Справа № 357/12541/24
Провадження № 2/357/1206/25
іменем України
28 січня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Махненко Б. В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
В вересні 2024 року позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, посилаючись на наступні обставини.
12 січня 2023 року між ПАТ «Страхова компанія «УСГ» (далі - Позивач) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР- 212904592 (надалі - Поліс страхування № ЕР-212904592 від 12.01.2023), за умовами якого застраховано цивільно-правову відповідальність водія при експлуатації транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності за даним Полісом страхування - 160 000,00 грн та франшиза - 3 200 грн. Строк дії договору - 20.01.2023 до 19.01.2024.
Як вбачається з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2023 року, 09 липня 2023 року о 17 годині 10 хвилин в м. Біла Церква по вул. Сквирське шосе, 112, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д. н. з. НОМЕР_1 , перед початком руху не забезпечив технічно-справний стан автомобіля, внаслідок чого під час руху транспортного засобу у автомобіля відірвалося переднє ліве колесо та пошкодило транспортний засіб «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. При дорожньо-транспортній пригоді транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Враховуючи те, що автомобіль «Volkswagen Transporter», д. н. з. НОМЕР_1 , яким керував Відповідач на момент ДТП, був забезпеченим у Позивача транспортним засобом за Полісом страхування № ЕР-212904592 від 12.01.2023, то Позивач прийняв на себе майнову відповідальність за протиправні дії Відповідача і здійснив виплату страхового відшкодування за механічні пошкодження автомобіля «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 , у загальному розмірі 62 635,05 грн, що підтверджується Платіжними дорученнями № 71523 від 16.08.2023.
Згідно калькуляції № ДКЦВ-29580 від 01 серпня 2023 року та протоколу-узгодження від 03 серпня 2023року вартість матеріального збитку складає 65 835,05 гривень.
Розмір страхового відшкодування розрахований за формулою: 65 835,05 грн ( розмір матеріального збитку ) - 3 200 грн ( франшиза згідно п. 5 Полісу № ЕР - 212904592 від 12.01.2023 ) = 62 635,05 гривень.
18 серпня 2023 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію № 49013 з проханням в добровільному порядку сплатити суму страхового відшкодування, однак останній залишив її без задоволення.
Враховуючи небажання Відповідача в досудовому порядку вирішувати питання щодо повернення зазначеної вище суми, змушені звертатися до суду.
Просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (IBAN НОМЕР_4 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код за ЄДРПОУ 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А) суму страхового відшкодування в розмірі 62 635,05 грн та сплачений судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок ( а. с. 1-3 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. (а. с. 49 ) та матеріали передані для розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
06 вересня 2024 року судом було здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача (а. с. 54).
19 листопада 2024 року за вх. № 60910 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача (а. с. 55).
Згідно отриманої інформації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований з 14.02.2014 за адресою: АДРЕСА_2 .
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом ( ч. 1 ст. 27 ЦПК України ).
Тому, з урахуванням вищенаведеного, дана справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.
Ухвалою судді від 20 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Призначено судове засідання у справі на 11 годину 00 хвилин 17 грудня 2024 року ( а. с. 56-57).
17 грудня 2024 року розгляд справи було відкладено на 28.01.2025 ( а. с. 64 ) у зв'язку з заявою відповідача про відкладення розгляд справи для звернення за кваліфікованою правовою допомогою ( а. с. 63 ).
07.01.2025 за вх. № 696 судом отримано відзив на позовну заяву від представника відповідача - адвоката ОСОБА_3. ( а. с. 81-83 ), в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог ПАТ «СК «УСГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
09 січня 2025 року за вх. № 1237 судом отримано відповідь на відзив ( а. с. 86-88 ).
13 січня 2025 року за вх. № 1743 судом отримано заперечення ( на відповідь на відзив ) ( а. с. 92-94 ).
В судове засідання 28.01.2025 позивач свого представника не направив, 27.01.2025 за вх. № 4781 судом отримано заяву ( а. с. 99-100 ) від представника Ткаченко А.А. , в якій просила розглянути справу за відсутності позивача за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просила повідомити про результати розгляду даної справи.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 , кожний окремо, заперечували проти позовних вимог та просили відмовити у їх задоволені.
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).
В свою чергу, представник позивача скористувалася своїм правом, передбаченим ч. 3. ст. 211 ЦПК України.
Інших заяв та клопотань, на адресу суду не надходило.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасника судового розгляду ( позивача ), оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, вислухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що 12 січня 2023 року між ПАТ «Страхова компанія «УСГ» та ОСОБА_1 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР- 212904592, за умовами якого застраховано цивільно-правову відповідальність водія при експлуатації транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності за даним Полісом страхування - 160 000,00 грн та франшиза - 3 200 грн. Строк дії договору - 20.01.2023 до 19.01.2024 ( а. с. 8-9 ).
Згідно матеріалів справи вбачається, що 09 липня 2023 року о 17 годині 10 хвилин в м. Біла Церква по вул. Сквирське шосе, 112, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д. н. з. НОМЕР_1 , перед початком руху не забезпечив технічно-справний стан автомобіля, внаслідок чого під час руху транспортного засобу у автомобіля відірвалося переднє ліве колесо та пошкодило транспортний засіб «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. При дорожньо-транспортній пригоді транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками ( а. с. 16-19 ), відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 425425 від 09.07.2023 ( а. с. 15 ).
Так, постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.08.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень ( а. с. 20-23 ).
В зазначеній постанові судом встановлено, що 09 липня 2023 року о 17 годині 10 хвилин в м. Біла Церква по вул. Сквирське шосе, 112, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д. н. з. НОМЕР_1 . Перед початком руху не забезпечив технічно-справний стан автомобіля, внаслідок чого під час руху транспортного засобу у автомобіля відірвалося переднє ліве колесо та пошкодило транспортний засіб «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку. При дорожньо-транспортній пригоді транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. п. 2.3а, 2.3б ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Вказане судове рішення набрало законної сили 14.08.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, оскільки автомобіль «Volkswagen Transporter», д. н. з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач на момент ДТП, був забезпеченим у позивача транспортним засобом за Полісом страхування № ЕР-212904592 від 12.01.2023, позивач прийняв на себе майнову відповідальність за протиправні дії відповідача і здійснив виплату страхового відшкодування за механічні пошкодження автомобіля «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 , у загальному розмірі 62 635,05 грн, що підтверджується Платіжними дорученнями № 71523 від 16.08.2023 ( а. с. 45 ).
Згідно калькуляції № ДКЦВ-29580 від 01 серпня 2023 року та протоколу-узгодження від 03 серпня 2023 року вартість матеріального збитку складає 65 835,05 гривень ( а. с. 36-41, 42 ).
Встановлено, що позивачем розмір страхового відшкодування розрахований за формулою: 65 835,05 грн ( розмір матеріального збитку ) - 3 200 грн ( франшиза згідно п. 5 Полісу № ЕР - 212904592 від 12.01.2023 ) = 62 635,05 гривень.
18 серпня 2023 року позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію № 49013 з проханням в добровільному порядку сплатити суму страхового відшкодування ( а. с. 46), однак вказана претензія залишилася без задоволення.
Оскільки відповідач не бажає в досудовому порядку вирішувати питання щодо повернення зазначеної вище суми, позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду та стягнути вищевказану суму в судовому порядку.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідальність страховика регулюється Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно ст. 5 цього Закону, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Статтею 22 вищезазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За ст. 22 п. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 27 Закону України ,,Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу(далі -ЦК) України.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Отже, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Положеннями статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно п.п. г) п.38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року за змістом якого Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Оскільки, відповідно до постанови суду від 04.08.2023, водій ОСОБА_1 перед початком руху не забезпечив технічно-справний стан автомобіля, внаслідок чого під час руху транспортного засобу у автомобіля відірвалося переднє ліве колесо, яке пошкодило транспортний засіб «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого останнє отримало механічні пошкодження, то у ПАТ «СК «УСГ», як у Страховика після виплати страхового відшкодування виникло право подати регресний позов на фактично виплачену суму до вказаного водія ( відповідача ).
У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, оскільки зафіксований правоохоронними органами, відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 16.09.2015р. по справі № 6- 284цс15; постанові ВСУ від 23.03.2016 р. по справі № 6-2598цс15.
До того ж, не було зазначене спростовано і з боку відповідача та його представника в судовому засіданні під час розгляду даної справи, а навпаки підтверджено.
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сплаченому розмірі потерпілій особі в розмірі 62 635,05 грн є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в межах даного спору позивачем, який виплатив потерпілій особі завдану майнову шкоду, правомірно заявлені вимоги до відповідача.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.
Поняття «судовий збір» надане у Законі України «Про судовий збір», відповідно до ст. 1 якого під судовим збором розуміється - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
При зверненні з вищевказаною позовною заявою ПАТ «СК «УСГ» сплатила судовий збір у розмірі 3 028 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 5587 від 08.07.2024 ( а. с. 4 ).
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і понесенні останнім при зверненні до суду судові витрати у вищевказаному розмірі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 22, 993, 1166, 1187, 1191, Цивільного кодексу України, 2, 12, 13, 19, 28, 43, 76, 77, 81, 82, 128, 133, 141, 187, 211, 258, 259, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, Законом України ,,Про страхування", Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", Законом України «Про судовий збір», суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія УСГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, - задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» страхове відшкодування в розмірі 62 635,05 гривень та сплачені судові витрати в сумі 3 028 гривень, загалом 65 663,05 гривень ( шістдесят п'ять тисяч шістсот шістдесят три гривні п'ять копійок ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» ( адреса місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, буд. 32-А, ЄДРПОУ: 30859524 );
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 31 січня 2025 року.
Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов