Номер провадження: 11-кп/813/1169/25
Справа № 498/1943/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 березня 2024року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Цебрикове Великомихайлівського району Одеської області, громадянин України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого за наймом, маючого середню - спеціальну освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- вироком Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06.02.2024 року за ч.1 ст. 190 КК України до 1 (одного) року обмеження волі, на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, вирок суду набрав законної сили 08.03.2024 року,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,
установив
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції
Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 березня 2024року, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.4 ст.358 КК України та йому призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 30 (тридцяти)неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 грн. (п'ятсот десять гривень)
На підставі ч.4 ст.70, ч.3 ст.72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень за даним вироком та вироком Великомихайлівського районного суду Одеської області від 08.02.2024 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст. 190 КК України до 1 (одного) року обмеження волі, на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, та штраф в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 грн. (п'ятсот десять гривень).
Згідно ч.3 ст.72 КК України, вирок Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06.02.2024 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст. 190 КК України до 1 (одного) року обмеження волі, на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, - виконується самостійно.
Також даним вироком вирішено питання речових доказів та судових витрат.
Згідно оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 в червні 2019 року, перебуваючи в смт. Цебрикове Роздільнянського району Одеської області придбав для користування у невстановленої особи транспортний засіб марки «CITROEN» модель: «BERLINGO», державний номерний знак НОМЕР_1 , разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 15.06.2013 Чернівецьким ВРЕР УДАІ УМВС України в Чернівецькій області на транспортний засіб марки «CITROEN» модель: «BERLINGO», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 . У той же час, невстановлена особа повідомила ОСОБА_7 про те, що дане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , видане на ім'я ОСОБА_9 , є підробленим документом, який підтверджує державну реєстрацію вказаного транспортного засобу та його відсутність унеможливила б використання цього транспортного засобу, після чого передала ОСОБА_7 вказаний документ, який останній прийняв та використовував разом з вказаним транспортним засобом.
В цей час у ОСОБА_7 виник кримінально-протиправний умисел направлений на використання завідомо підробленого документа, а саме свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 15.06.2013 Чернівецьким ВРЕР УДАІ УМВС України в Чернівецькій області на ім'я ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, у період часу з червня 2019 року по 10.06.2023 ОСОБА_7 користувався вище вказаним транспортним засобом та підробленим документом про його державну реєстрацію, а саме: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 15.06.2013 Чернівецьким ВРЕР УДАІ УМВС України в Чернівецькій області на ім'я ОСОБА_9 , до моменту проведення санкціонованого обшуку за місцем його проживання, під час якого ОСОБА_7 пред'явив вказаний документ працівникам поліції, та який в подальшому в ході огляду місця події було вилучено.
Так, 10.06.2023 в період часу з 08:41 год. по 11:58 год., під час проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем мешкання ОСОБА_7 під час здійснення перевірки документів на транспортний засіб, який також підлягав обшуку, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використав завідомо підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого 15.06.2013 Чернівецьким ВРЕР УДАІ УМВС України в Чернівецькій області на ім'я ОСОБА_9 , пред'явивши його працівникам поліції.
Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів встановлено, що наданий на експертизу бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з серійним номером НОМЕР_2 (серія і номер бланка НОМЕР_2 ), виданий 15.06.2013 Чернівецьким ВРЕР УДАІ УМВС України в Чернівецькій області на транспортний засіб «CITROEN BERLINGO», заповнений на ім'я ОСОБА_9 - не відповідає за своїми характеристиками аналогічним бланкам свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, які виготовляються підприємством, що здійснює випуск даної продукції (ТОВ «Знак Консорціуму «ЄДАПС») та виготовлений струминно-крапельним способом друку за допомогою кольорового знакосинтезуючого друкуючого пристрою (струминні принтери, копіювальні апарати тощо).
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 зазначає, що вважає вирок незаконним та необґрунтованим.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при призначенні остаточного покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України, суд першої інстанції в порушення вищевказаної норми Закону, безпідставно застосував принцип поглинання покарання менш суворого покарання більш суворим, тоді як вироки відносно ОСОБА_7 слід виконувати самостійно.
Крім того, прокурор зазначає, що у вступній частині оскаржуваного вироку невірно вказана дата постановлення попереднього вироку відносно ОСОБА_10 , що також підлягає виправленню.
На підставі цього, прокурор просить:
вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 березня 2024року відносно ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання. Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.4 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти)неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 грн. (п'ятсот десять гривень).
Виключити із мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на необхідність призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ч.4 ст.70 КК України.
Доповнити резолютивну частину вказівкою про те, що призначене ОСОБА_10 покарання за вироком Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06.02.2024 року у виді обмеження волі із застосуванням положень ст.75 , 76 КК України, слід виконувати самостійно.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити; обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали кримінального провадження; провівши судові дебати; апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, та ці обставини ніким не оспорюються.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються, апеляційним судом не встановлено, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація скоєного ОСОБА_7 кримінального правопорушення, не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, переглядає вирок суду лише в межах апеляційної скарги.
Посилання апеляційної скарги стосовно того, що у вступній частині оскаржуваного вироку невірно вказана дата постановлення попереднього вироку відносно ОСОБА_10 , що підлягає виправленню, апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що в матеріалах справи наявна ухвала Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 березня 2024року (а.с. 85-86), якою виправлено описку у вироку суду стосовно дати ухвалення вироку Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06.02.2024 року.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про невірне застосування судом вимог кримінального закону при призначені покарання, зокрема в частині безпідставного застосування положень ч.4 ст.70 КК України при визначені остаточного покарання, колегією суддів встановлено таке.
Так, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких обставин кожен вирок виконується самостійно.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 06.02.2024 року засуджений Великомихайлівським районним судом Одеської області за ч.1 ст.190 КК України до 1 (одного) року обмеження волі, на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.
Водночас, злочин у вчиненні якого обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим в зазначеному кримінальному провадженні з призначенням покарання у виді штрафу, яке він має відбувати реально, був вчинений в червні 2019, тобто до ухвалення вищевказаного вироку Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06.02.2024.
Отже, враховуючи вищевказані обставини, колегія суддів зауважує на тому, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки в даному випадку вирок Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06.02.2024 підлягає самостійному виконанню.
Зазначена позиція апеляційного суду узгоджується із правовим висновком Об'єднаної палати ККС ВСУ викладеної у постанові від 15.02.2021 у справі №760/26543/17, відповідно до якого, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись залежно від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку. У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.
Так, суд 1-ої інстанції не дотримався вищевказаних вимог кримінального закону та безпідставно застосував при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_11 положення ч. 4 ст. 70 КК України, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню.
Окрім того, враховуючи допущення судом 1-ої інстанції неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частину вироку посилання суду щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання із застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України до вироку Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06.02.2024 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 409 КПК Українипередбачено, що підставою для скасування або зміну судового рішення є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є застосування закону, який не підлягає застосування.
Отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_8 підлягає задоволенню, а вирок суду 1-ої інстанції зміні, в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання.
З урахуванням встановлених колегією суддів обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, вирок суду першої інстанції зміні в частині призначеного покарання, шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання суду на призначення обвинуваченому покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України та доповнення резолютивної частини вироку вказівкою про самостійне виконання вироку Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06.02.2024 року.
Керуючись ст. 370, 404, 405, 407, 418, 420, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 березня 2024року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України - змінити в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_7 за ч.4 ст.358 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти)неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 грн. (п'ятсот десять гривень).
Призначене ОСОБА_10 покарання за вироком Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06.02.2024 року у виді обмеження волі із застосуванням положень ст.75 , 76 КК України - виконувати самостійно.
Виключити із мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на необхідність призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ч.4 ст.70 КК України.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4