Номер провадження: 11-сс/813/240/25
Справа № 522/15458/24 1-кс/522/10/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.01.2025, якою в межах к/п № 22024160000000395 від 11.09.2024 відносно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Сокорове Великомихайлівського р-ну Одеської обл., громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 03.03.2025 включно, без визначення розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 03.01.2025 було задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_10 та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 03.03.2025 включно, без визначення розміру застави, відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину а ризики, передбачені п.п. 1,4 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, продовжують існувати, що є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Водночас, враховуючи положення положення ч. 6 ст. 176, абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали не визначав розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційних скаргах захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не погодилася із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість з огляду на те, що:
- висновок слідчого судді та сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_9 злочину за ст. 114-1 КК України є помилковим та таким, що не підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, із яких, серед іншого, також не вбачається належність знищеного автомобілю до військового майна;
- встановлення обґрунтованості підозри за відсутності перелічених слідчим в клопотанні доказів, але не наданих до самого клопотання, або наданих частково, унеможливлює з'ясування наявності обґрунтованої підозри, зокрема, зі змісту протоколу обшуку від 11.09.2024 за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , на який послався суд, вбачається проведення зазначеної слідчої дії за відсутності попереднього дозволу суду, відповідної ухвали суду матеріали клопотання не містять, наявність такої ухвали не з'ясовувалась судом взагалі і така ухвала не оголошувалась та не досліджувалась в судовому засіданні, копію протоколу зазначеної слідчої дії подано слідчим без копії його невід'ємної частини - копії відеозапису, що тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів;
- обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, водночас в порушення вимоги п. 2 ч. 1 ст. 372 та ч. 3 ст. 370 КПК оскаржувана ухвала не містить ні встановлених судом обставин, ні посилань на докази, які доводили існування ризиків, а також не містить зазначення самих ризиків, які на думку слідчого судді продовжують існувати. Жоден доказ слідчим суддею в судовому засіданні не досліджувався, не оголошувався, процес розгляду клопотання було зведено до висловлення позицій учасниками кримінального провадження;
- слідчим суддею не враховано, що підозрюваний ОСОБА_9 має постійне місце проживання в м. Одесі раніше до кримінальної відповідальності не притягався, одружений та на його утриманні перебуває дружина та дитина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому утримання підозрюваного під вартою без визначення застави не є обґрунтованим.
За таких обставин захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 просять скасувати ухвалу слідчого судді від 03.01.2025 про продовження ОСОБА_9 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та ухвалити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання слідчого, або застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 проти задоволення скарг заперечував, натомість захисник ОСОБА_7 , апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, водночас захисник ОСОБА_8 у поданій апеляційному суду заяві просив скаргу розглядати за його відсутності.
Враховуючи неявку захисника ОСОБА_8 в судове засідання апеляційного суду, колегія суддів, врахувавши думку учасників провадження, які не заперечували щодо розгляду скарги за відсутності захисника, на підставі вимог ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та позицію прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, на підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що 13.09.2024 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК України, а саме: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб (а.с. 51-57), санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5-ти до 8-ми років.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.09.2024 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 23 год. 50 хв. 10.09.2024 у громадян України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел на заподіяння шкоди діяльності військовослужбовцям, окремим військовим частинам ЗС України шляхом підпалу їх транспортних засобів, попередньо, при невстановлених слідством обставинах, досягнувши змови на вчинення зазначених дій.
В той же день та в той же час, із цією метою ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , будучи обізнаними щодо ведення збройної агресії РФ проти України та фактом введення на всій території України воєнного стану, прийняли рішення за вказівкою, наданою в ході розмови з невстановленою досудовим розслідуванням особою, здійснити пошук та подальше пошкодження автомобілів, якими користуються військовослужбовці військових частин ЗС України, шляхом їх підпалів.
У подальшому цього ж дня, за результатами вказаного пошуку ОСОБА_12 та ОСОБА_9 виявили на дорозі на куті провулку Вознесенський та провулку Єлісаветградський у м. Одеса, транспортний засіб марки «Volkswagen» модель «Transporter», держ. знак НОМЕР_1 , камуфльованого окрасу, з металевою вантажною платформою відкритого типу (типу «пікап») кольору хакі, та яка мала явні візуальні ознаки автомобіля, що перебуває у користуванні військових частин ЗС України, в результаті чого у них виник злочинний умисел на здійснення підпалу вказаної автівки. З цією метою ОСОБА_12 здійснив фотографування на свій мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note Pro+ зазначеного припаркованого автомобілю та, у подальшому, відправив цей фотознімок за допомогою мобільного застосунка-месенджера «Telegram» невстановленій досудовим розслідуванням особі з метою отримання підтвердження щодо здійснення підпалу та отримання грошової винагороди. В свою чергу невстановлена досудовим розслідуванням особа погодила ОСОБА_12 підпал вищезазначеного автомобіля та повідомила, що надасть за це грошову винагороду. Отримавши погодження невстановленої слідством особи - замовника, ОСОБА_12 повідомив про відповідне рішення ОСОБА_9 для здійснення підготовки до вчинення вказаного злочинного діяння, узгодження плану дій, реалізації умислу, а також заходів з переховування та знищення слідів вчинення протиправного діяння.
В подальшому, ОСОБА_9 , у цей же день і час, але не пізніше 23 год. 50 хв. 10.09.2024, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді створення перешкод та перепон, спрямованих на припинення проведення окремих дій ЗСУ, зниження ефективності військових частин ЗСУ, в умовах воєнного стану і військової агресії РФ проти України, переслідуючи досягнення злочинного умислу, направленого на перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи у попередній змові, шляхом вчинення підпалу транспортного засобу марки «Volkswagen» модель «Transporter», держ. знак НОМЕР_1 , який використовує у діяльності військовослужбовець військової частини ЗСУ, використовуючи заздалегідь пристосовану для підпалу ємність із запалювальною сумішшю невстановленого складу, облив нею лобове скло та капот зазначеного транспортного засобу, який знаходяться у користуванні військовослужбовця військової частини ЗСУ та що був припаркований на куті провулку Вознесенський та провулку Єлісаветградський у м. Одеса, підпаливши його викликав тим самим займання автомобіля. При цьому, ОСОБА_12 , діючи відповідно до розробленого у змові з ОСОБА_9 плану вчинення кримінального правопорушення, знімав на відеозапис за допомогою відеокамери свого мобільного телефону Xiaomi Redmi Note Pro+ процес підпалювання і займання вказаного транспортного засобу, для подальшого відправлення відеозапису за допомогою мобільного застосунка-месенджера «Telegram» замовнику вказаного підпалу, а саме невстановленій досудовим розслідуванням особі та одержання грошової винагороди за вчинення підпалу.
Таким чином, внаслідок вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення вищезазначений автомобіль марки «Volkswagen» модель «Transporter», державний номерний знак « НОМЕР_1 », повністю вигорів, внаслідок чого його виведено з ладу, чим унеможливлено його подальше цільове використання.
Всупереч твердженням сторони захисту, колегія суддів зауважує на тому, що обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_9 злочину, передбаченому ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами провадження, а саме: повідомленням ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області від 11.09.2024, щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (а.с. 10); протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (а.с. 19-20); протоколом допиту свідка (а.с. 22-24); протоколом допиту потерпілого (а.с. 25-26); протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 від 13.09.2024 (а.с. 33-39); протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.09.2024 (а.с. 40-45); протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_9 від 13.09.2024 (а.с. 58-59); протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_12 від 13.09.2024 (а.с. 66-69); протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_9 від 13.09.2024 (а.с. 60-62); протоколами огляду від 13.09.2024 (а.с. 70-78, 79-110), іншими матеріалами досудового розслідування.
Що стосується тверджень захисників про недопустимість доказів, на які в обґрунтування підозри посилається сторона обвинувачення, апеляційний суд наголошує на їх передчасності, натомість, оцінка доказів з точки зору належності та допустимості, а загалом сукупності доказів з точки зору вагомості, достатності та взаємозв'язку, надається судом, відповідно до вимог ст.ст. 89, 94 КПК України, на іншій стадії провадження стадії судового розгляду кримінального провадження по суті, при цьому, за результатами проведення судового розгляду також вирішенню підлягає питання стосовно наявності або відсутності в діях особи складу конкретного кримінального правопорушення, натомість, на теперішній час слідчий суддя лише вирішує питання щодо достатності певного обсягу зібраних доказів для переконання стороннього спостерігача у тому, що особа причетна до вчинення злочину та стосовно неї існують законодавчо встановлені підстави для застосування певного запобіжного заходу.
