Номер провадження: 11-сс/813/85/25
Справа № 946/9448/24 1-кс/946/2943/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.11.2024 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Березине Тарутинського району Одеської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні 1 неповнолітню та 2 малолітніх дітей, працюючого водієм в ТОВ «УМ ТРАНС», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, а в останнє:
- 15.08.2019 Любашівським районним судом за ч. 1 ст. 263 КК України - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України приєднано 1 місяць позбавлення волі невідбутого покарання за вироком Біляївського районного суду від 07.09.2017 та до відбуття призначено 3 роки 1 місяць позбавлення волі,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024162150001374 від 12.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУ Національної поліції в Одеській області ОСОБА_8 , та відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18.01.2025 року, з визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень (80 х 3028 грн. = 242 240) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), якими обґрунтовується підозра та які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підозра не обґрунтована, ризики, на які посилається слідчий у клопотанні недоведені; оскаржувана ухвала не містить в собі обґрунтувань щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого або альтернативного запобіжного заходу.
Позиції учасників апеляційного провадження
Захисник ОСОБА_7 звернулась на адресу апеляційного суду із заявою, в якій повідомила, що Південним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги їй було надано доручення № 002-150006327 від 20.11.2024 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, дружиною ОСОБА_6 - ОСОБА_9 18.12.2024 був укладений договір на надання правничої допомоги з адвокатом ОСОБА_10 , у зв'язку з чим просила подальше слухання апеляційної скарги проводити за участю захисника ОСОБА_10 .
Апеляційним судом захисник ОСОБА_10 була сповіщена про розгляд справи, однак остання у судове засідання не з'явилась, із заявами та клопотаннями не зверталась.
Прокурор у судове засідання також не з'явився, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Положеннями статті 421 КПК України встановлено, що отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
За таких обставин, з огляду на положення ст.422, ч.4 ст.405 КПК України, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу без участі сторін кримінального провадження.
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи
Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
22.11.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне переправлення особи через державний кордон України способом небезпечним для життя особи, яку незаконно переправляв через державний кордон України, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, в порушення Правил перетинання державного кордону України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, використовуючи транспортний засіб - спеціалізований вантажний сідловий тягач для участі у міжнародному русі марки «Renault Magnum 500»,реєстраційний номер НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп марки «SCHMITZSCF 24G», реєстраційний номер НОМЕР_2 , незаконно переправляв 20.11.2024 через державний кордон України громадянина України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 при наступних обставинах.
На початку жовтня 2024 року більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 з метою незаконного переправлення особи через державний кордон України запропонував ОСОБА_11 перетнути державний кордон України за грошову винагороду у розмірі 5000 доларів США, на що останній погодився.
Діючи відповідно домовленостей та відповідно до вимог ОСОБА_6 , 08.11.2024 ОСОБА_11 перерахував частину грошових коштів у сумі 12 500 гривень та 09.11.2024 перерахував ще частину грошових коштів у сумі 30000 гривень на картковий рахунок невстановленої в ході досудового розслідування особи в якості авансового платежу за послугу з незаконного переправлення особи через державний кордон України.
В подальшому, 20.11.2024 ОСОБА_11 перебуваючи в м. Ізмаїлі, продовжуючи виконувати вимоги ОСОБА_6 передав ще частину грошових коштів у сумі 2000 доларів США через водія рейсового автобуса «Ізмаїл-Одеса».
Далі, приблизно о 15:00 ОСОБА_6 перебуваючи біля блокпосту, що розташований при в'їзді в м. Одеса отримав від водія рейсового автобуса грошові кошти у сумі 2000 доларів США.
Після чого, ОСОБА_6 подзвонив ОСОБА_11 та вказав його чекати біля колишнього посту ДАІ, що розташований за с. Кирнички в напрямку дороги Одеса-Рені.
Далі, близько 18:00 години 20.11.2024, ОСОБА_6 реалізуючи свій умисел щодо незаконного переправлення особи через державний кордон України, керуючи вантажним автопоїздом у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача для участі у міжнародному русі марки «Renault Magnum 500»,реєстраційний номер НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепу марки «SCHMITZSCF 24G», реєстраційний номер НОМЕР_2 під'їхав в обумовлене місце, а саме: на узбіччя автодороги Т-16-06, що розташоване в 200 м від роздоріжжя автодоріг М-14 та Т-16-6, де до нього підійшов ОСОБА_11 , котрому ОСОБА_6 сказав залізти до салону автомобіля, після чого продовжив рух автомобіля в напрямку міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення через державний кордон України «Табаки-Мирне».
В подальшому, ОСОБА_6 надав вказівку ОСОБА_11 щодо необхідності переміщення останнього з салону автомобіля під вантажний причеп, з метою унеможливлення викриття особи на пункті пропуску працівниками Державної прикордонної служби України, та зупинив автомобіль перед містом Болград для виконання вказаних дій.
Продовживши рух автомобіля ОСОБА_6 , прибув 20.11.2024 приблизно о 18:50 у міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення через державний кордон України «Табаки-Мирне», який розташований на автодорозі «Ізмаїл-Кишинів» на відстані 7 км від м. Болград Одеської області, та надав відомості представникам Державної прикордонної служби України та Митної служби України про перетин кордону ним одним, тим самим заявив про відсутність інших осіб у транспортному засобі.
В подальшому на вказаному пункті пропуску протиправні дії ОСОБА_6 було викрито співробітниками Державної прикордонної служби України.
21.11.2024 ОСОБА_6 затримано на підставі ст. 208 КПК України, час фактичного затримання відповідно до протоколу затримання від 21.11.2024 - 20.11.2024 21 год. 43 хв.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема: протоколами допитів свідків, протоколом обшуку, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення та іншими доказами в їх сукупності.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування надані стороною обвинувачення докази є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 .
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а лише вирішується питання про наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.
Так, підставою пзастосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно ризику втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд приходить до висновку, що обставини даного кримінального провадження, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі доведеності його вини, існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Ризик переховування підозрюваного від суду підтверджується також обізнаністю ОСОБА_6 з відомостями про перетин кордону, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску, що у даному випадку може допомогти особі використати власні джерела інформації на користь переховуванню.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1) ч.1 ст.177 КПК, не можна вважати недоведеним.
Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_6 неоднарозово судимий, що свідчить про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Разом з тим, слідчий суддя прийняв до уваги відомості, передбачені ст.178 КПК України, а саме а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Колегія суддів приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_7 про те, що на утриманні у підозрюваного ОСОБА_6 перебуває одна неповнолітня та двоє малолітніх дітей, непрацездатні батьки, однак , зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Обставини, передбачені ч.2 ст.183 КПК України, які могли бути перешкодою для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлені не були.
Вищенаведене в сукупності з встановленими ризиками свідчить про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та не дозволить контролювати місце перебування ОСОБА_6 , який у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу цілком ймовірно може вдатись до спроб зникнути з поля зору правоохоронного органу.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про недоведеність існування ризиків, які передбачають необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що на теперішній час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин провадження дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відносно доводів апеляційної скарги про визначення ОСОБА_6 непомірного розміру застави, апеляційний суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому в абзаці 2 ч.5 ст.182 КПК України зазначено, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя з урахуванням наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні умисного тяжкого корисливого кримінального злочину, пов'язаного із організацією незаконного переправленням осіб придатних до військової служби через державний кордон України в умовах воєнного стану, що опосередковано впливає на обороноздатність держави та свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, розмір протиправної вигоди, а саме ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_11 08.11.2024 року 12500 гривень та 09.11.2024 - ще частину грошових коштів у сумі 30000 гривень, 20.11.2024 року загалом 4000 доларів США, з огляду на майновий стан підозрюваного, встановлені ризики, обґрунтовано визначив заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в межах п.3 ч.5 ст.183 КПК України, оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти заявленим у клопотанні слідчого ризикам.
Колегія суддів звертає увагу на те, що застава застосовується не з метою, щоб її не змогли внести, а навпаки, з метою, щоб її могли внести і вказана сума була здатна забезпечити належну поведінку обвинуваченого (або підозрюваного) та повинна бути такою, яку здатний внести обвинувачений (підозрюваний) і яка б могла його стримувати від всіх можливих та імовірних ризиків, що можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Сума, яку необхідно обрати для підозрюваного, повинна бути як великою з точки зору відношення власності так і помірною для внесення. Значна сума, буде стримуючою силою для розумної поведінки підозрюваного і недопущення порушень в майбутньому, оскільки це призведе до втрати суми застави. Людина вносячи на депозитний рахунок держави значну суму коштів, повинна задуматись про їх повну втрату у випадку недобропорядної поведінки. Тобто застава є економічним заходом контролю поведінки обвинуваченого (підозрюваного), який при сьогоднішніх умовах життя є одним із життєво необхідних для кожної людини.
За таких обставин, доводи захисника ОСОБА_7 про наявність підстав для зменшення розміру застави ОСОБА_6 , є необґрунтованими, а слідчий суддя дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не виявив перешкод для застосування такого запобіжного заходу, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, а визначений розмір застави є необхідним та достатнім для забезпечення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що 18.01.2025 року оскаржена ухвала слідчого судді втратила свою чинність.
Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.11.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024162150001374 від 12.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, строком до 18.01.2025 року, із визначенням розміру застави, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4