Справа № 204/10541/24
Провадження № 2/204/665/25
(заочне)
30 січня 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
30 жовтня 2024 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовною заявою до відповідачки - ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути із неї заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 жовтня 2020 року, у сумі 39310 гривень 76 копійок, станом на 19 вересня 2024 року, яка є заборгованістю за тілом кредиту у сумі 39310 гривень 76 копійок (а. с. 1-4).
В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідачка звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 07 жовтня 2020 року. При підписанні анкети-заяви відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідно до виявленого бажання, відповідачці відкрито кредитний рахунок із початковим лімітом, розмір якого у подальшому було збільшено. Позивач свої зобов'язання виконав, надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідачка своїх обов'язків за угодою не виконує, оскільки не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Внаслідок цього, станом 19 вересня 2024 року, за нею утворилася заборгованість у сумі 39310 гривень 76 копійок, яка є заборгованістю за тілом кредиту у сумі 39310 гривень 76 копійок, яку позивач прохає стягнути з відповідачки разом із судовими витратами у сумі 2422 гривні 40 копійок.
Ухвалою суду від 06 листопада 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 10 годину 16 грудня 2024 року (а. с. 44), яка надіслана учасникам справи 06 листопада 2024 за вихідним № 26934/24-вих/2/204/4037/24 (а. с. 45).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позові прохав про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав, прохав задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а. с. 4-а).
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 61), причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2020 року відповідачка підписала заяву позивача № б/н від 07 жовтня 2020 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до анкети-заяви, відповідачка погодилася з тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг (а. с. 12-19).
Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості, станом 19 вересня 2024 року, за відповідачкою перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 39310 гривень 76 копійок, яка є заборгованістю за тілом кредиту у сумі 39310 гривень 76 копійок (а. с. 12-19).
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Нормами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1054 ЦК України відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено,що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Приписами ст. 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2020 року між АТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «КБ «Приватбанк» (а. с. 12-19) та паспорт споживчого кредиту від 07 жовтня 2020 року (а. с. 20-21 та на звороті).
Як вбачається з п. 3 вказаної заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «КБ «Приватбанк», сторони між собою узгодили, що при наданні Банком будь-яких послуг Клієнту, в т.ч. але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між сторонами Кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання простого електронного підпису. Сторони визнають простим електронним підписом так способи підписів Клієнта: ОТР-пароль, QR-код, підпис стилусом на планшеті у відділенні Банку. Кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах. Мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де Клієнту надається технічна можливість ознайомитись з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір.
Сторони визнають правочин у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов'язковими для Сторін та такими, що не потребують додаткових підтверджень.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Так, приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 3 Постанови про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов'язаний з електронним документом, підписаним цим підписом;
Отже, як встановлено судом, сторони узгодили те, що підписання Заяви буде в електронному вигляді, в даному випадку заява про приєднання до Умов та правил була підписана відповідачкою стилусом на планшеті у відділенні Банку (а. с. 12-19), тобто, підписуючи в електронному вигляді дану заяву, відповідачка погодилася зі всіма умовами та правилами кредитного договору та погодилася з вказаними у ній умовами кредитування.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що підписавши вказану заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідачка погодилася зі всіма умовами кредитування, графіком повернення, штрафами, пеню, відсотками за користування кредитними коштами.
Так, позивачем на підтвердження своїх вимог, щодо користування відповідачкою кредитними коштами позивача за договором № б/н від 07 жовтня 2020 року та наявності у останньої заборгованості за ним, в тому числі і за простроченими відсотками, надано суду виписку по карткових рахунках відповідачки (а. с. 9). Вказана виписка є первинним банківським документом, а тому може бути належним доказом у справі. Однак надана позивачем виписка по карткових рахунках відповідачки, не береться судом до уваги, оскільки вона надана за період часу з 24 грудня 2021 року по 01 січня 2023 року, а стягнути заборгованість позивач прохає станом на 19 вересня 2024 року та за договором від 07 жовтня 2020 року, а отже вказаною випискою не охоплено весь період спірних правовідносин сторін.
Тобто вказана виписка не охоплює весь період заборгованості, а відтак у суду відсутня можливість перевірити рух коштів по вказаним у ній рахункам, а також достовірно встановити суми використаних кредитних коштів відповідачкою за казаним кредитним договором та суми внесених нею коштів в рахунок погашення заборгованості.
Разом з тим, з вказаної виписки по картковому рахунку відповідачки вбачається, що остання користувалася кредитними коштами та нею витрачено 43323 гривні 96 копійок, з останню транзакцією 25 квітня 2022 року, після чого фактичне користування кредитними коштами банку відповідачкою не здійснювалося, а тіло кредиту збільшувалося за рахунок стягнення відсотків за користування кредитом. При цьому, розмір кредитного ліміту розширявся за рахунок списання відсотків, нарахування яких здійснювалося на суму фактично наданої відповідачу позики та розміру відсотків за попередній місяць, а також суми комісії та пені, тобто сума відсотків нараховувалася на суму позики + розмір відсотків за попередні місяці + розмір пені та комісії.
Крім того, з наданої позивачем виписки по картковому рахунку відповідачки вбачається, що останньою у зазначений період часу з 24 грудня 2021 року по 01 січня 2023 року внесено грошові кошти на загальну суму 4013 гривень 20 копійок, а її баланс на початок періоду був 0.
Таким чином, фактично відповідачкою використано кредитних коштів на НОМЕР_1 гривні 96 копійок, а повернуто банку кошти в розмірі 4013 гривень 20 копійок, при цьому її баланс на початок періоду становив 0 гривень, то сума заборгованості за кредитом становить 39310 гривень 76 копійок, (різницю сум витрачених та внесених грошових коштів), та яка відповідає заявленій позивачем до стягнення сумі заборгованості за кредитом.
Отже, вказаною випискою підтверджено, що відповідачка користувалася вказаними кредитними коштами позивача, але не повернула, тому станом 19 вересня 2024 року, за нею утворилася заборгованість у сумі 39310 гривень 76 копійок, яка є заборгованістю за тілом кредиту у сумі 39310 гривень 76 копійок.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачкою отримано грошові кошти від позивача, однак не виконано взятого на себе обов'язку щодо їх повернення на умовах визначених договором, суд доходить висновку, що право позивача на отримання власних коштів порушено, а тому підлягає захисту, а відтак останній має право вимагати стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , реалізував це право, звернувшись до суду. Натомість, відповідачка жодних заперечень на предмет позову до суду не надала.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню та із ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Приватбанк» на підставі кредитного договору від 07 жовтня 2020 року підлягає стягненню заборгованість у сумі 39310 гривень 76 копійок, яка є заборгованістю за тілом кредиту.
Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідачки на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 жовтня 2020 року у сумі 39310 (тридцять дев'ять тисяч десять) гривень 76 (сімдесят шість) копійок, яка є заборгованістю за тілом кредиту.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідачки протягом двадцяти днів зо дня отримання нею копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна