Єдиний унікальний номер 205/17474/24
1-кп/205/215/25
31 січня 2025 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у закритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023040000001092 від 09.10.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, українця, одруженного, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301-1, ч.3 ст.301-1, ч.4 ст.301-1, ч.4 ст.152 КК України.
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3
законного представника потерпілого - ОСОБА_6
В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження № 12023040000001092 від 09.10.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301-1, ч.3 ст.301-1, ч.4 ст.301-1, ч.4 ст.152 КК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд на підставі вказаного обвинувального акту, вважаючи наявними для цього всі підстави, відповідно до КПК України. Відповідно до ст. 27 КПК України розгляд справи проводити у закритих судових засіданнях.
Сторони кримінального провадження проти призначення судового розгляду не заперечували.
Судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_3 право на розгляд кримінального провадження колегією у складі трьох суддів. Клопотання про колегіальний розгляд кримінального провадження стороною захисту заявлено не було. При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 заявив клопотання про розгляд кримінального провадження суддею одноособово.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, додатково вивчивши у нарадчій кімнаті обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.
Дане кримінальне провадження підсудне Ленінському районному суду міста Дніпропетровська відповідно до ст.ст. 32, 33, 34 КПК України.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України або зупинення провадження, не має.
Обвинувальний акт, затверджений прокурором, складено у відповідності до вимог ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, відтак підстав для його повернення прокурору немає. Угода в даному кримінальному провадженні станом на день проведення підготовчого судового засідання, не укладалась.
У підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_4 було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у якому прокурор зазначив, що на його думку наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи можливість покарання за вироком суду за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 10 до 15 років, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та малолітню потерпілу у кримінальному провадженні, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив особливо тяжкий злочин за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 10 до 15 років, крім зазначає, що ОСОБА_3 , має молодий вік та стан здоров'я, який дозволяє переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду протягом тривалого часу, офіційно ніде не працює, зважаючи на те, що потерпілою від його кримінальних правопорушень є його власна дитина, у нього відсутні будь-які інші міцні соціальні зв'язки.
Наявність ризику передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, враховуючи той факт, що під час проведення обшуку за місцем мешкання останньої було вилучено технічні засоби (мобільний телефон), а також комп'ютерну техніку з метою отримання додаткових доказів вчиненого ОСОБА_3 , кримінального правопорушення, останній, володіючи інформацією щодо доступу до інтернет-аккаунтів, через які він поширював дитячу порнографію, та які знаходяться на технічних засобах, перебуваючи на свободі, може знищити інформацію, яка має істотне значення для кримінального провадження.
Наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 , може незаконно впливати на малолітню потерпілу або свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_3 , усвідомлює, що обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, базується, у тому числі, на показаннях свідків серед яких є його дружина ОСОБА_6 , а також рідна донька: ОСОБА_7 , 2010 р.н., та малолітня потерпіла ОСОБА_8 , 2011 р.н., може впливати на них шляхом вмовляння, підкупу, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою схилення їх до зміни показань, чим перешкоджатиме забезпеченню швидкого та повного розслідування у даному кримінальному провадженні.
Наявність ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 , може іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, а саме створити штучні докази своєї невинуватості, враховуючи, що вчинення кримінального правопорушення здійснено за допомогою мережі інтернет, соціальних мереж для спілкування, перебуваючи на волі має можливість вільного доступу до цих мереж та створення штучних обставин начебто вчинення кримінального правопорушення іншими особами. Крім того, ОСОБА_3 своєю поведінкою може затягувати судовий розгляд, зокрема не з'являтися за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.
Наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 , може продовжити кримінальні правопорушення, в яких він наразі обвинувачується, або вчинити інші аналогічні кримінальні правопорушення. Так, зокрема під час проведення досудового розслідування встановлено, що окрім виготовлення, розповсюдження та збуту дитячої порнографії, у ОСОБА_3 , було відшукано ти більше 100файлів, які містять дитячу порнографію. Враховуючи той факт, що ОСОБА_3 , не має постійного джерела доходу, окрім як дохід отриманий ним від розповсюдження та збуту дитячої порнографії, останній, перебуваючи на свободі може вчиняти інші кримінальні правопорушення з метою отримання прибутку, або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється з тією ж метою.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд визначити обвинуваченому заставу в розмірі, який обвинувачений ОСОБА_3 буде спроможний внести, оскільки на його думку, цей альтернативний запобіжний захід здатний забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника.
Законний представник потерпілого - ОСОБА_6 , у судовому засіданні заперечила проти клопотання прокурора, просила його замінити на інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зазначаючи, що вона переконана в тому, що обвинувачений, перебуваючи під більш м'яким запобіжним заходом буде у повній мірі дотримуватися вимог щодо належної процесуальної поведінки та не буде вчиняти дій у порушення процесуальних обов'язків.
Суд, дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу та додані до нього матеріали, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, а також законного представника потерпілого, приходить до наступного висновку.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.10.2024 року, ОСОБА_3 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.12.2024, який у подальшому було продовжено до 07.02.2025 року, без права внесення застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини визначені в зазначеній статті.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України ,за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Разом з тим, за положеннями ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
Згідно з ч.1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд встановлює, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні .
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, підозрюваної у вчинені злочину, за який Законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд приймає до уваги те, що ОСОБА_3 вчинив особливо тяжкий злочин за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 10 до 15 років, крім зважаючи на те, що ОСОБА_3 , офіційно ніде не працює, та те, що потерпілою від його кримінальних правопорушень є його власна дитина, свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, зокрема, не має постійного джерела доходу, окрім як дохід отриманий ним від розповсюдження та збуту дитячої порнографії.
Крім того, на думку суду оскільки дане кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, а від так матеріали справи ще не досліджені, свідки та потерпіла не допитані, суд вважає наведені обґрунтування ризиків, щодо того що ОСОБА_3 , вчиненим кримінальні правопорушення за допомогою мережі інтернет, соціальних мереж для спілкування, перебуваючи на волі має можливість вільного доступу до цих мереж та створення штучних обставин начебто вчинення кримінального правопорушення іншими особами, крім того, володіючи інформацією про доступу до інтернет-аккаунтів, через які він поширював дитячу порнографію, та які знаходяться на технічних засобах, перебуваючи на свободі, може знищити інформацію, яка має істотне значення для кримінального провадження, та може незаконно впливати на малолітню потерпілу або свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_3 , усвідомлює, що обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, базується, у тому числі, на показаннях свідків серед яких є його дружина ОСОБА_6 , а також рідна донька: ОСОБА_7 , 2010 р.н., та малолітня потерпіла ОСОБА_8 , 2011 р.н., може впливати на них шляхом вмовляння, підкупу, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою схилення їх до зміни показань, чим перешкоджатиме забезпеченню швидкого та повного розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає цілком обґрунтованими та доведеними.
Наведені обставини дають суду вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України аніж тримання під вартою, не зможуть запобігти визначеним ризикам.
Відповідно до вимог ст. 197 ч.1 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з цим, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.152 КК України вчинено із застосуванням насильства, що свідчить про неможливість встановлення застави відносно ОСОБА_3 як альтернативний запобіжний захід тримання під вартою.
Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, оскільки прокурор довів наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились та у сукупності з іншими встановленими обставинами виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням строку у межах шістдесяти днів.
У підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_4 було заявлено клопотання про заміну, як законного представника ОСОБА_6 , на підставі ч. 4 ст. 44 КПК України, оскільки її позиція щодо заперечення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 суперечить інтересам малолітньої потерпілої ОСОБА_8 . Просить залучити в якості законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_8 іншу особу, а саме представника управління-служби у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради.
Інші учасники судового провадження проти задоволення клопотання заперечили.
Суд, вислухавши заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, а також законного представника потерпілого, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 59 КПК України якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КПК України як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.
Відповідно до ч. 4 ст. 44 КПК України у разі якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду такий законний представник замінюється іншим з числа осіб, зазначених у частині другій цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 44 КПК України про залучення законного представника слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд - постановляє ухвалу, копія якої вручається законному представнику.
Натомість, суд вважає доводи прокурора про доцільність заміни ОСОБА_6 як законного представника малолітньої ОСОБА_8 , саме у зв'язку з її позицією щодо доцільності продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою недостатньо обґрунтованою для прийняття такого процесуального рішення, оскільки на переконання суду сама по собі висловлена позиція законного представника потерпілого про недоцільність подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без наявності інших об'єктивних дій з її боку, направлених всупереч інтересам малолітньої потерпілої, не можуть бути підставою для прийняття рішення в порядку ч. 4 ст. 44 КПК України про заміну законного представника.
Керуючись ст.ст. 44,59,131, 177, 199, 331,350 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 поданого в рамках кримінального провадження № 12023040000001092 від 09.10.2023 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити, ОСОБА_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 24.00 години 01 квітня 2025 року включно.
Кримінальне провадження № 12023040000001092 від 09.10.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301-1, ч.3 ст.301-1, ч.4 ст.301-1, ч.4 ст.152 КК України призначити до судового розгляду на 06 лютого 2025 року о 15 годині 30 хвилин.
Справу розглядати у закритому судовому засіданні суддею одноособово.
У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
У задоволенні клопотання прокурора про заміну законного представника малолітньої потерпілої - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1