Справа № 359/1110/25
Провадження № 2/359/1753/2025
30 січня 2025 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши заяву про самовідвід головуючого судді в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
28 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із даним позовом, яким просить : розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 25 липня 2015 року органом державної реєстрації актів цивільного стану ВК Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області, актовий запис № 15.
28 січня 2025 року матеріали справи, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 січня 2025 року, передано для розгляду судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєвій Л.В.
30 січня 2025 року суддя Яковлєва Л.В. заявила самовідвід від розгляду даної справи.
Відповідно ч. 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у ст. 6 вказаної Конвенції закріплено право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено.
У своєму рішенні по справі «Фельдман проти України» Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь - якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (заяви № 76556/01 та 38779/04, рішення від 08 квітня 2010 року, п. 97).
Згідно п.12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Згідно ст. 1 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Суддя, відповідно ст. 3 Кодексу суддівської етики, має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
Чинним законодавством визначені обставини, які виключають участь в розгляді справи судді. Так, ч. 1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на підставі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Відповідно практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Згідно об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, а також його склад, - відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.
Рішенням від 09 листопада 2006 року Європейського суду з прав людини у справі «Білуга проти України», від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштан проти Швейцарії» зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди мають вселяти у громадськість в демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній не упередженості, має брати самовідвід або бути відведений.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначено ст. 40 ЦПК України.
Відповідно ч. 9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Згідно ч. 1, 3 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у ст. 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку.
Судом встановлено, що позивачем у вказаній справі є ОСОБА_3 , яка тривалий час, як і наразі, обіймає посаду секретаря судових засідань у Бориспільському міськрайонному суді Київської області.
Суддя Яковлєва Л.В. особисто знайома з ОСОБА_1 , крім того позивач, через відсутність на робочому місці закріпленого за суддею секретаря судових засідань, приймала участь в судових засіданнях при розгляді справ під головуванням судді Яковлєвої Л.В..
Згідно положення ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Як вказано в абзаці 4 статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» конфлікт інтересів це суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.
Визначення змісту поняття «конфлікту інтересів» має значення для правильного вживання заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів. Зміст цього питання визначають такі дві обов'язкові ознаки : 1) конфлікт інтересів це суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями; 2) наявність конфлікту інтересів може негативно вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.
Згідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року за № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи не лише у разі неможливості винесення об'єктивного рішення у справі, але і в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02, п. 53) правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться. Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь - який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в недостатній неупередженості, повинні брати самовідвід. Суддя повинен бути вільним не тільки від будь - якого невідповідного упередження або впливу, але й вільними від цього в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Тобто, першочерговим у контексті довіри до суду не є неспроможність судді об'єктивно та неупереджено розглянути справу, а саме думка про це у стороннього спостерігача.
Відтак, враховуючи факт особистого знайомства зі стороною у справі та пов'язану службову діяльність, суд приходить переконання про те, що у стороннього спостерігача можуть виникнути обґрунтовані сумніви в об'єктивності та неупередженості судді.
Беручи до уваги вищенаведене, з метою уникнення конфлікту інтересів, зняття у сторін будь-яких сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості судді Яковлєвої Л.В., забезпечення сторонам у справі права особи на справедливий суд, запобігання в подальшому будь-яких нарікань на необ'єктивність та упередженість головуючого у справі та звинувачення його в заінтересованості в результаті розгляду справи, суддя Яковлєва Л.В. має бути відведена від розгляду цивільної справи за № 359/1110/25.
Таким чином, заява судді Яковлєвої Л.В. про самовідвід від розгляду цивільної справи за № 359/1110/25 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене вище та керуючись ст. 36 -40, 258, 259-261, 353 ЦПК України, суд-
Заяву головуючого судді Яковлєвої Людмили Валеріївни про самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Передати цивільну справу за № 359/1110/25, провадження № 2/359/1753/2025 до канцелярії Бориспільського міськрайонного суду Київської області для повторного автоматизованого розподілу в порядку ст. 33 ЦПК України.
Ухвала суду є остаточною та, згідно вимог ст. 353 ЦПК України, апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя Л.В.Яковлєва