Водночас, апеляційний суд погоджує доводи сторони захисту з приводу того, до клопотання слідчого не надавались та відповідно не досліджувались в судовому засіданні протокол огляду місця події від 11.09.2024 та протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 , натомість вважає, в даному випадку сукупність інших зібраних органом досудового розслідування у зазначеному провадженні доказів, серед яких є протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , відносно якого й було подано клопотання про продовження строку тримання під вартою, достатньо для формування стійкого переконання у причетності ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, тому підозра у вчиненні останнім зазначеного злочину є обґрунтованою.
Щодо доводів сторони захисту на те, що зі змісту протоколу обшуку від 11.09.2024 за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається проведення зазначеної слідчої дії за відсутності попереднього дозволу слідчого судді, при цьому відповідної ухвали судді матеріали клопотання не містять, наявність такої ухвали не з'ясовувалась судом взагалі і така ухвала не оголошувалась та не досліджувалась в судовому засіданні, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими та звертає увагу на те, що у вказаному протоколі міститься відмітка про те, що перед початком обшуку ОСОБА_9 роз'яснено, що обшук проводиться на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, що виключає наявність відповідної ухвали слідчого судді станом на час проведення обшуку.
В той же час, питання щодо законності підстав для проникнення до житла без ухвали слідчого судді в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України, вчинення слідчим відповідних дій, зокрема, із звернення до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку, не було предметом розгляду під час вирішення слідчим суддею клопотання про продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою, проте, апеляційним судом з метою перевірки доводів скарги захисників, встановлено, що за відомостями ЄДРСР, ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 18.09.2024 у справі № 522/15496/24 (провадження № 1-кс/522/5154/24) клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_13 задоволено та надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що мав місце 13.09.2024, у к/п №22024160000000395 від 11.09.2024.
Окрім того, колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Що стосується доводів сторони захисту з приводу того, що заявлені у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не є доведеними апеляційний суд приходить до таких висновків.
Як вбачається із обґрунтованих висновків слідчого судді, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Існування вказаних ризиків обумовлено зокрема тяжкістю покарання, яке ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим та його обізнаністю про особу свідків та інших фігурантів провадження.
Апеляційний суд також вважає реальним ризик перешкоджання провадженню іншим чином, з огляду на те, що досудове розслідування триває, здійснюється ряд необхідних слідчих дій.
Колегія суддів звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Апеляційний суд враховує посилання захисників відносно того, що ОСОБА_9 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має місце проживання, міцні соціальні зв'язки, однак зауважує, що зазначені обставини не є безумовними підставами для застосування менш суворого запобіжного заходу, більш того, вони обставини не стали стримуючими факторами для підозрюваного для імовірно вчинення тяжкого злочину.
Відтак, апеляційний суд критично оцінює посилання захисника з приводу порушення усталеної практики ЄСПЛ, оскільки висновок про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_9 найбільш суворого запобіжного заходу був зроблений слідчим суддею виходячи із сукупності ризиків, а не лише із огляду на тяжкість інкримінованого злочину.
Окрім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Не вирішуючи питання про доведеність вини підозрюваного, апеляційний суд враховує фактичні обставини вчинення інкримінованого злочину, який спрямований на перешкоджання діяльності ЗСУ, в той час як на території України здійснюється відсіч збройної агресії рф, яка розв'язала повномасштабну війну в Україні, руйнує країну та вбиває її громадян.
Водночас, з огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним для досягнення потреб досудового розслідування та для забезпечення суспільного інтересу.
Окремо суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на тому, що положеннями ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті, тобто запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відтак, з урахуванням того, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, єдиним запобіжним заходом, який може бути застосовано стосовно нього, з огляду на зазначені вище імперативні приписи кримінального процесуального закону України, є тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Отже, зважаючи на вказані обставини, колегія суддів вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_9 не суперечить ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», оскільки незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після скоєння злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину постала перед компетентними органами.
Відповідно до приписів п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 - залишенню без змін як законна, обґрунтована та вмотивована.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 199, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.01.2025 про продовження ОСОБА_9 , підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 03.03.2025 включно, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4