВДВС про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, зняття арешту на майно ОСОБА_1 . У відповідь на вказані дії отримано лист, в якому зазначено, що виконавче провадження НОМЕР_2 знищено, а у Автоматизованій системі виконавчих проваджень міститься інформація про винесену 30 грудня 2010 року постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням.
Після цього, в січні 2024 року позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача, яким просив скасувати арешт, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції АА № 324782 від 03 лютого 2009 року, та внесений Київською обласною філією ДП «Інформаційний центр» 03 лютого 2009 року з реєстраційним номером 8425182 в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про обтяження на все майно ОСОБА_1 , щодо житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,068 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 3210500000:11:018:0018.За наслідками розгляду даного позову Бориспільським міськрайонним судом Київської області у цивільній справі №359/540/24 ухвалено рішення від 22 травня 2024 року, яким знято арешт з домоволодіння, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1 відомості про який містяться в записі про обтяження №2110264 від 03 лютого 2009 року в Державному реєстрі речових прав та в записі про обтяження №8425182 від 03 лютого 2009 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.У задоволенні позову в частині вимоги про зняття арешту з земельної ділянки відмовлено. Підставою для відмови в частині зняття арешту з земельної ділянки було те, що позивачем не було подано жодного доказу на підтвердження набуття права власності на земельну ділянку площею 0,068 га з кадастровим номером 3210500000:11:018:0018 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 . Зокрема, в матеріалах цивільної справи була відсутня копія державного акта на право власності на земельну ділянку.
01 липня 2024 року ОСОБА_1 отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з відомостями про його земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:11:018:0018 та15 липня 2024 року інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 386912708.У відділі державної реєстрації речових прав нанерухоме майно та обтяжень Виконкому Бориспільської міської ради, позивачц повідомили, що відомості проземельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:11: 018:0018 наявні, на неї накладено арешт. Крім того, арешт накладено й на земельні ділянки та будинок, які знаходяться у Вінницькій області
Ухвалою суду від 02 серпня 2024 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Натомість представник позивача подав до суду заяву, якою просив суд розгляд справи здійснити за без його відсутності, у зв'язку з визнанням позову відповідачем винести рішення на підготовчому судовому засіданні. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, якою не заперечував щодо задоволення позову. Третя особа про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань до суду не направила.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.
Відповідно ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуванихсудом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
За змістом ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 14 серпня 2013 року, та земельної ділянки за цією ж адресою площею 0,068 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 3210500000:11:018:0018. Наведене підтверджується копією Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №937731.
З копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за № 7948650 від 14 серпня 2013 року вбачається, що на все майно ОСОБА_1 накладено арешт, на підстави постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції АА № 324782 від 03 лютого 2009 року, що внесений Київською обласною філією ДП «Інформацій-ний центр» 03 лютого 2009 року з реєстраційним номером 8425182 в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Наведене також підтверджується листом-відповіддю, наданою Другою бориспільською державною нотаріальною конторою Центрального міжрегіонального управління Міністер-ства юстиції (м. Київ) від 22 грудня 2023 року за № 1654/01-16.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 29 серпня 2008 року державним виконавцем Швед Р.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 2-542 виданого 03 квітня 2008 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 35 703 грн.
Згідно відповіді Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03 лютого 2024 року за № 492, виконавче провадження НОМЕР_2 знищено, а у Автоматизованій системі виконавчих проваджень міститься інформація про винесену постанову 30 грудня 2010 року про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення.
Крім того, у листі Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07 березня 2024 року за № 39064 вказано, що згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження з виконання виконавчих документів, боржником в яких зазначається ОСОБА_1 на виконанні у відділі не перебувають.
Судом також встановлено, що в січні 2024 року позивач звертався до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з домоволодіння та земельної ділянки.
Рішенням суду від 22 травня 2024 року знято арешт з домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 , відомості про який міститься в записі про обтяження №2110264 від 03 лютого 2009 року в Державному реєстрі речових прав та в записі про обтяження №8425182 від 03 лютого 2009 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.У задоволенні позову в частині вимоги про зняття арешту з земельної ділянки відмовлено. Підставою для вказаної відмови в частині зняття арешту з земельної ділянки вказано на те, що позивачем не подано жодного доказу на підтвердження набуття позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,068 га з кадастровим номером 3210500000:11:018:0018 з цільовим призначенням для будівництва і обслугову-вання житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), що розташована по АДРЕСА_1 . Зокрема, в матеріалах цивільної справи відсутня копія державного акта на право власності на земельну ділянку і право власності на зазначену земельну ділянку не зареєстровано за ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01 липня 2024 року з відомостями про земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:11: 018:0018, яка належить йому на праві власності.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 386912708 від 15 липня 2024 року, на все невизначене майно ОСОБА_1 накладено арешт.
Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1. ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно ч. 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.
На підставі наведеного суд приходить висновку, що на даний час виконавче провадження закінчено. Наявний арешт порушує права позивача, так як він не має можливості розпоряджатися майном.
Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно п. 6 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна органом державної виконавчої служби можливе в разі отримання державним виконавцем рішення суду про скасування заходів забезпечення позову, раніше застосованих судом у відношенні даного майна.
Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, не упереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.
Згідно вказаного Закону України державний виконавець зобов'язаний використовувати наданні йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, він знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Тобто, законодавець пов'язує можливість звернення особи з даним позовом у разі порушення права власності на майно, на яке накладено арешт.
За правилами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
У матеріалах справи відсутні докази того, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 .
На час розгляду справи виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 у відділі ДВС не перебувають, що вказує на незаконність перебування майна під арештом, однак унеможливлює звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку. Доказів протилежного суду сторонами не надано.
Відповідно ч. 1 - 3 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Згідно п. 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року за № 512/5 у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення знищено у зв'язку із закінченням строку його зберігання, а також у випадку, коли таке виконавче провадження перебувало на виконанні у приватного виконавця, діяльність якого припинена або яким змінено виконавчий округ, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно позивача, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його прав шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 5,12, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 353-354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа : ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.
Скасувати постанову АА № 324782 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесену 03 лютого 2009 року ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції, внесену 03 лютого 2009 року Київською обласною філією ДП «Інформаційний центр» за реєстраційним номером 8425182 в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про обтяження на все майно ОСОБА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 31 січня 2025 року.
Суддя Л.В. Яковлєва